Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №530/286/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/286/24 Номер провадження 22-ц/814/357/26Головуючий у 1-й інстанції Ситник О.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.

Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.

при секретарі: Коротун І. В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, Відділу соціального захисту Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2024 року, ухвалене суддею Ситник О. В., повний текст рішення складено - дата не вказана

у цивільній справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Тараненка Сергія Олександровича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Зіньківської міської ради Полтавського району Полтавської області як орган опіки та піклування, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

09.02.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Тараненко С.О. звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме перебування фізичної особи на утриманні, в якій просив суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є єдиною особою, що зайнятий постійним доглядом за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як за особою з інвалідністю 1-ї групи, яка потребує постійного стороннього догляду, у зв`язку з відсутнісю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Заява мотивована тим, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Заявник згідно довідки від 07.02.2023 №1610-7001707631 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа і фактично зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 згідно довідки від 12.01.2023 №1610-7001688093 взята на облік як внутрішньо переміщена особа і фактично зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є інвалідом першої групи безстроково і потребує постійної сторонньої допомоги. ОСОБА_1 піклується про свою маму ОСОБА_2 та має можливість забезпечувати її необхідним доглядом так, як остання в силу свого захворювання не може самостійно забезпечити себе необхідним доглядом. Враховуючи те, що на сьогоднішній день надати ОСОБА_2 якісний догляд ніхто не може, тому фактично усю необхідну постійну сторонню допомогу та догляд здійснює її син ОСОБА_1 , купуючи необхідні медичні препарати, продукти харчування, готує їжу, здійснює гігієнічні заходи та водні процедури. ОСОБА_1 має з мамою спільний побут, права та обов`язки. Офіційний догляд через органи соціального захисту населення за ОСОБА_2 як за особою з інвалідністю І-групи, що потребує постійного стороннього догляду за станом здоров`я, ОСОБА_1 оформити не може, інших осіб, які б могли це робити немає, враховуючи зазначене, заявник звернувся із заявою до суду.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 подану в його інтересах адвокатом Тараненком Сергієм Олександровичем, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Зіньківської міської ради Полтавського району Полтавської області як орган опіки та піклування, про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено.

Встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є єдиною особою, що зайнятий постійним доглядом за своєю мамою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як за особою з інвалідністю І-ї групи, яка потребує постійного стороннього догляду у зв`язку з відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щоофіційний догляд (через територіальний орган соціального захисту населення) за мамою як за особою, що потребує стороннього догляду за станом здоров`я, ОСОБА_1 оформити не може. Таким чином, надані суду документи підтверджують, що ОСОБА_1 здійснює постійний сторонній догляд на безоплатній основі за своєю мамою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом першої групи та потребує постійного стороннього догляду, а інших осіб, які б могли це робити немає.Заявник звернувся до суду із цією заявою небезпідставно, вона є належно обґрунтованою та обставини, викладені у заяві, підтверджені достовірними доказами, а тому вимоги, викладені у заяві ОСОБА_1 , підлягають до задоволення в повному обсязі.

В апеляційній скарзі особа, яка не брала участь у справі, Відділ соціального захисту Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати у повному обсязі та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно із преамбулою Закону України «Про соціальні послуги», цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах. Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділ «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальни послуг. Пунктом 3 ч. 6 ст. 13 зазначеного Закону встановлено, що для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього закону передбачена можливість надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачем соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки, та є громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями, проте, для отримання відповідного статусу надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні. Формування реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг і Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачі соціальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2021 №99 (ч. 6 ст. 15 Закону). Механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа члені своєї сім`ї, визначено Порядком подання та оформлення документів призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою Кабінеї Міністрів України від 23.09.2020 за №859. Тобто, порядок встановлення факту здійснення догляду за особою, яка такого догляду потребує, визначений відповідним законом, а саме положеннями Закону України «Про соціальні послуги», у зв`язку з чим, відповідно до статті 315 ЦПК України, такий факт не може встановлюватися у судовому порядку в окремому провадженні.Порушення інтересів Відділу соціального захисту виконавчого комітету Зіньківської міської ради полягає в тому, що Зіньківський районний суд перебрав на себе дискреційні повноваження відділу. Окрім того, прийняте рішення може призвести до неефективного і нераціонального використання бюджетних коштів, зокрема у виді проведення безпідставних компенсаційних виплат із місцевого бюджету, чим порушуються права Виконавчого комітету Зіньківської міської ради як розпорядника місцевого бюджету. Виплата компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, здійснюється за рахунок місцевого бюджету і у разі залишення в силі ухваленого рішення у справі №530/286/24, позивач має право на її отримання, що призведе до неправомірної виплати бюджетних коштів. Враховуючи обмежені фінансові ресурси в умовах воєнного стану, здійснення таких виплат є неприпустимим. Виконавчий комітет Зіньківської міської ради є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюються такі виплати. На даний час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг в межах Зіньківської територіальної громади належить до виключної компетенції Відділу соціального захисту виконавчого комітету Зіньківської міської ради. Заявник, за наявності спору про право, не оскаржив рішення компетентного органу у позовному порядку, а звернувся із заявою про встановлення юридичного факту в районний суд, який її безпідставно розглянув в порядку окремого провадження та задовольнив заяву.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання апеляційного суду 02.09.2026 не з`явилися учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 21.07.2026 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на їх електронні адреси та кабінети у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 109-112), які були доставлені до електронних скриньок та кабінетів. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 14.05.2026 (про призначення справи до апеляційного розгляду) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що заявником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Моздок, його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 5,6), взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Згідно довідки від 12.01.2023, ОСОБА_2 взята на облік як внутрішньо переміщена особа і фактично зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є інвалідом першої групи безтерміново та потребує стороннього догляду (а.с. 9, 11).

ОСОБА_1 є єдиною особою, яка піклується про свою маму ОСОБА_2 та має можливість забезпечувати її необхідним доглядом так, як остання в силу свого захворювання не може самостійно забезпечити себе необхідним доглядом.

Офіційний догляд (через територіальний орган соціального захисту населення) за мамою як за особою, що потребує стороннього догляду за станом здоров`я, ОСОБА_1 оформити не може.

Надані суду документи підтверджують, що ОСОБА_1 здійснює постійний сторонній догляд на безоплатній основі за своєю мамою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом першої групи та потребує постійного стороннього догляду, а інших осіб, які б могли це робити, немає.

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Порядок судочинства у справах про встановлення юридичних фактів врегульовано статтями 315-319 ЦПК. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду за таких умов: 1) факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій; 2) для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення; 3) встановлення факту не має бути пов`язано з наступним вирішенням спору про право, підвідомчого суду; 5) заявник не має іншої можливості одержати чи поновити документи, які посвідчують факт, що має юридичні наслідки. Наявність спору про право, не підвідомчого судам, не є перешкодою для судового встановлення юридичного факту. Чинним законодавством не передбачений інший позасудовий порядок встановлення юридичних фактів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з положеннями п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», наведений у ст. 273 ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

У вказаній постанові зазначено вичерпний перелік заяв, які не можуть розглядатися судами, серед яких не вказано про факт здійснення догляду за особою, яка за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 та п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України та роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» чинниками, що можуть зумовити складні життєві обставини є: а) похилий вік; б) часткова або повна втрата рухової активності, пам`яті; в) невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування; г) психічні та поведінкові розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; ґ) інвалідність.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги», фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: особами з інвалідністю І групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговування; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом заяви є встановлення факту, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є єдиною особою, що зайнятий постійним доглядом за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як за особою з інвалідністю 1-ї групи, яка потребує постійного стороннього догляду, у зв`язку з відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

По справі вбачається, що Відділ соціального захисту Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області не був притягнутий до участі у справі.

З урахуванням викладених обставин, є підстави вважати, що суд першої інстанції вирішив питання про його права та інтереси.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов:

- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10.04.2019 у справі №320/948/18, від 18.01.2024 №560/17953/21.

Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок.

Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 08.11.2019 у справі №161/853/19, від 18.12.2019 у справі №370/2598/16-ц, від 18.01.2024 у справі №560/17953/21).

Таким чином, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.

У справі, що переглядається, з метою отримання заявником статусу військовозобов`язаного, який не підлягає призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до абзаців 1, 11 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_1 просить встановити наявність у нього матері - особи з інвалідністю І групи ОСОБА_2 та відсутність інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону його утримувати.

Частиною першою статті 315 ЦПК України встановлення судом такого факту не передбачено, тому суд першої інстанції безпідставно не вдався до перевірки того, чи може взагалі така заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четверто статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у редакції, чинній на час звернення заявника до суду) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільнюються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причин, зокрема як необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Колегія суддів зауважує, що чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особами, що його потребують.

Так, порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 №430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1040, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859, Порядком організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 №587.

Вказані нормативно-правові акти визначають порядок та підстави отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.

Догляд вдома, денний догляд є базовою соціальною послугою (пункт 1 частини шостої статті 16 Закону України «Про соціальні послуги»).

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги (пункт 10 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги»).

За змістом пунктів 6, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг (автоматизованої інформаційно-телекомунікаційна системи, призначеної для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг).

Згідно з пунктами 1, 3 частини шостої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є особами з інвалідністю I групи; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (частина сьома статті 13 Закону України «Про соціальні послуги»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1040 затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про соціальні послуги» до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать:

1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення;

2) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації;

3) виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад.

Відповідно до положень частини четвертої статті 11 Закону України «Про соціальні послуги» до повноважень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад належать, серед іншого, визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах, у тому числі із залученням надавачів соціальних послуг недержавного сектору, оприлюднення відповідних результатів; інформування населення про перелік соціальних послуг, їх зміст і порядок надання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров`я; здійснення заходів для виявлення вразливих груп населення та осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах; ) забезпечення за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї надання базових соціальних послуг особам/сім`ям відповідно до їхніх потреб, вжиття заходів з надання інших соціальних послуг таким особам/сім`ям шляхом створення мережі надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору та/або залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо), та/або на умовах договору з уповноваженими органами, передбаченими пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті; забезпечення ведення Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг на місцевому рівні.

Згідно із частиною шостою статті 15 Закону України «Про соціальні послуги» формування Реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг.

Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2021 №99, згідно з положеннями якого за заявою надавача соціальних послуг у розділі «Надавачі соціальних послуг - фізичні особи» мають бути внесені відомості про надавачів соціальних послуг, які мають право на отримання витягу з цього Реєстру (пункти 32, 35, 36, 41).

Таким чином, для засвідчення відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг можуть отримати витяг з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який призначений для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг, визначених законодавством.

Крім того, Положенням про Єдиний державний вебпортал електронних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1137, визначено, що Портал Дія призначений для реалізації права кожного на доступ до електронних послуг та інформації про адміністративні та інші публічні послуги, звернення до органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (у тому числі відповідно до Закону України «Про звернення громадян»), отримання інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, яка необхідна для надання послуг, а також для проведення моніторингу та оцінки якості послуг у випадках, визначених цим Положенням.

Як слідує з Порталу Дія, довідка про здійснення догляду за громадянином (громадянкою), яка є особою з інвалідністю, видається протягом 30 днів безкоштовно на підставі індивідуального рішення органу місцевого самоврядування в межах території. Видача такої довідки здійснюється виконавчими органами селищних міських рад на підставі заяви, поданої особисто або через представника шляхом відправлення документів поштою (рекомендованим листом). Для отримання послуги необхідно також надати паспорти зареєстрованих у житловому будинку осіб та документ, що посвідчує статус інвалідності.

Наведене законодавство свідчить, що для отримання підтвердження факту здійснення догляду за особою з інвалідністю надавач соціальної послуги з догляду вдома має бути включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який на місцевому рівні ведуть виконавчі органи місцевих рад та за заявою особи підтверджують такий статус шляхом видачі протягом 30 днів безкоштовної довідки про здійснення догляду за особою з інвалідністю.

Догляд вдома, денний догляд є базовою соціальною послугою, для отримання якої особа або її представник має звернутись із заявою про надання соціальної послуги за місцем свого проживання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об`єднаної територіальної громади, який після оцінювання потреби особи/сім`ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг, яке може бути оскаржено до суду (пункт 1 частини шостої статті 16, частина перша статті 19, стаття 20, частини перша, четверта статті 21 Закону України «Про соціальні послуги»).

Підставою для відмови особі, яка звернулася із заявою, у наданні соціальних послуг є відсутність потреби осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, в соціальних послугах за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї (пункт 42 Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 №587).

Таким чином, законодавством визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка за станом здоров`я потребує соціальної послуги з догляду, про встановлення якого просить заявник, у зв`язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства.

Суд застосовує норми права з урахуванням принципу розумності та справедливості. У цьому контексті апеляційний суд зазначає, що законодавець аналогічним чином унормував позасудовий порядок встановлення факту здійснення особою постійного догляду у чинному законодавстві про мобілізаційну підготовку та порядок мобілізації.

Зокрема, у місцевому органі виконавчої влади перебачено створення комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), яка, з урахуванням наданих районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки матеріалів, складає про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду). Зазначений акт є одним із документів, які надаються військовозобов`язаним до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ( (пункт 9 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 62, додаток 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560).

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.06.2024 у справі №283/1199/23 (провадження №61-12851св23), від 06.04.2026 у справі №214/3475/24 (провадження №61-15969сво24).

Відповідно до ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; відсутній предмет спору; набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме перебування фізичної особи на утриманні.

За наведених обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2024 року скасуванню із закриттям провадження у справі.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. ст. 294 ч. 6, ст. 315 ч. 4, 367 ч.1, 368, 374 ч.1 п.4, 377 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, Відділу соціального захисту Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області - задовольнити.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2024 року - скасувати.

Провадження у цивільній справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Тараненка Сергія Олександровича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Зіньківської міської ради Полтавського району Полтавської області як орган опіки та піклування, про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи здійснювався у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 вересня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов