Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №518/808/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1609/26

Номер справи місцевого суду: 518/808/26

Головуючий у першій інстанції Гуржій А. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря – Соболєвої Р.М.,

захисника – адвоката Колоса Володимира Михайловича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань

апеляційну скаргу захисника Колоса Володимира Михайловича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

на постанову Ширяївського районного суду Одеської області від 13 липня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Ширяївського районного суду Одеської області від 13 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років без вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 19.04.2026 о 17:10 год, повторно протягом року в с. Старі Маяки по вул. Центральній, керував автомобілем марки ВАЗ 2106, р.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія категорії «В», тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, у подальшому ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, захисник Колос В.М., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що:

- належним та допустимим доказом притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП є саме постанова у справі про адміністративне правопорушення, протокол чи роздруківка з Інформаційної бази «Цунамі» у даному випадку не є неналежними доказами;

- державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, у розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому у ст. 63 Конституції України;

- посилається на висновки Європейського суду з прав людини та постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник Колос В.М. підтримав доводи апеляційної скарги, просив постанову суду скасувати та закрити провадження по справі.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , до судового засідання не з`явився, належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у розгляд справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення при обов`язковому з`ясуванні вини даної особи у вчиненні адміністративного правопорушення та того чи підлягає вона адміністративній відповідальності, суддя зобов`язаний з`ясувати також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, чи керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, або керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно з п. 2.1.а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 644892 від 19.04.2026, яким зафіксовано, що 19.04.2026 о 17:10 год, повторно протягом року в с. Старі Маяки по вул. Центральній, ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ 2106, р.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія категорії «В», тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, у подальшому ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху (а.с. 1);

- витягом з інформаційної підсистеми «Адмінпрактика» інформаційно-телекомунікаційної системи «Армор», у якому містяться відомості про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відповідні правопорушення, зокрема за ч. 2 ст. 126 КУпАП (протокол ЕПР1 № 319992 від 04.05.2025) (а.с. 2);

- довідкою № 141434-2026 від 21.04.2026 року, відповідно до якої 19.04.2026 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 644892 за ч. 5 ст. 126 КУпАП; згідно з базою «Цунамі» ОСОБА_2 у сервісному центрі МВС України посвідчення водія не отримував; автотранспорт не зареєстрований; відносно ОСОБА_1 04.05.2025 складений протокол ЕПР1 № 319992 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, орган, що розглянув – Ширяївський районний суд Одеської області; рішення – накладено стягнення, № 518/809/25 від 12.06.2025 року; стягнення – штраф 3400 грн, сплачено 3400 грн 04.08.2025.

Оцінюючи доводи скарги, що належним та допустимим доказом притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП є саме постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка відсутня, а протокол чи роздруківка з Інформаційної бази «Цунамі» у даному випадку не є неналежними доказами, апеляційний суд вказує таке.

Відповідно до п.п. 1, 4, 5 розділу VII Інструкції повторним відповідно до статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.

Відомості інформаційної бази «Цунамі» містять дані про попереднє притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а протокол про адміністративне правопорушення узгоджується з такими відомостями та підтверджує обставини, покладені в основу складення протоколу за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Відсутність у матеріалах справи окремої копії постанови сама по собі не свідчить про недоведеність відповідної обставини, якщо факт попереднього притягнення підтверджується іншими належними та допустимими доказами, оціненими судом у сукупності.

Таким чином, твердження захисту про те, що лише постанова може підтверджувати факт попереднього притягнення до адміністративної відповідальності, фактично зводиться до надання одному доказу наперед встановленої сили, що суперечить принципу вільної оцінки доказів. Відомості з інформаційної бази «Цунамі» у сукупності з іншими матеріалами справи є достатніми для підтвердження того, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності, а тому кваліфікація його дій за ч. 5 ст. 126 КУпАП є обґрунтованою.

Заявник хоча і не має доводити невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, проте скористався своїм правом та не клопотав про витребування вказаної постанови за ч. 2 ст. 126 КУпАП від 04.05.2025, натомість, суд сам не може збирати такі докази, і в такому випадку слід виходити з наявних у справі доказів, які достатньо та обґрунтовано свідчать про наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, через кваліфікуючу ознаку – повторність.

Крім того, у судовому засіданні захисник Колос В.М. безпосередньо пояснив, що постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕПР1 № 319992 від 04 травня 2025 року, у судовому порядку не оскаржувалася.

Зазначені пояснення захисника узгоджуються з відомостями, отриманими з офіційного вебпорталу «Судова влада України» та Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до яких відсутні відомості про оскарження зазначеної постанови в судовому порядку.

Апеляційний суд звертає увагу, що штраф, накладений постановою у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕПР1 № 319992 від 04 травня 2025 року, згідно з Відомостями з інформаційної бази «Цунамі» сплачено.

Факт сплати накладеного постановою адміністративного стягнення додатково підтверджує, що зазначена постанова була реалізована та виконана особою, щодо якої її винесено, і не була скасована у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, повторність вчинення ОСОБА_1 протягом року аналогічного правопорушення підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕПР1 № 319992 від 04 травня 2025 року, яка набрала законної сили, про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого тією ж статтею КУпАП.

Отже, ОСОБА_1 вважається таким, що піддавався адміністративним стягнення, передбаченим ч. 2-4 ст. 126 КУпАП, тобто суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 5 вказаної норми.

Доводи захисту про те, що державні органи фактично переклали на ОСОБА_1 обов`язок доведення своєї невинуватості, є безпідставними та не відповідають змісту оскаржуваної постанови. Судом не вимагалося від особи доводити свою невинуватість, а висновок про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення зроблено на підставі сукупності доказів, наданих органом, уповноваженим на складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Саме на орган, який склав протокол, відповідно до ст. 251 КУпАП покладено обов`язок надати докази на підтвердження обставин правопорушення. Водночас реалізація особою права на захист, у тому числі можливість надати пояснення, заперечення чи докази на спростування обставин, викладених у протоколі, не означає покладення на неї обов`язку доводити власну невинуватість.

У даному випадку суд не виходив із самого факту складення протоколу як безумовного доказу вини, а дослідив та оцінив наявні у справі докази в їх сукупності.

Отже, посилання захисту на порушення принципу презумпції невинуватості є декларативним, оскільки не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що суд вимагав від ОСОБА_1 доводити свою невинуватість або поклав на нього тягар доказування обставин, які відповідно до закону має доводити орган, що склав протокол.

Посилання захисника на висновки Європейського суду з прав людини та постанову Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року саме по собі не свідчить про незаконність оскаржуваної постанови та не спростовує встановлених судом обставин. Правові позиції, сформульовані Європейським судом з прав людини, мають застосовуватися з урахуванням фактичних обставин конкретної справи та не можуть розглядатися окремо від предмета доказування у даному провадженні.

Захисником не наведено конкретних положень зазначених рішень ЄСПЛ чи постанови Пленуму Верховного Суду України, які б свідчили про порушення гарантованих ОСОБА_1 прав або неправильне застосування судом норм КУпАП. Саме лише формальне посилання на практику ЄСПЛ без доведення правової та фактичної тотожності наведених у ній обставин з обставинами цієї справи не є підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови.

При цьому суд першої інстанції дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку в їх сукупності та дійшов відповідного висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Колоса Володимира Михайловича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Ширяївського районного суду Одеської області від 13 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова