Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №620/6618/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/6618/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці у період з 01.08.2025 року по 29.10.2025 року, потребу в якій встановлено довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0716-1247-1685-3 від 16.07.2025 року, довідкою військово- лікарської комісії від 21.08.2025 року № 2025-0821-1500- 3557-7, довідкою військово-лікарської комісії від 30.09.2025 року № 2025-0930-1013-5935-7;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці у період з 01.08.2025 року по 29.10.2025 року, потребу в якій встановлено довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0716-1247-1685-3 від 16.07.2025 року, довідкою військово-лікарської комісії від 21.08.2025 року № 2025-0821-1500-3557-7, довідкою військово-лікарської комісії від 30.09.2025 року № 2025-0930-1013-5935-7, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 01.08.2025 по 29.10.2025 відповідачем протиправною не нараховано та не виплачено позивачу додаткову винагороду у розмірі збільшеному до 100000,00 грн у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці у період з 01.08.2025 по 29.10.2025, потребу в якій встановлено довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0716-1247-1685-3 від 16.07.2025, довідкою військово-лікарської комісії від 21.08.2025 № 2025-0821-1500-3557-7, довідкою військово-лікарської комісії від 30.09.2025 року № 2025-0930-1013-5935-7.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано у відповідача належним чином засвідчених копій документів, що стосуються предмету спору, у тому числі докази проходження позивачем військової служби; пояснення щодо видання/невидання наказів про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (із зазначенням періоду нарахування та виплати спірної додаткової винагороди); довідку про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені позивачу за спірний період, із детальним зазначенням усіх складових грошового забезпечення. Встановлено відповідачу 15-денний строк, з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 клопотання представника відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву задоволено. Продовжено військовій частині НОМЕР_1 процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву у справі № 620/6618/26 на 15 днів з моменту отримання ухвали суду.

Військова частина НОМЕР_1 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечувала щодо поданого позову та просила відмовити у його задоволенні. Відповідач зазначив, що позивачу було виплачено 21754,74 грн - 09.10.2025, 97440,86 грн – 22.10.2025, 21623,51 грн 24.10.2025. Вказані виплати здійснені ОСОБА_1 в рахунок виплати за перебування у відпустці у зв`язку з лікуванням за період серпень-вересень 2025 року. З огляду на те, що позивачем, військовій частині НОМЕР_1 , не була надана постанова (довідка) ВЛК про потребу в тривалому лікуванні, зміст якої передбачений абзацом 20 підпункту «в» пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України №402 від 14.08.2008, та необхідність якої для нарахування грошового забезпечення визначена абз. 3, п. 9 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України № 260 від 07.06.2018, заявлені позовні вимоги за жовтень 2025 року не підлягають до задоволенню, оскільки є необґрунтованими та безпідставними.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 у період з 13.12.2024 по 06.12.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та військовій частині НОМЕР_1 , яка є правонаступником військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 від 27.07.2022 (а.с.25-35, 48).

21.04.2025 позивач отримав опіки обличчя та обох верхніх кінцівок 2 ступеню, вибухово осколкове сліпе поранення лівого стегна. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконання завдань за призначенням у районі н.п. Синьківка Куп`янського району Харківської області що підтверджується копією довідки військової частини НОМЕР_2 від 26.04.2025 № 1151 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (а.с.36).

Відповідно до довідки від 31.07.2025 року №1509 виданої військовою частиною НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно в період з 18.12.2024 по 28.12.2024, з 03.01.2025 по 21.01.2025, з 25.01.2025 по 31.01.2025, з 05.02.2025 по 11.02.2025. з 16.02.2025 но 20.02.2025, з 24.02.2025 по 27.02.2025, з 01.03.2025 по 08.03.2025, з 10.03.2025 по 19.03.2025, з 21.03.2025 по 20.04.2025 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи поблизу н. п. Голубінка, н.п. Синьківка, Кіндрашівської сільської громади. Куп`янського району Харківської області (а.с. 51).

