Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №520/14840/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 р. № 520/14840/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд.53А, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14005, ЄДРПОУ 21390940) про скасування протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати як протиправне рішення Головного управління Пенсійного фонду у Чернігівській області України від 02.12.2025 року №204750025287 про відмову ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду у Чернігівській області України зарахувати до трудового стажу період роботи кур`єром на державному підприємстві «Харківській моторобудівний завод "Серп і молот" у період з 19.05.1981 року до 30.09.1982 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 25.11.2026 року, враховуючи наявність на вказану дату у ОСОБА_1 32 років 0 місяців 0 днів страхового стажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято протиправне рішення №204750025287 від 02.12.2025 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 24.06.2026 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Позивачу копія ухвали про відкриття провадження надіслана засобами поштового зв`язку за адресою, зазначеною в позовній заяві, та копія такої ухвали отримана позивачем 03.07.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач, скориставшись своїм правом на надання відзиву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. За доводами відповідача, оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу є правомірним, оскільки надана позивачем довідка щодо періоду роботи на ДП "Харківський моторобудівний завод "Серп і молот" не містить номерів та дат наказів про прийняття на роботу та про звільнення, відсутня інформація про реорганізацію підприємства.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розгляд справи здійснюється з урахуванням надмірного навантаження в Харківському окружному адміністративному суді та днів перебування судді у відпустці у період з 06.07.2026 по 20.07.2026 та з 10.08.2026 по 23.08.2026 включно.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Позивач 25.11.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та прийнято рішення №204750025287 від 02.12.2025 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 6-7).

У рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить - 30 років 06 місяців 24 дні, натомість необхідний страховий стаж для призначення пенсії - 32 роки. Так, до страхового стажу не зараховано період роботи позивача з 19.05.1981 по 30.09.1982, оскільки у наданій ним довідці від 27.10.1998 №01/136-81 відсутні номери та дати наказів про прийняття на роботу та звільнення, відсутня інформація про реорганізацію.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ та Законом України від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно частини 3 статті 4 Закону №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом - Закон №1058-IV), виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

У частині 1 статті 8 вказаного Закону зазначено, зокрема, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно частини першої статті 56 Закону України від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (пункт а частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Як встановлено судом, оскаржуваним у межах даної справи рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області №204750025287 від 02.12.2025 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу заявника (а.с. 6-7).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем на розгляд пенсійного органу, зокрема, було надано трудову книжку серії НОМЕР_2 , архівну довідку від 18.11.2025 №К-281, видану КП "Міський архів" Харківської міської ради, довідку ДП "Харківський моторобудівний завод "Серп і молот" від 27.10.1998 №01/13-86.

Так, згідно довідки ДП "Харківський моторобудівний завод "Серп і молот" від 27.10.1998 №01/13-86, ОСОБА_1 у період з 19.05.1981 по 30.09.1982 працював на заводі "Серп і молот" кур`єром на підставі трудового договору. Нараховані на заробітну плату податки перераховувались до пенсійного фонду в установленому порядку. Зазначена довідка скріплена підписами відповідальних осіб та круглою печаткою підприємства.

Однак вказану довідку відповідачем по справі не було враховано як підставу для підтвердження наявності страхового стажу, оскільки в ній не було зазначено дані щодо дат наказів про прийняття на роботу позивача та звільнення з неї, а також вказана довідка не містила відомостей щодо реорганізації підприємства.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 за № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку №637).

Відповідно до пунктів 23-24 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Із аналізу вказаних вище положень Порядку № 637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Так, судом встановлено, що трудова книжка позивача відповідних даних щодо періоду роботи позивача з 19.05.1981 по 30.09.1982 не містить, оскільки під час роботи на підприємстві він не набув повнолітнього віку та не мав трудової книжки, працював за трудовим договором. Тож позивачем на підтвердження наявності страхового стажу було надано довідку з місця роботи, видану Державним підприємством "Харківський моторобудівний завод "Серп і молот" від 27.10.1998 №01/13-86.

Спірним рішенням пенсійного органу вказано на необхідність надання уточнюючої довідки з посиланням на первинні документи (накази про прийняття та звільнення позивача), довідки про реорганізацію підприємства.

