Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №420/6492/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6492/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправним внесення запису «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, Солдат резерву» до військово-облікових даних ОСОБА_1 у реєстрі Оберіг та Резерв +;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з військово-облікових даних ОСОБА_1 в тому числі реєстрів Оберіг та Резерв+ відомості та записи - «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, Солдат резерву».

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 16.02.2009 ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняв ОСОБА_1 на військовий облік з видачею тимчасового військового квитка серії НОМЕР_1 , за яким йому присвоєно військове звання матрос, визначено групу обліку ВМС та найменування військово-облікової спеціальності «рульовий, кораблеводіння».

За твердженням представника позивача, після запровадження електронного військового обліку та оновлення позивачем військово-облікових даних у застосунку «Резерв+», сформований 20.10.2024 електронний військово-обліковий документ містив ті самі дані.

У позовній заяві вказано, що надалі щодо позивача неодноразово з`являлись записи, які позивач неодноразово оскаржував у судовому порядку.

Як вказує представника позивача, 27.02.2026 у сформованому позивачем військово-обліковому документі з`явився новий запис: «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву».

На переконання представника позивача, цей запис внесено протиправно, оскільки згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку проведення базової загальновійськової підготовки громадян України, які здобувають вищу освіту, та поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2024 №734, базову підготовку проходять громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти, тоді як позивач навчається за вечірньою формою.

Представник позивача зазначає, що позивач не належить до категорій осіб, які мають проходити базову загальновійськову підготовку, а тому оскаржувана інформація внесена до облікових даних протиправно.

Представник позивача посилається на статті 8 та 19 Конституції України, статті 2, 6, 9, 245 КАС України та зазначає, що дії відповідача не ґрунтуються на законі, суперечать принципу верховенства права, принципу належного урядування та захисту законних очікувань, які випливають з практики Європейського суду з прав людини.

Стислий виклад заперечень відповідача

ІНФОРМАЦІЯ_2 проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує, що позовні вимоги фактично зводяться до оскарження технічного (облікового) відображення інформації у державному реєстрі, що не є рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 2 КАС України, а отже не може бути самостійним предметом судового контролю.

За твердженням представника відповідача, у позовній заяві відсутні належні та допустимі докази того, що сам факт наявності запису «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву» призвів або об`єктивно міг призвести до порушення прав позивача, створення для нього юридичних обов`язків чи застосування до нього заходів державного примусу, а посилання на можливість гіпотетичних негативних наслідків не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Як вказано у відзиві на позовну заяву, спірний запис формується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображається у застосунку «Резерв+» автоматично щодо всіх осіб, які відповідно до наявних військово-облікових даних не проходили базову загальновійськову підготовку, у тому числі із визначенням ВОС-999; такий запис має виключно інформаційно-обліковий характер, формується засобами автоматизованої системи та не є індивідуальним рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, представник відповідача вказує, що абзац перший пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2024 №734 передбачає проведення базової загальновійськової підготовки для всіх громадян України чоловічої статі, які здобувають вищу освіту, незалежно від форми навчання, і водночас зазначає, що посилання позивача на цю постанову є юридично некоректним, оскільки вона не регулює питання ведення військового обліку та не містить заборони на відображення відповідних відомостей у реєстрах.

Представник відповідача також зазначає, що позивач на цей час користується правом на відстрочку від призову під час мобілізації; що попередні судові рішення не мають преюдиційного значення відповідно до статті 78 КАС України; що позовні вимоги спрямовані на втручання суду у дискреційні повноваження органу державної влади, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає положенням статті 245 КАС України.

З огляду на викладене, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Стислий виклад відповіді на відзив

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що саме відображення інформації у державному реєстрі не є рішенням чи дією, проте оскаржувана інформація внесена до реєстру на підставі рішення посадової особи, тобто в результаті дії. Внесення та актуалізація відомостей у державному реєстрі є формою реалізації владних управлінських функцій щодо ведення військового обліку, а автоматизація є лише способом здійснення владних повноважень та не перетворює владну діяльність на «безсуб`єктну».

Представник позивача наголошує, що порушення прав позивача є реальним, а не гіпотетичним, оскільки реєстр використовується для цілей військового обліку, взаємодії державних органів, формування управлінських рішень, направлення повісток, відображення статусів та обмежень, пов`язаних з порушеннями обліку і розшуком; у 2024-2026 роках щодо нього вже неодноразово виникали записи, які згодом визнавались протиправними.

Представник позивача посилається на статтю 32 Конституції України, статті 6 та 8 Закону України «Про захист персональних даних» і зазначає, що позивач має право вимагати виправлення або вилучення недостовірних відомостей про себе.

Крім цього, представник позивача вказує, що обов`язок доведення правомірності дій покладено на відповідача, який не обґрунтував законність внесення запису про потребу проходження базової загальновійськової підготовки, а позиція відповідача є внутрішньо суперечливою, оскільки він одночасно стверджує, що постанова №734 не регулює ведення обліку, і посилається на неї як на правову підставу облікового запису.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 16.03.2026 суд залишив позовну заяву без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 26.03.2026 суд відмовив в задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Генерального штабу Збройних Сил України та Міністерства оборони України, відмовив в задоволенні заяви представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 02.09.2026 суд відмовив у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Відповідно до військово-облікового документа із застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 від 27.02.2026, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В окремому рядку вказаного військово-облікового документа зазначено, що ОСОБА_1 потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 , позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вид обліку - «Рядовий, сержантський і старшинський склад запасу». Звання - «Матрос». Картотека обліку - «Картотека вільних залишків», підкартотека обліку - «Користуються правом на відстрочку», «ВОС: [999] Потребує проходження базової загальновійськової підготовки»; «Код ВОС: [097] Солдат резерву»; група обліку - «[А] Всі види Збройних Сил України, родів військ і служб, для яких не визначені особливі вимоги щодо проходження військової служби»; дата введення інформації про особу в систему - 20.02.2021.

У цьому витягу обидва словосполучення наведені в окремих графах: «ВОС» - «[999] Потребує проходження базової загальновійськової підготовки» та «Код ВОС» - «[097] Солдат резерву». Військове звання позивача в цьому самому витягу зазначено окремою графою - «Матрос».

Згідно з випискою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання, позивач з 01.10.2024 зарахований до Одеського національного економічного університету (код в ЄДЕБО 31); освітній рівень - доктор філософії; форма навчання - вечірня; фінансування - контракт; спеціальність 072 «Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок»; дати початку та закінчення навчання - 01.10.2024 - 30.09.2028.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 10.07.2025 у справі №947/23848/25 скасовано постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №339 від 16.04.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП, щодо позивача, та закрито провадження в адміністративній справі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 у справі №420/17394/25, з урахуванням змін внесених постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026:

визнано протиправною та скасовано постанову ВЛК оформлену довідкою Військово-лікарської комісії 15/2025-0411-2878 (Довідка) від 11.04.2025 року щодо визнання придатним до військової служби ОСОБА_1 ;

зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити відомості про проходження ОСОБА_1 ВЛК 11.04.2025 р.з реєстру Оберіг та особистої картки військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі №420/5561/26:

визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей до реєстру Оберіг: порушення правил військового обліку; не прибули за повісткою до ТЦК та СП; особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, направлення звернення до органів Національної поліції України щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП.

зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з реєстру Оберіг наступні відомості: порушення правил військового обліку; не прибули за повісткою до ТЦК та СП; особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП; щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , та з облікової картки до військового квітка НОМЕР_2 запис «Розшук», а також направити до Головного управління Національної поліції в Одеській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач проходив військову службу, здобув під час її проходження військово-облікову спеціальність або проходив базову загальновійськову підготовку. У позовній заяві позивач зазначає, що до військових частин не прибував та не служив.

Повісток, викликів, направлень чи іншого рішення відповідача про направлення позивача для проходження базової загальновійськової підготовки матеріали справи не містять.

Вважаючи протиправним внесення запису «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, Солдат резерву» до військово-облікових даних позивача у реєстрі Оберіг та Резерв +, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частин першої та третьої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII та Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII, а тому, вирішуючи спір, суд керується такими нормами.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону №2232-XII, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з абзацом третім частини десятої статті 1 Закону №2232-XII, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 27 Закону №2232-XII, до запасу першої категорії належать військовозобов`язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність. До запасу другої категорії належать військовозобов`язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби.

Згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону №2232-XII, військовозобов`язані, зараховані до запасу другої категорії, у разі здобуття під час перебування в запасі або служби у військовому резерві військово-облікової спеціальності переводяться до запасу першої категорії.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 33 Закону №2232-XII, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону №2232-XII, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону №1951-VIII, до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов`язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»; відомості про участь у бойових діях.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1951-VIII, призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), базова загальновійськова підготовка проводиться з метою здобуття громадянами України військово-облікової спеціальності, навичок і умінь, необхідних для виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Згідно з частиною третьою цієї статті порядок проведення базової загальновійськової підготовки визначається цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Наведену норму суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 27.02.2026, оскільки статтю 10-1 Закону №2232-XII виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань підготовки громадян України до національного спротиву» від 25.03.2026 №4826-IX, тобто після вчинення відповідачем дії, яку позивач оскаржує.

Згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку проведення базової загальновійськової підготовки громадян України, які здобувають вищу освіту, та поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2024 №734, базову підготовку проходять громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти.

Відповідно до абзацу першого пункту 18 Порядку №734, направлення здобувачів вищої освіти до навчальних військових частин для проходження практичної підготовки базової підготовки здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки за списками, наданими керівниками закладів вищої освіти, на базі яких проводиться базова підготовка, згідно з планом розподілу місць проходження здобувачами вищої освіти практичної підготовки базової підготовки, за винятком осіб, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 2 цього Порядку.

Наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 №317, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.09.2020 за №927/35210, затверджено, зокрема, Перелік військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Цей наказ прийнято відповідно до статей 5 та 6 Закону №2232-XII з метою впорядкування переліку посад, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Суд застосовує цей акт як такий, що прийнятий уповноваженим органом у межах його компетенції, зареєстрований у Міністерстві юстиції України та є чинним.

У розділі 10.14 «Без військової підготовки» зазначеного Переліку під номером військово-облікової спеціальності 999 наведено її найменування - «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки».

Тим самим наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 №317 затверджено також Перелік штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу та відповідних їм військових звань і тарифних розрядів посад. Цей Перелік має графи «№ з/п», «код посади», «найменування посади», «найменування» та «код» штатного військового звання, «кодове (цифрове) позначення ВОС, посади» і «тарифний розряд». У позиції за № 688 цього Переліку зазначено: код посади - 097; найменування посади - «Солдат резерву»; у графі кодового (цифрового) позначення ВОС, посади - «Усі ВОС». Графи «найменування» та «код» штатного військового звання щодо цієї позиції не заповнені.

Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, суд насамперед з`ясовує зміст та правову природу запису, який позивач просить визнати протиправним та вилучити.

З витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, поданого відповідачем, суд встановив, що спірний текст не є окремим самостійним записом чи резолюцією органу військового обліку, а є найменуванням військово-облікової спеціальності позивача та найменуванням її коду: «ВОС: [999] Потребує проходження базової загальновійськової підготовки» і «Код ВОС: [097] Солдат резерву». У військово-обліковому документі, сформованому 27.02.2026, ці найменування відображені разом з цифровим позначенням військово-облікової спеціальності 999097.

Отже, спірний запис є військово-обліковою ознакою, яка фіксує відсутність у позивача здобутої військово-облікової спеціальності, а не рішенням відповідача про направлення позивача для проходження базової загальновійськової підготовки.

Суд наголошує, що словосполучення «Солдат резерву» у цьому записі не є військовим званням позивача. За позицією №688 Переліку штатних посад, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 №317, «Солдат резерву» - це найменування штатної посади з кодом посади 097, яка застосовується до всіх військово-облікових спеціальностей («Усі ВОС») та щодо якої графи найменування та коду штатного військового звання взагалі не заповнені. Військове ж звання позивача і у витягу з Реєстру, і у військово-обліковому документі від 27.02.2026 зазначено окремою графою - «Матрос».

Окремо суд звертає увагу, що словосполучення «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки» не є текстом, який відповідач склав на власний розсуд: воно дослівно відтворює найменування військово-облікової спеціальності 999 за Переліком, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 №317. Цю спеціальність віднесено в Переліку до розділу 10.14 «Без військової підготовки», тобто вона позначає саме відсутність у особи військової підготовки, а не покладає на неї обов`язок таку підготовку пройти.

Не є самостійним формулюванням відповідача і словосполучення «Солдат резерву»: воно відтворює найменування штатної посади з кодом 097 за Переліком штатних посад, затвердженим тим самим наказом.

Отже, шестизначне позначення 999097 складається з номера військово-облікової спеціальності 999 та коду посади 097, і обидві його складові визначені нормативно-правовим актом, а не розсудом відповідача.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів проходження позивачем військової служби, здобуття ним військово-облікової спеціальності під час її проходження або проходження ним базової загальновійськової підготовки. Навпаки, у позовній заяві позивач сам зазначає, що до військових частин не прибував та не служив, а в розширених даних з Реєстру, сформованих 28.04.2025 та 01.06.2025, у графах «Військово-технічна спеціальність» та «Військова освіта» зазначено про відсутність відповідних даних.

За частиною четвертою статті 27 Закону №2232-XII, до запасу другої категорії належать військовозобов`язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби, а за частиною першою статті 10-1 цього Закону базова загальновійськова підготовка проводиться саме з метою здобуття громадянами України військово-облікової спеціальності.

Отже, облікова ознака про те, що особа не має здобутої військово-облікової спеціальності та потребує проходження підготовки з метою її здобуття, відповідає тим фактичним даним про позивача, які він у цій справі не спростовує.

Саме таку облікову ознаку для осіб без військової підготовки і передбачає розділ 10.14 Переліку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 №317.

Суд враховує, що до 27.02.2026 у військово-облікових документах позивача зазначалась військово-облікова спеціальність 300652 «Кораблеводіння, Рульовий».

Водночас за частиною третьою статті 27 Закону №2232-XII військово-облікову спеціальність військовозобов`язаний здобуває під час проходження військової служби, а доказів проходження позивачем військової служби матеріали справи не містять. За таких обставин зміна відомостей про військово-облікову спеціальність позивача сама по собі не свідчить про недостовірність нових облікових даних, а позивач вимог щодо відновлення попередньої військово-облікової спеціальності у цій справі не заявляв.

Перевіряючи, чи покладає спірний запис на позивача обов`язок пройти базову загальновійськову підготовку, суд зазначає таке.

Закон №2232-XII та Порядок №734 не пов`язують виникнення обов`язку пройти базову загальновійськову підготовку з наявністю відповідного запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За абзацом першим пункту 18 Порядку №734, направлення здобувачів вищої освіти для проходження практичної підготовки здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за списками, наданими керівниками закладів вищої освіти. За абзацом третім частини десятої статті 1 Закону №2232-XII, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності відбувається за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Матеріали справи не містять списку закладу вищої освіти, повістки, виклику чи направлення відповідача, якими позивача було б направлено для проходження базової загальновійськової підготовки. Позивач на такі документи не посилається та їх існування не стверджує.

Отже, спірний запис не створює для позивача юридичного обов`язку пройти базову загальновійськову підготовку, не є підставою для його направлення на таку підготовку та не тягне для нього інших правових наслідків.

Суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У п.64 постанови від 18.06.2026 у справі №990/88/26 Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Приписи статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України, які гарантують і передбачають право на судовий захист і можливість звернення до суду за захистом порушеного права, вимагають воднораз, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, а не ілюзорним, має стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення».

Велика Палата Верховного Суду у п.65 цієї постанови вказала: «Відтак звернення до адміністративного суду за захистом «порушеного права» у сфері публічно-правових відносин передбачає спочатку реальне його [«права»] існування (тобто яке випливає з нормативно-правового регулювання; яке можна довести), відтак - реальне його [права] порушення з боку суб`єкта владних повноважень; таким, що спричиняє настання юридичних наслідків безпосередньо для особи, яка звертається до суду».

Крім цього, у п.53 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила: «...захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах».

У п.103 постанови від 18.09.2025 у справі №990/257/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Отже, судовому захисту підлягає порушене право і таке порушення має бути обґрунтованим, а порушене право - реальним. Це означає, що праву позивача на звернення до суду за захистом порушеного права чи інтересу кореспондує обов`язок (у разі звернення до суду) обґрунтувати, у чому полягає порушене право і яким чином таке право має бути захищене (відновлене)».

Наведені висновки суд визнає застосовними до спірних правовідносин, оскільки вони сформульовані щодо умов, за яких особа має право на судовий захист від дій та рішень суб`єкта владних повноважень, тобто щодо питання, яке є визначальним і в цій справі.

Вирішуючи питання про те, чи були і ким порушені права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд виходить з такого.

Позивач пов`язує порушення своїх прав виключно з тим, що спірний запис, на його переконання, покладає на нього обов`язок пройти базову загальновійськову підготовку, від якого він звільнений через вечірню форму навчання.

Проте суд встановив, що такого обов`язку спірний запис не покладає, а фіксує відсутність у позивача здобутої військово-облікової спеціальності. Інших наслідків, які настали б для позивача безпосередньо через наявність цього запису, матеріали справи не підтверджують.

Суд наголошує, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача, а не ті, які, на його думку, можуть бути порушені в майбутньому. Наведені позивачем можливі наслідки - направлення повісток, взаємодія державних органів, ухвалення управлінських рішень - не пов`язані причинно саме з відображенням у Реєстрі військово-облікової спеціальності позивача, а випливають з його перебування на військовому обліку як військовозобов`язаного, чого позивач у цій справі не оскаржує.

Суд не встановив порушення відповідачем прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки право не проходити базову загальновійськову підготовку спірним записом не порушено: цей запис такого обов`язку не створює, а відомостей про направлення позивача на таку підготовку матеріали справи не містять.

Суд вважає помилковим твердження представника позивача про те, що спірний запис внесено з порушенням абзацу першого пункту 2 Порядку №734.

Ця норма визначає коло осіб, які проходять базову підготовку в межах здобуття вищої освіти, і встановлює порядок проведення такої підготовки, однак не регулює ведення військового обліку, склад військово-облікових даних та порядок їх відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Тому обставина, що позивач навчається за вечірньою формою здобуття освіти і на нього поширення абзацу першого пункту 2 Порядку №734 не встановлено, означає лише те, що він не підлягає направленню на базову підготовку в порядку, визначеному цим Порядком, але не робить протиправним відображення в Реєстрі облікової ознаки про відсутність у нього військово-облікової спеціальності.

Суд відхиляє твердження представника позивача про те, що спірна інформація внесена до Реєстру на підставі рішення посадової особи і тому може бути предметом судового контролю, лише в тій частині, у якій позивач ототожнює обліковий запис з індивідуальним актом, що покладає на нього обов`язок.

Водночас, суд враховує наведений позивачем підхід у частині, у якій він є обґрунтованим: внесення та актуалізація відомостей у державному реєстрі є формою реалізації владних управлінських функцій, а автоматизація обробки даних не звільняє орган військового обліку від відповідальності за достовірність внесених ним відомостей.

Суд критично оцінює твердження представника позивача про реальність порушення його прав з огляду на попередні протиправні записи щодо нього.

Обставини, встановлені у справах №947/23848/25 та №420/17394/25, стосувались інших дій та рішень - постанови у справі про адміністративне правопорушення та постанови військово-лікарської комісії - і не підтверджують недостовірності відомостей про військово-облікову спеціальність позивача.

Наявність у минулому інших спорів між тими самими сторонами не звільняє позивача від обов`язку обґрунтувати, у чому полягає порушення його права саме цією дією відповідача.

Суд відхиляє доводи представника позивача про порушення статті 32 Конституції України та статей 6 і 8 Закону України «Про захист персональних даних».

Право вимагати виправлення недостовірних відомостей про себе позивач має також за пунктом 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII, проте передумовою його реалізації є недостовірність відомостей. У цій справі суд встановив, що спірна облікова ознака відповідає фактичним даним про позивача, а тому підстав вважати ці відомості недостовірними немає.

Суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що абзац перший пункту 2 Порядку №734 передбачає проходження базової загальновійськової підготовки всіма громадянами України чоловічої статі, які здобувають вищу освіту, незалежно від форми навчання.

Зміст наведеної норми свідчить, що її дія поширюється виключно на громадян України чоловічої статі, які здобувають вищу освіту за денною або дуальною формою навчання. Водночас помилковість зазначеного доводу відповідача сама собою не свідчить про протиправність спірного запису, оскільки Порядок №734 не є нормативною підставою для внесення до Реєстру відомостей про військово-облікову спеціальність.

Суд також відхиляє дводи відповідача про те, що оскаржувані дії не можуть бути предметом судового контролю.

Внесення відповідачем відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється в межах ведення персонально-якісного обліку, передбаченого частиною першою статті 34 Закону №2232-XII, тобто під час реалізації ним владних управлінських функцій.

Отже, такі дії можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Водночас, за результатами розгляду цієї справи суд не встановив їх протиправності.

Необґрунтованим є й посилання відповідача на те, що заявлені позовні вимоги становлять втручання у його дискреційні повноваження.

Ведення військового обліку та внесення відомостей до Реєстру не передбачають можливості діяти на власний розсуд, оскільки склад військово-облікових даних і порядок їх ведення визначені законом та актами Кабінету Міністрів України, а номери і найменування військово-облікових спеціальностей – Переліком, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 №317.

Водночас, визначення військово-облікової спеціальності не залежить від волевиявлення особи, яка перебуває на військовому обліку.

Суд бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, що підтверджується витягом із Реєстру, згідно з яким підкартотекою його обліку є «Користуються правом на відстрочку».

Однак зазначена обставина не входить до предмета доказування у цій справі та не впливає на вирішення спору по суті.

Доводи відповідача про відсутність преюдиційного значення попередніх судових рішень є обґрунтованим у частині наданої в них правової оцінки. Відповідно до частини сьомої статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту під час розгляду іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Разом із тим установлені в цих справах фактичні обставини враховано судом під час з`ясування та викладення обставин цієї справи.

Суд відхиляє твердження представника позивача про невиконання відповідачем покладеного на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язку довести правомірність своїх дій.

Разом із відзивом відповідач подав витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо позивача, на підставі якого суд установив зміст і правову природу спірного запису. Відповідач також навів нормативно-правові підстави ведення військового обліку.

Водночас, обставини, покладені судом в основу висновку про відповідність спірної облікової ознаки фактичним даним, а саме непроходження позивачем військової служби та відсутність у нього здобутої військово-облікової спеціальності, визнаються самим позивачем та сторонами не оспорюються.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач виконав покладений на нього обов`язок доказування.

Помилковим є твердження представника позивача про те, що, оскільки спірний запис, за позицією відповідача, не породжує правових наслідків, його вилучення також не вплине на права та обов`язки відповідача.

Необтяжливість виконання певної дії для суб`єкта владних повноважень не є самостійною підставою для покладення на нього відповідного обов`язку. Вимога про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії може бути задоволена за умови встановлення судом протиправності його рішень, дій чи бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів позивача.

За відсутності таких обставин відповідний спосіб судового захисту не підлягає застосуванню незалежно від складності чи обтяжливості його реалізації.

Суд також відхиляє доводи представника позивача про необґрунтованість твердження відповідача щодо порушення цілісності військово-облікових даних у разі вилучення спірного запису. Ці доводи ґрунтується на твердженні про те, що внесення такого запису не передбачене законодавством.

Однак під час розгляду справи суд установив, що відомості про військово-облікову спеціальність належать до складу військово-облікових даних, які вносяться до Реєстру під час ведення персонально-якісного обліку відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-XII.

Доводи сторін щодо належності та ефективності обраного позивачем способу захисту в контексті положень статті 245 КАС України суд по суті не оцінює. Питання про застосування конкретного способу судового захисту виникає після встановлення протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та спричиненого ними порушення прав, свобод або інтересів позивача. Оскільки таких обставин у цій справі суд не встановив, підстав для оцінювання та застосування обраного позивачем способу захисту немає.

Посилання позивача на статті 6 та 9 КАС України, а також на практику Європейського суду з прав людини щодо принципів захисту законних очікувань, правової визначеності та належного урядування не впливають на висновки суду у цій справі.

Наявність законних очікувань передбачає, що особа виконала всі визначені законодавством умови, необхідні для набуття відповідного права чи правового статусу.

Натомість, суд установив, що позивач не здобув військово-облікової спеціальності, а тому не мав обґрунтованих підстав очікувати відображення у Реєстрі іншого змісту відповідної облікової ознаки.

Отже, обставин, які зумовлювали б застосування наведених позивачем принципів до спірних правовідносин, судом не встановлено.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач вчинив дії на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки ведення персонально-якісного обліку та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладено на районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки частиною першою статті 34 Закону №2232-XII, а найменування військово-облікової спеціальності відповідач відтворив за Переліком, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 №317.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо внесення до військово-облікових даних позивача запису «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву» відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України та прав позивача не порушують, а тому позовна вимога про визнання цих дій протиправними задоволенню не підлягає.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача виключити цей запис з військово-облікових даних позивача, у тому числі з реєстрів Оберіг та Резерв+, є похідною від вимоги про визнання дій протиправними.

У п.170 постанови від 18.12.2025 у справі №990/216/25 Велика Палата Верховного Суду зазначила: «До того ж Велика Палата Верховного Суду повторює, що в ситуації коли основна заявлена позовна вимога є безпідставною, то й похідні від неї вимоги не підлягають задоволенню, оскільки право на ефективний судовий захист виникає винятково в разі, коли суд установить, що мало місце реальне, а не ілюзорне порушення прав, свобод та інтересів особи з боку суб`єкта владних повноважень».

Оскільки суд не встановив протиправності дій відповідача та порушення прав позивача, похідна позовна вимога також задоволенню не підлягає.

Суд оцінив усі доводи, що мають істотне значення для вирішення спору, та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає стаття 242 КАС України. Інші доводи учасників справи є тотожними за змістом тим, яким суд надав оцінку в цьому рішенні, а також стосуються обставин, що не входять до предмета доказування у спірних правовідносинах, а тому не спростовують наведених висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову підстав для розподілу судових витрат на користь позивача немає.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро БАБЕНКО

.