Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №730/911/26 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 __________ тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/911/26

Провадження №2/730/702/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"03" вересня 2026 р. м.Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Ріхтера В.В.,

з участю секретаря судового засідання Магомедової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (далі – позивач, ТОВ «Юніт капітал») через свого представника Куксу Карину Олександрівну (далі – представник позивача, Кукса К.О.) за допомогою системи «Електронний суд» звернулося до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач, позичальник, ОСОБА_1 ), мотивуючи свої вимоги тим, що 21.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – первісний кредитор, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 419182908. Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень. Натомість, відповідач не виконував умови договору належним чином, не сплачуючи платежі, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість.

Згідно ухвали від 18.06.2026 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, здійснити виклик відповідача за останньою відомою адресою його місця проживання та шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті Судової влади України.

Позивач в судове засідання представника не направив, надав суду заяву про можливість розгляду справи без участі його представника.

Відповідач був повідомлений належним чином про день та час розгляду справи відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, однак у встановлений законом строк відзиву на позов не подав, із заявами до суду не звертався.

Дослідивши матеріали справи,всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.01.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 419182908 на суму 7 920,00 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства – www.moneyveo.ua, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору, після чого добровільно, без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. ОСОБА_1 підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора JGEU-9483.

Одночасно з підписанням договору товариство направило на електронну адресу, вказану відповідачем у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту.

Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, у вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

Згідно витребуваної судом інформації АТ «ПУМБ» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 дійсно було емітовано карту, на яку 21.08.2024 було зараховано 7 200,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору кредитодавець надає позичальникові кредит на суму 7 920,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правил надання грошових коштів у позику.

Згідно п. 2.2. договору сума кредиту. Що зазначена в п. 2.1. договору, складається з двох частин: одна частина в розмірі 7 200,00 грн видається позичальнику в порядку, передбаченому договором (чиста сума кредиту), а інша частина в розмірі 720,00 грн утримується кредитодавцем із суми кредиту шляхом зарахування однорідних грошових вимог в рахунок оплати комісії.

За умовами п. 2.3. договору кредит надається строком на 61 (шістдесят один) день.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що зобов`язання позичальника по сплаті процентів розраховуються згідно процентної ставки 164,25 % річних, що становить 0,45 % у день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Згідно п. 4.4. договору загальна вартість кредиту може зрости у зв`язку з оплатою чергового ануїтентного платежу в розмірі меншому ніж це передбачено графіком платежів чи не здійснення такого платежу, оскільки проценти нараховуються щоденно на суму кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні позичальника. Проценти, нараховані в сумі, більшій, ніж це передбачено графіком платежів, є процентами за користування чужими грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ураховуючи вищевикладене, загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 419182908 від 21.08.2024 становить 10 094,04 грн, яка складається з: 7 920,00 грн – заборгованість по кредиту; 2 174,04 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до ст. 1055 ЦК України.

Таким чином, кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов`язок кредитодавця надати кредит та обов`язок позичальника його повернути та сплатити проценти за користування ним.

03.12.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі - ТОВ «Таліон плюс») (фактор) уклали договір факторингу № МВ-ТП/11.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) договору факторингу № МВ-ТП/11 від 03.12.2024 передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Тобто, предметом договору факторингу № МВ-ТП/11 від 03.12.2024 є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № МВ-ТП/11 від 03.12.2024 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

У той же час, відповідно до п. 1.5. договору факторингу реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.

Тобто, реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів у випадку бажання та необхідності сторін.

Згідно п. 4.1. договору факторингу наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання реєстру прав вимоги.

Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Таким чином, 03.12.2024 відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу № МВ-ТП/11 від 03.12.2024 до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 10 094,04 грн.

Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Відповідно до п. 5.3.3. договору факторингу № МВ-ТП/11 від 03.12.2024 визначено, що фактор (ТОВ «Таліон плюс») має право розпоряджатися правом вимоги на власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

30.09.2025 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Юніт капітал» уклали договір факторингу № 30/0925-01, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (Додаток № 12).

За цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт – відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до п. 4.1. договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з відповідним додатком, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 10 094,04 грн. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі реєстру прав вимог № 2 за договором факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у форматі, придатній для приймання його змісту.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.

Згідно ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даним в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредитору є належним виконанням.

Згідно вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої ст. 1050, частини другої ст. 1054 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом."

Відповідно до Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким він не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Всупереч умовам кредитного договору, ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

А тому суд погоджується з вимогою позивача про стягнення з відповідача 10 094,04 грн, яка складається з: 7 920,00 грн – заборгованість по кредиту; 2 174,04 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог ТОВ «Юніт Капітал», оскільки встановлено, що внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором склалася заборгованість, яка в добровільному порядку боржником не погашена.

Відповідачем всупереч положенням ст.ст. 12, 81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання ним своїх зобов`язань та спростування вимог позивача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано копії договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги (додаток № 1), додаткової угоди № 25771378527 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, акту прийому-передачі наданих послуг, довіреності ТОВ «Юніт капітал» адвокату Тимошенку О.О. від 12.02.2026 на уповноваження бути представником, у т.ч., в судових органах.

З огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову та розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ ««Юніт капітал» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн відповідає переліку/вартості виконаних робіт та критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність задоволення даної вимоги позивача.

Тим більше, відповідач жодним чином не заперечив щодо вказаної суми, жодних доводів, міркувань щодо несправедливості чи незаконності вказаної суми не навів.

Крім того, у даному питанні суд керується практикою Верховного Суду, згідно якої інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 по справі №275/150/22. Так, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Аналогічні висновку викладені у додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020, де Велика Палата ВС висловила позицію щодо порядку відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Як зазначила ВП ВС із запровадженням з 15 грудня 2017 змін до ЦПК України законодавець принципово по-новому визначив роль суду у позовному провадженні – як арбітра, що надає оцінку тим доказам і доводам, які наводять сторони у справі, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін, бо не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Тому саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічного висновку дійшла й Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи № 154/5761/07-а.

На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст. 2-5, 76-80, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 610, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором № 419182908 від 21.08.2024 у розмірі 10 094,04 грн (десять тисяч дев`яносто чотири гривні 04 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» 7 000,00 грн (сім тисяч гривень 00 копійок) у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», місцезнаходження: 01133, Україна, м. Київ, бул. Л. Українки, буд. 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Ріхтер В.В.