Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №580/6165/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року справа № 580/6165/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зменшення в довідці від 26.03.2026 року № ФР45627/2 станом на 18 червня 2025 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 22 січня 2026 року № 580/12845/25 щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у відсотковому розмірі;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання рішення суду від 22 січня 2026 року № 580/12845/25 скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18 червня 2025 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за особливості проходження служби та щомісячної премії - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2025 рік та розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених статтями 7 законів України про Державний бюджет України, відповідно на 2025 рік, для здійснення перерахунку пенсії з 01 липня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/12845/25 відповідач виготовив довідку про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025, в якій вказано основні розміри грошового забезпечення, розраховані з застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2025 року, проте відповідачем протиправно зменшено відсоткові розміри надбавки за особливості проходження служби у розмірі 0 % та щомісячної премії у розмірі 10 %.

Ухвалою від 02 липня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

15.07.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що у довідці ФР45627/2 від 26.03.2026 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 18.06.2025 для перерахунку пенсії зазначені мінімальні показники надбавки за особливості проходження служби у розмірі 0% і премії у розмірі 10%. Тобто такі показники визначені у відповідності до Порядку № 260. Отже, вказані показники повністю відповідають законодавству України.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі № 580/12845/25, ІНФОРМАЦІЯ_3 видав позивачу довідку № ФР45627/2 від 26.03.2026 року про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 для перерахунку пенсії, визначивши розмір надбавки за особливості проходження служби – 0% та щомісячної премії – 10 %.

Дії відповідача щодо зменшення в довідці станом на 18 червня 2025 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у відсотковому розмірі позивач вважає протиправними, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.

Така позиція суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд зауважує, що фактичними підставами позову представниця позивача вказує те, що спірні правовідносини виникли з питання правомірності визначення відповідачем відсоткового розміру надбавки за особливості проходження служби у розмірі 0% та щомісячної премії у розмірі 10%. З покликанням на приписи п. 5 Порядку № 45 представниця позивача зазначила, що у випадку позивача розмір надбавки за особливості проходження служби та премії має бути визначений у довідці про розмір грошового забезпечення, у середньому розмірі, що фактично виплачений за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою.

Під час надання оцінки зазначеним підставам суд зазначає таке.

Так, 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704, яка набрала чинності 1 березня 2018 року та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Зокрема, цією постановою установлено такий додатковий вид грошового забезпечення як надбавка за особливості проходження служби, який встановлюється військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою (абзац четвертий підпункту 1 пункту 5 Постанови № 704).

Підпунктом 2 пункту 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Отже, розмір надбавки за особливості проходження служби встановлюється в межах граничного розміру - 100 відсотків від основних видів ГЗ, натомість не має мінімального розміру та відноситься до права керівника державного органу на її встановлення у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання. У свою чергу, розмір премії встановлюється в межах фонду преміювання, не має обмеження максимального розміру, натомість встановлюється в розмірі не менш як 10 відсотків від посадового окладу.

Суд зауважує, що представниця позивача у позовній заяві не зазначила жодних обставин із покликанням на відповідні докази, які безпосередньо вказували б на те, що у червні 2025 року за посадою, відповідною посаді позивача (на час звільнення з військової служби) були виплачені надбавка за особливості проходження служби та премія у більших розмірах, аніж визначені у довідці ФР45627/2 від 26.03.2026. Суд звертає увагу, що зазначаючи у позовній заяві про протиправність зменшення відсоткових розмірів вказаних видів ГЗ, представниця позивача мала б щонайменше зазначити відомості належних, на її думку, розмірів спірних видів ГЗ відносно розміру яких відповідач протиправно, як вона зазначає, зменшив відповідні відомості, а також надати відповідні докази на підтвердження таких обставин.

З урахуванням зазначеного, суд вважає необґрунтованими фактичні підстави позову.

Суд відхиляє покликання представниці позивача на правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 380/19324/23, як необґрунтоване, оскільки у вказаній справі обставини справи суттєво відрізняються від обставин у справі, що розглядається, що робить їх висновки не релевантними до спірних правовідносин. Так, у наведеній справі позивач вказував як про зазначені у виданій довідці види грошового забезпечення, так і про належні розміри спірних видів грошового забезпечення, що і стало підставою для перевірки судом правомірності їх зменшення, у той час як у справі № 580/6165/26 вказані обставини зазначені не були.

Суд звертає увагу, що в силу положень статей 4, 5, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, не вправі за позивача визначати підставу для задоволення його позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Підсумовуючи викладене суд доходить висновку, що необґрунтованість підстав, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у спірних правовідносинах, є підставою для відмови у їх задоволенні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 );

2) відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 02.09.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК