Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №947/11393/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1222/26

Номер справи місцевого суду: 947/11393/26

Головуючий у 1-й інстанції Чаплицький В. В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Шахової О.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника Гузя Г.В., потерпілого

ОСОБА_2 ,

розглянувши апеляційну скаргу захисника Гузя Григорія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1

на постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2026 року

встановив:

Постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Судом встановлено, що 11 березня 2026 року о 14:40 годині, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Venza, д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м.Одеса,

просп. Небесної Сотні, 65/2, у крайній правій полосі, не врахувавши дорожньої обстановки, не дотрималась безпечного бокового інтервалу та скоїла зіткнення з транспортним засобом Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в другій смузі в попутному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

В апеляційній скарзі захисник Гузь Г.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

За доводами апеляційної скарги зіткнення автомобілів сталося на смузі руху автомобіля, яким керувала ОСОБА_1 , тобто автомобіль, яким керував ОСОБА_2 , перетнув суцільну розділювальну лінію, що заборонено діючим законодавством, тобто саме він порушив вимоги п.13.1 ПДР, а не ОСОБА_1 , що підтверджується відеозаписом, що міститься у матеріалах справи. З відеозапису чітко убачається, що автомобіль, яким керував ОСОБА_2 рухався по другій смузі руху зі зміщенням у бік першої смуги руху, перетнув суцільну розділову лінію, зіткнувся з автомобілем, яким керувала ОСОБА_1 . У момент зіткнення транспортних засобів, причетних до ДТП, автомобіль, яким керував ОСОБА_2 знаходився у смузі руху, якою рухалася ОСОБА_1 . Обставини, зафіксовані на відеозаписі узгоджуються зі схемою ДТП, яка підписана учасника події без зауважень. З огляду на те, що ОСОБА_1 не зміщувалася у напрямку іншої смуги дорожнього руху, тому у її діях відсутні ознаки порушень п.13.1 ПДР.

На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав заперечення у яких просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника Гузя Г.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 та залишити без змін постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2026 року. В обґрунтування заперечень посилається на те, що обставини цієї події також досліджувалися судом у межах іншої справи №947/11401/26, у якій суд дійшов висновку про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зауважує, що обставини, зафіксовані у схемі місця ДТП є достовірними, підстави ставити їх під сумнів відсутні. Відеозапис, що міститься у матеріалах справи не відображає дорожню обстановку в динаміці, яка б дозволяла встановити ключові обставини ДТП, оскільки через низьку роздільну здатність та невдалий ракурс зйомки, технічно неможливо визначити: точну відстань між транспортними засобами в момент виникнення небезпеки, положення коліс автомобіля, яким керував ОСОБА_1 відносно ліній поздовжньої розмітки.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник Гузь Г.В. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Вислухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Приймаючи оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що її вина у скоєнні інкримінованого правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП, поясненнями водіїв транспортних засобів, причетних до ДТП та відеозаписом.

Проте з такими висновками місцевого суду, апеляційний суд не погоджується, з огляду на таке.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов`язок, обумовлений з`ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.

При цьому, законодавець у положеннях ст. 7 КУпАП констатує, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Згідно ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Диспозиція указаної норми статті ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху, указана норма за своєю властивістю є бланкетною, тобто з метою її застосування та врегулювання суспільних відносин, виникає необхідність звернення до нормативно-правових актів, які детально регламентують зазначені правила.

Обов`язки водіїв та пішоходів, а також технічні вимоги до транспортних засобів регулюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року N 1306 (з подальшими змінами та доповненнями) (далі -Правила).

Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу (пункт 13.1 Правил).

Безпечний інтервал - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об`єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху (пункт 1.10 Правил).

За п. 1.3 вказаних Правил учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (п. 1.4).

Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п.10.1).

Апеляційний суд звертає увагу, що згідно з положеннями частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти росії" ("Malafeyeva v. russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява N 36673/04) та "Карелін проти росії" ("Karelin v. russia" заява N 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є винною у вчиненні цього правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відтак, тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у скоєні інкримінованого адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення, тобто поліцейського.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Направляючи до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , правоохоронці долучили: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №612340 від 11 березня 2026 року, схему місця ДТП, письмові пояснення водії транспортних засобів, причетних до ДТП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №612340 від 11 березня 2026 року, убачається, що поліцейськими встановлені та зафіксовані такі обставини: «11 березня 2026 року о 14:40 год в м. Одеса, проспект Небесної сотні (Маршала Жукова) 65/2 водій ОСОБА_1 , керуючи тз «Toyota Venza» д.н.з. НОМЕР_1 у крайній правій полосі не врахувавши дорожньої обстановки, недотримався безпечного бокового інтервалу, скоїв зіткнення з тз «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в другій смузі в попутному напрямку, чим порушила вимоги п.13.1 ПДР.

У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначила, що вину не визнає, водій іншого транспортного засобу повернув кермо праворуч, тому відбулося зіткнення.

За фактом зіткнення зазначених вище автомобілів правоохоронці також склали протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №612386 від 11 березня 2026 року відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП через порушення ним вимог п.13.1 Правил (а.с. 2).

Долучена до матеріалів справи схема місця ДТП містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти, дані про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини, місце зіткнення автомобілів), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об`єктів, зображених на схемі, зазначено ідентифікаційні дані транспортних засобів та відомості про їх пошкодження, зокрема вказано, що у автомобіля «Toyota Venza» д.н.з. НОМЕР_1 передній бампер, переднє ліве крило. У автомобіля «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_2 пошкоджені дзеркало бокове праве, праві передні двері, переднє праве крило, переднє праве колесо.

З письмових пояснень ОСОБА_2 убачається, що він рухався по вул. Небесної сотні (Маршала Жукова) в «тянучці» у своїй полосі зі швидкістю близько 5-7 км/год та раптово в нього в`їхав автомобіль «Toyota Venza» д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого його транспортному засобу заподіяно механічні пошкодження.

Надаючи письмові пояснення правоохоронцям, ОСОБА_1 зазначила, що вона їхала по дорозі у напрямку «Сіті Центру» по вул. Небесної Сотні у правому ряду. Неподалік адреси Небесної сотні 65 відбулося зіткнення з автомобілем Toyota Venza» д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого різко вивернув руль праворуч, унаслідок чого відбулося зіткнення з її автомобілем.

З відеозапису, що міститься у справі убачається, що транспортні засоби, причетні до ДТП рухалися у попутному напрямку дорогою, яка має три полоси рух. Автомобіль «Toyota Venza» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 рухався у крайні правій смузі дорожнього руху, транспортний засіб «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_2 під керування

ОСОБА_2 у середній смузі. Попереду учасників дорожнього руху була перешкода у вигляді ДТП у середній смузі дорожнього руху, тобто тією ж самою, якою рухався

ОСОБА_2 . Перед наближенням до місця зіткнення автомобілів, причетних до ДТП, яка розглядається у межах цієї справи, ОСОБА_2 увімкнув покажчик повороту, який сигналізував про намір водія змінити напрямок руху із середньої у крайню праву смугу дорожнього руху, якою у цей час рухався автомобіль, яким керувала ОСОБА_1 , та почав виконувати такий маневр після чого відбулося зіткнення транспортних засобів (14:28:50-14:28-50 – час вказаний на відеозаписі). При цьому відеозаписом не зафіксовано, що ОСОБА_1 вчиняла дії, спрямовані на зміну напрямку руху, шляхом перестроювання з крайньої праву у середню смугу дорожнього руху.

Системний аналіз доказів, що містяться у справі у їх сукупності дають підстави дійти висновку, що керуючи транспортним засобом ОСОБА_1 не змінювала напрямок його руху.

Зважаючи на фактичні обставини події ДТП, яка мала місце 11 березня 2026 року, апеляційний суд не погоджується з висновками суду щодо наявності у діях

ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки, на переконання апеляційного суду, її дії, як водія транспортного засобу, не знаходяться у прямому причинному зв`язку з ДТП та наслідками, що настали у виді пошкодження транспортних засобів.

Посилання ОСОБА_2 в обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу на ту обставину, що постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2026 року у справі 947/11401/26 закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУАП, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (ч.3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2026 року у справі № 947/11401/26 закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого

ст. 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Водночас, постановою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2026 року у згаданій вище справі скасовано постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2026 року. Провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сукупність відомостей, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, даних схеми місця ДТП та характеру пошкоджень транспортних засобів свідчить про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм автомобіля «Toyota Сamry» державний номер НОМЕР_2 , вимог пункту 13.1. Правил дорожнього руху України, що перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП та її наслідками.

Отже, за результатами апеляційного перегляду, скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що за обставин цієї ДТП, ОСОБА_2 порушив вимоги п.13.1 ПДР, тому у його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

У відповідності до п.2 ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі

Згідно із п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За результатами апеляційного перегляду справи, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а оскаржувану постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2026 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Гузя Григорія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2026 року скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.П. Лозко