Згідно довідки військово-лікарської комісії № 2025-0716-1247-1685-3 від 16.07.2025 року: проведено медичний огляд «Госпітальна ВЛК «КНП «Чернігівська обласна лікарня» ЧОР 16.07.2025 року, діагноз Т29.2; Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини, за ступенем тяжкості (наказ МОЗ від 04.07.2007 №370): Травма відноситься до тяжких. Документи про причинні зв`язки: довідка про обставини травми №1151 віл 26.04.2025, видано В/Ч НОМЕР_2 . На підставі статті 81 графи II розкладу хвороб: Потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва на 30 календарних днів (а.с.37 та його зворот).

16.07.2025 за №2029 позивачу видано відпускний квиток на відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) період з 17.07.2025 по 15.08.2025 (а.с.40).

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 21.08.2025 № 2025-0821-1500- 3557-7 проведено медичний огляд ВЛК Гарнізонна ВЛК «Військова частина НОМЕР_4 21.08.2025р. Діагноз код Т29.2. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370): Травма відноситься до тяжких. Довідка про обставини травми №1151 , дата документа 26.04.2025 року, видано командиром в/ч НОМЕР_2 . На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб: Потребує тривалого лікування протягом 60 календарних днів. Потребує відпустки для лікування поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів (а.с.38 та його зворот).

22.08.2025 року за № 661 позивачу видано відпускний квиток на відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) період з 22.08.2025 по 20.09.2025 (а.с.41).

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 30.09.2025 № 2025-0930-1013- 5935-77 проведено медичний огляд ВЛК Гарнізонна ВЛК «Військова частина НОМЕР_4 30.09.2025р. Діагноз код Т29.2. Травма, ТАК пов`язана із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370): Травма відноситься до тяжких. Довідка про обставини травми №1151, дата документа 26.04.2025 року, видано командиром в/ч НОМЕР_2 . На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб: Потребує відпустки для лікування поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів (а.с.39).

30.09.2025 року за № 661 позивачу видано відпускний квиток на відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) період з 30.09.2025 по 29.10.2025 (а.с.42).

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 20/25/1021/В, дата прийняття рішення 26.09.2025, номер рішення 20/25/1021/р ) ОСОБА_1 встановлено з 16.09.2025 другу групу інвалідності, Причина інвалідності: поранення (контузії, травми, каліцтва), захворювання або інші ушкодження здоров`я, одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди. (а.с.43-44)

Згідно копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.12.2025 № 383 позивача з 06.12.2025 виключено зі списків особового складу (а.с.45).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, у розмірі до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (21.04.2025) за період з 01.08.2025 по 30.10.2025 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XІІ) законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 1-2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із статтею 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 11 статті 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Не пізніше закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби.

Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.

Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не надається.

Суд застосовує постанову Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стан» (далі Постанова № 168) у редакції, чинній у спірний період.

Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 2 розділу І якого передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Згідно з пунктом 8 розділу І Наказу №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Відповідно до пункту 9 розділу І Наказу №260 грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64 в Україні введено воєнний стан, який триває по сьогодні.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що в період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналогічні по суті положення відображені у розділі XXXIV Наказу №260.

При цьому, відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Наказу №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року N 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (пункт 12 розділу XXXIV Наказу №260).

Відповідно до пункту 13 розділу XXXIV Наказу №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Підготовка проєктів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу (пункт 16 розділу XXXIV Наказу №260).

У постанові від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23 Верховний Суд висловив правову позицію щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та Порядку № 260 у правовідносинах щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцю за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за висновком ВЛК.

Верховний Суд виходив з того, що юридичне значення для вирішення питання про таку виплату мають, зокрема, причинний зв`язок поранення із захистом Батьківщини, наявність висновку ВЛК щодо тяжкості поранення та перебування військовослужбовця у відповідній відпустці.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що за наявності висновку військово-лікарської комісії про тяжкість поранення та причинний зв`язок поранення із захистом Батьківщини відповідні повноваження командира військової частини не є дискреційними, якщо існує лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки - видати наказ про нарахування та виплату такої винагороди.

У постанові від 10.06.2026 у справі № 240/33823/23 Верховний Суд звернув увагу на зміст пункту 1-1 постанови № 168 та зазначив, що додаткова винагорода є тимчасовою виплатою, розмір якої не є сталим, адже вона виплачується пропорційно у розрахунку на місяць залежно від виконання завдань та визначається наказами командирів (начальників).

У постанові від 13.12.2019 у справі № 826/7889/16 Верховний Суд сформулював підхід до оцінки бездіяльності суб`єкта владних повноважень: для визнання бездіяльності протиправною недостатньо лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій; значення мають причини, умови й обставини невчинення дії, юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення та вплив на права й інтереси особи.

Верховний Суд у постанові від 26.02.2025 у справі № 240/13173/22, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16, зазначив, що суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу, оскільки такі питання належать до компетенції ВЛК; суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, тому оцінка підставності медичного висновку виходить за межі необхідного дослідження під час застосування норм матеріального права.

Аналогічний підхід відображено у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 600/3273/22-а, у якій зазначено, що суд не може самостійно оцінювати діагноз позивача на предмет того, чи підпадає він під відповідні статті розкладу хвороб, оскільки це не належить до повноважень суду і стосується компетенції ВЛК.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у справі № 280/8933/24 зазначила, що додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця.

Матеріалами справи підтверджується, що 21.04.2025 позивач отримав опіки обличчя та обох верхніх кінцівок 2 ступеню, вибухово осколкове сліпе поранення лівого стегна. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконання завдань за призначенням у районі н.п. Синьківка Куп`янського району Харківської області що підтверджується копією довідки військової частини НОМЕР_2 від 26.04.2025 № 1151 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (а.с.36).

Відповідно до довідки від 31.07.2025 року №1509, виданої військовою частиною НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно в період з 18.12.2024 по 28.12.2024, з 03.01.2025 по 21.01.2025, з 25.01.2025 по 31.01.2025, з 05.02.2025 по 11.02.2025. з 16.02.2025 но 20.02.2025, з 24.02.2025 по 27.02.2025, з 01.03.2025 по 08.03.2025, з 10.03.2025 по 19.03.2025, з 21.03.2025 по 20.04.2025 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи поблизу н. п. Голубінка, н.п. Синьківка, Кіндрашівської сільської громади. Куп`янського району Харківської області (а.с. 51).

Згідно довідки військово-лікарської комісії № 2025-0716-1247-1685-3 від 16.07.2025 року: проведено медичний огляд «Госпітальна ВЛК «КНП «Чернігівська обласна лікарня» ЧОР 16.07.2025 року, діагноз Т29.2; Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини, за ступенем тяжкості (наказ МОЗ від 04.07.2007 №370): Травма відноситься до тяжких. Документи про причинні зв`язки: довідка про обставини травми №1151 віл 26.04.2025, видано В/Ч НОМЕР_2 . На підставі статті 81 графи II розкладу хвороб: Потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва на 30 календарних днів (а.с.37 та його зворот).

16.07.2025 за №2029 позивачу видано відпускний квиток на відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) період з 17.07.2025 по 15.08.2025 (а.с.40).

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 21.08.2025 № 2025-0821-1500- 3557-7 проведено медичний огляд ВЛК Гарнізонна ВЛК «Військова частина НОМЕР_4 21.08.2025р. Діагноз код Т29.2. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370): Травма відноситься до тяжких. Довідка про обставини травми №1151 , дата документа 26.04.2025 року, видано командиром в/ч НОМЕР_2 . На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб: Потребує тривалого лікування протягом 60 календарних днів. Потребує відпустки для лікування поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів (а.с.38 та його зворот).

22.08.2025 року за № 661 позивачу видано відпускний квиток на відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) період з 22.08.2025 по 20.09.2025 (а.с.41).

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 30.09.2025 № 2025-0930-1013- 5935-77 проведено медичний огляд ВЛК Гарнізонна ВЛК «Військова частина НОМЕР_4 30.09.2025р. Діагноз код Т29.2. Травма, ТАК пов`язана із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370): Травма відноситься до тяжких. Довідка про обставини травми №1151, дата документа 26.04.2025 року, видано командиром в/ч НОМЕР_2 . На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб: Потребує відпустки для лікування поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів (а.с.39).

30.09.2025 року за № 661 позивачу видано відпускний квиток на відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на період з 30.09.2025 по 29.10.2025 (а.с.42).

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 20/25/1021/В, дата прийняття рішення 26.09.2025, номер рішення 20/25/1021/р ) ОСОБА_1 встановлено з 16.09.2025 другу групу інвалідності, Причина інвалідності: поранення (контузії, травми, каліцтва), захворювання або інші ушкодження здоров`я, одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди. (а.с.43-44)

Згідно копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.12.2025 № 383 позивача з 06.12.2025 виключено зі списків особового складу (а.с.45).

Так, із матеріалів справи вбачається наявність документів, з якими постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та Порядок № 260 пов`язують право військовослужбовця на додаткову винагороду, збільшену до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

По-перше, довідкою про обставини травми підтверджено, що поранення позивача отримане під час виконання бойового завдання та пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини.

По-друге, довідка військово-лікарської комісії № 2025-0716-1247-1685-3 від 16.07.2025, від 21.08.2025 № 2025-0821-1500-3557-7, від 30.09.2025 року № 2025-0930-1013-5935-7 містить висновок про причинний зв`язок поранення із захистом Батьківщини, ступінь тяжкості травми та потребу позивача у відпустці для лікування після поранення на 30 календарних днів.

Суд враховує ці відомості саме як зміст чинного документа ВЛК, наявного у матеріалах справи.

По-третє, відпускним квитком 16.07.2025 за №2029, від 22.08.2025 за № 661, від 30.09.2025 року за № 661підтверджено фактичне перебування позивача у відпустці за станом здоров`я.

З огляду на пункт 12 розділу XXXIV Порядку № 260 довідка про обставини травми є підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

З огляду на пункт 13 розділу XXXIV Порядку № 260 медичний висновок військово-лікарської комісії про ступінь тяжкості поранення є підставою для прийняття командиром військової частини рішення про надання відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплату додаткової винагороди за час цієї відпустки.

Водночас, відповідач не надав доказів того, що на момент звернення позивача до суду існували правові підстави для ненарахування або невиплати позивачу додаткової винагороди за спірний період.

Відповідач також не зазначив обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному вирішенню питання про виплату позивачу додаткової винагороди.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов правового висновку, що станом на час звернення позивача до суду військова частина НОМЕР_1 мала обов`язок нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду за період його перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 01.08.2025 по 29.10.2025.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

Принцип правової визначеності (певності) загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

Так, Конституційний Суд України сформулював у Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, в якому зазначається, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абзац другий підпункту 5.4 п. 5 мотивувальної частини) [14]. Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування.

У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).

Також у рішенні в справі «The Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

При цьому, ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці у період з 01.08.2025 по 29.10.2025, потребу в якій встановлено довідкою військово-лікарської комісії №2025-0716-1247-1685-3 від 16.07.2025, довідкою військово-лікарської комісії від 21.08.2025 №2025-0821-1500- 3557-7, довідкою військово-лікарської комісії від 30.09.2025 №2025-0930-1013-5935-7.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці у період з 01.08.2025 по 29.10.2025, потребу в якій встановлено довідкою військово-лікарської комісії №2025-0716-1247-1685-3 від 16.07.2025, довідкою військово-лікарської комісії від 21.08.2025 №2025-0821-1500-3557-7, довідкою військово-лікарської комісії від 30.09.2025 №2025-0930-1013-5935-7, з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .

Повний текст рішення виготовлено 03 вересня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА