Вирок від 30 серпня 2026 р. у справі №766/13668/26 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/13668/26

н/п 1-кп/766/4304/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю:

секретаря: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянув в режимі відеоконференції у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 19.05.2026 за № 12026232040000112, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженця м. Херсона, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

Солдат ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у порушення вимог п.п. 1, 2, 3, 6, 9, 15 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою КМУ від 12.10.1992 №576, в порушення вимог п. 12.12 Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 №622 «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічним за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, придбав та зберігав при собі для власних потреб без передбаченого законом дозволу саморобний вибуховий пристрій, виготовлений по типу уламкової ручної гранати із використанням складових частин бойових припасів промислового виготовлення, а саме: корпусу протипіхотної наступальної уламкової ручної гранати РГН та засобів підриву підривача типу УЗРГМ-2 до уламкових гранат Ф-1, РГ-42, РГД-5, які при їх конструктивному поєднанні придатні для здійснення вибуху, який 18.05.2026 близько 18.50 годин приніс до приміщення кафе «Черепаха» за адресою: Херсонська область, місто Херсон, проспект 200-річчя Херсона, 29, де перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вищевказаним саморобним вибуховим пристроєм вчинив погрозу вбивством ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого був затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння, зберігання, придбання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

З такою правовою кваліфікацією дій обвинуваченого погоджується і суд.

31 серпня 2026 року між прокурором Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно зазначеної угоди, ОСОБА_4 зобов`язався беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Також вказаною угодою сторони, виходячи з вимог ч. 1 ст. 69 КК України, погодили покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, із застосуванням положень ст. 58 КК України замість покарання у вигляді позбавлення волі застосувати покарання у виді службового обмеження на той же строк – 2 (два) роки із відрахуванням суми грошового забезпечення в дохід держави у розмірі двадцяти відсотків.

Також в угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені положеннями ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, визначені ст. 476 КПК України.

Вирішуючи питання про затвердження угоди між прокурором та обвинуваченим, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Так, злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, за законом віднесений до тяжких злочинів (ст. 12 КК України).

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь - яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального Кодексу України.

При цьому, оскільки ОСОБА_4 є військовослужбовцем, до нього можливо застосувати положення ст. 58 КК України, відповідно до якого покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_4 та призначення останньому узгодженого сторонами виду покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Зважаючи на те, що у даному кримінальному провадженні накладалися арешти на майно, яке визнано речовим доказом у справі, то у зв`язку із завершенням розгляду кримінального провадження накладені на майно арешти підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.

У резолютивній частині вироку, серед іншого, у разі визнання особи винуватою зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат (ч. 4 ст. 374 КПК України). Процесуальні витрати складаються із витрат, пов`язаних із залученням експертів (ст. 118 КПК України). Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України (ч. 2 ст. 122 КПК України). У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ч. 2 ст. 124 КПК України).

З огляду на викладене, з обвинуваченого підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз в даному кримінальному провадженні у розмірі 27644,14 грн.

Цивільні позови у даному кримінальному провадженні не заявлялися, а тому підстав, передбачених ст. 129 КПК України, для вирішення цього питання у суду немає.

Питання щодо речових доказів у справі суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Разом з цим, згідно з ч. 3 ст. 475, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 21.05.2026 ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внести заставу у розмірі 266240,00 грн.

Згідно квитанції № 3083484166 від 16.06.2026 ОСОБА_7 сплачено 266240,00 грн, в призначенні платежу зазначено: «застава за ОСОБА_4 згідно ухвали слідчого судді Херсонського міського суду від 21.05.2026 у справі № 766/8236/26 н/п 1-кс/766/2729/26».

У подальшому строк дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_4 не продовжувався, а на дату проведення судового засідання строк дії останніх закінчився, отже до обвинуваченого наразі застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до ч. 11 ст. 176 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Приписи ч. 4 ст. 132 КПК України є нормою, за якою встановлено порядок припинення заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, ухвалення вироку в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.203 КПК України (негайне припинення дії запобіжних заходів), ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, після набуття чинності вироку, ухваленого судом у даному кримінальному провадженні, припиняє свою дію запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, а відповідно внесена заставодавцем застава підлягає поверненню.

Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави, як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 11.01.2012 (із змінами) передбачений і порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка-готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до органу Казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка – відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчена судом копія постанови (ухвали) судді чи суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави. Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до органу Казначейства (пункти 7-8).

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним повернути заставодавцю суму застави в розмірі 266240 гривень 00 копійок.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Пп. «в» п.1 ч. 1 ст. 72 КК України передбачає, що при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців.

Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 був затриманий 19.05.2026 (згідно ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 21.05.2026 у справі №766/8236/26 (н/п 1-кс/766/2729/26) та звільнений з-під варти 16.06.2026 у зв`язку із внесенням застави (згідно повідомлення ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» від 17.06.2026 № 20/6/3-7808/гнб). А отже, ОСОБА_4 підлягає зарахуванню у строк відбування покарання період тримання під вартою з 19.05.2026 по 16.06.2026 включно з розрахунку три дні службового обмеження військовослужбовців, які відповідають одному дню попереднього ув`язнення.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 373 - 374, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР 19.05.2026 за № 12026232040000112, угоду від 31 серпня 2026 року про визнання винуватості між прокурором Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, і призначити йому покарання із застосуванням норми ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 58 КК України ОСОБА_4 замість призначеного покарання у виді позбавлення волі призначити узгоджене сторонами покарання у виді службового обмеження на строк 2 (два) роки із відрахуванням суми грошового забезпечення в дохід держави у розмірі 20 (двадцяти) відсотків.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 19.05.2026 по 16.06.2026 включно з розрахунку три дні службового обмеження військовослужбовців, які відповідають одному дню попереднього ув`язнення.

Запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 266240 гривень, застосований щодо ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 21.05.2026 у справі №766/8236/26 (н/п 1-кс/766/2729/26), скасувати.

Повернути заставодавцю заставу в розмірі 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, внесену на підставі ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 21.05.2026 у справі №766/8236/26 про застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згідно квитанції АТ «Райффайзен Банк» № 3083484166 від 16.06.2026.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертиз у розмірі 27644 (двадцять сім тисяч шістсот сорок чотири) грн 14 коп.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 21.05.2026 у справі №766/8236/26 (провадження 1-кс/766/2758/26), а саме: предмету, зовні схожого на корпус гранати РГН, який запаковано до сейф-пакету № PSP-2172270; предмету, зовні схожого на запал УЗРГН-2, який запаковано до сейф-пакету № PSP-2172271; марлевого тампону зі змивами з корпусу гранати РГН, який запаковано до паперового конверту, що опломбований наліпкою NPU-2781339; марлевого тампону зі змивами з запалу УЗРГН-2, який запаковано до паперового конверту, що опломбований наліпкою NPU-2781341.

Речові докази: марлевий тампон зі змивами з корпусу гранати РГН; марлевий тампон зі змивами з запалу УЗРГН-2; фрагменти (уламки) саморобного вибухового пристрою, які надійшли після дослідження з Херсонського НДЕКЦ МВС – знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений, захисник мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію вироку після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяОСОБА_1