Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №520/24325/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року № 520/24325/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2026 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі також – ВДВС), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також – ТЦК) в якій позивач просить: 1) визнати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 705 від 09.09.2025 року про накладення на позивача адміністративного стягнення такою, що не підлягає виконанню; 2) Скасувати постанову заступника начальника Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 18.05.2026 року про відкриття виконавчого провадження № 81020408.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 18 травня 2026 року ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81020408 з примусового виконання постанови № 705, яка видана 09.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнути з ОСОБА_1 на користь держави штраф в сумі 34000,00грн.

На думку позивача, державним виконавцем протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а саме без дотримання вимог ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» та не враховано приписи ст. 303 Кодексом України про адміністративні правопорушення, які визначають, що постанова про накладення адміністративного стягнення не підлягає виконанню, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з цим позовом.

17 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачам надати суду відзив на позовну заяву.

Відзивів на позовну заяву відповідачами до суду не подано.

Суд розглядає об`єднані позовні вимоги з урахуванням приписів частини 3 статті 21 КАС України, у відповідності до яких якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Ознайомившись із заявами по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, судом встановлено наступне.

09 вересня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено постанову № 705 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати ОСОБА_1 штрафу протягом 15 днів з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

РТЦК звернулося до ДВС із заявою від 10 грудня 2025 року про примусове стягнення штрафу на підставі вищевказаної постанови.

18 травня 2026 року постановою заступником начальника Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 81020408 з примусового виконання постанови № 705, яка видана 09.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнути з ОСОБА_1 на користь держави штраф в сумі 34000,00грн. Також винесені постанови про стягнення виконавчого збору, стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.

Предметом спору у даній справі є правомірність винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі – Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини першої статті 3 Закон № 1404, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закон № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частиною першою статті 12 Закону №1404 виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною другою статті 12 Закону №1404 передбачено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до частини першої статті 300 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 303 КУпАП передбачено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який на підставі наступних указів Президента України продовжувався та триває досі.

Відповідно до абзацу 10 пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, доповненого Законом України від 15.03.2022 № 2129-ІХ "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження"", який набрав чинності з 26.03.2022, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Отже, за загальним правилом, закріпленим у статті 303 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення не підлягає виконанню, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Водночас та сама норма прямо допускає встановлення іншими законами більш тривалих строків для окремих категорій справ, а частина перша статті 300 цього Кодексу у питаннях порядку виконання постанов відсилає до інших законів України.

Таким спеціальним законом є Закон України "Про виконавче провадження". Частина перша статті 12 цього Закону також передбачає тримісячний строк, у межах якого постанова про накладення адміністративного стягнення може бути пред`явлена до примусового виконання. Таким чином, норми як КУпАП, так і Закону встановлюють однаковий строк.

Однак у період дії воєнного стану було встановлено особливості примусового виконання рішень. Так, пункт 10-2 розділу ХІІІ Закону передбачає переривання строків, визначених цим Законом, на період воєнного стану.

Оскільки КУпАП у питаннях строків виконання відсилає до положень зазначеного Закону, норма пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону є пріоритетною, а тому підлягає застосуванню і до строків виконання постанов про адміністративні стягнення. Відповідно, перебіг тримісячного строку, у межах якого постанова про накладення адміністративного стягнення може бути пред`явлена до примусового виконання, у спірний період був перерваний.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховав висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 09 червня 2026 року у справі №496/2814/25.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності та враховуючи принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 18 травня 2026 року винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповідності до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 84333, Донецька область, Краматорський р-н, м. Краматорськ, вул. Академічна, будинок 20, код ЄДРПОУ 44409188), ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження – відмовити повністю.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.

Рішення суду набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Лазарєв В.В.