Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №520/23804/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року № 520/23804/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (юридична адреса: 61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 25, код ЄДРПОУ 45752470), третя особа - ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Яни Володимирівни від 23.07.2026 року у ВП № 81215801 про накладення штрафу на боржника Військову частину НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанською Яною Володимирівною винесено постанову про накладення штрафу від 23.07.2026 року у ВП № 81215801 (Ідентифікатор доступу: Г43Д1А9БГ044), а саме за не виконання рішення суду в повному обсязі, накласти на боржника Військову частину НОМЕР_1 штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.

Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки нездійснення суб`єктом владних повноважень у даному конкретному випадку виплати нарахованих коштів за рішенням суду у справі не є доказом умисного та свідомого невиконання судового рішення, оскільки відсутність фізичної змоги провести грошовий платіж через неотримання відповідних цільових асигнувань та через відсутність вільного обсягу фінансових ресурсів не може бути кваліфіковано у якості невиконання судового рішення без поважних причин.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року залучено до участі у справі № 520/23804/26 у якості третьої особи – ОСОБА_1 .

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 , в якій зазначив що позивачем не наведено у своїй позовній заяві підстав та доказів, що свідчили б про обґрунтованість позовних вимог, а саме: не наведено у чому саме полягає незаконність оскаржуваної постанови, не надано доказів відповідних тверджень, натоміть наведено загальні норми права.

Представник відповідача зазначив, що станом на день винесення оскаржуваної постанови, до державного виконавця від ВЧ НОМЕР_1 не надходило документів, що свідчили б про ускладнення виконання рішення суду або докази неможливості виконання рішення суду.

Відповідач підкреслив, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу (у тому числі, повторного) у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якому підтримав заявлені у позові вимоги та просив суд розглядати справу за його відсутністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь – якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі № 520/17421/25, позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, невиплати компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік, виплатити компенсацію за неотримане речове майно ОСОБА_1 .

08 червня 2026 року постановою старшого державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Завалій Есмірою Тофіковною відкрито виконавче провадження № 81215801 на підставі виконавчого листа № 520/17421/25 про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік, виплатити компенсацію за неотримане речове майно ОСОБА_2

22 червня 2026 року державним виконавцем направлено вимогу до ВЧ НОМЕР_1 з метою отримання наступної інформації: 1) надати державному виконавцю копію розрахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, виплатити компенсацію за неотримане речове майно ОСОБА_2 , що підлягає виплаті стягувачу; 2) надати державному виконавцю, з метою перевірки виконання рішення суду, інформацію щодо виконання зазначеного рішення суду, а саме: докази перерахування грошових сум, нарахованих стягувачу до виплати.

14 липня 2026 року державним виконавцем направлено вимогу до ВЧ НОМЕР_1 з метою отримання наступної інформації: 1) надати державному виконавцю копію розрахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, виплатити компенсацію за неотримане речове майно ОСОБА_2 , що підлягає виплаті стягувачу; 2) надати державному виконавцю, з метою перевірки виконання рішення суду, інформацію щодо виконання зазначеного рішення суду, а саме: докази перерахування грошових сум, нарахованих стягувачу до виплати.

15 липня 2026 року Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь на вказаний запит, та зазначила, грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік ОСОБА_1 була виплачена військовою частиною НОМЕР_1 під час остаточного розрахунку при звільненні згідно роздавально-платіжної відомості № 213 від 09.04.2025 року за наказом від 03.02.2025 року № 36.

22 липня 2026 року Військова частини НОМЕР_1 листом № 26/1/5218 повідомила Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про те, що грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік ОСОБА_1 була виплачена військовою частиною НОМЕР_1 під час остаточного розрахунку при звільненні згідно роздавально-платіжної відомості № 213 від 09.04.2025 року за наказом від 03.02.2025 року № 36. Згідно довідки № 147 про вартість речового майна, що належить до видачі на головного сержанта ОСОБА_1 , наданою начальником речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 , виплата грошової компенсації вартості за неотримане речове майно не передбачена, у зв`язку із повним забезпеченням речовим майном згідно норми забезпечення на період проходження військової служби до моменту звільнення.

23 липня 2026 року Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_3 було накладено на ВЧ НОМЕР_1 штраф у розмірі 5100 грн за не виконання рішення суду в повному обсязі.

Отже, спірним питанням даної справи є законність дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, щодо прийняття постанови про накладання штрафу на Військову частину НОМЕР_1 від 23.07.2026 року ВП № 81215801 у розмірі 5100 грн.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши нормативно-правові акти, до сфери регулювання яких відносяться спірні правовідносини, при вирішенні спірних правовідносин суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій є Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно з статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів.

Приписами пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що невиконання боржником рішення суду без поважних причин тягне за собою наслідки, в числі яких накладення штрафу.

Відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню у встановлений законом строк, а виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі від 15 січня 2026 року у справі № 520/17421/25 станом на 03.09.2026 року залишається не виконаним, будь-яких документів які б свідчили про повне фактичне виконання рішення до відділу примусового виконання рішень від ВЧ НОМЕР_1 не надходило про що складено Акт та накладено на боржника штраф в розмірі 5100,00 грн.

Більш того, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 10 серпня 2026 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 року по справі № 520/17421/25 та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 протягом трьох місяців з дня отримання копії даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суд від 15.01.2026 року по справі № 520/17421/25 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік та компенсації за неотримане речове майно.

У вказаній ухвалі зазначено, що суд відхиляє посилання Військової частини НОМЕР_1 на те, що грошова допомога для оздоровлення за 2025 рік була виплачена позивачу 09.04.2025 року, оскільки зазначена виплата була здійснена до ухвалення рішення суду від 15.01.2026р. та до набрання ним законної сили, а тому не може сама по собі розцінюватись як виконання судового рішення. Наведені відповідачем платіжні документи та роздавально-платіжна відомість підтверджують факт проведення певної виплати, однак не спростовують того, що на момент розгляду справи судом саме питання про належність такої виплати, її правову природу та відповідність вимогам законодавства було предметом судового дослідження. Разом із тим, рішенням суду від 15.01.2026 року було не просто констатовано факт існування чи відсутності певних виплат, а встановлено обов`язок Військової частини НОМЕР_1 вчинити конкретні дії на користь позивача.

Відтак належне виконання рішення передбачає вчинення відповідачем саме тих дій, які визначені резолютивною частиною рішення, із підтвердженням їх фактичного виконання належними доказами.

Аналогічно, посилання представника відповідача у справі №520/17421/25 на довідку № 147 від 04.04.2025 року про визначення розміру компенсації за неотримане речове майно у сумі 0,00 грн не може автоматично свідчити про виконання рішення суду. Така довідка була складена до ухвалення рішення суду у вищезгаданій справі, а тому не є доказом виконання обов`язку, покладеного судом рішенням від 15.01.2026 року.

Крім того, визначення позивачем, у цій справі, розміру компенсації у сумі 0,00 грн фактично є повторною оцінкою правовідносин, які вже були предметом судового розгляду, та не може підміняти собою виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Суд зазначає, що невиконання рішення суду боржником не було пов`язано з об`єктивно поважними обставинами або причинами. Ті обставини, на які позивач покликається у позові, не є поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні закону, відтак не звільняють боржника від відповідальності за невиконання рішення.

Разом з тим, в процесі судового розгляду будь-яких інших доказів виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 року по справі № 520/17421/25, Військова частина НОМЕР_1 суду не надала.

Отже, станом на момент винесення штрафу за невиконання рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 : не надано державному виконавцю доказів належного нарахування грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік; не надано державному виконавцю копії листа-погодження КПС ЗСУ на виплату для виконання рішення суду; не надано державному виконавцю доказів належного нарахування компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_2 ; не надано державному виконавцю доказів виплати компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_2 .

Враховуючи встановлене, державний виконавець обґрунтовано встановив факт невиконання боржником рішення без поважних причин, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, подальше притягнення боржника до відповідальності у вигляді штрафу є правомірним, державний виконавець правомірно прийняв постанову про накладення на Військову частину НОМЕР_1 штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.

Принцип «res judicata» (принцип обов`язковості судового рішення) покладає на боржника обов`язок виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не очікуючи відповідних дій державного виконавця.

В силу зазначеного правового принципу саме боржник повинен проявити достатню розумність і обачність для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов`язаних із невиконанням судового рішення.

Згідно з рекомендаціями, викладеними у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень», КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «exofficio2. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Суд підкреслює, що право особи на виконання судового рішення є невіддільною складовою права на справедливий суд та ефективний судовий захист.

Без реального виконання рішення суду залишається лише декларацією, тому держава зобов`язана забезпечити його обов`язковість та примусову реалізацію через визначені законом процедури.

Постанова про накладення на боржника штрафу є такою, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, а саме реального виконання рішення суду та є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання судом.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, є такими що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 241-246, 250-251, 257-263, 293, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (юридична адреса: 61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 25, код ЄДРПОУ 45752470), третя особа - ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.