Згідно із вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 (далі - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Із аналізу вказаних правових норм вбачається, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому їх неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення періоду роботи до страхового стажу і права на отримання пенсії з його врахуванням.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірний період не було зараховано до страхового стажу, оскільки в трудовій книжці позивача відсутні відомості про роботу у спірний період, а надана довідка не містила дат та номерів наказів про прийняття та звільнення позивача, а також відомостей щодо реорганізації.

Суд зазначає, що такий недолік трудової книжки позивача, в даному випадку, є суттєвим, оскільки впливає на визначення періоду, який підлягає зарахуванню позивачу до страхового стажу. За наявності зазначеного періоду, позивач зобов`язаний надати уточнюючі довідки щодо дати прийняття на роботу в спірний період.

Відтак позивач, усвідомлюючи відсутність необхідного до зарахування до страхового стажу періоду роботи на заводі, надав наявну в нього довідку від 27.10.1998 №01/13-86, згідно якої підтверджено період його роботи на заводі "Серп і молот" за трудовим договором у період з 19.05.1981 по 30.09.1982.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем, при наявності сумнівів щодо необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком позивачу, не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача для вирішення питання щодо зарахування спірного періоду роботи позивача до страхового стажу.

У даному випадку відповідач не був позбавлений можливості отримати відомості про дату прийняття позивача на роботу шляхом витребування відповідних документів, подання запитів тощо та за встановленими відомостями вирішити питання щодо зарахування до страхового стажу позивача такого періоду. Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідні документи на підтвердження стажу роботи позивача перебувають в архіві Комунального підприємства "Міський архів" Виконавчого комітету Харківської міської ради. Тож за наявності сумнівів щодо підтвердженого страхового стажу заявника у період з 19.05.1981 по 30.09.1982, відповідач не був позбавлений права перевірити вказану інформацію шляхом надсилання відповідного запиту до архіву. Однак, відповідачем таких дій вчинено не було. Матеріали справи відповідних відомостей не містять.

Надана позивачем довідка від 27.10.1998 №01/13-86 вказує на факт його працевлаштування на визначений строк на посаду кур`єра - з 19.05.1981 по 30.09.1982, що свідчить про чітко визначений період його трудових відносин саме у вказані даті без необхідності окремого наказу про прийняття/звільнення. Отже формальна відсутність дат та номерів наказу про прийняття та звільнення не може бути достатньою підставою для відмови у призначенні пенсії. При цьому, як вбачається з довідки, виданої архівною установою, позивач працював економістом з планування на Харківському моторобудівельному заводі "Серп і молот" у період з 23.08.1989 по 26.10.1998. Відомостей щодо періоду роботи позивача на підприємстві з 19.05.1981 по 30.09.1982 зазначена архівна довідка не містить. Тож між двома наданими позивачем на підтвердження страхового стажу довідками наявні суперечливі відомості. При цьому, як вбачається з довідки, виданої Харківським моторобудівельним заводом "Серп і молот", нараховані на заробітну плату податки роботодавцем спрямовувались до пенсійного органу відповідно до вимог чинного законодавства та у встановлений строк. Враховуючи, що судовим розглядом встановлено наявність архівної інформації про роботу позивача на державному підприємстві Харківський моторобудівельний завод "Серп і молот", в разі офіційного працевлаштування, нарахування заробітної плати та відповідного відрахування податків, архівна установа володіє інформацією на підтвердження або спростування періоду роботи позивача з 19.05.1981 по 30.09.1982 на вищевказаному підприємстві. Натомість надана позивачем архівна довідка містить лише відомості про частковий період роботи позивача на заводі. Отже як і відповідач, позивач не був позбавлений права на отримання від архівної установи відомостей щодо здійснення необхідних соціальних відрахувань в межах отримуваної позивачем заробітної плати до пенсійного фонду. Однак відповідної довідки до суду також не подано.

Відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами частини третьої-четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем не досліджено належним чином підстав щодо права позивача на призначення пенсії за віком, за яких ухвалюється відповідне рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії, отже належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 25.11.2025.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд.53А, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14005, ЄДРПОУ 21390940) про скасування протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Чернігівській області України від 02.12.2025 року №204750025287 про відмову ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 25.11.2025 року, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області судові витрати в розмірі 887,46 грн (вісімсот вісімдесят сім гривень 46 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН