Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №591/8037/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/8037/24

Номер провадження 22-ц/816/2834/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Худика А.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Замченко А.О.,

з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.,

у присутності:

представника заявника ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 ,

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 12 серпня 2026 року постановлену у складі судді Северинової А.С. у м. Суми,

у справі за заявою ОСОБА_2 про відстрочення (розстрочення) виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 травня 2026 року,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду від 15 травня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі фінанс» (далі – ТОВ «Гелексі фінанс») задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Гелексі фінанс» заборгованість за кредитним договором в сумі 670 119,05 грн та понесені судові витрати 18 051,79 грн.

16 липня 2026 року відповідачка ОСОБА_2 звернулася до Зарінчого районного суду м. Суми з заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 12 серпня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник – адвокат Новіков С.П., про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення. Своє рішення, суд першої інстанції мотивував тим, що факт запровадження в Україні воєнного стану і продовження строку його дії, сам по собі не може слугувати достатньою підставою для задоволення заяви відповідачки. Також, відповідачкою не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують обставини, на які вона посилається у заяві щодо скрутного матеріального становища, у тому числі, щодо розміру отримуваної нею допомоги чи заробітної плати.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 17.08.2026 адвокат Новіков С.П., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 12 серпня 2026 року у справі № 591/8037/24 скасувати повністю та постановити нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_2 про відстрочення (розстрочення) виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 травня 2026 року у справі № 591/8037/24 задовольнити та відстрочити (розстрочити) виконання зазначеного рішення суду строком на 12 (дванадцять) місяців.

Заява мотивована тим, що життєві обставини відповідача призвели до фінансових труднощів та ускладнили можливість своєчасно та в повному обсязі виконати зобов`язання за рішенням суду. Зазначає, що виняткові непереборні обставини склалися через вплив воєнного стану, запровадженого в Україні, саме ці обставини істотно вплинули на виникнення заборгованості за договором з позивачем. Вказує, що відповідачка разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїхала за межі України та перебуває у Канаді на підставі дозволу на екстрені поїздки за програмою CUAET. Доньку відповідачка виховує самостійно, з батьком дитини шлюб розірвано у 2011 році. За період вимушеного переміщення у відповідача суттєво погіршилось матеріальне становище через обставини, які не залежать від її волі та дій. Перебуваючи в Канаді, відповідачка намагається виконати зобов`язання, проте матеріального забезпечення поки що недостатньо для здійснення необхідних витрат на користь стягувача. Посилаючись на вказані обставини, просить відстрочити (або розстрочити) виконання рішення суду строком на 12 місяців.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, і з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому такою, що підлягає скасуванню. Оскільки суд першої інстанції обмежився формальним висновком про недоведеність розміру доходів боржниці не оцінивши сукупність обставин, на які посилається відповідачка, а саме: вимушене переміщення за кордон унаслідок збройної агресії проти України, самостійне виховання малолітньої дитини без участі другого з батьків, тимчасовий та нестабільний характер працевлаштування за кордоном на початковому етапі адаптації.

Зазначає, що при постановленні ухвали суд порушив принцип всебічного сприяння розгляду справи та не роз`яснив заявниці, яка на момент розгляду справи перебувала за межами України, необхідність надання додаткових доказів та не надав розумного строку для їх подання. Судом не взято до уваги, що станом на момент укладення кредитного договору боржниця перебувала у шлюбі, і її фінансове становище було стабільним.

Суд не оцінив співмірність негайного виконання рішення на 670 119,05 грн із майновим становищем боржниці, яка є ВПО та самостійно виховує малолітню дитину, хоча відстрочка лише тимчасово відкладає отримання коштів стягувачем.

Також вказує, що суд відмовив через недоведеність обставин, не витребувавши додаткових доказів, та порушив порядок розгляду справи, не оголосивши судові дебати, що позбавило заявницю можливості належно обґрунтувати свою позицію і є підставою для скасування ухвали.

Щодо подання відзиву на апеляційну скаргу

ТОВ «Гелексі Фінанс» не скористався наданим йому частиною 1 статті 360 ЦПК України правом подати відзив на апеляційну скаргу у строк, встановлений судом апеляційної інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція апеляційного суду щодо явки учасників справи та можливості апеляційного розгляду

У судове засідання з`явився представник заявника Новіков С.П. ТОВ «Гелексі Фінанс», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, не забезпечило участі свого представника у судовому засіданні та не повідомило суд про причини його неявки.

За змістом частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі статті 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні у відсутність ОСОБА_2 та представника ТОВ «Гелексі Фінанс».

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Рішенням Зарічного районного суду від 15 травня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Гелексі фінанс» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Гелексі фінанс» заборгованість за кредитним договором в сумі 670 119,05 грн та понесені судові витрати 18 051,79 грн (том 2, а.с. 2-4).

16 липня 2026 року відповідачка ОСОБА_2 , через свого представника – адвоката Новікова С.П., звернулася до Зарінчого районного суду м. Суми з заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду (том 2 а.с. 13-26).

На підтвердження доводів клопотання надано докази: копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 (том 2, а.с. 16), копію довідки про місце проживання ОСОБА_3 ( том 2, а.с. 17), копію рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.05.2011 (том 2 а.с. 18-19), копію свідоцтва про шлюб (том 2, а.с. 20), копію рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23.02.2024 (том 2, а.с. 21-22), копію дозволу на перебування у Канаді ОСОБА_3 (документ складено іноземною мовою та не містить перекладу) (том 2, а.с. 23), копію дозволу на перебування у Канаді ОСОБА_2 (документ складено іноземною мовою та не містить перекладу) (том 2, а.с. 24), копію довідки про працевлаштування ОСОБА_2 (документ складено іноземною мовою та не містить перекладу) (том 2, а.с. 25).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Щодо підстав для відстрочення виконання судового рішення та їх належного підтвердження

Відповідно до частин першої, третьої-п`ятої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), – встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи – тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Отже, за змістом вказаних норм права відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.

Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 824/45/22 відзначив, що «за змістом вказаних норм права відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не може перевищувати одного року з дня його ухвалення»; при цьому, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує, зокрема, «ступінь вини відповідача у виникненні спору», а також інші передбачені законом обставини. Верховний Суд фактично встановив, що сам факт воєнного стану / окупації не є достатньою підставою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, а матеріальний стан боржника має оцінюватися разом з іншими фактичними обставинами. До подібних висновків Верховний Суд дійшов і у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 824/45/22.

Залишаючи заяву без задоволення, суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_2 не надала доказів на підтвердження обставин, на які вона посилається, як на підставу відстрочення виконання рішення суду, крім загальновідомого факту про запровадження в Україні воєнного стану. Також, заявник зобов`язана була надати докази на підтвердження скрутного матеріального положення, яке унеможливлює виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими.

Відповідно до встановлених судом обставин,ОСОБА_2 не довела належними та допустимими доказами наявність обставин, які істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 травня 2026 року, оскільки саме лише посилання на воєнний стан, вимушене перебування за межами України, самостійне виховання дитини та загальне погіршення матеріального становища без підтвердження конкретного розміру доходів, витрат та інших майнових обставин не є достатньою підставою для відстрочення чи розстрочення виконання рішення, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення заяви відповідачки не вбачається.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення порядку судового розгляду

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції після заслуховування пояснень представника відповідачки не оголосив судові дебати та не надав йому можливості виступити в дебатах, саме по собі не свідчить про наявність істотного порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваної ухвали, у судовому засіданні представник відповідачки підтримав подану заяву про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення та просив її задовольнити. Крім того, представник надав суду додаткові пояснення щодо матеріального стану відповідачки, зокрема щодо отримання нею допомоги на дитину та її працевлаштування. Після цього суд заслухав його думку, дослідив матеріали заяви та перейшов до вирішення питання по суті.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав вважати, що представник відповідача був позбавлений можливості викласти перед судом свою позицію щодо предмета розгляду або повідомити обставини, на які він посилався на обґрунтування заяви.

При цьому апеляційна скарга не містить посилань на конкретні доводи, докази чи обставини, які представник відповідачки мав намір викласти саме під час судових дебатів, але не зміг цього зробити у зв`язку із завершенням розгляду справи. Так само не наведено обґрунтування того, що невисловлення таких доводів вплинуло або могло вплинути на правильність вирішення судом заяви.

Окрім того, предметом розгляду суду першої інстанції була не цивільна справа по суті позовних вимог, а заява про відстрочення або розстрочення виконання вже ухваленого судового рішення. Така заява розглядається відповідно до статті 435 ЦПК України, яка передбачає її розгляд у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Суд першої інстанції саме в такому порядку і розглянув заяву.

Таким чином, апеляційна скарга не містить належного обґрунтування того, що неоголошення судових дебатів призвело до неповного встановлення судом обставин, які мають значення для вирішення заяви, неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права або постановлення помилкової ухвали.

Саме по собі посилання на недотримання певної послідовності процесуальних дій без зазначення конкретних наслідків такого порушення для правильності вирішення справи не є достатнім для скасування судового рішення.

За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення апелянтом положень ст. 435 ЦПК України та незгоди з правовою оцінкою встановлених судом обставин, однак не підтверджують неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права. Відтак вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, для скасування оскаржуваної ухвали не встановлено, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції – без змін.

Оскільки предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, передбачена п. 26 ч. 1 статті 353 ЦПК України, відповідно до п. 2 ч. 1 статті 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за наслідками її перегляду, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, Сумський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 12 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.

Головуючий - А.М. Худик

Судді: В.І. Криворотенко

А.О. Замченко