Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №589/5283/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №589/5283/25

Номер провадження 22-ц/816/2750/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Худика А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк»

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2026 року в складі судді Курбанової А.Р., ухваленого в м. Шостка, Сумської області (повний текст рішення виготовлено 20 липня 2026 року)

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

05.11.2025 АТ «Акцент-Банк» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, який мотивувало тим, що 25.12.2023 остання звернулася до банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку, підписала анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг. Відповідачці було надано кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Остання належним чином взяті на себе зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим станом на 05.11.2025 у неї утворилася заборгованість у розмірі 31123 грн 04 коп., з яких: 27863 грн 13 коп. - заборгованість за кредитом, 3259 грн 91 коп. - заборгованість за відсотками.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь банку вказану суму.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20.07.2026 позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» 3471 грн 39 коп. заборгованості за кредитним договором від 25.12.2023 №б/н, 270 грн 10 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачка в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язалася в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку.

Вказує, що з розрахунку заборгованості вбачається, що боржниця користувалася кредитом, а це означає, що вона ознайомилася з Умовами і Правилами надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» і погодилася з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.

Зазначає, що позичальниця отримала кредитну картку та скористалася кредитними коштами, тобто погодилася з умовами, що діяли на момент зняття коштів (ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України - фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією) і вже повинна сплачувати процентну ставку.

Крім того, до матеріалів справи додано не тільки тарифи з сайту банку та паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», а і заяву щодо встановлення кредитного ліміту, в якій чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та багато іншого. Заяву підписано боржником за допомогою електронного підпису.

Зазначає, що при розгляді даної справи суд мав би застосувати постанову Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №284/157/20.

Щодо сумнівів суду відносно розрахунку заборгованості, то вони є необґрунтованими, але на підтвердження вірності розрахунку банк надавав банківську виписку.

Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25.12.2023 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту «Кредитна Картка «Вигода», наданого АТ «А-Банк», який містить основні умови кредитування, зокрема, сума ліміту - від 1000 грн до 200000 грн; строк кредитування - 240 місяців з правом автоматичного продовження; мета отримання кредиту - на споживчі потреби; спосіб та строк надання кредиту - кредитні кошти надаються клієнту у вигляді суми кредитного ліміту на споживчі потреби на платіжній картці клієнта, яка відкрита в банку на підставі укладеного договору про надання банківських послуг; процентна ставка відсотків річних - пільгова (до 62 днів 0,000001%), базова (3,4% на місяць, що становить 40,8% річних); порядок повернення кредиту щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 4% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом та не менше 100 грн і не може перевищувати повного розміру заборгованості за договором про споживчий кредит; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту збільшена (6,8% у місяць на загальну суму заборгованості у випадку наявності простроченої заборгованості); споживач має право відмовитись від договору протягом 14 календарних днів (а. с. 17 зв.-18 зв.).

25.12.2023 відповідачка підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в «А-Банк» (а. с. 15).

Підписанням цієї заяви остання погодилася та підтвердила, що дана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені за посиланням https://a-bank.com.ua, становлять договір про надання банківських послуг. Також відповідачка засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним їй відкритим ключем, що буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій, визнала, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису.

25.12.2023 ОСОБА_1 було заповнено та підписано заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, відповідно до якої відповідачка просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 (а. с. 15 зв.-17).

Відповідно до п. 1, 3, 4, 5, 6, 7, 9.1 заяви вид послуги – відкриття, обслуговування та кредитування поточного рахунку.

Вид кредиту – кредитний ліміт на поточний рахунок.

Тип кредиту – кредитування рахунку.

Мета отримання кредиту – споживчі цілі.

Пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватись процентна ставка 3,4% на місяць. При невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується ставка в розмірі 6,8% у місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості.

Строк кредитування (строк дії кредитної лінії) – 240 місяців.

Згідно з п. 10 заяви кредит надається відповідно до тарифів, які розміщуються на вебсайті банку в розділі «Картки».

Відповідачка підтвердила та погодилась, що до укладення цієї угоди ознайомилась з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням www.a-bank.com.ua/terms, з інформацією, яка розміщується на вебсайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua, у повному об`ємі, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до довідки АТ «А-Банк» ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано картки № НОМЕР_3 строком дії до грудня 2031 року, № НОМЕР_4 строком дії до грудня 2031 року, № НОМЕР_5 строком дії до грудня 2031 року, № НОМЕР_6 строком дії до грудня 2031 року (а. с. 33 зв.).

З довідки за лімітами картки вбачається, що 25.12.2023 на кредитній карті відповідачки було встановлено ліміт 0 грн, який 27.03.2025 збільшився до 27900 грн (а. с. 33).

З виписки по картці вбачається, що з 26.12.2023 по 01.11.2025 ОСОБА_1 активно користувався карткою: поповнювала банківські картки, мобільні рахунки, здійснювала оплату платежів тощо (а. с. 19–32).

