Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №460/9983/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2026 року м. Рівне№460/9983/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач 1, 2), в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у наданні позивачу, ОСОБА_1 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; 2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням висновків суду. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 та звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію як батько, який самостійно виховує та утримує двох дітей віком до 18 років. Позивач вказував, що разом із заявою подав документи, які, на його переконання, підтверджують відповідну підставу для відстрочки, зокрема свідоцтва про народження дітей та заочне рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 11.08.2020 у справі № 555/793/20, яким розірвано шлюб між батьками дітей та визначено місце проживання двох малолітніх дітей разом із ним. Позивач вважає, що комісія при прийнятті рішення обмежилась формальною перевіркою назви та резолютивної частини судового рішення і залишила поза увагою встановлені цим рішенням обставини щодо фактичного невиконання матір`ю дітей батьківських обов`язків та здійснення догляду за дітьми саме батьком. З огляду на це позивач стверджує, що рішення про відмову у наданні відстрочки прийнято без належної оцінки поданих ним документів та не відповідає вимогам обґрунтованості. Просить позов задовольнити.

Відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначив, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та додатком 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, для підтвердження права на відстрочку за підставою самостійного виховання та утримання дитини військовозобов`язаний повинен подати рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Відповідач підтвердив, що позивачем були подані свідоцтва про народження двох синів та копія заочного рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 11.08.2020 у справі № 555/793/20 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей із батьком. Водночас вважав, що таке рішення не є рішенням суду про встановлення факту самостійного виховання дітей, у зв`язку з чим протокольним рішенням № 123 від 14.05.2026 позивачу відмовлено у наданні відстрочки. Відповідач також зазначив, що рішення щодо надання чи відмови у наданні відстрочки приймається відповідною комісією, утвореною при ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вважає, що позов не належить до задоволення.

Ухвалою суду від 10.06.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяви по суті, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, долученими до справи, суд зважає на наступне.

ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.

Заочним рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 11.08.2020 у справі № 555/793/20 позов ОСОБА_1 задоволено, шлюб між ним та матір`ю дітей розірвано та визначено місце проживання обох малолітніх синів разом із батьком.

Водночас зміст зазначеного судового рішення не обмежується лише визначенням місця проживання дітей.

Так, під час розгляду цивільної справи № 555/793/20 судом досліджувалися обставини фактичного виконання кожним із батьків своїх батьківських обов`язків.

Березнівським районним судом встановлено, що мати дітей їх вихованням не займається, веде бродячий спосіб життя, належного догляду за дітьми не здійснює, тривалий час була відсутня за місцем проживання, а місце її перебування було невідоме. Водночас малолітні діти проживали разом із батьком, який здійснював за ними відповідний догляд.

Представник органу опіки та піклування під час розгляду справи також повідомляв про неналежне виконання матір`ю дітей своїх материнських обов`язків та про те, що дітьми опікується батько та його родина.

За результатами оцінки доказів Березнівський районний суд дійшов висновку, що проживання малолітніх дітей із батьком відповідає їхнім найкращим інтересам, оскільки саме в його сім`ї для синів створено безпечне, спокійне та стійке середовище, тоді як мати схильна до бродяжницького способу життя, не приділяє належної уваги та турботи дітям.

Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 11.08.2020 у справі № 555/793/20 набрало законної сили.

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_1 від 08.09.2025, позивач проживає разом із двома синами. Комісією встановлено, що діти перебувають на його утриманні, він здійснює за ними належний догляд, забезпечує одягом, взуттям, харчуванням, предметами особистої гігієни, створив належні умови для їх проживання та виховання.

01.05.2026 позивач звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за категорією осіб, визначеною пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

За результатами розгляду заяви Комісією для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято протокольне рішення від 14.05.2026 № 123 про відмову у наданні позивачу відстрочки.

Причиною відмови визначено відсутність документів, які підтверджують факт самостійного виховання позивачем дітей.

Про прийняте рішення позивача повідомлено повідомленням від 16.05.2026 № 1335/3046.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (далі - Закон № 3543-XII у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Пунктом 4 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Механізм оформлення відстрочки визначений Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560 у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Додатком 5 до Порядку № 560 для осіб, які претендують на відстрочку за зазначеною підставою, передбачено подання свідоцтва про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та одного з визначених документів, а для випадку самостійного виховання та утримання дитини - документів, які це підтверджують, а саме рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або відповідного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Згідно з пунктом 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, а за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформляється протоколом.

Таким чином, повноваження комісії не зводяться до формальної перевірки назви поданого документа. Комісія зобов`язана вивчити його зміст та оцінити, чи підтверджує такий документ відповідну передбачену законом підставу.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22.

Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що з огляду на невідчужуваність сімейних обов`язків та неможливість відмови від обов`язків щодо виховання дитини факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Водночас окреме провадження не може використовуватися для штучного створення такого преюдиційного факту.

Такий підхід підтверджений Верховним Судом і в постанові від 06.05.2026 у справі № 686/26736/25, у якій Суд зазначив, що доведення самостійного виховання дитини пов`язане зі встановленням обставин невиконання другим із батьків батьківських обов`язків, а відповідний факт може встановлюватися в межах позовного спору між батьками щодо виконання ними таких обов`язків.

Водночас обставини справи № 686/26736/25 істотно відрізняються від обставин цього спору. У справі № 686/26736/25 батьки раніше уклали мирову угоду, якою було визначено порядок реалізації матір`ю її батьківських прав та участі у вихованні дитини, а заявник уже після цього посилався на те, що мати перестала виконувати свої обов`язки. Тому Верховний Суд виходив із наявності нового спору між батьками щодо виконання відповідних обов`язків.

Натомість у спірних правовідносинах відповідні обставини вже були предметом дослідження суду саме у позовному спорі між батьками дітей.

Березнівський районний суд Рівненської області у справі № 555/793/20 досліджував не лише питання формального місця проживання дітей, а й ставлення кожного з батьків до виконання батьківських обов`язків.

Судом було встановлено фактичне невиконання матір`ю дітей своїх обов`язків щодо їх виховання, її тривалу відсутність та невідоме місце перебування, а також те, що саме батько здійснював догляд за дітьми та створив для них належні умови проживання та виховання.

Отже, судове рішення від 11.08.2020 містить встановлені судом у межах позовного провадження між батьками обставини, які безпосередньо стосуються здійснення позивачем виховання дітей та невиконання їх матір`ю відповідних батьківських обов`язків.

При цьому суд наголошує, що саме лише визначення судом місця проживання дитини з одним із батьків не є тотожним встановленню факту самостійного виховання та утримання дитини.

Однак ця справа відрізняється тим, що рішення Березнівського районного суду від 11.08.2020 не лише визначило місце проживання дітей із позивачем, а містить установлені у спорі між батьками обставини фактичного самоусунення матері від виконання батьківських обов`язків та здійснення догляду за дітьми батьком.

Ця обставина має принципове значення з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 201/5972/22, відповідно до якого факт одноосібного виховання може встановлюватися саме як обставина, що входить до предмета доказування у спорі між батьками щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини, а не шляхом створення окремого формального судового рішення виключно для подальшого отримання певної пільги.

За правилами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, Комісія, отримавши рішення Березнівського районного суду від 11.08.2020 у справі № 555/793/20, повинна була оцінити не лише назву судового рішення та його резолютивну частину, а весь його зміст і встановлені ним обставини.

Натомість зі змісту повідомлення про відмову та доводів відзиву вбачається, що комісія фактично обмежилася висновком про відсутність у позивача документа, який має назву рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Жодної оцінки встановленим рішенням Березнівського районного суду обставинам щодо невиконання матір`ю дітей батьківських обов`язків та здійснення догляду за ними позивачем оскаржуване рішення не містить.

Відповідач не навів і мотивів, з яких ці обставини визнані такими, що не можуть підтверджувати відповідну підставу, передбачену пунктом 4 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII.

Таким чином, комісія фактично підмінила оцінку змісту поданого судового рішення перевіркою наявності у його назві та резолютивній частині певного словесного формулювання, що можна вважати надмірним формалізмом.

Системне тлумачення пункту 4 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, додатка 5 до Порядку № 560 та наведених правових висновків Верховного Суду не дає підстав вважати, що підтвердження відповідних обставин можливе виключно окремим рішенням суду, резолютивна частина якого дослівно містить словосполучення про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Навпаки, Велика Палата Верховного Суду прямо вказала, що такий факт має встановлюватися в межах спору між батьками щодо виконання ними батьківських обов`язків як одна з юридично значимих обставин такого спору, а не штучно створюватися в окремому провадженні.

Отже вирішальним є зміст судового рішення та обставини, які були встановлені судом у відповідному сімейному спорі, а не лише назва заявленої у тій справі позовної вимоги.

Суд також враховує, що рішення у справі № 555/793/20 ухвалено у 2020 році, а тому встановлені ним обставини характеризують насамперед період вирішення відповідного сімейного спору.

Саме тому при вирішенні заяви позивача у 2026 році комісія повинна була не лише належно оцінити зміст зазначеного судового рішення, але й, за наявності сумнівів щодо збереження відповідних обставин на час звернення, використати передбачені пунктом 60 Порядку № 560 механізми одержання необхідної інформації.

При цьому матеріали цієї адміністративної справи містять акт обстеження матеріально-побутових умов від 08.09.2025, яким підтверджено, що й через п`ять років після ухвалення рішення у справі № 555/793/20 обидва неповнолітні сини продовжували проживати разом із позивачем, перебували на його утриманні та ним забезпечувалися необхідні умови їх проживання, виховання й догляду.

Суд при цьому не підміняє Комісію відповідача 2 та не вирішує замість неї питання про безпосереднє надання позивачу відстрочки, позаяк предметом цього спору є правомірність конкретного рішення про відмову та вимога про повторний розгляд заяви, а позивач не заявляв вимоги про зобов`язання безпосередньо надати йому відстрочку. Тому суд перевіряє, чи було оскаржуване рішення прийнято після повного, всебічного та належного дослідження документів і чи наведено у ньому достатні правові та фактичні мотиви для відмови.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Оскаржуване рішення цій вимозі не відповідає, оскільки при його прийнятті не досліджено зміст наданого позивачем судового рішення, не оцінено встановлені цим рішенням юридично значимі обставини та фактично зведено перевірку права позивача до формальної невідповідності назви поданого документа формулюванню додатка 5 до Порядку № 560.

Суд також відхиляє доводи відповідача про неможливість зобов`язання повторно розглянути заяву позивача з огляду на те, що відповідна комісія утворена при ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 залучений судом до участі у справі як другий відповідач, а оскаржуване рішення оформлене протоколом Комісії, утвореної саме при цьому територіальному центрі. Сам відповідач у відзиві підтверджує, що така комісія створена при ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Тому належним та ефективним способом захисту порушеного права є скасування протокольного рішення та покладення на ІНФОРМАЦІЯ_7 обов`язку забезпечити повторний розгляд заяви позивача відповідною комісією з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 14.05.2026 № 123, у частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки, прийнято без належного врахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно, позовна вимога про зобов`язання повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду також підлягає задоволенню.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У ході розгляду справи відповідачами не доведено, що при прийнятті оскаржуваного рішення були повно і належно досліджені всі обставини, які мали значення для вирішення заяви позивача, натомість позиція позивача підтверджена належними та допустимими доказами, тому позовна заява належить до задоволення.

Судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу згідно ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 14.05.2026 № 123, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 03 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Суддя Т.О. Комшелюк