Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №460/15833/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2026 року м. Рівне№460/15833/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Греська О.Р., за участю секретаря судового засідання Зберун К.Ф. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник не прибув, третьої особи на стороні відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

доУправління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання неправомірними дій, скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту – позивач) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі по тексту – відповідач) про визнання неправомірними дій щодо винесення постанови про накладення штрафу в сумі 5100 грн від 06.08.2026; скасування постанови про накладення штрафу в сумі 5100 грн від 06.08.2026 року за ВП №71427458.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним вжито всіх необхідних заходів для виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 у справі № 460/14555/22, зокрема проведено перерахунок пенсії та нараховано належну доплату. Виплата нарахованої суми не здійснена у повному обсязі з причин, пов`язаних із передбаченим законодавством механізмом бюджетного фінансування виплат за судовими рішеннями та відсутністю відповідного нормативного механізму після визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 821.

Позивач вважає, що державним виконавцем не встановлено факту невиконання судового рішення без поважних причин, вини чи умисного невиконання рішення, а оскаржувана постанова не містить належного обґрунтування фактичних підстав для накладення штрафу. У зв`язку з цим просить визнати постанову протиправною та скасувати її.

Ухвалою від 25.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами, встановленими статтею 287 КАС України, з повідомленням (викликом) учасників справи та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі – третя особа).

У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву, зазначивши, що на виконанні перебуває виконавчий лист № 460/14555/22 щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату стягувачу відповідного підвищення до пенсії.

Відповідач вказує, що, попри повідомлення боржника про проведення перерахунку та нарахування заборгованості в сумі 215983,98 грн, рішення суду станом на 06.08.2026 у повному обсязі не виконано, оскільки зазначена сума не виплачена. При цьому боржником не надано доказів поважності причин невиконання судового рішення.

Посилаючись на положення статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», відповідач зазначає, що невиконання боржником рішення без поважних причин є підставою для накладення штрафу. Вважає, що державний виконавець при винесенні постанови від 06.08.2026 діяв відповідно до вимог чинного законодавства та з`ясував усі необхідні обставини. У зв`язку з цим просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 у письмових поясненнях зазначила, що не погоджується з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та вважає його безпідставним. Вказала, що станом на 06.08.2026 рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/14555/22, на виконання якого відкрито виконавче провадження №71427458, не було виконано в повному обсязі, що, на її думку, підтверджується самим позивачем, який зазначає наявність заборгованості у розмірі 215983,98 грн при фактичній виплаті 1098,05 грн.

Зазначила, що посилання позивача на воєнний стан, необхідність фінансування оборони держави та постанову Кабінету Міністрів України №821 не спростовують факту невиконання судового рішення та не звільняють від обов`язку його виконання. Також звернула увагу, що позивач не повідомив суд про обставини попереднього закінчення у 2025 році цього виконавчого провадження та його подальшого поновлення, а після поновлення повторно звертався до державного виконавця із заявою про закінчення провадження, незважаючи на невиконання судового рішення.

На думку третьої особи, державний виконавець, встановивши факт невиконання судового рішення, правомірно виніс постанову від 06.08.2026 про накладення штрафу. Вважає звернення позивача до суду спробою уникнути відповідальності за невиконання судового рішення. Просила відмовити у задоволенні позову повністю

Учасники справи у судове засідання 02.09.2026 не прибули. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. При цьому, представник відповідача та третя особа подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши доводи та аргументи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення учасників справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував такі фактичні обставини справи.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 у справі №460/14555/22, що набрало законної сили 30.07.2022, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 04.11.2021 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 04.11.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Окремою ухвалою від 26.05.2023 задоволено заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі №460/14555/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 у справі №460/14555/22 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , починаючи з 04.11.2021, доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат (з урахуванням зміни такого розміру протягом відповідного року) згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.

Судом встановлено, що позивачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та встановлено доплату в розмірі двох мінімальних заробітних плат: з 04.11.2021 – у розмірі 12 000,00 грн, з 01.12.2021 – у розмірі 13 000,00 грн, з 01.10.2022 по 31.12.2023 – у розмірі 13 400,00 грн.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову від 01.05.2023 у ВП №71427458 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №460/14555/22, виданого 05.01.2023 Рівненським окружним адміністративним судом, якою встановлено боржнику строк для виконання рішення суду – 10 робочих днів.

09.04.2025 державним виконавцем скеровано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області вимогу державного виконавця №71427458, якою зобов`язано негайно надати інформацію щодо виконання виконавчого листа №460/14555/22 із наданням підтверджувальних документів.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 21.04.2025 №1700-0313-5/28576 на зазначену вимогу державного виконавця повідомило, що в результаті перерахунку пенсії стягувача на виконання рішення суду у справі №460/14555/22 за період з 04.11.2021 по 30.06.2023 нарахована доплата до пенсії становить 215 983,98 грн та буде виплачена після виділення коштів на ці цілі.

19.06.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

29.06.2026 начальником відділу під час розгляду заяви стягувача про проведення перевірки законності здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні №71427458 встановлено, що дії державного виконавця не відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження». За результатами перевірки дії державного виконавця визнано такими, що не відповідають положенням зазначеного Закону, а постанову про закінчення виконавчого провадження №71427458 від 19.06.2025 скасовано.

29.06.2026 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області скеровано вимогу щодо надання інформації про виконання рішення суду, якою зобов`язано у десятиденний строк надати інформацію щодо виконання виконавчого листа №460/14555/22 із наданням підтверджувальних документів.

Листом від 15.07.2026 №1700-1003-5/58602 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило державного виконавця, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/14555/22 виконано відповідно до покладених зобов`язань та в установленому законодавством порядку. Водночас у зазначеному листі вказано, що сума нарахованої доплати за період з 04.11.2021 по 30.06.2023 становить 215 983,98 грн, з яких виплачено 1 098,05 грн, а виплату заборгованості за рішенням суду розпочато відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених на виконання судових рішень».

06.08.2026 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення на боржника – Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області – штрафу в розмірі 5 100,00 грн за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк судового рішення у справі №460/14555/22.

Вважаючи неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 грн від 06.08.2026, а також вважаючи такою, що підлягає скасуванню, постанову про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 грн від 06.08.2026 у ВП №71427458, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звернулося до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі – Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 63 Закону №1404-VІІІ, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VІІІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Відповідно до цієї норми, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов`язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у виді накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. (для юридичних осіб), а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі - 10200,00грн.

За змістом ст. 75 Закону №1404-VIII, підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання у встановлений виконавцем строк рішення саме без поважних причин.

Поважними в розумінні норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстав для висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Отже, лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, але не зробив цього. Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Суд вказує, що для реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, необхідно встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини.

Накладення штрафу є заходом покарання, а тому можливість накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Як уже було встановлено судом та визнається сторонами, на момент винесення оскаржуваної постанови сума нарахованої ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення за період з 04.11.2021 по 30.06.2023 становить 215983,98 грн. При цьому, виплачено лише 1098,05 грн.

Тобто наявний факт невиконання судового рішення в частині виплати в повному обсязі нарахованої ОСОБА_1 суми підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру.

Одночасно, суд зазначає, що боржник не вчинив жодних дій, спрямованих на реальне виконання виконавчого листа №460/14555/22, виданого Рівненським окружним адміністративним судом, а також не надав жодного підтвердження поважності причин невиконання рішення суду.

Щодо посилання позивача положення постанови КМУ № 821 від 14.07.2025 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених на виконання судових рішень», відсутність відповідного нормативного механізму після визнання нечинною такої Постанови, а також на відсутність бюджетних коштів на виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, а також від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 і від 7 листопада 2018 року № 9-р/2018 послідовно виходив із того, що держава не може ставити реалізацію гарантованих законом соціальних прав у залежність від бюджетних призначень чи наявності фінансових ресурсів, а також не вправі шляхом підзаконного регулювання або бюджетного законодавства звужувати зміст та обсяг соціальних гарантій, установлених законом. Допустимість зміни механізму реалізації соціальних прав не означає можливості позбавлення особи самого змісту такого права або відмови держави від виконання взятих на себе соціальних зобов`язань.

Отже, суд враховує правові позиції Конституційного Суду України, відповідно до яких держава не може відмовлятися від виконання взятих на себе соціальних зобов`язань або ставити їх виконання у залежність від бюджетних можливостей. У рішеннях Конституційного Суду України неодноразово наголошувалося, що відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання державою обов`язків щодо забезпечення гарантованих законом соціальних прав, а підзаконні нормативні акти не можуть звужувати зміст та обсяг прав, установлених законом.

Крім того, нараховані суми пенсії становлять майновий інтерес особи, який підлягає захисту відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини послідовно виходить із того, що якщо законодавство держави передбачає право особи на отримання певної соціальної виплати та виконано всі умови для її отримання, таке право становить майно у розумінні зазначеної статті Конвенції.

Право на пенсію включається в поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». Отже, при з`ясуванні змісту поняття «майно» недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції. Щоб вирішити питання щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції до конкретної справи, ЄСПЛ повинен з`ясувати, чи надають обставини справи в цілому заявнику право на самостійний інтерес, що захищається цією статтею. Аналізуючи практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном, можемо зробити висновок, що поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних, так і нематеріальних та включає в себе право на пенсію та соціальні виплати:

Справа «Гайгузус проти Австрії» (заява № 17371/90) - якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності (пункт 39).

Справа «Пічкур проти України» (Заява № 10441/06) - якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, зумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства (пункт 41).

Отже, право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» гарантує всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

У справі «Трегубенко проти України» (заява № 61333/00, пункт 53) Суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України» (заява № 43331/12) Суд розглянув скаргу за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів. Суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

У цьому контексті суд зазначає, що після нарахування сум пенсії держава не вправі шляхом прийняття підзаконного нормативно-правового акта змінювати умови реалізації права на їх отримання або відтерміновувати їх виплату на невизначений строк через відсутність бюджетних коштів.

Інше тлумачення означало б можливість фактичного нівелювання законодавчо гарантованого права на пенсійне забезпечення шляхом прийняття підзаконних актів, що суперечить принципу верховенства права та принципу юридичної визначеності.

Що стосується посилання позивача на положення статті 45 Закону України Про Державний бюджет на 2025 рік від 4059-IX від 23.10.2025 та статті 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» №4695-IX від 03.12.2025, якими передбачено зменшення суми доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, а також встановлено додаткові умови для її призначення у вигляді безперервного терміну проживання або праці, то Конституційний Суд України неодноразово у своїх рішеннях (зокрема, щодо відповідності Конституції положень законів про Державний бюджет) наголошував, що держава не може скасовувати чи зменшувати гарантовані законом соціальні виплати шляхом внесення змін до закону про бюджет на відповідний рік. Конституційні права і свободи не можуть бути обмежені. Зміни до законів, які встановлюють розміри пільг та компенсацій, зокрема Закон «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», можуть вноситися виключно окремими законами, а не в межах бюджетного процесу.

Наведений висновок сформовано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 травня 2026 року по справі №600/1438/25-а та у постанові від 02 червня 2026 року по справі №460/377/25, і з урахуванням частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при застосуванні відповідних норм права до спірних правовідносин.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи та докази по справі, судом не встановлено поважних причин невиконання рішення суду та жодних порушень процедури, передбаченої Законом № 1404-VІІІ, з приводу винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу від 06.08.2026.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання неправомірними дій, скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 02 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Відповідач - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Замкова, 29,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 45813957)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Клімук Віра Йосипівна

Суддя Олег ГРЕСЬКО