Також до позовної заяви позивач додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», розміщений на сайті, тарифи користування кредитною карткою «Зелена», які відповідачкою не підписані. Вказані документи не містять дати їх формування, відомостей про ознайомлення з ними позичальницею та її підпису. Інформація про їх вручення відповідачці на час укладення договору теж відсутня (а. с. 35–43).

Згідно з розрахунком станом на 05.11.2025 ОСОБА_1 має заборгованість за договором у сумі 31123 грн 04 коп., з яких: 27863 грн 13 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом, 26623 грн 84 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 3259 грн 91 коп. - заборгованість за відсотками (а. с. 12–14 зв.).

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що при зверненні до суду з позовом АТ «Акцент-Банк» доказів узгодження між сторонами зміни строку кредитування в бік зменшення не надано, як і не надано доказів направлення відповідачці досудової вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, а також отримання такої останньою. У той же час, внаслідок невиконання договірних зобов`язань відповідачкою прострочена заборгованість зі сплати тіла кредиту та процентів становить 1239 грн 29 коп. і 2232 грн 10 коп. відповідно, які й підлягають стягненню.

Колегія суддів не повністю погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони не в повній мірі відповідають матеріалами справи та вимогами закону.

У даній справі рішення районного суду оскаржується виключно в частині відмови стягнути 26623 грн 84 коп. заборгованості за тілом кредиту та 1027 грн 81 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, тому в іншій частині (у частині задоволених позовних вимог) судове рішення в цьому апеляційному провадженні не переглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Судом встановлено, що кредитний договір від 25.12.2023 є споживчим, що підтверджено в пункті 5 заяви щодо встановлення кредитного ліміту за картою/рахунком (а. с. 15 зв.–17).

Строк кредитування становить 240 місяців (п. 7 договору).

Відповідно до п. 8 заяви щодо встановлення кредитного ліміту за картою/рахунком від 25.12.2023 порядок погашення щомісячно, до останнього дня поточного місяця включно, у розмірі не менше 4% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, та не менше 100 грн й не більше повного розміру заборгованості за договором про споживчий кредит.

Тобто відповідно до вказаного пункту договору ОСОБА_1 зобов`язана була сплачувати кошти на погашення кредиту до останнього дня поточного місяця включно, при цьому платіж розраховується наступним чином: 4% від суми заборгованості + усі нараховані відсотки за користування грошима в поточному місяці, але не менше 100 грн.

У постанові від 27.03.2019 у справі №521/21255/13-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати в суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

У постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27.03.2019 у справі №521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» у редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10.06.2017, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц зазначила, що, визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

З аналізу частини 3 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, строку, протягом якого вони мають бути здійснені та усунути такі порушення у визначений кредитодавцем строк, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що умовами даного конкретного кредитного договору не передбачено право кредитора на дострокове стягнення кредитних коштів.

Тобто в даній справі відсутні правові підстави для дострокового стягнення кредиту за договором від 25.12.2023, строк виконання якого не настав.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.10.2025 у справі №539/402/24, відповідно до якої право кредитодавця вимагати дострокового повернення споживчого кредиту виникає за умови затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, якщо таке право прямо передбачене договором про споживчий кредит. Правила кредитування, які не підписані позичальником, не є складовою кредитного договору та не можуть встановлювати додаткові права кредитора. За відсутності в договорі права на дострокове повернення кредиту, кредитор може вимагати стягнення лише простроченої заборгованості.

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (абз. 1 ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що кредитодавець не набув право на дострокове повернення споживчого кредиту в повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, але з позичальниці на користь позивача підлягає стягненню прострочена заборгованість, яка виникла на час звернення товариства до суду з цим позовом, та яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 1239 грн 29 коп. та заборгованості за процентами в сумі 3259 грн 91 коп., на що суд першої інстанції уваги не звернув і дійшов помилкового висновку про стягнення частини заборгованості за відсотками в сумі 2232 грн 10 коп.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції невірно послався на відсутність підпису на тарифах, умовах і правилах, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення керувався умовами кредитного договору.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції невірно застосував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, колегія суддів відхиляє, оскільки в оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на вказану правову позицію.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.12.2020 у справі №284/157/20, є безпідставними, оскільки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 23.05.2022 у справі №393/126/20 відступив від висновку Верховного Суду, викладеного в постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 у справі №284/157/20-ц, від 18.11.2020 у справі №313/346/20 та в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.12.2019 у справі №467/555/19, про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1 - 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки районний суд не врахував, що позивач мав законні підстави вимагати повернення заборгованості за відсотками за користування кредитом, яка утворилася станом на день звернення з позовом до суду, тому рішення районного суду необхідно скасувати та постановити нове про часткове задоволення позовних вимог та стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 1239 грн 29 коп. та заборгованості за процентами в сумі 3259 грн 91 коп.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам (18%) необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача 436 грн 03 коп. (2422 грн 40 коп. х 18%) судового збору, сплаченого в суді першої інстанції, та 654 грн 05 коп. (3633 грн 60 коп. х 18%) судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги, а всього 1090 грн 08 коп. (а. с. 53, 87).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 5492 грн 01 коп. заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2023 року, 1090 грн 08 коп. судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: В.І. Криворотенко

А.М. Худик