Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №591/7361/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/7361/26

Номер провадження 22-ц/816/2724/26

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Черних О.М., Худика А.М.,

з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця Савенка Юрія Олександровича

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 15 липня 2026 року в складі судді Зері Ю.О., постановлену в м. Суми (повний текст виготовлено 15 липня 2026 року)

у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Савенка Юрія Олександровича,

в с т а н о в и в :

22.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Савенка Ю.О., в якій вказував, що 16.06.2026 останнім було відкрито виконавче провадження ВП №81276764 щодо виконання судового наказу №591/4465/25, виданого 27.02.2026, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «А-Муссон» 4327 грн 44 коп. Також виконавцем був накладений арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках та належать ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 5328 грн 31 коп.

Зазначав, що того ж дня він направив виконавцю засобами електронної пошти повідомлення, що борг за цим наказом погашений і додав копію платіжного документа від 21.05.2025 №1589 на суму 4327 грн 44 коп., у зв`язку з чим виконавець повинен був зняти арешт з рахунків у банківських установах.

Але станом на 21.06.2026 виконавче провадження не закінчено, арешт не знято. Крім того, 18.06.2026 з його рахунків було стягнуто 151 грн 24 коп. і 306 грн 14 коп.

Посилаючись на викладені обставини, просив визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Савенка Ю.О., зобов`язати останнього закрити виконавче провадження ВП №81276764 та стягнути з приватного виконавця на його користь 457 грн 38 коп. безпідставно стягнутих коштів.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15.07.2026 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Савенка Ю.О. в частині вимог про зобов`язання закрити виконавче провадження залишено без розгляду. Зобов`язано приватного виконавця Савенка Ю.О. вчинити дії з повернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 151 грн 24 коп. і 306 грн 14 коп., стягнутих 18.06.2026 під час здійснення виконавчого провадження №81276764.

Не погоджуючись з ухвалою суду, приватний виконавець Савенко Ю.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду в частині зобов`язання приватного виконавця вчинити дії з повернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 151 грн 24 коп. і 306 грн 14 коп.

Вказує, що судовим наказом Зарічного районного суду м. Суми в справі №591/4465/25 передбачалося стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «А-Муссон» 4327 грн 44 коп. 21.05.2025 було здійснено платіж на суму 4327 грн 44 коп. При цьому платником зазначено ОСОБА_1 як ФОП, платіж здійснено до набрання судовим наказом законної сили 03.06.2025, а сам виконавчий документ було видано 27.02.2026. Сукупність цих обставин об`єктивно вимагала зіставлення платежу з бухгалтерськими даними стягувача та отримання підтвердження фактичного зарахування коштів саме в рахунок виконання судового наказу.

26.05.2026 ТОВ «А-Муссон» подало заяву про примусове виконання судового наказу, в якій повідомило про наявність заборгованості в розмірі 4327 грн 44 коп. Заява та виконавчий документ надійшли приватному виконавцю 15.06.2026. Стягувач не повідомив про будь-яке попереднє виконання рішення та не зазначив про отримання від боржника платежу від 21.05.2025.

Звертає увагу, що в приватного виконавця були чинний виконавчий документ, заява стягувача про примусове виконання та прямо зазначена стягувачем сума непогашеної заборгованості, тому правових підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження не існувало. 16.06.2026 відкрито виконавче провадження №81276764. Того самого дня ОСОБА_1 надіслав електронною поштою повідомлення про нібито повне попереднє виконання судового наказу та копію платіжної інструкції від 21.05.2025 №1589, що не припиняло чинності виконавчого документа, не скасовувало постанову про відкриття виконавчого провадження і не становило передбаченої статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» самостійної підстави для обов`язкового зупинення виконавчих дій. Копія документа, надана однією зі сторін виконавчого провадження, за наявності протилежного за змістом офіційного твердження стягувача про існування повної заборгованості, вимагала перевірки. Виконавець не мав права закінчити провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону лише на підставі припущення або одностороннього повідомлення, не встановивши факту повного виконання рішення.

18.06.2026 внаслідок виконання банками постанов, винесених у чинному виконавчому провадженні, на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти в сумі 3437 грн 38 коп.

22.06.2026 ТОВ «А-Муссон» надало виконавцю документи з взаємовиключним змістом. В одному документі стягувач повідомив, що кошти на погашення заборгованості не надходили і борг існує, а в іншому - що 21.05.2025 було отримано 4327 грн 44 коп. і судовий наказ виконано повністю. У зв`язку з цим 23.06.2026 виконавець повторно звернувся до ТОВ «А-Муссон», прямо зазначивши на суперечливість попередніх відповідей та вимагаючи надати остаточну несуперечливу інформацію і документи бухгалтерського обліку. 24.06.2026 було отримано довідку, якою стягувач підтвердив зарахування 4327 грн 44 коп. у рахунок виконання судового наказу та пояснив причини, через які платіж раніше не був належно ідентифікований у його бухгалтерському обліку.

Того самого дня постановою від 24.06.2026 виконавче провадження №81276764 було закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Одночасно було припинено чинність арештів та інших заходів примусового виконання.

Також вказує, що 19.06.2026 у межах чинного виконавчого провадження було розподілено 3437 грн 38 коп., а саме: 2608 грн 41 коп. перераховано стягувачу ТОВ «А- Муссон»; 260 грн 84 коп. становили основну винагороду приватного виконавця; 499 грн 13 коп. спрямовано на компенсацію фактичних витрат виконавчого провадження; 69 грн становили витрати, пов`язані з функціонуванням АСВП та інформаційною взаємодією.

Після остаточного встановлення того, що рішення було виконано боржником до відкриття виконавчого провадження, 26.06.2026 виконавець повернув ОСОБА_1 260 грн 84 коп. основної винагороди приватного виконавця.

Звертає увагу, що платіжна інструкція №59279 існувала до постановлення ухвали від 15.07.2026, була зазначена в письмових запереченнях приватного виконавця та подана суду першої інстанції разом з іншими матеріалами виконавчого провадження. Тому висновок суду про те, що «доказів повернення цих коштів скаржнику після закриття виконавчого провадження матеріали справи не містять», не відповідає матеріалам справи.

Щодо 2608 грн 41 коп., перерахованих стягувачу, після встановлення попереднього виконання рішення приватний виконавець направив ТОВ «А-Муссон» вимогу повернути ці кошти безпосередньо боржнику або на депозитний рахунок виконавця для їх подальшого повернення.

Після повернення коштів стягувачем 16.07.2026 приватний виконавець перерахував Шевченку І.В. 2608 грн 41 коп.

Після цих повернень неповернутими залишилися 499 грн 13 коп. та 69 грн. Ці 568 грн 13 коп. є витратами, які понесені у зв`язку з відкриттям і здійсненням виконавчого провадження, формуванням постанов, перевіркою майнового стану, інформаційною взаємодією, використанням АСВП та проведенням банківських операцій.

Закінчення виконавчого провадження за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» саме по собі не скасовує постанови про визначення витрат, не робить фактично понесені витрати неіснуючими та не створює автоматичного обов`язку повернути їх боржнику.

Вважає, що якщо боржник вважав постанову про визначення витрат незаконною, розмір витрат непідтвердженим або окремі їх складові необґрунтованими, він мав оскаржити відповідну постанову із зазначенням конкретних підстав.

Звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди та витрат виконавчого провадження підлягають розгляду адміністративним судом.

Вважає, що суд фактично вирішив самостійну майнову вимогу поза позовним провадженням. При цьому суд вийшов за межі вимог скарги та замість вимоги про стягнення коштів, зобов`язав приватного виконавця вчинити дії з повернення коштів, про що суд ніхто не просив.

Звертає увагу, що якщо вимогу скарги про стягнення коштів розуміти як вимогу про повернення безпідставно набутих коштів, вона має самостійний майновий характер. Для її вирішення необхідно встановити належного відповідача, фактичного набувача коштів, правову підставу набуття, склад кожного платежу, наявність або відсутність шкоди, причинний зв`язок та розмір зобов`язання. Такі питання вирішуються в позовному провадженні з додержанням гарантій, передбачених для розгляду майнового спору.

21.08.2026 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу суду в оскарженій частині залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

02.09.2026 приватний виконавець Савенко Ю.О. подав додаткові пояснення в справі.

Інші учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

У судове засідання приватний виконавець Савенко Ю.О., боржник ОСОБА_1 , стягувач ТОВ «А-Муссон» не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 98-100).

Приватний виконавець Савенко Ю.О. подав клопотання про розгляд справи без його участі (а. с. 71 зв.). Інші учасники про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 05.05.2025 Зарічним районним судом м. Суми видано судовий наказ у справі №591/4465/25, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «А-Муссон» 4024 грн 64 коп. заборгованості за надані послуги з поводження з побутовими відходами за період з 01.05.2022 по 28.02.2025, 302 грн 80 коп. судового збору (а. с. 34 зв.).

20.05.2025 ФОП ОСОБА_1 сплатив ТОВ «А-Муссон» 4327 грн 44 коп. заборгованості за судовим наказом №591/4465/25 (а. с. 7).

15.06.2026 ТОВ «А-Муссон» звернулося до приватного виконавця Савенка Ю.О. із заявою про прийняття до виконання судового наказу №591/4465/25 (а. с. 34).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Савенка Ю.О. від 16.06.2026 відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу №591/4465/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «А-Муссон» 4327 грн 44 коп.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Савенка Ю.О. від 16.06.2026 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після ухвалення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 5328 грн 31 коп. (а. с. 11).

18.06.2026 з рахунку ОСОБА_1 списано 151 грн 24 коп. і 306 грн 14 коп., призначення платежу: «стягнення за ВП №81276764 з виконання судового наказу №591/4465/25 (а. с. 9, 10).

19.06.2026 з рахунку ОСОБА_1 також списано 499 грн 13 коп. витрат виконавчого провадження та 69 грн за користування АСВП (а. с. 25).

22.06.2026 ТОВ «А-Муссон» направило приватному виконавцю два листа, відповідно до змісту одного з них ОСОБА_1 сплачена заборгованість за судовим наказом №591/4465/25 у повному обсязі, а відповідно до змісту іншого – заборгованість не сплачена (а. с. 29, 30).

У зв`язку з тим, що вказані листи містили взаємовиключну інформацію, 23.06.2026 виконавцем зроблено запит ТОВ «А-Муссон» з проханням повідомити про виконання / невиконання судового наказу (а. с. 31).

Листом від 24.06.2026 ТОВ «А-Муссон» повідомило приватного виконавця про виконання ОСОБА_1 судового наказу №591/4465/25 (а. с. 28).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Савенка Ю.О. від 24.06.2026 закінчено виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №591/4465/25 та знято арешт з грошових коштів (а. с. 17).

Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Савенка Ю.О. в частині вимог про зобов`язання закрити виконавче провадження, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 подав заяву про залишення скарги у відповідній частині без розгляду. Зобов`язуючи приватного виконавця вчинити дії з повернення Шевченку І.В. 151 грн 24 коп. і 306 грн 14 коп., суд першої інстанції виходив з того, що факт стягнення зазначених сум підтверджується банківською випискою.

У даній справі ухвала районного суду оскаржується виключно в частині зобов`язання приватного виконавця вчинити дії з повернення коштів, тому в іншій частині судове рішення в цьому апеляційному провадженні не переглядається.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають вимогам закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, за змістом частини другої статті 451 ЦПК України за наслідком розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця суд, за умови визнання оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності неправомірними, приймає рішення про зобов`язання вчинити певну дію, коли це необхідно для усунення порушення або поновлення права заявника. При цьому суд не вправі зобов`язувати зазначених осіб до вчинення певних дій (прийняття рішень) в інших випадках, а також якщо відповідні дії (рішення) визначені Законом України «Про виконавче провадження» такими, що можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби чи приватним виконавцем.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11 зазначено, що «якщо ж спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, і виконавець звернувся до суду цивільної юрисдикції (як у цій справі), то підстави для закриття провадження за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК відсутні. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VІ «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VІ «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

У даній справі ОСОБА_1 просив, у тому числі, стягнути з приватного виконавця Савенка Ю.О. 457 грн 38 коп. безпідставно стягнутих з рахунків.

Оскільки в справі виникли правовідносини щодо безпідставного, на думку скаржника, отримання приватним виконавцем коштів, тому в цій справі наявний спір про право. Такий спір вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи за заявою стягувача про неправомірність дій приватного виконавця, тобто не в порядку розділу VІ «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК.

Такий висновок зроблено в постанові Верховного Суду 05.03.2025 у справі №1309/7139/12.

Враховуючи наведені обставини, ухвалу в оскарженій частині необхідно скасувати, а скаргу залишити без розгляду.

Роз`яснити Шевченку І.В., що він має право подати позов на загальних підставах.

Керуючись ст. 367, 374, 377, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу приватного виконавця Савенка Юрія Олександровича задовольнити частково.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 15 липня 2026 року в частині зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Савенка Юрія Олександровича вчинити дії з повернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 151 грн 24 коп. і 306 грн 14 коп. скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 про стягнення з приватного виконавця Савенка Юрія Олександровича 457 грн 38 коп. безпідставно стягнутих коштів залишити без розгляду.

В іншій частині ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 15 липня 2026 року залишити без змін.

Роз`яснити заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: О.М. Черних

А.М. Худик