Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №302/1109/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1109/26

Провадження № 2/302/679/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання – Бобонич Н. М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гренджа Вікторія Юріївна, до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Тюшка Міжгірського району Закарпатської області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 22 червня 1995 року секретарем Річківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області Дністрянською О. І. та зареєстрований у книзі нотаріальних дій за № 22, відповідно до якого заповіла ОСОБА_1 , сину своєї племінниці, житловий будинок з надвірними будівлями, розташований у АДРЕСА_1 , який у подальшому отримав номер 252, земельну ділянку площею 0,50 га, а також усе інше належне їй на день смерті майно. За даними Спадкового реєстру зазначений заповіт не змінено та не скасовано.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 доводилася рідною сестрою його діда – ОСОБА_3 , а він, відповідно, є сином її племінниці. Родинні відносини підтверджуються архівними довідками, свідоцтвами про народження та шлюб, а також іншими документами, долученими до позовної заяви.

На день смерті ОСОБА_2 постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із нею за цією адресою постійно проживав та був зареєстрований позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_2 позивач у встановлений законом шестимісячний строк звернувся до Міжгірської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Крім того, на час відкриття спадщини він постійно проживав разом зі спадкодавицею.

25 листопада 2020 року державним нотаріусом Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєвою О. І. після смерті ОСОБА_2 заведено спадкову справу № 107/2020.

Позивач зазначає, що інших осіб, які у встановлений законом строк звернулися із заявами про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття, немає. За життя ОСОБА_2 у шлюбі не перебувала та дітей не мала.

До складу спадкового майна входили, зокрема, земельні ділянки, право власності на які належало ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ЗК № 019732, виданого Річківською сільською радою народних депутатів 30 травня 1995 року на підставі рішення четвертої сесії двадцять другого скликання Річківської сільської ради народних депутатів від 22 лютого 1995 року № 3 та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 27.

Оригінал зазначеного державного акта був втрачений за життя ОСОБА_2 . У подальшому представником позивача отримано від Головного управління Держгеокадастру копію цього правовстановлюючого документа.

На підставі запиту державного нотаріуса від 27 лютого 2025 року та на замовлення позивача було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, зазначених у державному акті серії IV-ЗК № 019732, в натурі (на місцевості).

У результаті проведення відповідних землевпорядних робіт земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери.

Земельній ділянці, розташованій в урочищі «Біля хати», площею 0,0636 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, присвоєно кадастровий номер 2122488000:01:002:0041.

Земельній ділянці, розташованій в урочищі «Лази», площею 0,1213 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, присвоєно кадастровий номер 2122488000:01:001:0036.

Земельній ділянці, розташованій в урочищі «Мішчин город», площею 0,2049 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, присвоєно кадастровий номер 2122488000:01:002:0040.

Земельній ділянці, розташованій в урочищі «Лази», площею 0,0836 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, присвоєно кадастровий номер 2122488000:01:001:0034.

Позивач також зазначає, що до складу спадщини входив житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , який за життя належав ОСОБА_2 . Водночас з огляду на аварійний стан цього будинку та непридатність його для проживання вимог про визнання права власності на нього позивач не заявляє.

18 липня 2026 року державним нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки.

Підставами для відмови нотаріус зазначив відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, документів, які дають можливість установити родинні відносини між позивачем та спадкодавицею, а також інформації про реєстрацію заповіту у Спадковому реєстрі.

При цьому позивачу роз`яснено право звернутися до суду для вирішення питання щодо спадкового майна.

Позивач вважає, що наведені обставини не спростовують його права на спадкування, оскільки він є особою, прямо зазначеною у чинному заповіті ОСОБА_2 , у встановлений законом строк прийняв спадщину, інших спадкоємців, які заявили права на спадкове майно, немає, а належність земельних ділянок спадкодавиці підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю, матеріалами землевпорядної документації та відомостями Державного земельного кадастру.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2122488000:01:002:0041 становить 85 449 грн 07 коп., земельної ділянки з кадастровим номером 2122488000:01:001:0036 – 1 346 грн 90 коп., земельної ділянки з кадастровим номером 2122488000:01:002:0040 – 1 390 грн 39 коп., земельної ділянки з кадастровим номером 2122488000:01:001:0034 – 1 936 грн 66 коп.

Загальна вартість земельних ділянок, які є предметом позову, становить 90 123 грн 02 коп.

Посилаючись на неможливість оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа, ОСОБА_1 просить суд визнати за ним у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122488000:01:002:0041, розташовану в урочищі «Біля хати», площею 0,0636 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку з кадастровим номером 2122488000:01:001:0036, розташовану в урочищі «Лази», площею 0,1213 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку з кадастровим номером 2122488000:01:002:0040, розташовану в урочищі «Мішчин город», площею 0,2049 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку з кадастровим номером 2122488000:01:001:0034, розташовану в урочищі «Лази», площею 0,0836 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою суду від 17 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача – адвокат Гренджа В. Ю. – подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, у якій зазначила, що ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримує з підстав та обґрунтувань, викладених у позовній заяві, та просить їх задовольнити у повному обсязі. Також просила провести підготовче судове засідання без участі позивача та його представника. На підтвердження обставин, наведених у позовній заяві, додатково подала свідоцтво про народження ОСОБА_2 та довідку виконавчого комітету Тюшківської сільської ради від 28 липня 2020 року № 352 щодо зміни нумерації домоволодіння, відповідно до якої номер будинку, у якому проживала спадкодавиця, змінено з № 230 на № 252. Інших заяв чи клопотань стороною позивача не подано.

Від Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області надійшла письмова заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача, у якій зазначено, що відповідач визнає позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення та просить розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

З огляду на неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого судового засідання, відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, надані докази та оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог статей 76–81, 89 ЦПК України, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті такого визнання та продовжує судовий розгляд.

Перевіривши заявлені позовні вимоги та дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що визнання позову Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів інших осіб, а заявлені вимоги підтверджуються належними та допустимими доказами. За таких обставин наявні передбачені частиною третьою статті 200 та частиною четвертою статті 206 ЦПК України підстави для ухвалення рішення у підготовчому судовому засіданні.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилася спадщина. 25 листопада 2020 року державним нотаріусом Міжгірської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу № 107/2020.

22 червня 1995 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем Річківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області та зареєстрований у книзі нотаріальних дій за № 22, яким житловий будинок із надвірними будівлями, земельну ділянку площею 0,50 га та все інше належне їй майно заповіла ОСОБА_1 . Відомостями зі Спадкового реєстру підтверджується, що зазначений заповіт не змінено та не скасовано.

Наявними у справі архівними документами, свідоцтвами про народження та шлюб підтверджується, що ОСОБА_1 є сином племінниці ОСОБА_2 .

На день смерті ОСОБА_2 була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із нею за цією адресою був зареєстрований та постійно проживав ОСОБА_1 . Довідкою виконавчого комітету Тюшківської сільської ради від 28 липня 2020 року № 352 також підтверджено, що нумерацію домоволодіння, яке раніше мало номер 230, змінено на № 252.

Позивач у встановлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори та, крім того, постійно проживав разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини. Інших осіб, які у встановлений законом строк звернулися із заявами про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття, матеріали спадкової справи не містять.

До складу спадкового майна входило право власності на земельні ділянки, посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ЗК № 019732, виданим на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення Річківської сільської ради народних депутатів від 22 лютого 1995 року № 3 та зареєстрованим 30 травня 1995 року у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 27.

Оригінал державного акта був втрачений. Водночас належність зазначеного права ОСОБА_2 підтверджується копією державного акта, отриманою з Головного управління Держгеокадастру, а також іншими матеріалами справи.

Під час оформлення спадкових прав було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), у результаті чого сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами:

2122488000:01:002:0041, площею 0,0636 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

2122488000:01:001:0036, площею 0,1213 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства;

2122488000:01:002:0040, площею 0,2049 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства;

2122488000:01:001:0034, площею 0,0836 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства.

18 липня 2026 року постановою державного нотаріуса ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначені земельні ділянки. Підставами для відмови зазначено відсутність оригіналу державного акта на право приватної власності на землю, документів, необхідних для підтвердження родинних відносин зі спадкодавицею, а також інформації про реєстрацію заповіту у Спадковому реєстрі. Позивачу роз`яснено право на звернення до суду.

Оцінюючи встановлені обставини справи та досліджені докази у їх сукупності, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в установленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а одним зі способів такого захисту є визнання права.

Відповідно до статей 1216–1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до спадкоємців; спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом статей 1220, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом її відкриття є день смерті спадкодавця, а право на спадкування мають, зокрема, особи, визначені у заповіті.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі статтею 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин.

Отже, саме по собі документальне підтвердження родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є умовою виникнення у позивача права на спадкування за заповітом. Вирішальне значення має те, що саме ОСОБА_1 визначений спадкоємцем у чинному заповіті спадкодавиці, а його особа з його змісту та наявних у справі документів ідентифікується однозначно.

Судом установлено, що заповіт ОСОБА_2 від 22 червня 1995 року на час відкриття спадщини був чинним, доказів його скасування, зміни чи визнання недійсним матеріали справи не містять.

Відповідно до частин першої, третьої та п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв її, якщо протягом встановленого законом строку не заявив про відмову, а незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

Крім того, відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину і не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач не лише постійно проживав разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини, а й у встановлений законом строк подав нотаріусу заяву про її прийняття. Отже, факт прийняття ним спадщини сумнівів не викликає.

Відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1225 ЦК України встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах зі збереженням її цільового призначення.

Судом установлено, що право ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки виникло на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ЗК № 019732. Втрата оригіналу цього документа не припинила належного спадкодавиці права власності, яке підтверджується його копією, відомостями органу земельних ресурсів, рішенням Річківської сільської ради народних депутатів, технічною документацією із землеустрою та відомостями Державного земельного кадастру.

За результатами проведених землевпорядних робіт земельні ділянки сформовані як окремі об`єкти цивільних прав, їм присвоєно кадастрові номери та визначено площу і цільове призначення, що дає можливість їх належним чином ідентифікувати.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема в порядку спадкування. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність його набуття не встановлена судом.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку застосовується за наявності об`єктивних перешкод для оформлення спадкових прав нотаріусом.

У цій справі така перешкода наявна, оскільки постановою нотаріуса від 18 липня 2026 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

При цьому встановлені нотаріусом перешкоди не спростовують самого спадкового права позивача. Належність земельних ділянок спадкодавиці підтверджується сукупністю досліджених судом доказів; особа позивача прямо визначена у чинному заповіті; спадщину він прийняв у встановленому законом порядку; відомостей про інших осіб, які прийняли спадщину або заявляють права на спірне майно, матеріали справи не містять.

Оцінивши всі наявні у справі докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними, взаємопов`язаними та у своїй сукупності достатніми для вирішення справи.

Відповідач – Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області – позов визнав у повному обсязі. Судом не встановлено обставин, які б свідчили, що таке визнання суперечить закону або порушує права, свободи чи законні інтереси інших осіб.

За таких обставин, беручи до уваги, що ОСОБА_1 визначений спадкоємцем у чинному заповіті ОСОБА_2 , у встановленому законом порядку прийняв спадщину, належність спірних земельних ділянок спадкодавиці підтверджена належними та допустимими доказами, а оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку є неможливим через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 200, 206, 247, 258, 259, 263–265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 15, 16, 328, 392, 1216–1218, 1220, 1223, 1225, 1233, 1235, 1268, 1269, 1296 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Визнання позову Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області – прийняти.

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гренджа Вікторія Юріївна, до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на такі земельні ділянки:

земельну ділянку з кадастровим номером 2122488000:01:002:0041, площею 0,0636 га, розташовану в урочищі «Біля хати», цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

земельну ділянку з кадастровим номером 2122488000:01:001:0036, площею 0,1213 га, розташовану в урочищі «Лази», цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства;

земельну ділянку з кадастровим номером 2122488000:01:002:0040, площею 0,2049 га, розташовану в урочищі «Мішчин город», цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства;

земельну ділянку з кадастровим номером 2122488000:01:001:0034, площею 0,0836 га, розташовану в урочищі «Лази», цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, передбачених законом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Пухальський С. В.