Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №709/587/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2141/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №709/587/26 Категорія: 301030300 Левченко В. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л.

суддіСіренко Ю. В., Новіков О. М.

секретар Широкова Г.К.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Горстки Ярослави Василівни на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06.07.2026 (повний текст складено 14.07.2026, суддя в суді першої інстанції Левченко В. В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради, третя особа – державний нотаріус Чорнобаївської державної нотаріальної контори Бабак Людмила Миколаївна про встановлення юридичного факту постійного проживання зі спадкоємцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в :

у квітні 2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради, третя особа – державний нотаріус Чорнобаївської державної нотаріальної контори Бабак Людмила Миколаївна про встановлення юридичного факту постійного проживання зі спадкоємцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

В позовній заяві позивач просив суд:

встановити факт його проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 більше п`яти років до часу відкриття спадщини після смерті останньої – ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати його спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 5,1155 га. кадастровий номер 7125181200:05:000:0839.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дітей вони не мали.

Після смерті ОСОБА_3 , позивач разом з своїми батьками почали допомагати ОСОБА_2 по господарству, оскільки проживали по сусідству з нею.

Влітку 2018 стан здоров`я ОСОБА_2 погіршився, вона потребувала стороннього догляду, у зв`язку з чим ОСОБА_1 почав проживати разом з останньою, допомагав в купівлі продуктів, ліків, здійснював виклики лікаря, сплачував комунальні платежі, передплачував газети.

ОСОБА_2 мала намір скласти на користь ОСОБА_1 заповіт, однак не змогла його оформити в зв`язку з поганим самопочуттям, оскільки майже не виходила з двору.

ОСОБА_1 займався похованням ОСОБА_2 , оплачував її похорони та встановив надгробний пам`ятник.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема, на будинок із надвірними спорудами та земельну ділянку під ним, за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку (пай) площею 5,1155 га з кадастровим номером 7125181200:05:000:0839.

21.01.2026 позивач звернувся до Чорнобаївської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , проте отримав відмову в зв`язку із відсутністю заяви про прийняття спадщини та відсутністю доказів про його постійне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06.07.2026 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання разом із спадкодавцем протягом п`яти років до моменту смерті спадкодавця однією сім`єю.

Надання допомоги за життя ОСОБА_2 та її поховання, за відсутності доказів спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільних прав та обов`язків суд визнав таким, що не є доказом спільного проживання однією сім`єю.

Покази свідків, на думку суду, не можуть бути достатніми, належними та достовірними доказами на підтвердження наявності сукупності обставин, передбачених ст. 1264 ЦК України, крім того, судом враховано лист старости Великобурімського старостинського округу Чорнобаївської селищної ради від 16.03.2026 про те, що ОСОБА_1 не проживав однією сім`єю з покійною ОСОБА_2 , коли приїжджав з м. Черкаси то останні роки допомагав їй по господарству та здійснив її поховання за власний рахунок.

В апеляційній скарзі представник позивача – адвокат Горстка Я. В. просить скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06.07.2026 як незаконне та необґрунтоване, ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального та істотним порушенням норм процесуального права. Просить ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що суд при вирішенні справи не надав належної оцінки показам свідків, не врахував їх в сукупності з іншими доказами у справі, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

За життя ОСОБА_2 позивач надавав всіляку допомогу ОСОБА_2 , а після її смерті оплатив всі ритуальні послуги, встановив пам`ятник, відвідує могилу покійної, що підтверджує наявність між сторонами спільних прав та обов`язків та є ознакою того, що ОСОБА_1 проживав із спадкодавцем однією сім`єю.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.05.1985. Після укладення шлюбу прізвище дружини було змінено на « ОСОБА_5 ».

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 16.02.2005 (а.с. 17 т.1).

ОСОБА_2 померла ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 02.12.2024 (а.с. 16 т.1).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,1155 га, яка належала померлій на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.09.2005 (а.с. 18 т.1) та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 865150 від 30.12.2005 (а.с. 19 т.1) та на житловий будинок із надвірними спорудами і земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належали померлому ОСОБА_3 , що підтверджується актом на право присадибного землекористування (а.с. 23 т.1) та довідкою Великобурімського старостинського округу Чорнобаївської селищної ради № 87 від 16.03.2026 (а.с. 78 т.1).

21.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до Чорнобаївської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , однак отримав відмову у зв`язку з відсутністю заяви про прийняття спадщини та відсутністю доказів про його постійне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач в обґрунтування своїх доводів вказав, що з літа 2018 в зв`язку з погіршенням стану здоров`я ОСОБА_2 він почав проживати разом з останньою, сторони разом вели спільне господарство мали взаємні права та обов`язки, тому вважає доведеним факт постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини та вважає, що має право на спадкове майно померлої ОСОБА_2 .

Такими є встановлені обставини справи, які мають наступне правове регулювання.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (ч. 2 ст. 1258 ЦК України).

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі ст. 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати норми ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен настати на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Подібні за змістом висновки виклав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.03.2023 у справі № 582/18/21 та Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі № 554/14633/15-ц, від 21.03.2019 у справі № 461/4689/15-ц та від 06.10.2025 у справі № 761/5015/23, від 26.01.2026 у справі 461/3339/22.

Згідно з абзацом 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.

Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Необхідною умовою для встановлення заявленого факту є доведеність факту спільного проживання заявника та спадкодавця як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж п`ять років.

Показання свідків та фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, а оцінюються судами в сукупності усіх обставин справи.

Під час розгляду справи судом першої інстанції були допитані свідки, які під час дачі показань підтвердили ту обставину, що позивач ОСОБА_1 допомагав померлій ОСОБА_2 по господарству, купував продукти харчування та ліки, навчався та працював в м. Черкаси на підприємстві ТОВ «Юрія-Фарм». Також здійснив поховання ОСОБА_2 за власний кошт та встановив надгробний пам`ятник.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що покази свідків в даній конкретній справі не підтверджують сімейних відносин сторін, а засвідчують лише факт побутової взаємодії між сторонами. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не здійснено належної оцінки показам свідків відхиляються колегією суддів, оскільки зі змісту рішення вбачається, що суд оцінював покази кожного свідка окремо, однак враховував їх усі разом, наряду з оцінкою інших доказів при ухваленні рішення.

Крім того, судом першої інстанції при розгляді справи правомірно враховано витребувану інформацію від ПрАТ «Київстар» та АТ КБ «Приватбанк» про місце знаходження мобільного кінцевого обладнання (телефону) позивача та наявні карткові рахунки ОСОБА_7 з виписками по них, з яких судом за період з 29.11.2019 по 29.11.2024 було встановлено лише періодичне перебування позивача в с. Велика Бурімка та відповідно користування відповідними картками для оплати товарів у вказаному населеному пункті, які обмежувалися кількома днями на місяць, що спростовує доводи позивача про постійне його проживання зі спадкодавцем за адресою АДРЕСА_1 .

Більше того, згідно листа, старости Великобурімського старостинського округу виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради № 87 від 16.03.2026 (а.с. 78 т.1) вбачається, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживала одна. ОСОБА_1 не проживав однією сім`єю з покійною ОСОБА_2 , останні роки перед її смертю допомагав їй по господарству та здійснив поховання за власний рахунок.

Суд правомірно відхилив копію довідки ОСОБА_8 від 30.01.2026 відповідно до якої ОСОБА_1 в період з 2016 по 2020 ніс послух пономаря та церковного старости при парафії Різдва Пресвятої Богородиці с. Лящівка Черкаської обл., копії повідомлень про призначення субсидії та квитанцій про поповнення мобільного телефону, які були надані позивачем в підтвердження його вимог, оскільки такі докази не є доказами спільного проживання сторін однією сім`єю.

Товарний чек від 04.01.2018 про придбання морозильної камери, копії платіжних інструкцій про оплату житлово-комунальних послуг за період з грудня 2024 по грудень 2025 (вже після смерті потенційної спадкодавиці) також правильно не було враховано судом, оскільки такі докази не відносяться до періоду спільного проживання позивача, зазначеного в позовній заяві.

Квитанції про купівлю ліків, продуктів харчування та оплату житлово-комунальних послуг за період по 29.11.2024 суд правомірно визнав недостатніми доказами для підтвердження позовних вимог та обґрунтовано вказав, що такі докази не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем без надання доказів на підтвердження ведення спільного господарства, пов`язаності осіб спільним побутом, наявності спільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

У частині 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту його постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ведення з нею спільного господарства та спільного бюджету не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з літа 2018 року по день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення зазначених позовних вимог.

Всі вищевказані обставини, на думку колегії суддів, свідчать про наявність добросусідських відносин між позивачем, його батьками, які проживали поряд із померлою, та ОСОБА_2 , та дійсно надавали постійну допомогу одинокій жінці похилого віку, яка такої потребувала, однак належних та допустимих доказів, з яких би суд міг достовірно встановити саме факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом однією сім`єю з усіма притаманними її членам правами та обов`язками, по справі не надано.

Водночас, зазначене не є підставою для задоволення заявленої позовної вимоги про встановлення факту проживання із спадкодавцем понад п`ять років однією сім`єю за відсутності для цього усієї сукупності необхідних ознак.

Враховуючи, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позовної вимоги про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, відсутні також й підстави для задоволення іншої, пов`язаної із цією, вимоги про визнання за ним права власності на спадкове майно.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції інстанцій правильно визначились з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про неповне дослідження судом обставин справи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційному суді, інші доводи фактично зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Горстки Ярослави Василівни – залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06.07.2026у даній справі – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 03.09.2026.

Суддя-доповідач

Судді