Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №460/9101/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2026 року м. Рівне№460/9101/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я на 30 календарних днів рекомендованої довідкою ВЛК № 86 від 29.12.2022 р., що тривала з 05.01.2023 р. по 03.02.2023 р., з урахуванням фактично виплачених сум; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я на 30 календарних днів рекомендованої довідкою ВЛК № 86 від 29.12.2022 р., що тривала з 05.01.2023 р. по 03.02.2023 р., з урахуванням фактично виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивач 01.07.2022 отримав травму правого колінного суглоба під час захисту Батьківщини. Довідкою ВЛК № 86 від 29.12.2022 встановлено діагноз, пов`язаний із наслідками такого травмування, ступінь тяжкості травми визначено як тяжкий та рекомендовано відпустку за станом здоров`я на 30 календарних днів. На час проведення ВЛК довідка про обставини травми не була надана, у зв`язку з чим причинний зв`язок було визначено формулюванням Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. У подальшому довідкою про обставини травми № 1994/6154 від 04.12.2024, виданою командиром Військової частини НОМЕР_1 , підтверджено, що 01.07.2022 позивач отримав травмування правого колінного суглоба під час безпосередньої участі у бойових діях та виконання бойових завдань у складі Військової частини НОМЕР_1 . Протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної ВЛК ЗС України № 2025-1016-1113-4281-7 від 16.10.2025 за результатами розгляду довідки про обставини травми від 04.12.2024 № 1994/6154, довідки ВЛК № 86 від 29.12.2022 та інших медичних документів встановлено причинний зв`язок травми позивача із захистом Батьківщини. Постанову гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_2 за довідками від 29.12.2022 № 86 та від 18.07.2023 № 7276 відмінено саме в частині постанов про причинний зв`язок зазначеної травми. Звернувшись до відповідача із заявою про нарахування та виплату додаткової винагороди за спірний період, позивач отримав лист Військової частини НОМЕР_1 від 03.05.2026 № 1848/7/11423, яким повідомлено про відсутність підстав для донарахування додаткової винагороди. Відповідач мотивував свою позицію тим, що протоколом ЦВЛК від 16.10.2025 нібито відмінено довідку ВЛК № 86 від 29.12.2022, на підставі якої позивач перебував у відпустці з 05.01.2023 по 03.02.2023. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною та просить суд позов задовольнити.

Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечив. Вказав, зокрема, що довідка ВЛК сама по собі не підтверджує фактичного вибуття військовослужбовця у відпустку, тоді як належним доказом є наказ командира військової частини. Зазначив, що наявний наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2022 № 275 стосується відпустки позивача з 04.12.2022 по 04.01.2023, а тому вважав недоведеним його перебування у відпустці з 05.01.2023 по 03.02.2023 для лікування після поранення.

Позовна заява надійшла до суду 27.05.2026.

Ухвалою суду від 01.06.2026 позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 10.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 08.07.2026 поновлений відповідачу процесуальний строк для подання відзиву.

Розглянувши позовну заяву, відзив на неї, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

01.07.2022 під час проходження військової служби позивач отримав травму правого колінного суглоба. Довідкою про обставини травми № 1994/6154 від 04.12.2024, виданою командиром Військової частини НОМЕР_1 , підтверджено, що таке травмування отримано безпосередньо під час участі у бойових діях та виконання бойових завдань у складі Військової частини НОМЕР_1 .

29.12.2022 гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 за результатами медичного огляду позивача видано довідку ВЛК № 86, якою встановлено діагноз: стан після операції 02.11.2022 - артроскопії правого колінного суглоба, резекції заднього рогу та тіла медіального меніска правого колінного суглоба з приводу пошкодження ПХЗ правого колінного суглоба. Ступінь тяжкості травми визначено як тяжкий. Позивача визнано таким, що потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів. На час проведення ВЛК причинний зв`язок травми було визначено як пов`язаний із проходженням військової служби.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2026 № 52 внесено зміни до наказу від 05.01.2023 № 5 та зазначено про вибуття молодшого сержанта ОСОБА_1 у відпустку за станом здоров`я строком на 30 діб - з 05.01.2023 по 03.02.2023. Підставою для надання відпустки визначено довідку ВЛК № 86 від 29.12.2022.

Цим же наказом № 52 внесено зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2023 № 36 та зафіксовано прибуття позивача з відпустки за станом здоров`я із зарахуванням на продовольче забезпечення зі сніданку 04.02.2023.

Отже, позивач фактично перебував у відпустці за станом здоров`я, наданій на підставі довідки ВЛК № 86 від 29.12.2022, у період з 05.01.2023 по 03.02.2023 включно.

16.10.2025 Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України за результатами перегляду питання про причинний зв`язок травми позивача прийнято протокол № 2025-1016-1113-4281-7, яким попереднє формулювання причинного зв`язку травми змінено та встановлено: «ТРАВМА, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ».

Таким чином, станом на час звернення позивача до відповідача документами компетентних органів було підтверджено, що травма, у зв`язку з наслідками якої позивачу була рекомендована та фактично надана 30-денна відпустка, є тяжкою та пов`язана із захистом Батьківщини.

Представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період перебування позивача у зазначеній відпустці.

Листом від 03.05.2026 № 1848/7/11423 Військова частина НОМЕР_1 повідомила про відсутність підстав для донарахування додаткової винагороди до раніше виплачених сум. При цьому сам відповідач у зазначеному листі підтвердив, що позивач з 05.01.2023 по 03.02.2023 перебував у відпустці за станом здоров`я після отриманого 01.07.2022 травмування. Підставою для відмови відповідач визначив те, що протоколом ЦВЛК від 16.10.2025, на його думку, було відмінено довідку ВЛК № 86 від 29.12.2022.

З довідки Військової частини НОМЕР_1 про суму нарахованого позивачу грошового забезпечення та інших виплат за період з 24.03.2022 по 22.09.2024 вбачається, що за січень 2023 року позивачу нараховано додаткову винагороду з розрахунку 30000 грн на місяць. Відомості про нарахування додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн за період з 05.01.2023 по 03.02.2023 відсутні; у лютому 2023 року виплати з розрахунку 100000 грн зазначені за інші періоди цього місяця.

Нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування позивача у відпустці з 05.01.2023 по 03.02.2023, відповідач не здійснив, що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд враховує наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з частинами першою-третьою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками інших відповідних центральних органів виконавчої влади та розвідувальних органів.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні та від 24.02.2022 № 69/2022 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 (надалі за текстом - Постанова № 168).

Суд при вирішенні цього спору враховує нормативне регулювання у редакціях, чинних саме протягом спірного періоду з 05.01.2023 по 03.02.2023.

Так, у період з 05.01.2023 по 20.01.2023 застосуванню підлягав пункт 1 Постанови № 168 у редакції, чинній з 18.10.2022.

З 21.01.2023 набрали чинності зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43.

Водночас у частині правового регулювання виплати збільшеної до 100000 грн винагороди військовослужбовцям, які перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення, зміст відповідного правила не змінився. Постанова № 43 набрала чинності 21.01.2023.

Пунктом 1 Постанови № 168 у відповідних редакціях було встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, включаються, серед інших, військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення між такими закладами, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Для військовослужбовців Збройних Сил України порядок та умови реалізації Постанови № 168 у спірний період до 01.02.2023 також визначалися Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29.

Пунктом 7 цього Окремого доручення передбачалося включення до наказів про виплату збільшеної до 100 000 грн винагороди військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК. Положення пункту 7, яке стосувалося військовослужбовців, поранених під час захисту Батьківщини, застосовувалося з 24.02.2022. Верховний Суд визнав Окреме доручення № 912/з/29 таким, що підлягало застосуванню при вирішенні спорів щодо виплати винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (надалі за текстом - Порядок № 260), доповнено розділом XXXIV Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Водночас наказ № 44 прямо передбачав, що внесені ним зміни застосовуються з 01.02.2023, а тому положення розділу XXXIV Порядку № 260 можуть бути застосовані у цій справі лише до частини спірного періоду з 01.02.2023 по 03.02.2023 та не мають зворотної дії щодо січня 2023 року.

У первісній редакції розділу XXXIV Порядку № 260 пунктом 10 також передбачалося включення до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК, а пунктами 11 та 12 визначалися документи, що підтверджують обставини отримання такого поранення та його тяжкість.

Отже, протягом усього спірного періоду - як до 01.02.2023, так і після цієї дати - правовою підставою для виплати додаткової винагороди за час відпустки після поранення була наявність двох основних матеріально-правових умов: причинного зв`язку поранення (травми) із захистом Батьківщини та тяжкого характеру такого поранення, встановленого військово-лікарською комісією.

Саме такий підхід сформульований Верховним Судом у постанові від 09.10.2025 у справі № 260/2842/23. Верховний Суд зазначив, що для виплати збільшеної до 100 000 грн винагороди за час перебування у відпустці необхідні пов`язаність поранення із захистом Батьківщини та визнання такого поранення тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

Аналогічний правовий підхід викладений Верховним Судом у постановах від 30.05.2025 у справі № 380/27432/23 та від 19.06.2025 у справі № 480/9155/23.

Так, довідкою ВЛК № 86 від 29.12.2022 встановлено, що травма позивача за Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості відноситься до тяжких, а для відновлення стану здоров`я він потребує відпустки на 30 календарних днів.

Формулювання цієї довідки про те, що травма пов`язана з проходженням військової служби, було обумовлено відсутністю на момент медичного огляду довідки про обставини травми. Такий підхід відповідав пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (надалі за текстом - Положення № 402), у редакції, чинній на час проведення ВЛК.

Надалі довідкою про обставини травми № 1994/6154 від 04.12.2024 Військова частина НОМЕР_1 підтвердила отримання позивачем 01.07.2022 травму правого колінного суглоба безпосередньо під час участі у бойових діях та виконання бойових завдань.

Саме на підставі цієї довідки та медичної документації Центральна ВЛК ЗС України 16.10.2025 переглянула попередню постанову щодо причинного зв`язку та встановила формулювання «ТРАВМА, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ».

Зміст протоколу ЦВЛК від 16.10.2025 має істотне значення для правильного вирішення цього спору, оскільки всупереч твердженням відповідача, ЦВЛК не відмінила довідку ВЛК № 86 від 29.12.2022 у цілому. У пункті 10 протоколу ЦВЛК прямо визначено: постанови ВЛК про причинний зв`язок зазначеної травми за довідками гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_2 від 29.12.2022 № 86 та від 18.07.2023 № 7276 - відмінити. Натомість прийнято нову постанову про причинний зв`язок цієї самої травми із захистом Батьківщини.

Отже відмінено виключно попередній висновок щодо причинного зв`язку травми. Інші висновки довідки ВЛК № 86 від 29.12.2022 - щодо діагнозу, тяжкого ступеня травми та потреби у 30 календарних днях відпустки за станом здоров`я - ЦВЛК не скасувала та не змінила.

Більше того, таке тлумачення повністю узгоджується з повноваженнями ЦВЛК, яка відповідно до Положення № 402 уповноважена переглядати постанови інших ВЛК, зокрема з питань причинного зв`язку поранень і травм. Постанови ВЛК є обов`язковими до виконання, а висновок ВЛК є змістом відповідної постанови, яка може бути оформлена довідкою або протоколом. Верховний Суд на цьому наголосив у постанові від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23. Тому суд виходить із чинного висновку компетентного військово-медичного органу, за яким травма, з приводу наслідків якої довідкою ВЛК № 86 від 29.12.2022 позивачу була рекомендована 30-денна відпустка, пов`язана із захистом Батьківщини.

Той факт, що довідка про обставини травми та постанова ЦВЛК оформлені після спірного періоду, цього висновку не змінює.

Зазначені документи не встановлюють нової травми та не змінюють дату її отримання. Вони засвідчують юридично значимі обставини щодо травмування, яке фактично відбулося 01.07.2022. Отже у цьому випадку не йдеться про зворотну дію нормативно-правового акта у часі, а про документальне підтвердження компетентними органами обставин раніше отриманої травми.

При цьому на час звернення позивача до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату спірної винагороди та на час надання відповіді від 03.05.2026 № 1848/7/11423 відповідач уже мав як власну довідку про обставини травми від 04.12.2024, так і постанову ЦВЛК від 16.10.2025 про причинний зв`язок травми із захистом Батьківщини. Отже, відсутність таких документів у 2022-2023 роках не могла бути підставою для відмови у здійсненні належного нарахування після того, як відповідні обставини були належним чином встановлені та документально підтверджені.

Суд також відхиляє доводи відповідача про відсутність доказів фактичного перебування позивача у відпустці з 05.01.2023 по 03.02.2023.

Дійсно, долучений відповідачем витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2022 № 275 стосується попередньої відпустки позивача - з 04.12.2022 по 04.01.2023, наданої на підставі іншого висновку ВЛК. Сам по собі цей наказ не підтверджує і не спростовує перебування позивача в іншій відпустці після 04.01.2023.

Натомість наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2026 № 52 внесено зміни до наказу командира частини від 05.01.2023 № 5 та доповнено його положенням, відповідно до якого молодший сержант ОСОБА_1 вибув у відпустку за станом здоров`я строком на 30 діб з 05 січня по 03 лютого 2023 року. Підставою прямо зазначено копію довідки ВЛК № 86 від 29.12.2022.

Цим самим наказом № 52 внесено зміни до наказу від 03.02.2023 № 36 і зафіксовано прибуття позивача з відпустки за станом здоров`я із зарахуванням на продовольче забезпечення зі сніданку 04.02.2023.

Таким чином, факт перебування позивача у відпустці з 05.01.2023 по 03.02.2023 підтверджено не лише довідкою ВЛК, а й розпорядчим документом самого відповідача.

Більше того, у листі від 03.05.2026 № 1848/7/11423 Військова частина НОМЕР_1 сама зазначила, що позивач з 05.01.2023 по 03.02.2023 перебував у відпустці за станом здоров`я після отриманого 01.07.2022 травмування.

За вказаних обставин твердження відзиву про недоведеність фактичного перебування позивача у такій відпустці суперечить як наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2026 № 52, так і змісту наданої самим відповідачем відповіді позивачу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено сукупність усіх обставин, з якими чинне у спірний період законодавство пов`язувало право військовослужбовця на збільшену до 100 000 грн додаткову винагороду за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, а саме: отримання позивачем травми під час захисту Батьківщини; причинний зв`язок цієї травми із захистом Батьківщини, встановлений компетентною ЦВЛК; тяжкий ступінь травми, встановлений ВЛК; потребу у відпустці за станом здоров`я на 30 календарних днів за наслідками цієї травми; фактичне перебування позивача у такій відпустці з 05.01.2023 по 03.02.2023.

Згідно з довідкою про суму нарахованого Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу грошового забезпечення та інших виплат за січень 2023 року йому була нарахована додаткова винагорода з розрахунку 30 000 грн на місяць, тоді як збільшена до 100 000 грн винагорода за спірний період у належному розмірі не нарахована та не виплачена.

Наявність наказу командира є процедурною підставою для здійснення виплати, однак за встановлених у цій справі обставин відсутність наказу саме про виплату збільшеної винагороди не може свідчити про відсутність у позивача матеріального права на неї, оскільки видання такого наказу залежить від самого відповідача. Інше тлумачення дозволяло б суб`єкту владних повноважень усунутися від виконання встановленого Постановою № 168 обов`язку лише шляхом не видання необхідного розпорядчого документа.

Отже, після документального підтвердження обставин травмування, остаточного встановлення ЦВЛК причинного зв`язку травми із захистом Батьківщини та документального підтвердження самим відповідачем факту перебування позивача у відпустці з 05.01.2023 по 03.02.2023 у Військової частини НОМЕР_1 були відсутні правові підстави для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 грн в розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування у такій відпустці.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, добросовісно і розсудливо.

За правилами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, водночас в адміністративній справі про протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності своєї поведінки покладається на відповідача.

Військова частина НОМЕР_1 не довела правомірності не нарахування та невиплати позивачу спірної винагороди, а наведені нею заперечення спростовані сукупністю досліджених судом доказів.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

При цьому суд не визначає самостійно конкретний грошовий розмір належної позивачу виплати, оскільки позивач такої вимоги не заявляв, а відповідний розрахунок належить здійснити відповідачу пропорційно дням перебування позивача у відпустці з 05.01.2023 по 03.02.2023, виходячи із розміру додаткової винагороди, збільшеного до 100 000 грн в розрахунку на місяць, з обов`язковим урахуванням сум, фактично виплачених за цей період.

Правові підстави для розподілу судового збору відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я з 05.01.2023 по 03.02.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я з 05.01.2023 по 03.02.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 03 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя Т.О. Комшелюк