Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №703/808/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1982/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №703/808/26 Категорія: 307000000 Волосовський В.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіНовіков О. М., Сіренко Ю. В.

секретар Широкова Г.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09.06.2026 (повний текст складено 16.06.2026, суддя в суді першої інстанції Волосовський В. В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до АТ «Українська залізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи у зв`язку з виходом на пенсію,

в с т а н о в и в :

у лютому 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, яким просила стягнути з відповідача на її користь одноразову матеріальну допомогу при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 137996,20 гривень, мотивуючи про те, що зазначені виплати у виді десяти середньомісячних заробітків передбачено колективним трудовим договором. Зазначає, що вона з 29.07.1987 по 24.01.2025 працювала у Виробничому структурному підрозділі «Одеська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд АТ «Українська залізниця» та згідно з наказом № 23/ос від 21.01.2025 була звільнена за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України із здійсненням спірних виплат.

Однак, оскільки зазначені кошти позивачу фактично виплачено не було, вона заявила позовні вимоги у цій справі.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09.06.2026 позовні вимоги у справі задоволено з посиланням на невиконання роботодавцем своїх зобов`язань по виплаті працівнику, що звільняється на пенсію, грошової допомоги у виді десяти середньомісячних заробітків, які встановлено колективним трудовим договором на підприємстві.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 подав 16.07.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відхилити позов.

Зазначає, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця (стаття 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»). При цьому внесення змін до колективних договорів безпосередньо законодавством не передбачається.

Отже, для виконання спірних зобов`язань роботодавцем щодо виплати грошової допомоги не було підстав, оскільки на період воєнного стану умови колективного трудового договору, що передбачали виплати, були зупинені за ініціативою роботодавця згідно з протокольним рішенням № Ц-54/31 засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 «Про деякі питання оплати праці працівників АТ «Українська залізниця», а саме пункт 1.1.4.

Аналогічні роз`яснення мали місце 25.03.2022 у повідомленнях директора з управління персоналом та соціальної політики і головного бухгалтера АТ «Українська залізниця» про призупинення виплат з 24.03.2022 відповідно до норм ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ.

Оскільки в умовах воєнного стану АТ «Українська залізниця» має стратегічне значення для забезпечення мобільності населення та зазнає великих збитків внаслідок воєнних дій росії, відмова у виплаті спірних коштів є виправданою.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона позивача просить апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» відхилити як безпідставну, рішення суду першої інстанції – залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що згідно з копією трудової книжки НОМЕР_1 на ім`я позивача ОСОБА_2 з 29.07.1987 до 24.01.2025 перебувала у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця».

Згідно з копією наказу (розпорядженням) «Про припинення трудового договору (контракту)» №23/ос від 21.01.2025 Виробничого структурного підрозділу «Одеська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд АТ «Укрзалізниця» позивач була звільнена з роботи за власним бажання у зв`язку з виходом на пенсію за віком 24.01.2025.

Зі змісту наказу слідує, що ним визначено компенсувати ОСОБА_2 за невикористані 54 дні відпустки, а також зазначено виплатити одноразову грошову допомогу згідно з п.4.17 Колективного договору у розмірі 5 (п`ять) основних середньомісячних заробітків та одноразову грошову допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 5 (п`ять) додаткових середньомісячних заробітків (всього десять). Виплати, що передбачені колективним договором, у розмірі 10 (десяти) середньомісячних заробітків будуть здійснені після отримання відповідного рішення керівника АТ «Українська залізниця».

Згідно з копією протоколу № ОДВК022/1 від 07.01.2025 засідання комісії по встановлення трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років Виробничого структурного підрозділу «Одеська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» було визначено, що стаж роботи на залізничному транспорті Дяченко Тетяни Миколаївни на дату виходу на пенсію становить 37 років 02 місяці 30 днів, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п.4.17 колективного договору у розмірі десяти середньомісячних заробітків, в залежності від стажу роботи в галузі. Перевіривши документи по заробітній платі комісія встановила, що середньомісячна заробітна плата за основні два календарних місяця, що передують виходу на пенсію ОСОБА_2 , складає 13799,62 грн, розмір одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію складає: 137996,20 грн.

Згідно розрахунку оплати середньої заробітної плати ОСОБА_2 , виданого Виробничим структурним підрозділом «Одеська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» станом на 01.01.2026 середня заробітна плата складає 13799,62 грн, нарахована вихідна допомога складає 137996,20 грн.

Згідно копії Витягу з протоколу № Ц-54/31 Ком.т. від 14.03.2022 засідання правління АТ «Укрзалізниця» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно з рішеннями правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано директором з управління персоналом та соціальної політики (п 1.1.4).

Згідно копії спільного листа правління АТ «Укрзалізниця» та голови Профспілки залізничників і транспортних будівельників України від 06.09.2022 № Ц/3-91/1459/Цпроф/30-22, адресованого керівникам структурних підрозділів апарату управління, регіональних філій, філій АТ «Укрзалізниця», що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також в разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені з роботи вперше у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить.

Позовні вимоги про стягнення вказаних сум одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію є предметом судового розгляду у даній справі. Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове рулювання.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; заходи, спрямовані на запобігання, протидію та припинення мобінгу (цькування), а також заходи щодо відновлення порушених внаслідок мобінгу (цькування) прав.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Згідно зі статтею 18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника. Це положення кореспондується з ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про колективні договори і угоди».

Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що позивач при звільненні з роботи у зв`язку з виходом на пенсію має право на виплату одноразової грошової допомогу згідно з п.4.17 Колективного договору у розмірі 5 (п`ять) основних середньомісячних заробітків та одноразової грошової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 5 (п`ять) додаткових середньомісячних заробітків (всього десять).

Розмір заявлених до стягнення виплат при судовому розгляді справи сторони під сумнів не ставлять.

Заперечення проти позовних вимог ґрунтуються на твердженні про те, що спірні виплати були призупинені відповідачем, зокрема на підставі положень ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX. Відповідач посилається на те, що не нарахування та невиплата позивачеві матеріальної допомоги відбулася без порушення чинного законодавства, оскільки, після введення в Україні воєнного стану 24.02.2022 роботодавець реалізував передбачене ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» право зупинити дію окремих положень колективного договору на період дії правового режиму воєнного стану. Зокрема, призупинено виплату матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію.

Як цілком слушно зауважує суд першої інстанції, згідно статті 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24.02.2022, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває і на даний час.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» передбачено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ, який набув чинності 24.03.2022, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно ч.1 ст.11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022, у редакції станом на дату звільнення позивача, на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 3 Прикінцевих положень ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Отже, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (п.2 Прикінцевих положень КЗпП України).

Положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Системний аналіз діючого законодавства свідчить про те, що дія ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022.

Водночас, як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» прийнятий 15.03.2022, набрав чинності 24.03.2022, у той час, як рішення правління АТ «Укрзалізниця», на підставі якого призупинені виплати позивачу, прийняте 14.03.2022.

Відповідно до вимог ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Відтак аргументи апеляційної скарги відповідача з посиланням на те, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору була зупинена за ініціативою роботодавця згідно вимог ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», слід відхилити, адже на час прийняття рішення про призупинення виплат спірних коштів позивачу (14.03.2022) указаний закон ще не набрав чинності та ст. 58 Конституції України не дає підстав застосовувати його приписи ретроспективно, тобто до правовідносин, що існували перед набранням указаним нормативно-правовим актом чинності, так як він не стосується регламентації юридичної відповідальності особи.

Також слід зазначити, що ч.1 ст.11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022, у подальшому зазнала змін і, в редакції на час розгляду даної справи у суді, дія окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені цим Законом, може бути зупинена тільки за взаємною згодою сторін колективного договору у порядку, визначеному цим колективним договором.

Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Оскільки станом на день звільнення позивача ОСОБА_2 відповідач не провів виплату всіх належних сум, а саме не виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 10 середньомісячних заробітків, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у даній справі та стягнення сум зазначеної грошової допомоги.

Колегія суддів зауважує, що постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року при перегляді справи № 211/7338/23, залишено без змін рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким власне визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

У вказаній постанові суд касаційної інстанції виснував, що «товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року. Натомість вказаний Закон Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав чинності він 24 березня 2022 року, у той час як оспорюване рішення АТ «Українська залізниця» та яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року, а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (ст. 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не могли застосовуватися судом при розгляді цієї справи».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що відповідач АТ Укрзалізниця поставив вирішення питання про нарахування та виплати всіх належних працівникові (позивачу) від підприємства сум при звільненні (ст.116 КЗпП України), в залежності від припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ Укрзалізниця, та за наявності відповідного рішення керівництва АТ Укрзалізниця, тобто від певних об`єктивних та суб`єктивних обставин, без визначення конкретних термінів для виконання останнім своїх майнових зобов`язань, щодо нарахування та виплати позивачу вказаних сум, що є порушенням реалізації принципу легітимних очікувань у досягненні позивачем бажаного результату: нарахування та виплата всіх належних йому від підприємства сум при звільнені (ст. 116 КЗпП України).

Також апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги відповідача щодо наявності підстав для відмови у виплаті працівнику, що звільняється, грошової допомоги, встановленої колективним трудовим договором, з огляду на те, що в умовах воєнного стану АТ «Українська залізниця» має стратегічне значення для забезпечення мобільності населення та зазнає великих збитків внаслідок воєнних дій росії, оскільки приписи законодавства зазначені обставини не дають підстав віднести до таких, які дають можливість роботодавцеві не виконувати своїх зобов`язань щодо виплати працівникам обумовлених трудовим договором коштів, про що вказано вище.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09.06.2026 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу представника відповідача – без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати скаржника по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи не відшкодовувати у зв`язку з відхиленням вимог скарги.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – відхилити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09.06.2026 у даній цивільній справі – залишити без змін.

Судові витрати відповідача в апеляційному суді не відшкодовувати.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 03.09. 2026.

Суддя-доповідач

Судді