Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №523/8178/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1225/26

Номер справи місцевого суду: 523/8178/26

Головуючий у 1-й інстанції Шурупов В. В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Шахової О.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Ушакова О.О,

розглянувши апеляційну скаргу захисника Ушакова Олексія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1

на постанову судді Пересипського районного суду м. Одеси від 18 травня 2026 року

встановив:

Постановою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 18 травня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальностіза ст.122-4 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн; за ст.124 КУпАП - у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. На підставі ст.36 КУпАП, остаточно призначено ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн.

Судом встановлено, що 17 квітня 2026 року о 10:00 годині, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Peugeot», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №5 Новомиколаївської дороги (Старокиївське шосе) в м.Одесі, під час руху заднім ходом, не переконався в безпеці та скоїв наїзд на транспортний засіб марки «Renault Duster», номерний знак НОМЕР_2 , що стояв, під керуванням ОСОБА_2 , після чого перший з вказаних осіб залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив п.п.2.10а, 10.9 «Правил дорожнього руху». В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

В апеляційній скарзі захисник Ушаков О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати постанову судді Пересипського районного суду м. Одеси від 18 травня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п.п.1,4 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Як на підставу порушення судом першої інстанції норм матеріального права, захисник посилається на те, що суд не правильно інтерпретував положення ст.ст. 17,18 КУпАП щодо дій ОСОБА_1 в умовах крайньої необхідності та не взяв до уваги докази, надані стороною захисту на підтвердження цих обставин. Посилаючись на відеозапис, зазначає, що невідомі особи у військовій формі висловлювали погрози застосування фізичного насильства, намагалися в протиправний спосіб силоміць витягнути з салону автомобіля пасажира (батька водія — ОСОБА_3 ), а також погрожували знищенням майна. Одразу після вербальних погроз вказані особи перейшли до активних агресивних дій і розбили праве пасажирське та лобове скло автомобіля. Усвідомлюючи миттєву й реальну загрозу для власного життя та здоров`я, а також життя свого батька, у водія ОСОБА_1 виник не уявний, а реальний та об`єктивний стан крайньої необхідності. За таких обставин негайний рух автомобіля з метою залишення місця нападу був єдиним можливим способом врятувати життя та здоров`я пасажирів, що повністю виключає склад адміністративного правопорушення в силу ст. 18 КУпАП. Суд залишив поза увагою, що ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів скористався своїм законним правом і власноруч зазначив у протоколах про адміністративні правопорушення, що він не погоджується з їхнім змістом. Схема місця ДТП складена поліцейськими без участі автомобіля ОСОБА_1 на місці події, що унеможливлювало об`єктивне фіксування взаємного розташування транспортних засобів та вимірювання точок зіткнення. Сам ОСОБА_1 прямо на бланку схеми ДТП власноруч зробив запис про категоричну незгоду з нею. Також у самій схемі ДТП взагалі не вказано, додаткам до якого саме протоколу вона є (номер протоколу не вписаний у відповідну графу), що є істотним порушенням Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах Національної поліції України та позбавляє цей документ статусу допустимого доказу. Суд не надав оцінки тій обставині, що до ТДВ «СК «Гардіан» не надходило жодних повідомлень про ДТП чи заяв про виплату страхового відшкодування щодо пошкодження службового автомобіля. Про факт ДТП правоохоронці, які знаходилися на місці події повідомили на лінії 102 лише зі сплином часу тривалістю 30 хвилин. Суд першої інстанції безпідставно надав статус «доказу вини» та «ствердження факту ДТП» емоційній репліці водія ОСОБА_1 , яка пролунала на відеозаписі. Справу розглянуто судом з порушенням вимог територіальної підсудності, оскільки місце скоєння адміністративних правопорушень знаходиться у межах територіальної юрисдикції Доброславського районного суду м. Одеси.

В апеляційній скарзі захисник порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В судовому засіданні захисник Ушаков О.О. підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення за доводами апеляційної скарги.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених

ст. ст. 124, 122-4 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Вислухавши захисника Ушакова О.О. за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Щодо клопотання захисника про поновлення строку на апеляційну оскарження.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Оскаржувана постанова прийнята судом 18 травня 2026 року, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 19 травня 2026 року і закінчився 28 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу засобами електронного зв`язку захисник подав 28 травня 2026 року, тобто у межах строку на апеляційне оскарження, тому ним помилково порушується питання про поновлення цього процесуального строку.

Як на підставу скасування оскаржуваної постанови суду, захисник посилається на те, що справу розглянуто судом з порушенням вимог територіальної підсудності, оскільки місце скоєння адміністративних правопорушень знаходиться у межах територіальної юрисдикції Доброславського районного суду м. Одеси.

Перевіряючи такі доводи захисника, апеляційний суд зауважує про таке.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

За загальним правилом справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення (ч.1 ст. 276 КУпАП).

Однак, із вказаного правила є винятки, зокрема справи про адміністративні правопорушення, передбаченістаттями 80,81,121 - 126,127-1- 129істаттею 139(коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників (ч.2 ст. 276 КУпАП).

Отже, інкриміновані ОСОБА_1 адміністративні правопорушення можуть розглядатися, як за місцем їх вчинення, так і місцем обліку транспортного засобу або за місцем його проживання.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі (ч.1 ст. 256 КУпАП).

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №642988 від 17 квітня 2026 року у графі «місце складання протоколу» зазначено: «Одеська область, Одеський район, с. Крижанівка, Новомиколаївська дорога (Старокиївське шосе), 5»; у графі «особа, щодо якої складено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 »; у графі місце та суть адміністративного правопорушення», зокрема зазначено: «17 квітня 2026 року о 10:13 с. Крижанівка, Новомиколаївська дорога (Старокиївське шосе), 5».

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №643004 від 17 квітня 2026 року убачається, що у графі «місце складання протоколу» зазначено: «Одеська область, Одеський район, с. Крижанівка, Новомиколаївська дорога (Старокиївське шосе)»; у графі «особа, щодо якої складено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 »; у графі місце та суть адміністративного правопорушення», зокрема зазначено: «17 квітня 2026 року о 10:00 м. Одеса, Новомиколаївська дорога (Старокиївське шосе), 5».

З пояснень інспектора Богача А.М. убачається, що 17 квітня 2026 року о 10:10 год він прибув за адресою: Одеська область, територія Крижанівської сільради, Старокиївське шосе,5 біля АЗС «ОККО» для здійснення оповіщення на мобільному блокпосту разом із співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З листа Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 04 травня 2026 року №604/01-09-01/26 убачається, що по суміжності з Крижанівською сільською радою межа проходить в південно-західному напрямку по смузі відведення автодороги та виходить на ріг огорожі автобусної зупинки та магазину (межові знаки №500, 501а).

З долученої до вказаного вище листа схеми з технічного звіту убачається, що вказані вище межові знаки розташовані паралельно трамвайному кільцю.

З викопіювання карти з Єдиного державного реєстру адрес і Реєстру будівель та споруд (м. Одеса UA51100270010076757) убачається, що АЗС «ОККО», розташована паралельно магазину «Таврія В», тоді як згадане вище трамвайне кільце знаходить попереду цього магазину у напрямку м. Одеси.

З викладеного вище убачається, що місцем скоєння інкримінованих правопорушень є Одеська область, Одеський район, с. Крижанівка, Новомиколаївська дорога (Старокиївське шосе), 5, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Інформація, яка б свідчила про те, що ОСОБА_1 проживає у межах адміністративно-територіальної одиниці на яку поширюється юрисдикція Пересипського районного суду м. Одеси, у справі відсутня.

Відтак, за вказаних обставин, справа про адміністративне правопорушення, з огляду на положення ч.ч.1,2 ст. 276 КУпАП, мала б розглядатися у межах адміністративно-територіальної юрисдикції суду, яка поширює свою дію на с. Крижанівку, Одеського району, Одеської області, яким є Доброславський районний суд Одеської області.

Згідно із положеннями п.1 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа)при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання чи належить до його компетенції розгляд даної справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції, яким є Пересипський районний суд м. Одеси, наведені вище вимоги закону не врахував, та допустив порушення засад, які регламентують порядок розгляду справи у межах територіальної підсудності, що є підставою для скасування постанови суду.

Відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, скасувати постанову та закрити провадження у справі, скасувати постанову та прийняти нову постанову, змінити постанову.

Перевіряючи доводи захисника на предмет наявності підстав для прийняття у справі рішення про закриття провадження у справі, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Згідно положень ст. 122-4 КУпАП залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Диспозиції зазначених вище статей передбачають відповідальність за порушення правил дорожнього руху, указані норми за своєю властивістю є бланкетними, тобто з метою їх застосування та врегулювання суспільних відносин, виникає необхідність звернення до нормативно-правових актів, які детально регламентують зазначені правила.

Обов`язки водіїв та пішоходів, а також технічні вимоги до транспортних засобів регулюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року N 1306 (з подальшими змінами та доповненнями) (далі -Правила).

За п. 1.3 вказаних Правил учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (п. 1.4).

Згідно п.2.10 ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських; вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди.

Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, відеозапис, а також інші документи.

Направляючи до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , правоохоронці долучили: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №642988 від 17 квітня 2026 року, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №643004 від 17 квітня 2026 року, схему місця ДТП, пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №643004 від 17 квітня 2026 року убачається, що: «17 квітня 2026 року о 10:00 м. Одеса, Новомиколаївська дорога (Старокиївське шосе), 5, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Peugeot», днз НОМЕР_1 під час руху заднім ходом не переконався у безпеці та скоїв наїзд на транспортним засіб, що стояв «Renault Duster» днз НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.10.9 ПДР».

У вказаному протоколі ОСОБА_1 зазначив, що надав пояснення на окремому аркуші, з постановою не згоден, вину не визнає.

Долучена до матеріалів справи схема місця ДТП містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти, дані про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини, місце зіткнення автомобілів), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об`єктів, зображених на схемі, зазначено ідентифікаційні дані транспортних засобів та відомості про їх пошкодження, зокрема вказано, що у автомобіля «Peugeot», днз НОМЕР_1 пошкоджене лако-фарбове покриття заднього бамперу. У транспортного засобу «Renault Duster» днз НОМЕР_2 пошкоджено передній номерний знак та рамка для нього.

Крім цього, у схемі місця ДТП вказано, що водій автомобіля «Peugeot», днз НОМЕР_1 поїхав з місця події.

Вказану вище схему місця ДТП ОСОБА_1 підписав, водночас зазначив, що не згоден з нею, оскільки не було ДТП.

З письмових пояснень водія транспортного засобу «Renault Duster» днз НОМЕР_2 ОСОБА_2 убачається, що 17 квітня 2026 року під час несення служби в складі екіпажу «Океан 405» разом із ст. лейтенантом ОСОБА_4 , приблизно о 10:10 год прибули за адресою: Одеська область, територія Крижанівської сільради, Старокиївське шосе, 5, біля АЗС «Окко», для здійснення оповіщення на мобільному блокпосту разом із співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 . Прибувши на місце, він припаркував службовий транспортний засіб «Renault Duster» днз НОМЕР_2 на синьому фоні з краю проїзної частини з працюючими проблисковим маячком синього кольору. Попереду службового автомобіля стояв транспортний засіб «Peugeot», днз НОМЕР_1 з водієм та пасажиром, з якими спілкувалися працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 . Водій цього автомобіля, яким як пізніше з`ясувалося був ОСОБА_1 раптово почав рух заднім ходом та допустив наїзд на припаркований службовий автомобіль «Renault Duster» днз НОМЕР_2 та почав їхати з місця ДТП в невідомому напрямку та його почали переслідувати інші поліцейські, згодом наздогнавши, доставили ОСОБА_1 на місце події.

У письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що вину не визнає, усі дії він здійснював для захисту свого життя і здоров`я у зв`язку з тим, що йому погрожували працівники правоохоронних органів та інші не відомі особи, які були одягнуті у військову форму. Будь-яку дорожньо-транспортну пригоду він не вчиняв та з місце ДТП не залишав.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №642988 від 17 квітня 2026 року убачається, що 17 квітня 2026 року о 10:13 с. Крижанівка, Новомиколаївська дорога (Старокиївське шосе) 5, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Peugeot», днз НОМЕР_1 рухаючись заднім ходом не впевнився в безпеці руху та здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Renault Duster» днз НОМЕР_2 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Водій залишив місце ДТП до якої він причетний, чим порушив вимоги п.2.10 а ПДР.

Під час розгляду справи судом першої інстанції в обґрунтування доводів сторони захисту, адвокат долучив технічний носій інформації з відеозаписами, які стосуються обставин цієї справи.

Так, з цих відеозаписів, серед іншого убачається, що як після зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 та у салоні якого знаходився також інший чоловік (за твердження сторони захисту батько ОСОБА_1 ), особи у військовій формі (ймовірно працівники ТЦК та СП), вимагали від пасажира транспортного засобу пред`явити військово-облікові документи, а також відчинити двері автомобіля, чого не було зроблено, після одним із вказаних осіб були вчинені дії, спрямовані на пошкодження частини лобового скла автомобіля та вікна дверей цього транспортного засобу зі сторони пасажира. Після чого ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, залишив місце події, під час розмови з батьком, ОСОБА_1 зазначив, що їх переслідуються поліцейські, оскільки він мабуть зацепив їх автомобіль, так як вони його «підперли». Після того, як правоохоронці наздогнали

ОСОБА_1 , останній був доставлений на місце події, де згодом було складено адміністративні матеріали.

Апеляційний суд зауважує, що сукупністю доказів у цій справі, підтверджується факт ДТП за участі транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 та службового автомобіля правоохоронців.

Наявність механічних пошкоджень транспортних засобів, причетних до ДТП, про які зазначено у схемі місця ДТП, стороною захисту не спростовано за допомогою будь-яких джерел доказів.

Факт механічного контактування вказаних автомобілів також визнав і сам

ОСОБА_1 , вказавши про ймовірність наїзду на службовий автомобіль правоохоронців, що убачається з відеозапису, наданого стороною захисту.

Інтерпретування захисником на власний розсуд слів ОСОБА_1 , не спростовує обставин, зафіксованих відеозаписом, які підтверджуються сукупністю інших доказів, зокрема схемою місця ДТП, а також поясненнями поліцейського ОСОБА_2 , який був водієм автомобіля «Renault Duster» днз НОМЕР_2 .

Сам по собі факт не звернення представників патрульної поліції до страхової компанії з повідомленням про ДТП, а також заявою про виплату страхового відшкодування, не спростовує подію за якою мало місце наїзду одного транспортного засобу на інший та наслідків, які настали у вигляді механічних пошкоджень транспортних засобів.

Обставини, зафіксовані на відеозаписі, надані стороною захисту, узгоджуються з письмовими поясненнями ОСОБА_2 , який також зазначив, що після скоєння наїзду на службовий автомобіль, ОСОБА_1 залишив місце пригоди та був доставлений на місце події лише після того, як його наздогнали поліцейські.

Згідно із ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Відповідно до ст.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Виходячи із аналізу положень ст. 18 КУпАП, крайня необхідність є обставиною, за наявності якої особа може заподіяти шкоду правоохоронюваним інтересам з метою відвернення небезпеки, яка загрожує особі, її правам чи правам інших громадян, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, і не підлягає за це адміністративній відповідальності.

Крайня необхідність є правомірною за сукупності чітко визначених умов, таких як: наявність небезпеки переліченим у цій статті об`єктам, яка виникла внаслідок дії стихійних сил, механізмів, тварин, а у деяких випадках - дій інших людей; небезпека є наявною, тобто такою, що безпосередньо загрожує завданням шкоди зазначеним об`єктам або вже її завдає; небезпека є дійсною, тобто існує реально, а не в уяві особи; небезпека у даній обстановці не може бути відвернена чи усунута іншим шляхом, окрім заподіяння шкоди.

У разі заподіяння особою шкоди за відсутності стану крайньої необхідності, зокрема, в умовах, коли особа мала змогу уникнути небезпеки без заподіяння шкоди, вона підлягає адміністративній відповідальності за вчинене на загальних підставах.

Апеляційний суд не приймає до уваги мотиви, якими керувався Білик Є.О., вчиняючи наїзд на службовий транспорт правоохоронців, а також залишаючи місце події, оскільки пошкодженню транспортного засобу у якому він знаходився разом зі своїм батьком, передувала вимога працівників ТЦК та СП пред`явити військово-облікові документи та відчинити двері автомобіля, тим самим ОСОБА_1 мав можливість уникнути небезпеки без заподіяння шкоди.

Разом із цим, з огляду на положення ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд не надає правову оцінку діям працівників ТЦК та СП, оскільки у межах апеляційного перегляду справи, судом надається правова оцінка виключено (лише) щодо правомірності дій правоохоронців під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за

ст. 122-4, 124 КУпАП.

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті (ч.2 ст. 38 КУпАП).

Оскільки інкриміновані правопорушення вчинені 17 квітня 2026 року, та на час прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення у цій справі минув тримісячний строк накладення стягнення, передбачений ч.2 ст. 38 КпАП України, тому відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та накладення на нього стягнення.

Згідно з ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Підсумовуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова судді Пересипського районного суду м. Одеси від 18 травня 2026 року скасуванню з прийняттям нової постанови, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП слід закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Ушакова Олексія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову судді Пересипського районного суду м. Одеси від 18 травня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.ст.122-4,124 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.П. Лозко