Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №750/15866/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/15866/25

Головуючий у першій інстанції – Супрун О. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1126/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мамонової О. Є.,

суддів Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року АТ «Сенс Банк» (далі - банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої на його користь заборгованість в сумі 64 443,75 грн, з яких 39 606,79 грн – заборгованість за кредитом, 11 365,42 грн – заборгованість по відсотках, 13 471,54 грн – заборгованість по комісії, а також 2 422,40 грн сплаченого судового збору та 5 658,83 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.10.2021 ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернулась до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг відповідно до публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» та підписала оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501371870. Таким чином 15.10.2021 між банком та відповідачкою з дотриманням приписів чинного законодавства було укладено кредитний договір № 501371870.

Банк зазначав, що підписанням аналогом ЕПЦ у формі одноразового ідентифікатора позичальниця підтвердила, що вона ознайомлена зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що вона отримала всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб позичальника та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для позичальника, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором.

Позивач наголошував, що банк взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до узгоджених умов. Позичальниця кредит отримала, проте свої зобов`язання належним чином не виконала, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 64 443,75 грн, з яких:

- 39 606,79 грн – заборгованість за кредитом;

- 11 365,42 грн – заборгованість по відсотках;

- 13 471,54 грн – заборгованість по комісії.

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.02.2026 частково задоволено позов АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за Угодою про надання споживчого кредиту від 15.10.2021 №501371870 у розмірі 38 190,00 грн.

Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» 1 435,51 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі АТ «Сенс Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю, судові витрати покласти на відповідачку.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновок суду першої інстанції про те, що електронний договір «безумовно повинен містити» електронний підпис одноразовим ідентифікатором безпосередньо у тексті документа, не відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23.

Банк зазначає, що довідкою про ідентифікацію підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікована АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») відповідно до приписів Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Клієнт ініціювала процес укладення кредитного договору із використанням Системи «Інтернет-сервісу «My Alfa-bank» та отримала від Банку ОТП-пароль – аналог ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (комбінація цифр у вигляді смс-коду) «5673», направлений 15.10.2021 на номер 380731315047. Зазначений одноразовий ідентифікатор логічно пов`язаний з Угодою про надання споживчого кредиту №501371870, оскільки у тексті СМС-повідомлення прямо зазначено суму кредиту (40 000,00 грн), строк (60 міс.), річну ставку (19,99%), розмір платежу (1 839,53 грн) та ефективну ставку (50,54%), що повністю відповідає умовам кредитного договору.

Наголошує, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі, тому відмова суду у стягненні на користь позивача процентів за користування кредитом та комісії є необґрунтованою.

Указує, що ОСОБА_1 усвідомлювала наявність кредитного зобов`язання за договором від 15.10.2021, користувалася наданими кредитними коштами та здійснювала часткове погашення заборгованості.

Посилається на те, що кредитор виконав свої зобов`язання за вказаним кредитним договором про надання банківських послуг, а саме, надав відповідачці кредитні кошти у розмірі 40 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №628090489 від 18.10.2021, якими відповідачка користувалася протягом строку дії договору, що надає підстави для звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позов АТ «Сенс Банк» суд першої інстанції виходив з того, що:

- у матеріалах справи відсутні докази підписання відповідачем Угоди про надання споживчого кредиту №501371870 та, як наслідок, і докази того, що відповідач погодилася взяти позику саме на тих умовах, які вважає узгодженими позивач;

- надані позивачем виписки по особовим рахункам за період з 15.10.2021 по 24.03.2025, відкритим на ім`я ОСОБА_1 , свідчать про те, що відповідач у цей час користувалася кредитними коштами, а також частково погашала заборгованість, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути фактично отриману суму позики.

З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що за твердженнями позивача, 15.10.2021 ОСОБА_1 підписала оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501371870, за умовами якої вона запропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту. Підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між нею та банком (а.с. 9, 11).

Умови споживчого кредиту:

- тип кредиту – «Кредит готівкою»;

- сума кредиту – 40 000 грн;

- процентна ставка, % річних – 19,99%. Тип ставки – фіксована. Процентна ставка може бути змінена шляхом укладення відповідної додаткової угоди;

- строк кредиту – 60 міс.

Під час користування кредитом запропонувала банку надавати їй послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором, за надання яких запропонувала встановити комісійну винагороду, а саме:

(а) за надання кредиту 0,00% від суми кредиту, зазначеної в цій фферті на укладення угоди (далі - оферта) без ПДВ.

(б) за обслуговування (управління) кредиту 1,95% від суми кредиту, зазначеної в цій оферті без ПДВ.

Комісійна винагорода може бути змінена в порядку, передбаченому умовами договору та сплачується згідно діючих тарифів банку. Тарифи є невід`ємною частиною договору та розміщені на сайті банку: www.alfabank.ua. Протягом строку дії угоди тарифи та комісійна винагорода за кредитом, а також за супровідними послугами банку та/або третіх осіб, що надаються під час укладення угоди, можуть бути змінені в порядку, передбаченому договором та відповідним договором між позичальником та такими третіми

особами та/або банком.

Дата повернення Кредиту - 18.10.2026. Для повернення заборгованості за угодою запропонувала використовувати рахунок НОМЕР_1 , відкритий у банку (далі - рахунок), ЄДРПОУ 23494714.

Кредит надається позичальнику для: - власних потреб. Розмір – 40 000 грн, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714.

15.10.2021 АТ «Альфа-Банк» підписано Акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501371870 та прийнято пропозицію ОСОБА_1 . Умови споживчого кредиту зазначені в акцепті збігаються з умовами, передбаченими в оферті (а.с. 12-13).

На підтвердження підписання угоди №501371870 про надання споживчого кредиту позивачем надано довідку про ідентифікацію, згідно з якою клієнт ОСОБА_1 ідентифікована АТ «Альфа Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») відповідно до приписів Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Клієнт ініціювала процес укладення кредитного договору із використанням системи «Інтернет-сервісу «My Alfa-bank» та отримала від банку ОТП-пароль – аналог ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (комбінація цифр у вигляді смс-коду). Текст повідомлення: «Shanovniy Kliente! Kod pidtverdzennia zgody na kredit 5673. Suma kredytu 40000/00 grn na 60 mis. Richna stavka 19.99%, komisiya za obslug. Kredytnoi zaborgovanosti 0.00 grn. Platizh 1839.53 grn. Efektyvna stavka 50.54%. Kod die do 15-10-2021 11:35:39 890p». Дата відправки 15.10.2021. Номер телефону, на який було відправлено повідомлення 380731315047 (а.с. 16).

Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, розрахунок заборгованості за кредитом та графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, що є додатком №1 до угоди про надання споживчого кредиту №501371870 від 15.10.2021, які не підписано ОСОБА_1 (а.с. 9 зворот, 10, 13 зворот - 14).

Також матеріали справи містять довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, однак дана довідка не містить інформації про вкладника (а.с. 15).

Позивачем надано копію меморіального ордера №628090489 від 18.10.2021, на підтвердження отримання ОСОБА_1 40 000 грн за надання кредиту за кредитним договором №501371870 від 15.10.2021 (а.с. 17).

Відповідно до виписки з рахунків № НОМЕР_3 та № НОМЕР_1 за період з 15.10.2021 по 24.03.2025 – ОСОБА_1 18.10.2021 отримала 40 000 грн, призначення платежу - надання кредиту за кредитним договором №501371870 від 15.10.2021 (а.с. 18-30).

Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитом у гривні станом на 24.03.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за договором №501371870 від 15.10.2021 становить 64 443,75 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту – 39 606,79 грн, заборгованість за відсотками – 11 365,79 грн та заборгованість по комісії – 13 471,54 грн (а.с. 10).

12.08.2022 позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено статут АТ «Сенс Банк», згідно з положеннями якого АТ «Альфа-Банк» змінило найменування на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 (а.с. 36-38).

З метою досудового врегулювання спору АТ «Сенс Банк» на адресу ОСОБА_1 направлялось вимогу про усунення порушень, в якій товариство повідомило відповідачку про наявність заборгованості за кредитним договором №501371870, яка станом на 24.03.2025 становить 64 443,75 грн. Відповідачці пропонувалося протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги погасити заборгованість (а.с. 31-34).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Отже із аналізу вищезазначених норм матеріального права суд робить висновок, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).

З копії оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501371870 та акцепту пропозиції угоди про надання споживчого кредиту №501371870, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що вказаний договір не містить підпису ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Вищевказане свідчить про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що ОСОБА_1 виявила волю на укладення кредитного договору з АТ «Альфа Банк», заборгованість за яким є предметом розгляду судом даної справи.

Районний суд дійшов правильного висновку про те, що однієї лише друкованої вказівки в договорі про те, що певна особа нібито підписала його електронним підписом, недостатньо для доведення факту такого підписання.

Не є слушним посилання позивача на постанову Верховного Суду від 04.02.2026 у справі №758/14925/23.

Так, у зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Позивач не надав жодного окремого електронного документа, файлу, електронного підпису чи іншого об`єкта електронних даних, який містив би електронний підпис відповідача або давав би можливість його ідентифікувати та встановити його зв`язок саме зі спірним договором.

Якщо електронний підпис є відокремленим від документа, має існувати відповідний електронний об`єкт (файл, дані або інша форма електронного підпису), який можна ідентифікувати, дослідити та встановити його логічний зв`язок із конкретним електронним документом. У даному випадку такого електронного об`єкта позивач суду не надав.

Надана позивачем довідка про ідентифікацію також не усуває зазначених недоліків.

Зазначена довідка підписана виключно представником АТ «Сенс Банк», а тому не є електронним підписом відповідача та не підтверджує факт накладення відповідачем електронного підпису на оферту, акцепт чи інший документ, що становить зміст спірного договору.

Окрім того, довідка про ідентифікацію не містить ані дати її складання, ані дати накладення підпису відповідачем. У ній зазначено лише дату відправлення ідентифікатора, що саме по собі не є доказом того, що відповідач отримав такий ідентифікатор, використав його та саме за його допомогою підписав конкретний текст договору.

Сама по собі інформація про направлення відповідачу певного ідентифікатора не підтверджує, який саме документ був ним підписаний, який саме зміст такого документа існував на момент використання ідентифікатора та чи був цей документ тотожним договору, копію якого позивач надав суду.

Отже, посилання позивача на довідку про ідентифікацію як на підтвердження факту укладення договору відповідачем є безпідставним та не спростовує висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не доведено факту укладення відповідачкою спірного договору та, відповідно, погодження нею його умов, у тому числі щодо розміру процентів за користування кредитом та комісії, безпідставними є доводи апеляційної скарги про необґрунтованість відмови суду першої інстанції у стягненні зазначених платежів.

Розрахунок кредитної заборгованості, наданий АТ «Сенс Банк», не є доказом розміру боргу, оскільки позивачем не доведено факту укладення кредитного договору на заявлених позивачем умовах.

Сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом банку та не містить відомостей, що дозволили б апеляційному суду перевірити, чи видавалися відповідачці кредитні кошти у зазначеному в позові розміру, на який строк, а також, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 у справі №219/1704/17.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити умови, на яких укладено кредитний договір, таким чином районний суд дійшов правильного висновку про недоведеність факту укладення між сторонами кредитного договору.

Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, надані позивачем докази свідчать про те, що ОСОБА_1 скористалася банківськими послугами та отримала від банку кошти у сумі 40 000 грн.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаною норою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, колегія суддів уважає встановленим факт користування ОСОБА_1 кредитними коштами, про що свідчить виписка по рахунку останньої за період з 15.10.2021 по 24.03.2025.

Отже, з огляду на те, що відповідачка фактично отримала та використовувала надані позивачем кошти та у добровільному порядку їх не повернула, районний суд дійшов правильного висновку, що АТ «Сенс Банк» має право на стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за тілом кредиту.

При цьому суд першої інстанції врахував, що відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом у гривні, 25.11.2021 відповідач сплатила 1 810 грн (щомісячний платіж позичальника) та правомірно відніс цю суму в рахунок заборгованості по кредиту, а тому дійшов правильного висновку про стягнення на користь АТ «Сенс Банк» з ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту в розмірі 38 190 грн.

Ураховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційна скарга АТ «Сенс Банк» підлягає залишенню без задоволення, а заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.02.2026 – без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства «Сенс Банк» – залишити без задоволення.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча О. Є. Мамонова

Судді: Н. В. Висоцька

Н. В. Шитченко