Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №525/1131/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 525/1131/25 Номер провадження 22-ц/814/1453/26Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю. І. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Акрітова Кіріака Костянтиновича на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2025 року Акціонерного товариства "ПРИВАТБАНК" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначив, що з метою отримання банківських послуг відповідач ОСОБА_1 підписав заяву без номера від 24.01.2022 року про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, який підписаний власноручно відповідачем на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України". У подальшому відповідач виявив бажання отримати послугу "Кредит готівкою", ознайомився з актуальними умовами кредитування та 19.09.2024 підписав Паспорт кредиту з використанням просто го електронного підпису, після чого було підписано Кредитний договір № б/н від 19.09.2024 про надання строкового кредиту у розмірі 65000,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 31,00%. Додатково із відповідачем з використанням простого електронного підпису підписаний Графік кредиту.

Відповідач порушив умови договору, в зв`язку з чим у нього станом на 22.09.2025 року виникла заборгованість в сумі 71416,75 гривень, яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту в сумі 60433,34 гривень; заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 10983,41 грн. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором в сумі 71416,75 грн. та 2422,40 грн. судових витрат.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2025 року позов Акціонерного товариства "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором № без номера від 19 вересня 2024 року в сумі 71416,75 (сімдесят одна тисяча чотириста шістнадцять гривень 75 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ПРИВАТБАНК", судові витрати в сумі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що заборгованість яка виникла, і була предметом судового розгляду виникла внаслідок шахрайських дій з боку третіх невстановлених осіб, які отримали доступ до банківського рахунку відповідача. Про що ОСОБА_1 повідомив правоохоронні органи вже на наступний день після того як став жертвою зловмисників. На підтвердження чому до матеріалів апеляційної скарги додається копія витягу з ЄРДР від 21.09.2024 року.

Апелянт вказує, що в виписці за договором, яка долучена позивачем до позову відсутній номер рахунку або картки, а сам договір не має номеру. Тобто не зрозуміло за якими ідентифікуючими даними здійснено виписку і яким чином, на думку позивача, вона має відношення до особи відповідача. Також, у виписці присутня транзакція, яка називається «Зарахування. «Кредит готівкою» в графі «Сума у валюті операції» заначено «-65000 UAH» в графі «Сума у валюті картки» зазначено «-65000 UAH», а в графі «Залишок після операції» заначено «-65000 UAH», що не може відповідати дійсності, оскільки при зарахуванні коштів, сума коштів записується без позначки «-« (мінус) , а отже, на мій погляд, це свідчить про «штучне» формування виписки, тобто не в автоматичному режимі за допомогою програмного забезпечення, а працівниками банку, внаслідок чого і було допущено логічну помилку у виписці. На думку сторони позивача.

Крім того розрахунок та виписка які надано позивачем до позовної заяви є неповними на підтвердження чому долучено розрахунок отриманий відповідачем у відділенні банку самостійно, з якого слідує що 19.09.2024 року починаючи з 21 години 31 хвилини і до 22 години 00 хвилин було здійснено низку транзакцій в тому числі відбулася видача кредиту в сумі 65 000 грн, який одразу після видачі було перераховано на невідомі рахунки. Всі ці транзакції повністю відсутні у матеріалах, які долучені до позовної заяви, позивач приховав від суду факту шахрайських дій із рахунком ОСОБА_1 . Так само позивачем було приховано інформацію про те, що відповідач звертався до служби безпеки банку, яку він повідомив про несанкціонований доступ до мого рахунку.

У зв`язку із наведеними обставинами відповідач просить скасувати рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2025 року та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У справі встановлено, що 19.09.2024 року між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" і відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № б/н про надання строкового кредиту у розмірі 65000,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 31,00%. Додатково із відповідачем з використанням простого електронного підпису підписаний Графік кредиту. Договір складається з заяви позичальника, Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів банку (а.с. 21-39).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 19.09.2024, укладеного між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 , станом на 22.09.2025, заборгованість становить 71416,75 гривень, яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту в сумі 60433,34 гривень; заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 10983,41 грн. (а.с. 17-18).

Відповідно до виписки за договором № б/н за період з 19.09.2024 по 24.09.2025, відповідач користувався кредитними коштами (а.с. 19).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ст. 1054 ЦК України про те, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору; ч.1 ст. 1049 ЦК України про те, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.; ст. 526 ЦК України про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що наявність підпису ОСОБА_1 на заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також кредитному договорі від 19.09.2024 р., який містить істотні умови кредитування, підтверджує факт укладення кредитного договору безпосередньо між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .

Також свідченням визнання ОСОБА_1 договірних відносин з АТ КБ «ПриватБанк» є наявність факту виконання ним кредитного договору, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку , з якої вбачається активне користування кредитними коштами, отриманими від АТ КБ «ПриватБанк», зокрема шляхом переказів та повернення кредитних коштів позивачу (погашення обов`язкових платежів).

Згідно розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором , станом на 22.09.2025 року, за ОСОБА_1 рахується заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 74 352,75 грн., яку судом першої інстанції обґрунтовано ухвалено стягнути.

Доводи апеляційної скарги щодо стягнення заборгованості зводяться ОСОБА_1 фактично до доводів про те, що кредитні договори ним не укладались, а кошти зняті з його рахунку шахрайським шляхом.

Вказані доводи судом першої інстанції не оцінювались , проте суд вважає за необхідне зазначити слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що 24.01.2022 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір №б/н на підставі якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

19.09.2024 року кредитний ліміт по платіжній картці ОСОБА_1 був збільшений до 65 000 грн.

Згідно Витягу з ЄРДР за № 12024170550001032 від 21.09.2024 року ОСОБА_1 повідомив, що 19.09.2024 року невідома особа шляхом обману заволоділа грошовими коштами які належать ОСОБА_1 , завдавши останньому матеріального збитку.

Водночас, відповідно до пункту 2.1.1.9.5 Умов та Правил надання банківських послуг, власник, відповідно до частин 7, 8, 9 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками», які розміщені на сайті www.privatbank.ua та перебувають у вільному доступі, Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у Постанові від 13 травня 2015 року в справі № 6-71цс15.

Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно частини першої статті 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.

Згідно п. 1.1.2.1 Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку клієнт зобов`язується не передавати Карти, стікер PayPass, ПІНи третім особам, не використовувати Карти, стікер PayPass або нанесені на них дані в цілях, які не передбачені цим Договором і суперечать чинному законодавству.

Відповідно до п. 1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в СМС-повідомленні ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку) MobilBanking або проведених клієнтом операціях стане відомою іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку надання банківських послуг під час використання цих каналів.

Згідно з п. 1.1.5.14 Умов та Правил, клієнт відповідає за усі операції в повному обсязі, здійснені у підрозділах банку, через пристрої самообслуговування, систему MobilBanking, систему Приват24 з використанням передбачених цими умовами засобів його ідентифікації та аутентифікації.

Пунктом 2.1.1.9.3 Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, встановлено, що держатель картки зобов`язується: - не повідомляти ПІН, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію, - не передавати картку (її реквізити) для здійснення операцій іншими особами, вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, розкрадання карти; - нести відповідальність за операціями, здійсненими з використанням ПІНа, постійного пароля, одноразових паролів, операціями по зміні ПІНу (пункт 2.1.1.9.5 Умов та Правил надання банківських послуг).

Як стверджує ОСОБА_1 , він звернувся до банку із повідомленням про несанкціонований доступ до рахунку . При цьому, будь які докази такого звернення у матеріалах справи відсутні.

Окрім того , із заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.190 ККУ відповідач звернувся лише 20.09.2024 про що 21.09.2024 о 09:58:51 було внесено відомості до ЄРДР. Відомостей про стан провадження матеріали справи не містять.

Отже, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, про наявність підстав для задоволення позову. На переконання колегії суддів відповідачем не доведено , що перерахування коштів були вчинені після отримання банком повідомлення від ОСОБА_1 щодо здійснення незаконних операцій із його банківською карткою. Відповідальність банку за зняття коштів з картки настає після її блокування, а до того моменту як банку буде повідомлено про несанкціонований переказ, він не має права обмежувати дії клієнта, контролювати процедуру зняття готівки з картки тощо. У свою чергу, згідно з п. 6 розділу VI Положення, до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Доводи апеляційної скарги, про те, що судом першої інстанції не належно оцінено докази надані позивачем суд відхиляє.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. п. 3, 4 статті 87 Закону України "Про платіжні послуги" платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій.

Платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом (ч. 5 ст. 87 вказаного Закону).

Відповідачем до матеріалів справи не долучено доказів , що свідчили б про повідомлення ним АТ КБ «ПриватБанк» про наведені вище обставини 19.09.2024 в період часу до або з 21:31 год.

Зважаючи на наведене , оскільки досудове розслідування у провадженні № 12024170550001032 на даний час триває, відповідно наразі преюдиційно факту винуватості інших осіб та непричетності відповідача до даних обставин не встановлено, доказів які б свідчили про наявність обставин які унеможливлюють стягнення заборгованості матеріали справи не містять, доказів звернення до позивача із заявою про безпідставне списання з картки грошових коштів суду не надано, висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Акрітова Кіріака Костянтиновича - залишити без задоволення.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов