Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №620/3672/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/3672/26

Чернігівський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Лавровської В.І.,

представника позивача Пророченка В.В.,

представника відповідача Паншиної І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, рішення визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Фізичної особа – підприємця ОСОБА_1 (далі також – ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі також – ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 09.12.2025 № 21469/ж10/25-01-07-05-01, №21425/Ж10/25-01-24-05, №21428/Ж10/25-01-24-05, №21429/Ж10/25-01-24-05, №21431/Ж10/25-01-24-05, №21438/Ж10/25-01-24-05, №21439/Ж10/25-01-24-05, вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати Єдиного внеску від 09.12.2025 №Ф-21434/Ж10/25-01-24-05, рішення про застосування штрафних санкцій від 19.03.2026 №4411/Ж10/25- 01-24-05.

В обґрунтування позову зазначено, що всупереч вимогам податкового законодавства України відповідачем, за наявністю наказу про проведення у позивача документальної планової виїзної перевірки, фактично, проведено невиїзну перевірку за наявними у контролюючого органу документами у приміщенні останнього, а не за місцезнаходженням позивача, та за її відсутності, що свідчить про протиправність здійсненого заходу податкового контролю та прийнятих за його наслідками актів індивідуальної дії. Допущені відповідачем порушення процедури проведення перевірки беззаперечно вплинули на права позивача, оскільки обмежили можливість її права на участь у проведенні такої перевірки і, відповідно, у процесі прийняття рішень.

07.04.2026 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, оскільки в ході перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено порушення позивачем положень Податкового кодексу України, а ті доводи, на які посилається позивач стосовно порядку проведення перевірки спростовуються позицією відповідача, наведеною у відзиві.

У відповіді на відзив представник позивача наполягає на своїх доводах, наведених у позові. Крім того зазначає, що акт податкової перевірки, складений за результатами проведення виїзної перевірки у приміщенні податкового органу, є недопустимим доказом в адміністративному процесі, що зумовлює підстави для скасування прийнятих рішень. Звертає увагу, що встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 (адміністративне провадження №К/9901/24146/19).

У додаткових поясненнях представник відповідача звернув увагу на практику Верховного Суду, зокрема Верховний Суд в постанові від 08.09.2025у справі № 320/3858/24 зазначив, що сам факт проведення документальної виїзної перевірки фізичної особи-підприємця у приміщенні контролюючого органу не є беззаперечною підставою вважати перевірку протиправною і такою, що тягне за собою скасування прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу. При цьому Верховний Суд зауважив, що у подібних до цієї справи правовідносинах перевірці підлягають обставини, які зумовили проведення призначених документальних виїзних перевірок фізичних осіб підприємців та/або фізичних осіб - платників податків у приміщенні контролюючого органу. Якщо зміна місця проведення перевірки відбулася безпідставно, без згоди на це платника податків та без забезпечення йому права на участь у проведенні такої перевірки, то така може бути визнана протиправною. Однак, якщо ж це відбулося з об`єктивних причин, за відсутності заперечень з боку платника податків з одночасним забезпеченням його права на участь у проведенні перевірки (незалежно від того, чи скористався платник податків таким правом), то така перевірка не може бути визнана протиправною.

У запереченнях на додаткові пояснення представника відповідача представник позивача наполягав на порушенні процедури проведення перевірки та недостатність доказової бази в акті перевірки.

16.06.2026 усною ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження, розгляд справи призначено по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позові, відповіді на відзив, додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Ніжинської районної ради Чернігівської області 12.01.2006, реєстраційний № 20400000000000967. На податковому обліку в органах державної податкової служби ФОП ОСОБА_1 перебуває з 16.01.2006, номер основної реєстрації – 817, не є платником ПДВ, у період з 01.01.2019 по 31.12.2024 працювала на загальній системі оподаткування. Дохід отримувала у готівковій та безготівковій формі (еквайринговий розрахунок). Місце проживання фізичної особи - підприємця (відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію): АДРЕСА_1 . Вказана інформація міститься в акті перевірки від 12.11.2025 №20327/Ж5/25-01-24-05/ НОМЕР_1 та не заперечується позивачем.

Згідно з реєстраційними даними, видами господарської діяльності, ФОП ОСОБА_1 визначено за КВЕД: 56.30 обслуговування напоями; 47.11(основна) роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Наказом Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 03.10.2025 №1892-п призначено проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 16.10.2025 тривалістю 10 робочих днів: за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства; за період з 01.01.2011 по 31.12.2024 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами проведення перевірки позивача складено акт від 12.11.2025 №20327/Ж5/25-01-24-05/ НОМЕР_1 , який містить наступні порушення та висновки:

- п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу, а саме ФОП ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду занизила валовий дохід на 2260923,29 грн., в тому числі за 2023 рік на суму 1036381,84 грн, за 2024 рік на суму 1224541,45 грн.

- п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу, ФОП ОСОБА_1 завищено витрати за перевіряємий період на загальну суму 2476126,60 грн., в тому числі за 2019 рік на 706619,49 грн, 2020 рік на суму 715973,11 грн, 2021 рік на суму 598358,80 грн, 2022 рік на суму 282156,09 грн, 2023 рік на суму 173019,11 грн.

- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу, а саме: занижено суму чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 4737049,89 грн, в тому числі за 2019 рік на 706619,49 грн, 2020 рік на суму 715973,11 грн, 2021 рік на суму 598358,80 грн, 2022 рік на суму 282156,09 грн, 2023 рік на суму 1209400,95 грн, 2024 рік на суму 1224541,45 грн.

Усього донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки - 852668,98 грн, в т.ч. за 2019 рік - 127191,51 грн, 2020 рік - 128875,16 грн, 2021 рік - 107704,58 грн, 2022 рік - 50788,10 грн. 2023 рік -217692,17 грн., 2024 рік - 220417,46 грн.

- п.п. 1.1 п.16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу, занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами перевірки на суму 71055,75 грн, в тому числі 2019 рік - 10599,29 грн, 2020 рік - 10739,60 грн, 2021 рік - 8975,38 грн, 2022 рік - 4232,34 грн, 2023 рік - 18141,02 грн, 2024 рік - 18368,12 грн.

Усього донараховано військового збору на суму 71055,75 грн., в тому числі 2019 рік - 10599,29 грн, 2020 рік - 10739,60 грн, 2021 рік - 8975,38 грн, 2022 рік - 4232,34 грн, 2023 рік - 18141,02 грн, 2024 рік - 18368,12 грн.

- пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме ФОП ОСОБА_1 занижено суму єдиного соціального внеску 2019 рік на 154234,08 грн, за 2020 рік на 157671,56 грн, за 2021 рік на 131638,92 грн, за 2022 рік на 46218,96 гр,, за 2023 рік на 247632,00 грн, за 2024 рік на 255734,69 грн.

Усього донараховано єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на суму 993130,21 грн, в тому числі за 2019 рік на суму 154234,08 грн, за 2020 рік на суму 157671,56 грн, за 2021 рік на суму 131638,92 грн, за 2022 рік на суму 46218,96 грн, за 2023 рік на суму 247632,00 грн, за 2024 рік на суму 255734,69 грн.

- п. 181.1 ст.181, п. 183.2, п. 183.10 ст.183, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу, а саме: ФОП ОСОБА_1 перебуваючи на загальній системі оподаткування здійснила операції з реалізації товарів (послуг) на загальну суму, що перевищила 1000000 гривень та не виконала вимог щодо подання заяви про обов`язкову реєстрацію платником податку на додану вартість, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в періоді з 11.07.2023 по 31.12.2024 встановлено їх заниження у загальній сумі 401871 грн., у тому числі за липень 2023 р. (з 11.07.2023 по 31.07.2023) в сумі 33841 грн, за серпень 2023 р. в сумі 32017 грн, за вересень 2023 р. в сумі 23645 грн, за жовтень 2023 р. в сумі 21230 грн, за листопад 2023 р. в сумі 25614 грн, за грудень 2023 р. в сумі 20419 грн, за січень 2024 р. в сумі 18149 грн, за лютий 2024 р. в сумі 17625 грн, за березень 2024 р. в сумі 25486 грн, за квітень 2024 р. в сумі 24107 грн, за травень 2024 р. в сумі 26254 грн, за червень 2024 р. в сумі 30424 грн, за липень 2024 р. в сумі 36628 грн, за серпень 2024 р. в сумі 42585 грн, за вересень 2024 р. в сумі 23847 грн, в результаті порушення ФОП ОСОБА_1 п.181.1 ст.181, п.183.2, п.183.10 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу.

Усього донараховано податку на додану вартість в сумі 401871 грн, а саме: за липень 2023 р. (з 11.07.2023 по 31.07.2023) в сумі 33841 грн, за серпень 2023 р в сумі 32017 грн, за вересень 2023 р. в сумі 23645 грн, за жовтень 2023 р. в сумі 21230 грн, за листопад 2023 р. в сумі 25614 грн, за грудень 2023 р. в сумі 20419 грн, за січень 2024 р. в сумі 18149 грн, за лютий 2024 р. в сумі 17625 грн, за березень 2024 р. в сумі 25486 грн, за квітень 2024 р. в сумі 24107 грн, за травень 2024 р. в сумі 26254 грн, за червень 2024 р. в сумі 30424 грн, за липень 2024 р. в сумі 36628 грн, за серпень 2024 р. в сумі 42585 грн, за вересень 2024 р. в сумі 23847 грн, п. 213.1 ст.213, п.215.1 ст.215, п.п.215.3.10 п.215.3 ст. 215 Податкового кодексу ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання з акцизного податку за перевіряємий період на суму 128060 грн.

Усього донараховано акцизного податку за актом перевірки - 128060 грн, в тому числі за березень 2023 р. - 810 грн, за квітень 2023 р. - 3956 грн, за травень 2023 р. - 4622 грн, за червень 2023 р. - 7152 грн, за липень 2023 р. - 9180 грн, за серпень 2023 р. - 8695 грн, за вересень 2023 р. - 6517 грн, за жовтень 2023 р. - 5899 грн, за листопад 2023 р. -6777 грн, за грудень 2023 р. - 5727 грн, за січень 2024 р. - 5359 грн, за лютий 2024 р. - 5130 грн, за березень 2024 р. - 7226 грн, за квітень 2024 р. - 6451 грн, за травень 2024 р. - 7180 грн, за червень 2024 р. -8643 грн, за липень 2024 р. - 10221 грн, за серпень 2024 р. - 11649 грн, за вересень 2024 р. - 6866 грн.

ФОП ОСОБА_1 надано до ГУ ДПС у Чернігівській області заперечення від 21.11.2025 до акту про результати документальної планової перевірки від 12.11.2025 №20327/Ж5/25-01-24-05/2522312262 (вх. №49993/6/25-01/ЕКПП). Листом від 24.11.2025 №2531/Ж12/25-01-24-05-11відповідач повідомив позивача, що розгляд заперечення буде проведено ГУ ДПС у Чернігівській області 01.12.2025 о 10 год. 30 хв. Лист ГУ ДПС у Чернігівській області від 24.11.2025 №2531/ Ж12/25-01-24-05-11 відповідно до трекінгового номеру поштових відправлень №R067043882560 вручено позивачу 05.12.2025.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті рішення:

- вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати Єдиного внеску від 09.12.2025 №Ф-21434/Ж10/25-01-24-05 на зальну суму 993 130,21 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 №21469/ж10/25-01-07-05-01 про нарахування штрафних санкцій у сумі 3 245 311,80 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 №21425/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб разом зі штрафними санкціями на суму 1 006 691,30 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 №21428/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість разом зі штрафними санкціями у сумі 502 338,75 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 №21429/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів разом зі штрафними санкціями у сумі 160 075 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 №21431/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати військового збору разом зі штрафними санкціями у сумі 83 890,95 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 №21438/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій у сумі 1 020,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 №21439/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій у сумі 1 020,00 грн;

- рішення від 09.12.2025 №21436/ Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій у розмірі 347 910,62 грн.

