Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №191/3336/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3336/26

Провадження № 3/191/1222/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Гречко Ю.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №996061, 05 липня 2026 року о 00-50 годин у м.Синельникове Дніпропетровської області по вул.Полтавська,34, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Scenik д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння шеіри обличчя). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Представник ОСОБА_1 адвокат Заборський О.В. надав суду письмову заяву про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні докази фактичного руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а наданий суду відеозапис не містить ні факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, ні факту його зупинення працівниками поліції, тоді як в ході бесіди з працівниками поліції ОСОБА_1 неодноразово чітко зазначив, що він перебував в автомобілі в якості пасажира, а не водія. Матеріали справи не підтверджують відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки відеозапис лише підтверджує те, що працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти тестування за допомогою спеціального технічного засобу Drager безпосередньо на місці події, від якого останній відмовився, але не було запропоновано пройяти огляд у закладі охорони здоров`я, не повідомлено про назва закладу, не з`ясовано чи відмовляється ОСОБА_1 від проходження такого огляду. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, у якому фіксується позиція посадової особи щодо обставин події, однак він не може підміняти собою докази фактичного керування транспортним засобом, дотримання процедури огляду та належно оформленої відмови від її проходження. Просить суд провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

В судове засідання ОСОБА_2 та його представник Заборський О.В. не з`явилися. Від представника надій шла письмова заява про розгляд справи без його участі. Клопотання про закриття провадження просив задовольнити.

Суддя, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

До вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не додано належних доказів фіксації правопорушення, що є порушенням вимог ст.ст.254, 256 КУпАП.

З оглянутого судом відеозапису вбачається, що на ньому відсутнє відео як факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так і факту його зупинення працівником поліції.

Крім того, на відеозаписі ОСОБА_1 декілька разів повторював, що він є пасажиром тренспортного засобу, тоді як працівниками поліції взагалі не здійснено відеозапису як самого транспортного засобу, так і не доведено відсутність інших учасників події, які також могли бути водіями транспортного засобу.

Отже, доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння в суді не доведений, у зв`язку з чим і відмова від проходження огляду на стан сп`яніння не може кваліфікуватися як склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Інших доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення суду не надано.

Рапорт інспектора ВРПП Синельниківського РУП не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а лише є документом, в якому зафіксовані викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини його вчинення.

Свідків адміністративного правопорушення не залучено.

Долучене до матеріалів справи направлення на медичний огляд підписане лише працівником поліції і не містить підписів свідків.

Згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до частин першої - третьої статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З викладених обставин, на переконання суду, є не доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.130, ст.ст.247, 283, 284, 285 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі у відношенні ОСОБА_1 закрити за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не буде подана, а у разі її подання – після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо постанова не буде скасована.

Суддя Ю. В. Гречко