Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №620/7658/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/7658/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

провизнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також – позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також – відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо полягає в не звільненні сержанта ОСОБА_1 зі військові служби з підстав пп. "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

- визнати протиправним та скасувати наказ № 900-ОС від 15.06.2026 року в частині продовження з 14 червня 2026 року дії контракту та військової служби Сержанту ОСОБА_2 (П-061635), офіцеру автомобільної служби відділу озброєння та технічного забезпечення, понад встановлені строки до закінчення воєнного стану на підставі пункт 2 частина 8 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти наказ про звільнення з військової служби ОСОБА_3 з підстав пп. "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.06.2023 ОСОБА_1 під час дії воєнного стану уклав із відповідачем контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України строком на 3 роки. 20.05.2026 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку з закінченням строку дії контракту. Проте 12.06.2026 відповідач повідомив позивача про продовження дії контракту понад встановлені строки на період дії воєнного стану. ОСОБА_1 вважає відмову протиправною та такою, що порушує його право на звільнення з військової служби.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити в його задоволенні. Зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану, укладені контракти про проходження військової служби, строк дії яких сплинув, підлягають автоматичному продовженню понад установлену тривалість до завершення воєнного стану або до настання інших визначених законом підстав. Розірвання таких контрактів з підстави спливу строку не допускається, за винятком випадків, прямо передбачених пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII, що дозволяють припинення контракту під час дії воєнного стану. На думку відповідача, умову підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII щодо наявності контракту, укладеного під час дії воєнного стану слід розуміти як таку, що контракт має бути укладений під час дії воєнного стану після набрання чинності вказаної норми, тобто після 18.05.2024, але у межах тривалості правового режиму воєнного стану.

Позивач подав відповідь на відзив, у якому просив задовольнити позов у повному обсязі. Вважає, що зі змісту Закону № 2232-XII вбачається, що ним не встановлено окремого регулювання в частині строків дії контрактів, або обов`язкової умови застосування підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII лише до контрактів укладених після набрання чинності № 3633-IХ від 11.04.2024. У зв`язку з чим до спірних правовідносин слід застосовувати пункт 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII в редакції станом на дату подання рапорту на звільнення, а саме 20.05.2026, яка передбачала підпунктом «ж» право на звільнення військовослужбовця у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.06.2023 між позивачем та начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах сержантського і старшинського складу строком на 3 роки, що підтверджується копією такого контракту, яка міститься в матеріалах справи.

20.05.2026 ОСОБА_1 було подано рапорт, у якому останній зазначив, що відповідно до підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану. У зв`язку з чим просить звільнити його з військової служби у запас, оскільки не має бажання продовжувати дію контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, укладеного 14.06.2023 та який закінчується 13.06.2026.

Натомість листом від 12.06.2026 № 08.2/8979-26-Вих позивача повідомлено про те, що відповідно до абзацу 3 пункту 2 частини восьмої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки, на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Вважаючи відмову військової частини НОМЕР_1 протиправною, позивач звернувся з указаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (далі - Указ №64/2022), затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, строк дії якого в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України та який діє й на час розгляду справи.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон № 2232-XII).

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232).

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-XII видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України затверджено Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі – Положення № 1115/2009).

Відповідно до абзацу першого пункту 17 Положення №1115/2009 з громадянином, який вступає на військову службу, укладається контракт - письмова угода, укладена відповідно до вимог, визначених цим Положенням, між громадянином і державою, від імені якої виступає уповноважений орган Держприкордонслужби, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Контракт є підставою для видання наказу про прийняття громадянина на військову службу за контрактом, про продовження військової служби за новим контрактом, про залишення військовослужбовця на службі понад граничний вік перебування на військовій службі (пункт 31 Положення №1115/2009).

Згідно з пунктом 26 Положення № 1115/2009 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

За змістом пункту 270 Положення № 1115/2009, звільнення військовослужбовців з військової служби з підстав, передбачених частинами другою шостою статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, здійснюється начальниками органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних центрів, науково-дослідних установ, а також органів забезпечення, які мають право видання наказів по особовому складу, усіх військовослужбовців, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цих органах Держприкордонслужби.

Відповідно до абзацу 1 пункту 288 Положення № 1115/2009 у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, зокрема, у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану (підпункт «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-ХІІ).

Судом встановлено, що позивачу було відмовлено в звільненні з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII у зв`язку з закінченням строку контракту укладеного під час дії воєнного стану з підстав того, що норма вказаного підпункту, яка набула чинності 18.05.2024, не може бути застосована до контракту, укладеного до набрання нею чинності (14.06.2023).

Разом з тим закінчення строку контракту позивача відбулося вже після набуття чинності підпунктом «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 вказала, що у разі, якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28.05.2024 в справі №990/56/24 зазначено, що якщо правовідносини виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом.

Також Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 та у постанові від 19.09.2024 у справі №120/10413/22 вказав, що новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності; якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. Застосування стосовно триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, допускається за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду – «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм. Адміністративні суди оцінюють законність рішень суб`єктів владних повноважень виключно з точки зору законодавства, яке діяло на момент прийняття таких рішень.

Закінчення строку контракту позивача відбулося під час дії положень законодавства, якими визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Отже, суд до спірних правовідносин має застосовувати пряму дію норми у часі, а саме у тій редакції, яка була чинною на момент розгляду відповідачем рапорту позивача .

Ураховуючи наведене правове регулювання та встановлені у цій справі обставини, суд приходить до висновку, що позивач мав право на звільнення зі служби за підпунктом «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, яке він і реалізував, звернувшись до командування військової частини НОМЕР_1 з відповідним рапортом, а тому дії відповідача щодо відмови у звільненні позивача з військової служби є протиправними.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо полягає в не звільненні ОСОБА_1 з військові служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Визнати протиправним та скасувати наказ Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.06.2026 № 900-ОС в частині продовження з 14.06.2026 дії контракту та військової служби ОСОБА_1 понад встановлені строки до закінчення воєнного стану на підставі пункт 2 частина 8 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти наказ про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Дата складення повного рішення суду - 03.09.2026.

Суддя Ю. О. Скалозуб