Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №504/1634/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1588/26

Номер справи місцевого суду: 504/1634/26

Головуючий у першій інстанції Якимів А. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря – Соболєвої Р.М.,

захисника - адвоката Слаблюка Василя Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційну скаргу захисника Слаблюка Василя Миколайовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

на постанову Доброславського районного суду Одеської області від 07 липня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУПАІ,

в с т а н о в и в:

Постановою Доброславського районного суду Одеської області від 07 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 гривень

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 05.04.2026 о 20.50 год. за адресою: траса М14 21 км, блокпост Центроліт, керував транспортним засобом – Volkswagen tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, захисник Слаблюк В.М., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 , звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі у зв?язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що:

- працівниками поліції на ОСОБА_3 здійснювався психологічний тиск, унаслідок чого його фактично було спровоковано до відмови від проходження огляду;

- така відмова не була результатом його вільного та усвідомленого волевиявлення, а стала наслідком неправомірної поведінки працівників поліції;

- поліцейські не назвали конкретних підстав проведення поверхневої перевірки;

- перебуваючи у службовому авто, патрульні поліцейські почали ставити запитання з використанням незрозумілих термінів та сленгу, при цьому з відеозапису вбачається, що ОСОБА_4 фактично не розумів змісту поставлених питань та суті вимог працівників поліції, і за таких обставин у працівника поліції виник умисел спровокувати останнього на формальну відмову від проходження огляду;

- під час оформлення адміністративних матеріалів працівник поліції наполягав на внесенні до рапортів, направлень та інших документів відомостей про себе та свого напарника як осіб, які спільно та «сумлінно» виявили нібито наявні ознаки правопорушення та спільно складали адміністративні матеріали;

- відповідно до ст. 60 Конституції України ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, тому незгода ОСОБА_5 пройти огляд на стан наркотичного сп?яніння, проїхати з поліцейськими до медичного закладу після неналежної поведінки поліцейських, цілком зрозуміла та обґрунтовується недовірою водія до представників правоохоронних органів;

- захисником подана скарга на дії працівників поліції, проте суд першої інстанції, не дочекавшись результатів розгляду поданої скарги, дійшов передчасно висновку про відсутність доказів на підтвердження доводів сторони захисту щодо неправомірності дій поліцейських;

- суд залишив поза увагою, що у ОСОБА_1 відсутні ознаки наркотичного сп?яніння;

- в поліцейського не було підстав для складання направлення, а його оформлення одночасно не відповідало вимогам Інструкції № 1452/735.

В судовому засіданні захисник Слаблюк В.М. підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати постанову суду.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належно повідомлений, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735.

Згідно з п. 12 вказаної Інструкції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632966 від 05.04.2026 року; довідкою НПУ про отримання (неотримання) особою посвідчення водія; довідкою НПУ про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення; направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 05.04.2026 року; відеозаписом з ПВР.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632966 від 05.04.2026 року, яким зафіксовано, що 05.04.2026 о 20.50 год. за адресою: траса М14 21 км, блокпост Центроліт, ОСОБА_1 керував транспортним засобом – Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, у медичному закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (а.с. 1);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.04.2026, згідно з яким огляд не проводився (а.с. 6);

- відеозаписом, яким підтверджено наступне.

Працівники поліції зупинили ОСОБА_1 на блок-пості, який керував транспортним засобом – Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_1 (20:54:50 хв). Після зупинки транспортного засобу, працівником поліції було проведено поверхневу перевірку транспортного засобу та речей ОСОБА_1 (20:56:03). Після чого, під час перевірки документів, працівником поліції було виявлено, що ОСОБА_1 перебуває у статусі СЗЧ та поліцейським було викликано працівників ВСП та продовжено поверхневий огляд речей ОСОБА_1 . Надалі поліцейський запитав ОСОБА_1 : «Якщо ми вам би запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, ви б згодились?», на що ОСОБА_1 відповів: «…не розумію зачем» (21:21:40). Поліцейський повторно запитав ОСОБА_1 чи погодився пройти огляд в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відповів: «Та ні, не згожу» (21:21:53). На питання поліцейського: «А чого?», ОСОБА_1 зазначив, що хоче додому поїхати (21:21:58). Після чого працівником поліції було проведено огляд ОСОБА_1 на наявність ознак наркотичного сп`яніння та встановлено, що в останнього звужені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, що є ознаками наркотичного сп`яніння (21:23:41), після чого запропонували ОСОБА_1 проїхати в медичний заклад для проведення медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, на що останній відмовився (21:24:10).

Працівником поліції було роз`яснено ОСОБА_1 , що за відмову від проходження медичного огляду відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, після чого ОСОБА_1 повторно відмовився від проходження медичного огляду (21:25:11). В подальшому відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ознайомлено з його змістом, від підпису якого ОСОБА_1 відмовився (21:40).

Отже, сукупність зафіксованих на відеозаписі обставин підтверджує факт належної пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, направлення до медичного закладу через встановлення ознак наркотичного сп`яніння та наслідком його неодноразової, усвідомленої й однозначної відмови від проходження такого огляду були законні підстави для складання щодо нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції на ОСОБА_1 здійснювався психологічний тиск, унаслідок чого його нібито було фактично спровоковано до відмови від проходження огляду, є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Матеріали справи не містять доказів застосування до ОСОБА_1 будь-якого психологічного примусу, погроз, шантажу чи інших неправомірних способів впливу з боку працівників поліції, які могли б обумовити його відмову від проходження огляду. Саме по собі спілкування працівників поліції з особою під час виконання ними службових повноважень не свідчить про здійснення психологічного тиску.

Крім того, стороною захисту не наведено, які саме дії чи висловлювання працівників поліції, коли та за яких обставин становили такий тиск, а також якими доказами підтверджується причинний зв`язок між такими діями та відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду.

Отже, твердження про те, що відмова від проходження огляду була зумовлена психологічним тиском або провокацією з боку працівників поліції, має припущувальний характер та не підтверджується матеріалами справи, а тому не може бути покладене в основу висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Посилання захисника на те, що працівники поліції не назвали конкретних підстав проведення поверхневої перевірки, не свідчить про незаконність проведення такої перевірки та не спростовує правильності висновків суду першої інстанції.

Матеріалами справи не підтверджується, що під час проведення поверхневої перевірки працівниками поліції були порушені встановлені законом вимоги щодо порядку її проведення. При цьому сторона захисту не зазначає, які саме вимоги закону були порушені працівниками поліції та яким чином це вплинуло на законність оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Доводи скарги, що працівники поліції, перебуваючи у службовому автомобілі, ставили ОСОБА_1 запитання з використанням незрозумілих термінів та сленгу, внаслідок чого він нібито не розумів змісту поставлених запитань та суті вимог працівників поліції, ґрунтуються на припущеннях сторони захисту, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Сам по собі суб`єктивний висновок про те, що ОСОБА_1 не розумів змісту запитань чи вимог працівників поліції, не свідчить про відсутність у нього усвідомлення суті запропонованого огляду.

Так само твердження про те, що у працівника поліції виник умисел спровокувати ОСОБА_1 на формальну відмову від проходження огляду, є припущенням сторони захисту. Намір працівника поліції не може встановлюватися виключно на підставі суб`єктивного тлумачення стороною захисту змісту розмови чи окремих висловлювань, без належного доказового підтвердження.

Крім того, наведені твердження не містять конкретного посилання на такі дії чи висловлювання працівників поліції, які б об`єктивно свідчили про навмисне створення умов для отримання формальної відмови від огляду.

Аналіз зафіксованих на відео подій свідчить про зрозумілість та підставність спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 як водієм транспортного засобу через наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння, що має наслідком пропозицію останньому пройти медичний огляд на стан такого сп`яніння, від чого той відмовився. Саме як особа, що має посвідчення водія і має бути обізнаною із змістом Правил дорожнього руху, ОСОБА_1 добре мав розуміти свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, і що висунута вимога працівників поліції обумовлена саме вказаним, а твердження заявника про відсутність законних підстав для виконання явно незаконного наказу є припущенням.

Безпідставними є посилання захисника на положення ст. 60 Конституції України та твердження про те, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та проїзду до медичного закладу була обумовлена недовірою до працівників поліції.

Так, положення ст. 60 Конституції України гарантує, що ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. Водночас стороною захисту не наведено жодних об`єктивних даних, які б свідчили про те, що вимога працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння або проїхати до медичного закладу була явно злочинною чи незаконною. Навпаки, така вимога була пов`язана з виконанням працівниками поліції покладених на них законом повноважень щодо виявлення водіїв, які можуть перебувати у стані сп`яніння. Сам факт недовіри ОСОБА_1 до працівників поліції також не може виправдовувати відмову від проходження передбаченого законом огляду.

Доводи сторони захисту про те, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про відсутність доказів неправомірності дій працівників поліції у зв`язку з тим, що не дочекався результатів розгляду поданої захисником скарги, є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту подання такої скарги, її змісту, дати подання та результатів її розгляду.

За відсутності документального підтвердження зазначених обставин доводи щодо подання відповідної скарги ґрунтуються виключно на твердженнях, які самі по собі не можуть бути покладені в основу висновків суду.

Крім того, сам факт подання окремої скарги на дії працівників поліції не свідчить про неправомірність таких дій та не звільняє сторону захисту від обов`язку довести обставини, на які вона посилається. При цьому суд першої інстанції оцінював наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та не був зобов`язаний виходити з припущення про незаконність дій працівників поліції лише з огляду на наявність відповідної скарги.

Станом на момент розгляду справи належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували неправомірність дій працівників поліції або істотне порушення ними встановленого порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, стороною захисту суду не надано. Як не надано такого і на час апеляційного перегляду постанови суду.

Отже, саме по собі очікування результатів розгляду окремої скарги не могло бути підставою для відкладення розгляду справи або для висновку про недоведеність обставин адміністративного правопорушення, а доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Щодо доводів скарги, шо суд залишив поза увагою, що у ОСОБА_1 відсутні ознаки наркотичного сп?яніння, а також в поліцейського не було підстав для складання направлення, а його оформлення одночасно не відповідало вимогам Інструкції № 1452/735, апеляційний суд вказує таке.

За змістом ст. 266 КУпАП процедурі огляду підлягають особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані наркотичного сп`яніння.

За п. 4 Розділу І Інструкції № 1452/735 ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Тобто відповідно до чинного законодавства, працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

У даному випадку працівником поліції під час спілкування з ОСОБА_1 було виявлено ознаки, які він розцінив як такі, що можуть свідчити про наркотичне сп`яніння, а саме — звужені зіниці, які, за твердженням поліцейського, не реагували на світло та тремтіння пальців рук (21:23:41),

Наведені обставини свідчать про те, що вимога працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння не була безпідставною чи довільною, а ґрунтувалася на конкретних зовнішніх ознаках, безпосередньо виявлених ним під час спілкування з ОСОБА_1 .

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Слаблюка Василя Миколайовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Доброславського районного суду Одеської області від 07 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова