Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №343/1996/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1996/26

Провадження №: 3/343/428/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Монташевич С.М., за участю секретаря Шикор Г.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області об`єднаний адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, розлученого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, є особою з інвалідністю ІІІ групи, не притягувався до адміністративної відповідальності,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

І. Опис обставин, які встановив суд під час розгляду справи:

ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, тобто умисно вчинив дії психологічного та економічного характеру відносно батька, що завдало шкоду психічному здоров`ю потерпілого.

Правопорушення вчинив за таких обставин.

14 червня 2026 року близько 21:12 год ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , умисно вчинив дії психологічного характеру відносно батька ОСОБА_2 , а саме висловлював в його сторону нецензурну лексику, погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоду психічному здоров`ю потерпілого.

Надалі 12 липня 2026 року близько 19:30 год ОСОБА_1 , перебуваючи за вказаною вище адресою, умисно вчинив дії психологічного та економічного характеру відносно батька ОСОБА_2 , а саме висловлював в його сторону нецензурну лексику, погрожував фізичною розправою, пошкодив вікно в будинку, чим завдав шкоду психічному здоров`ю потерпілого.

ІІ. Позиція особи, яка притягується до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою винуватість у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, визнав частково та пояснив, що, дійсно, мав конфлікт з батьком з приводу того, що його не хочуть зареєструвати в будинку, незважаючи, що саме він зробив ремонт, а також змушений оплачувати компослуги і за інших осіб, хоча його матеріальне становище значно гірше. Батьки до нього ставляться значно гірше, ніж до сестри та брата, що його обурює. Не пригадує, що саме було в червні 2026 року, але під час його приходу до батькіської хати в липні 2026 року - побив вікно. Він проживає зі стрийом в іншому будинку. На даний час із батьком не спілкується, до нього не навідується. Просить суворо не карати.

ІІI. Досліджені в судовому засіданні письмові докази та відеозаписи:

крім часткового визнання вини ОСОБА_1 , його винуватість у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується такими дослідженими в судовому засіданні доказами та відеозаписами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 232591 від 31.08.2026, в якому викладена суть поставленого у провину ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яке мало місце 14.06.2026. З протоколом останній ознайомився, його копію отримав, що підтвердив своїми підписами, у появленнях зазначив, що більше такого не повториться (а.с. 1);

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 25.08.2026, в якому зазначено, що від ОСОБА_2 прийнято заяву про те, що 14.06.2026 біля 21:12 його син ОСОБА_1 прийшов до нього додому та почав безпричинно кричати, погрожувати фізичною розправою та вимагати відчинити двері.... (а.с. 2);

- поясненнями ОСОБА_2 від 25.08.2026, в яких останній вказав, що 14.06.2026 біля 21:12 його син ОСОБА_1 прийшов до нього додому та почав безпричинно кричати, виражатися в його сторону та сторону членів його сім`ї нецензурною лайкою, погрожувати фізичною розправою, голосно стукати та вимагати відчинити двері. ...На його вмовляння він не реагував та погрожував вибити вікна, після чого пішов у невідомому напрямку... (а.с. 3);

- даними із DVD-R диску із написом "Креховецький" (а.с. 5), на якому на нагрудну бодікамеру зафіксовано як поліцейський у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складає адмінматеріали, роз`яснює зміст протоколу та вручає йому його копію;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 232592 від 31.08.2026, в якому викладена суть поставленого у провину ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яке мало місце 12.07.2026. З протоколом останній ознайомився, його копію отримав, що підтвердив своїми підписами, у появленнях зазначив, що більше такого не повториться (а.с. 10);

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 25.08.2026, в якому зазначено, що від ОСОБА_2 прийнято заяву про те, що 12.07.2026 біля 19:30 його син ОСОБА_1 прийшов до нього додому та почав безпричинно кричати, виражатися нецензурною лайкою та погрожувати фізичною розправою... (а.с. 11);

- поясненнями ОСОБА_2 від 25.08.2026, в яких останній вказав, що 12.07.2026 біля 13:30 його син ОСОБА_1 прийшов до нього додому та почав безпричинно кричати, виражатися в його сторону та сторону членів його сім`ї нецензурною лайкою, погрожувати фізичною розправою, голосно стукати та вимагати відчинити двері. ...На його вмовляння він не реагував та погрожував вибити вікна. Через декілька хвилин він палицею побив вікно та втік у невідомому напрямку... (а.с. 12);

- даними із DVD-R диску із написом "Креховецький" (а.с. 14), на якому на нагрудну бодікамеру зафіксовано як поліцейський у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складає адмінматеріали, роз`яснює зміст протоколу та вручає йому його копію.

Вказані вище докази є такими, що доповнюють один одного, є повними, належними та допустимими, оскільки, відповідно до ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом, та не викликають сумніву в суду.

V. Оцінка суду:

оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов такого висновку.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачає, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Даний Закон передбачає, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Системний аналіз національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Аналізуючи здобуті в судовому засiданнi докази, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 правильно квалiфiковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки він умисно вчинив дії психологічного (образи, погрози) та економічного (розбив вікно) характеру відносно свого батька, що завдало шкоди психічному здоров`ю потерпілого.

Накладаючи стягнення на ОСОБА_1 , суд ураховує характер i ступінь суспільної небезпеки вчинених ним правопорушень та його особу, те, що він є особою з інвалідністю.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено.

Згідно зі ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Виходячи з викладеного, а також того, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд уважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з урахуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП,

V. Розподіл судових витрат:

відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", керуючись ст. 40-1, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти стягнення:

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення по епізоду, який мав місце 14.06.2026, у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 (триста сорок) гривень;

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, по епізоду, який мав місце 12.07.2026, у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425,00 (чотириста двадцять п`ять) гривень.

На підставі ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначити ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425,00 (чотириста двадцять п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днiв до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: С.М.Монташевич