Вказані рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України (далі за текстом - ДПС України).

Рішенням ДПС України за результатами розгляду скарги від 24.02.2026 №4640/6/99-00-06-0102-06, залишено без змін: податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 №21425/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб разом зі штрафними санкціями на суму 1 006 691,30 грн; податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 №21431/ Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати військового збору разом зі штрафними санкціями у сумі 83 890,95 грн; податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 №21428/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість разом зі штрафними санкціями у сумі 502 338,75 грн; податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 №21429/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів разом зі штрафними санкціями у сумі 160 075 грн; податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 №21469/ж10/25-01-07-05-01 про нарахування штрафних санкцій у сумі 3 245 311,80 грн; податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 №21438/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій у сумі 1 020,00 грн; податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 №21439/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій у сумі 1 020,00 грн.

Відповідно до трекінгового номера поштового відправлення R067108216759, рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 24.02.2026 №4640/6/99-00-06-01-02-06 отримано позивачем 05.03.2026.

Рішенням за результатами розгляду скарги від 25.02.2026 №4737/6/99-00-06-0201-06, залишено без змін вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати Єдиного внеску від 09.12.2025 №Ф-21434/Ж10/25-01-24-05 на загальну суму 993 130,21 грн. та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.12.2025 №21436/Ж10/25-01-24-05 у розмірі 347 910,62 грн.

Відповідно до трекінгового номера поштового відправлення R067109167255 рішення про результати розгляду скарги від 25.02.2026 №4737/6/99-00-06-0201-06 отримано позивачем 05.03.2026.

26.03.2026 відповідно до трекінгового номера поштових відправлень R067126347186, позивачем отримано рішення від 19.03.2026 №4411/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 273 621,02 грн. (двісті сімдесят три тисячі шістсот двадцять одна гривня дві копійки).

Дане рішення не оскаржувалося ФОП ОСОБА_1 в адміністративному порядку.

Позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати Єдиного внеску від 09.12.2025 №Ф-21434/Ж10/25-01-24-05 на загальну суму 993 130,21 грн; податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 № 21425/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб разом зі штрафними санкціями на суму 1 006 691,30 грн; податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 №21431/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати військового збору разом зі штрафними санкціями у сумі 83 890,95 грн; податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 №21428/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість разом зі штрафними санкціями у сумі 502 338,75 грн; податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 №21429/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів разом зі штрафними санкціями у сумі 160 075 грн; податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 №21469/ж10/25-01-07-05-01 про нарахування штрафних санкцій у сумі 3 245 311,80 грн; податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 №21438/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій у сумі 1 020,00 грн; податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 №21439/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій у сумі 1 020,00 грн та рішення від 19.03.2026 №4411/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 273 621,02 грн. незаконними, необґрунтованими і такими, що підлягають скасуванню.

Щодо порушення процедури проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податкового кодексу України (далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).

Зі змісту наведених правових норм видно, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18.

Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформульований такий правий висновок: "оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства".

У ще одній справі (постанова від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18), окрім наведених, палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтувала відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: "перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом" та "встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 440/1993/23.

Таким чином, суд зазначає про обґрунтованість доводів позивача, що порушення контролюючим органом вимог чинного законодавства при призначенні та проведенні вказаної планової виїзної документальної перевірки позивача може бути підставою для скасування відповідних рішень відповідача прийнятих за результатами такої перевірки.

Щодо наявності/відсутності права у контролюючого органу на заміну проведення документальної планової виїзної перевірки на документальну планову невиїзну перевірку, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Порядок проведення документальних планових перевірок регламентовано статтею 77 ПК України. Згідно з пунктами 77.1, 77.2 означеної статті документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

За приписами пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Із системного аналізу зазначених норм убачається, що обов`язковою умовою правомірності проведення документальної планової виїзної перевірки є належне повідомлення платника податків про її проведення до моменту початку такої перевірки.

При цьому, Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.

Саме на контролюючий орган покладається обов`язок довести факт направлення або вручення відповідних документів платнику податків у спосіб, визначений податковим законодавством.

Саме на такому застосуванні означених норм ПК України звернув увагу Верховний Суд у постанові від 17 березня 2026 року у справі №380/6561/25.

Суд встановив, що згідно із затвердженим графіком проведення документальних планових перевірок платників податків на 2025 рік, наказу на проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 03.10.2025 №1892-п, призначено проведення перевірки з 16.10.2025. Головним управлінням ДПС у Чернігівській області 03.10.2025 надіслано копію наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки та згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ФОП ОСОБА_1 вручено особисто 09.10.2025, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевказане, суд зазначає, що контролюючим органом дотримано вимоги пункту 42.2 статті 42 ПК України України, оскільки копія наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 03.10.2025 та повідомлення про проведення перевірки позивача з 16.10.2025 вчасно надіслані позивачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримані останнім.

Отже, посилання позивача в цій частині є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача про правомірність заміни порядку проведення документальної планової виїзної перевірки на документальну планову невиїзну перевірку у приміщенні податкового органу, з огляду на таке.

Як зазначає відповідач, перевірка, яка призначена згідно наказу на проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 03.10.2025 №1892-п, проведена у приміщенні податкового органу за заявою позивача (платник податків), поданою до ГУ ДПС в Чернігівській області від 16.10.2025, копія якої міститься в матеріалах справи.

Отже, перевірка позивача, за результатами якої прийняті спірні рішення, проводилася в приміщенні податкового органу (відповідача), хоча відповідно до наказу мала проводитися виїзна перевірка, а рішення про зміну виду перевірки з виїзної на невиїзну, та згідно яких законодавчих підстав, відповідачем не приймалося.

Такі дії не відповідають вимогам закону, оскільки документальною виїзною перевіркою згідно з положеннями статті 75 ПК України вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу, вважається документальною невиїзною перевіркою.

У свою чергу суд зазначає, що Верховний Суд у склади колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 13.02.2024 у справі № 140/3135/19 (адміністративне провадження №К/990/14515/22), від 11.07.2024 у справі №320/7160/19 (адміністративне провадження №К/990/16627/24) наголосив, що «...виїзна перевірка має проводиться виключно за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. В Податковому кодексі України відсутня норма, яка б встановлювала право податкового органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку...».

Аналогічний підхід до розуміння суті виїзної перевірки був сформульований Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, а також у постановах Верховного Суду від 17.05.2019 у справі №823/2530/18, від 23.04.2020 у справі №826/20146/15, від 24.01.2019 у справі №805/1941/17-а, від 22.04.2021 у справі № 820/2993/16.

Крім того суд звертає увагу, що подання заяви позивачем (платником податків) про проведення документальної планової перевірки у приміщення податкового органу замість документальної планової виїзної перевірки взагалі положеннями ПК не передбачено.

Отже, дії посадових осіб у спірних правовідносинах свідчать про безпідставну зміну виду встановленого наказом відповідача виду перевірки, тому є протиправними.

Щодо оформлення акту перевірки.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 12.06.2018 року у справі №821/597/17 (адміністративне провадження №К/9901/48710/18) зазначив, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної невиїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення, рішення, вимога прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

В силу доктрини «плоди отруйного дерева» та положень статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням встановленого законом порядку, а обставини, що повинні підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть бути доведені іншими засобами. Відповідно, висновки акта щодо порушень не можуть слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень або інших актів індивідуальної дії.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 року №727 (далі за текстом - Порядок №727) акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово- господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 4 розділу ІІ Порядку №727).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів (абзац 1 пункту 5 розділу ІІ Порядку №727).

Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків (абзац 2 пункту 5 розділу ІІ Порядку №727).

Акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта (довідки) документальної перевірки додаються інформативні додатки (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №727).

Відсутність інформативних додатків до Акта перевірки позбавляє цей документ належного фактичного та розрахункового обґрунтування. Акт перевірки, що не містить визначених Порядком №727 обов`язкових інформативних додатків, є невідповідним встановленим стандартам оформлення юридичних фактів, що унеможливлює встановлення об`єктивності та достовірності викладених у ньому висновків контролюючого органу.

Водночас висновки акту перевірки від 12.11.2025 №20327/ Ж5/25-01-24-05/2522312262 викладені не в повній мірі та без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність порушень та взагалі не містить жодного переліку інформативних додатків та жодного посилання на них.

У свою чергу суд зазначає, шо порушення вимог щодо оформлення акту перевірки нівелюють його юридичну значимість та не створюють для платника податків будь-яких правових наслідків.

Щодо посилань контролюючого органу в акті перевірки на недотримання позивачем вимог Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідач в акті перевірки зазначив, що позивач за 2023-2024 роки отримувала дохід в готівкових коштах та в безготівкових коштах, засобами еквайрингу.

Зокрема, що згідно виписки банку про рух коштів по розрахунковому рахунку № НОМЕР_2 по 03.12.2024 (дата закриття рахунку) встановлено надходження коштів за розрахунки з еквайрингу (призначення платежу - «покриття по платіжним карткам») в сумі 2 163 705,20 грн. Дані розрахунки, згідно бази даних СОД РРО, ФОП ОСОБА_1 не були проведені через реєстратори розрахункових операцій.

Суд зазначає, що дотримання платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів, в розумінні підпункту 80.2.1.пункту 80.2 статті 80 ПК України, є підставою для проведення фактичної перевірки. Отже, у даному випадку відповідач діяв не у спосіб, встановлений ПК України. Окрім наведеного суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом другим пунктом сьомим статті 3 Закону України № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон №265/95) суб`єкти господарювання, які використовують РРО, зобов`язані подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв`язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті РРО або в пам`яті модемів, які до них приєднані.

Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 5 квітня 2001 року № 2346-ІІІ (далі - Закон №2346) визначено, що відповідно до пункту 1.14 статті 1 Закону №2346 електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. Тобто, сам по собі електронний платіжний засіб нічого не вартий без платіжного пристрою, який є технічним посередником між електронним платіжним засобом та рахунком, до якого він емітований.

Згідно з пунктом 1.32-2 статті 1 Закону №2346 платіжний пристрій - це технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування тощо), який дає змогу користувачеві здійснити операції з ініціювання переказу коштів, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою. Таким платіжним пристроєм, зокрема, є РОS-термінал - (з англ. "Точка продажу").

Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону №2346 еквайринг - послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі.

Згідно із підпунктом 9 пункту 3 розділу І "Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів", затвердженого постановою Національного банку України 29.07.2022 №164 (далі - Положення № 164) еквайринг платіжних інструментів (далі - еквайринг) - платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі.

Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом (пп.11 п.3 розд. І Положення №164).

Еквайринг здійснюється уповноваженим банком - еквайром, який надає торговцю платіжні термінали (POS-термінали) для торгового еквайрингу.

Торговий еквайринг - це послуга, що дає можливість торговцям приймати безготівкові платежі за товари та послуги через термінали точок продажу платіжними картками.

Порядок здійснення еквайрингу з використанням електронних платіжних засобів (далі - ЕПЗ) регламентовано статтею 37 Закону України "Про платіжні послуги" від 30.06.2021 №1591-IX.

За визначенням платіжна картка - це електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки (п.56 ч.1 ст.1 Закону №1591-IX).

Електронний платіжний засіб визначений як електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом (п.56 ч.1 ст.1 Закону №1591-IX).

Платіжний пристрій - технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування, програмно-апаратне середовище мобільного телефону, інший пристрій), що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою (п.65 ч.1 ст.1 Закону №1591-IX).

Отже, POS-термінал дозволяє приймати оплату від покупців за місцем продажу товарів/послуг платіжними картками, якими ініціюється переказ коштів з рахунку покупця на рахунок торговця за посередництвом банка - екваєра.

Таким чином, приймання платежів із використанням POS-терміналу є саме «прийманням від покупця платіжних карток», що відповідає ознакам розрахункової операції у розумінні Закону №265/95-ВР, а тому такі операції підлягають обов`язковому проведенню через РРО/ПРРО.

РРО/ПРРО дає можливість отримати інформацію щодо суми операцій, проведених із використанням платіжних карток або готівки, тоді як банківська виписка дає інформацію виключно про суму коштів, що фактично надійшли на банківський рахунок. Тобто ці дві системи відображають одну й ту саму господарську операцію у різних її етапах: фіскалізацію розрахунку та фактичне зарахування коштів.

Відтак, включаючи до доходу позивача виторги за період з 01.03.2023 по 07.11.2024, проведені через РРО/ПРРО за готівковими розрахунками, так і дохід, отриманий безготівковим шляхом через POS-термінал у межах розрахунків з еквайрингу, відповідач фактично допустив врахування одних і тих самих сум виручки. Таке відображення не ґрунтується на фактичних даних та призводить до неправильного визначення суми обсягів доходу позивача, що свідчить про недотримання контролюючим органом вимог щодо повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних даних.

До того ж дослідження цих обставин входить до повноважень посадових осіб контролюючого органу під час проведення перевірки для визначення правильних сум грошових зобов`язань.

З огляду на вказане, висновки контролюючого органу є передчасними та необґрунтованими.

Щодо порушення вимог пункту 181.1 статті 181 ПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 ПК України платником ПДВ є: 1) будь-яка особа, що проводить або планує проводити господарську діяльність; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

В розумінні частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В силу положень частини другої статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом частини першої статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач в акті перевірки вказує, що перевіркою встановлено, що за період з 01.07.2022 по 30.06.2023 (включно) загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів позивача протягом 12 календарних місяців (без урахування акцизного податку), що підлягають оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців) сукупно перевищує 1000000 грн на суму 89950, 56 грн. Вказані висновки ґрунтуються на даних з банківських виписок, звітів про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій.

Водночас, акт перевірки не містить доказів встановлення перевіряючими особами залишку коштів на рахунку позивача станом на 01.07.2022 з метою визначення доходу позивача за вказаний період та встановлення факту перевищення доходу 1000000 грн, що свідчить про недостовірність проведених контролюючими особами розрахунків.

Отже, суд констатує недоведеність факту перевищення позивачем граничного обсягу доходу.

Суд зазначає, що саме на податкові органи покладається обов`язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового та іншого законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні зобов`язання та застосовано фінансові санкції.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 8 серпня 2019 у справі №802/1069/13-а.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 ПК тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 162.1 статті 162 ПК платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Підпунктом 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Оскільки висновки відповідача про заниження позивачем доходу у даному спорі визнано необґрунтованими, то й нараховані відповідачем суми єдиного соціального внеску, військового збору, суми податку на додану вартість та штрафними санкціями також є безпідставними з викладених вище обґрунтувань.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 39993,65 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 09.12.2025 №21469/ж10/25-01-07-05-01, №21425/Ж10/25-01-24-05, №21428/Ж10/25-01-24-05, №21429/Ж10/25-01-24-05, №21431/Ж10/25-01-24-05, №21438/Ж10/25-01-24-05, №21439/Ж10/25-01-24-05, вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати Єдиного внеску від 09.12.2025 №Ф-21434/Ж10/25-01-24-05, рішення від 19.03.2026 №4411/Ж10/25- 01-24-05.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 39993,65 грн (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто три гривні 65 коп.), сплачений відповідно до квитанції від 01.04.2026.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 АДРЕСА_2 НОМЕР_1

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області вул. Реміснича, 11,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000 44094124

Повний текст рішення виготовлено 03 вересня 2026 року.

Суддя І.І. Соломко