Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №420/16615/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16615/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 04 червня 2026 року надійшов адміністративний позов ТОВ «Аквафорост» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000172/1 від 22.12.2025р.

- покласти на відповідача Одеську митницю судові витрати.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №25UA500110014957U2 від 22.12.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000172/1 від 22.12.2025.

Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост».

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

23 червня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву з доданими доказами та клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року в задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару – відмовлено.

25 червня 2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Станом на 03 вересня 2026 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

25.05.2022 року між Компанією «YASHASWI FISH MEAL AND OIL COMPANY» (Мангалур, Індія) (Постачальник) та ТОВ «Аквафрост» (Покупець) був укладений Контракт №25/05/22-94. Відповідно до умов вказаного контракту Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товар, зазначений в Інвойсі до цього Контракту, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість в термін і на умовах, передбачених цим Контрактом (п.1.1. Контракту). У відповідності до п.1.2. Контракту поставка здійснюється на адресу Покупця. Покупець приймає Товар і бере на себе зобов`язання за розрахунками з Постачальником.

В межах Контракту №25/05/22-94 від 25.05.2022 року ТОВ «Аквафрост» (надалі за текстом «Позивач») імпортував на митну територію України в грудні 2025 року товар №1 – заморожене сурими з риби мікс, глазуроване сорт А (odonus niger, sau rida tumbil, epinephelus diacanthus, lepturacanthus savala) у вигляді фаршу без харчових добавок та приправ, без теплової кулінарної обробки, без кісток, шкіри та плавців, неконсервоване, для промислової переробки, дата виготовлення 01-02.05.2025р., термін придатності – 2 роки. В кількості 21 000 кг.

На виконання умов вищевказаного контракту видано інвойси №YSM/EXI051/25-26 від 01.07.2025р., №YSM/EXI052/25-26 від 01.07.2025р., №YSM/EXI059/25-26 від 05.07.2025р., в яких сторонами погоджено вартість поставленого товару на умовах Інкотермс 2010 – FCA Клайпеда (Литва). Загальна вартість товару визначена вказаними інвойсами та складає 37 800,00 USD за 21 000 кг товару.

Отже, поставка товару здійснювалась на умовах FCA («Франко перевізник»), згідно із Інкотермс 2010, зазначене означає: що продавець передасть товар, випущений в митному режимі експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Заявлена до декларування партія товару поставлялась автомобільним транспортом – суходолом за маршрутом: м. Клайпеда (Литва) – м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка (Україна).

Уповноваженою особою декларанта (Позивача) – ТОВ «Інтертранс» до відділу митного оформлення № 1 м/п «Чорноморськ» UA500110 Одеської митниці 22.12.2025 року була подана для декларування електронна митна декларація (ЕМД) №25UA500110014957U2 на вищезазначений товар.

Керуючись положеннями ст. 57 Митного кодексу України далі за текстом – МКУ), Позивачем було заявлено декларування товару за першим (основним) методом – за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартістю операції).

На підтвердження заявленої митної вартості товару, разом з митною декларацією №25UA500110014957U2 декларантом було подано наступні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МКУ та додаткові документи, передбачені ч.3 ст. 53, ст. 335 МКУ, а саме: рахунок-фактура (Іnvoice) (Commercial invoice) №YSM/EXI051/25-26 від 01.07.2025р.; рахунок-фактура (Іnvoice) (Commercial invoice) №YSM/EXI052/25-26 від 01.07.2025р.; рахунок-фактура (Іnvoice) (Commercial invoice) №YSM/EXI059/25-26 від 05.07.2025р.; автотранспортна накладна (Road consignment note) №6897 від 16.12.2025р.; електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат №EIS/2025/006/0655089А/00172751 від 04.07.2025р.; електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат №EIS/2025/006/0656096А/00173069 від 04.07.2025р.; електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат №EIS/2025/006/0750678А/00198958 від 18.07.2025р.; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) №LT0392372/2381 від 16.12.2025р.; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) №LT0392748/2261 від 16.12.2025р.; декларація виробника (Declaration of producer) б/н від 02.07.2025р.; декларація виробника (Declaration of producer) б/н від 02.07.2025р.; декларація виробника (Declaration of producer) б/н від 16.07.2025р.; довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №19 від 19.12.2025р.; договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях ТОВ «КОРИК ТРАНС» №1 від 01.06.2025р.; заявка на перевезення №25 від 12.12.2025р. (додаток до Договору №1 від 01.06.2025р.); рахунок на оплату перевезення №279 від 19.12.2025р. ТОВ «КОРИК ТРАНС» щодо перевезення до договору №1 від 01.06.2025р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 25/05/22- 94 від 25.05.2022р.; договір про надання послуг митного брокера № 2/25-БР від 01.01.2025р.; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. органами № 13827827 від 22.12.2025р.

Однак, в оформленні зазначеної електронної митної декларації Відповідачем було відмовлено, в зв`язку із незгодою співробітників Відповідача із заявленою до оформлення уповноваженою особою Позивача вартістю товару.

22.12.2025р. Одеською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000172/1 за митною декларацією №25UA500110014957U2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2025/000418.

В картці відмови №UA500110/2025/000418 у якості причин відмови у прийнятті митної декларації Відповідачем було зазначено, що РОЗДІЛ ІІІ. МИТНА ВАРТІСТЬ ТОВАРІВ ТА МЕТОДИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ, глава 9, ст.52-64 МКУ. Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500110/2025/000172/1 від 22.12.2025. Рішення про відмову у митному оформленні може бути оскаржено у порядку, передбаченому гл. 4 Закону України від 13.03.2012 №4495-VI «ПРО МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Подання нової МД з урахуванням вимог рішення про коригування митної вартості №UA500110/2025/000172/1 від 22.12.2025. Рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до статті 24 Митного кодексу України може бути оскаржене у митному органі вищого рівня Державна митна служба України, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г або в суді.

Коригування митної вартості товару Відповідачем було здійснено за резервним методом, з посиланням на митну декларацію від 03.09.2025 року №25UA500110008145U4, яка не має жодного відношення до товару, що був заявлений до декларування, митну вартість товару Відповідачем було визначено на рівні 2,25 дол. США/кг.

У зв`язку зі збільшенням митної вартості товару Відповідачем Позивачу було скориговано (у сторону збільшення) суму митних платежів, що відображено в графі 47 «Нарахування платежів» (СП 55) митної декларації №25UA500110014979U0 від 22.12.2025 р., сума надмірної оплати становить – 63 648,91 грн. (шістдесят три тисячі шістсот сорок вісім гривень 91 копійка), що визначає ціну даного позову.

Позивач, вважаючи, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, таким, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі – МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

Так, вартість партії товару зазначалась в Рахунках-фактурах (Invoice) (Commercial invoice) №YSM/EXI051/25-26 від 01.07.2025р., №YSM/EXI052/25-26 від 01.07.2025р., №YSM/EXI059/25-26 від 05.07.2025р. (копія зазначених документів надавалась разом із усім пакетом документів та митною декларацією). Вартість товару було визначено в розмірі 1,80 дол. США/кг., зазначене підтверджується всіма наданими до митного оформлення товару документами.

Як свідчать наявні у Позивача докази по справі, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку Відповідача, вказаному в електронному повідомленні про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (не зважаючи на той факт що такі підстави на вимогу діючого законодавства мають зазначатися виключно в рішенні про коригування митної вартості товару) стало те, що за результатами аналізу, наданих декларантом документів, на думку Відповідача, були виявлені розбіжності та невідповідності а також Відповідач стверджував що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Із таким твердженням Відповідача не можна погодитись, і це підтверджено наявним документами, про те, що під час проведення процедури розмитнення товару 22.12.2025р. уповноважена Позивачем особа (ТОВ «Інтертранс») звернулося до митного посту «Чорноморськ» Одеської митниці з електронною митною декларацією (ЕМД) №25UA500110014957U2 та пакетом документів для митного оформлення товару, який містив, всі необхідні документи, що підтверджували правомірність встановлення ціни, а також були надані інші документи, які не входять до переліку обов`язкових документів, але підтверджують правомірність визначення митної вартості товару.

Слід зазначити, що у всіх документах, які надавались Позивачем разом із ЕМД №25UA500110014957U2, вартість товару є ідентичною. Однак, не зважаючи на це, в електронному повідомленні яке було надано замість повного рішення про коригування митної вартості №UA500110/2025/000172/1 від 22.12.2025р., Відповідач зазначив, що надані представником Позивача до митного оформлення документи містять наявні розбіжності та невідповідності, які не дають можливість визначити вартість товару, а також що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Тобто всі документи, надані Позивачем разом з ЕМД №25UA500110014957U2 не було прийнято до уваги Відповідачем під час проведення процедури розмитнення товару, і замість цього представники Відповідача вимагали у Позивача надати додатково такі документи: 1) інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування та зберігання не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення та зберігання оцінюваних товарів; 3) рахунки за здійснення послуг на перевезення та зберігання; 4) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору; 6) прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) експортну декларацію країни відправлення.

Щодо зауважень Відповідача відносно того що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої ст. 58 МКУ. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст. 53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, суд зазначає що відповідно до умов оплати згідно наданих інвойсах від 01.07.2025 №YSM/EXI051/25-26, від 01.07.2025 №YSM/EXI052/25-26, від 15.07.2025 №YSM/EXI059/25-26 оплата здійснюється протягом 14 днів після отримання товару вагою нетто21000 кг на умовах FCA Klaipeda слід зазначити, що за приписами п. 4) ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару є документами, які підтверджують митну вартість товару лише у випадку, якщо рахунок-фактуру сплачено.

Відповідно до п. 5.3. контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022р, на підставі якого було імпортовано спірний товар, сума, умови та валюта платежу повинні вказуватися в інвойсі до Контракту на кожну конкретну поставку. В Інвойсах №YSM/EXI051/25-26 від 01.07.2025р., №YSM/EXI052/25-26 від 01.07.2025р., №YSM/EXI059/25-26 від 05.07.2025р. зазначено, що товар оплачується протягом 14 днів після отримання товару. Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної №6897 Постачальник передав товар перевізнику 16.12.2025р., при цьому місцем доставки товару згідно цієї ж міжнародної товарно-транспортної накладної є вул. Центральна, 1Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область, тобто Покупець отримає товар лише після його доставки перевізником в місце доставки. Таким чином, на момент звернення Позивачем до митного оформлення, строк оплати за товар не настав, в наслідок чого у декларанта був відсутній обов`язок з надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару. Крім цього, варто звернути увагу на те, що Верховний суд у своїх Постановах неодноразово наголошував на тому, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені), зокрема така думка висловлена в Постановах Верховного суду від 17.04.2018р. у справі №815/329/17 та від 01.03.2023р. у справі №420/18880/21.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (така позиція Позивача підтверджується Постановою Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справи №460/2674/20, Постановою Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №803/3649/15.).

Тобто відомості щодо здійснення платежу можуть свідчити лише про виконання зобов`язань по оплаті товару покупцем згідно умов контракту. Разом з цим, вони не можуть сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Із зазначеного вбачається, що умови оплати ніяким чином не впливають на вартість товару.

З урахуванням зазначеного, відсутність банківських платіжних документів, що стосується оцінюваного товару не може бути підставою для коригування його митної вартості.

Отже, посилання Відповідача на визначену підставу для коригування митної вартості товару є неспроможними.

Щодо зауважень Відповідача відносно того що згідно поданих до митного оформлення сертифікатів про походження від 04.07.2025 №EIS/2025/006/0655089А/00172751, від 04.07.2025 №EIS/2025/006/0656096А/00173069, від 18.07.2025 №EIS/2025/006/0750678А/00198958, в яких зазначено інвойси від 04.07.2025 №EIS/2025/006/0655089А/00172751, від 04.07.2025 №EIS/2025/006/0656096А/00173069, від 18.07.2025 №EIS/2025/006/0750678А/00198958, вага брутто 27675 кг в кожному інвойсі відповідно, а в деклараціях виробника від 02.07.2025 б/н та від 16.07.2025 б/н, в яких зазначені інвойси від 01.07.2025 №YSM/EXI051/25-26, від 01.07.2025 №YSM/EXI052/25- 26, від 15.07.2025 №YSM/EXI059/25-26, вага брутто 27675 кг, а вага нетто 27000 кг. відповідно кожного поданого документу, що унеможливлює ідентифікувати товар, що впливає на визначення митної вартості, суд зазначає наступне.

Виходячи зі змісту п. 2) ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Слід зазначити, що сертифікат про походження товару та декларація виробника не містять відомості про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, оскільки сертифікат про походження це офіційний документ, що підтверджує країну, де товар був виготовлений, вирощений або перероблений, а декларація виробника – це офіційний документ, де виробник самостійно засвідчує, що його продукція повністю відповідає всім вимогам безпеки, якості, пакування та маркування, встановленим відповідними технічними регламентами. Таким чином, сертифікат про походження та декларація виробника є супровідною документацією, що видається постачальником товару. Розбіжності в таких документах не можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів у декларанта в розумінні ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, адже не входять до вичерпного переліку документів, що подаються до митного оформлення відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу та, як наслідок, не можуть впливати на митну вартість товару.

При цьому, вага товару, зазначена в Інвойсах №YSM/EXI051/25-26 від 01.07.2025р., №YSM/EXI052/25-26 від 01.07.2025р., №YSM/EXI059/25-26 від 05.07.2025р. співпадає із заявленою до митного оформлення відповідно до ЕМД №25UA500110014957U2 від 22.12.2025р., а також із ввезеною в Україну згідно міжнародної автотранспортної накладної №6897 від 16.12.2025р.

До того ж зауваження Відповідача, щодо неможливості ідентифікувати товар є надуманим, оскільки у всіх документах наданих до митного оформлення ідентично зазначено назву товару та опис товару, що декларується. Крім того, у деклараціях виробника та сертифікатах про походження ідентично зазначено реквізити Інвойсів, що дає можливість ідентифікувати товар та не може піддаватись сумніву митним органом.

Щодо зауважень Відповідача відносно того що відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на заявлених умовах поставки FCA покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення. Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. У підтвердження витрат на транспортування – 81 000 грн. надано до митного оформлення: договір перевезення від 01.06.2025 №1, рахунок від 19.12.2025 №279 та довідку про транспортні витрати від 19.12.2025 №19, суд зазначає наступне.

По перше, відповідно до п. 3.2. контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022р, поставка товарів за цим договором повинна здійснюватися Покупцеві. Термін та умови поставки (відповідно до «ІНКОТЕРМС -2010») обумовлюються в інвойсах до цього Контракту.

Як вбачається, зі змісту супровідної документації, зокрема інвойсів №YSM/EXI051/25- 26 від 01.07.2025р., №YSM/EXI052/25-26 від 01.07.2025р., №YSM/EXI059/25-26 від 05.07.2025р. та митної декларації №25UA500110014957U2 від 22.12.2025р. поставка товару здійснювалась на умовах FCA Klaipeda, Lithuania.

Згідно Правил Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі) FCA (...named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (назва місця) термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов`язання по завантаженню на продавця, крім цього, продавець зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки. А тому, така складова митної вартості товару, що був поставлений, як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, витрати в зв`язку із залученням експедитора, який зазначений в графі 1 CMR та витрати на зберігання товару на складі в м. Клайпеда (Литва) у даному конкретному випадку не потребують додаткового підтвердження.

Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання, коли передає товар перевізнику, якого обрав покупець, у погодженому місці (в нашому випадку це місто Клайпеда).

Позивачем укладений договір на перевезення з безпосереднім перевізником товару. Вартість перевезення товару до митного переходу заявлена Позивачем як складова митної вартості (як того вимагають положення Митного кодексу) в сумі 81 000,00 грн.

Дана складова митної вартості належним чином підтверджена Позивачем наступними документами: договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях ТОВ «КОРИК ТРАНС» №1 від 01.06.2025р.; заявка на перевезення №25 від 12.12.2025р. (додаток до Договору №1 від 01.06.2025р.); рахунок на оплату перевезення №279 від 19.12.2025р. ТОВ «КОРИК ТРАНС» щодо перевезення до договору №1 від 01.06.2025р.; довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №19 від 19.12.2025р., які подавалися уповноваженою Позивачем особою разом з пакетом документів представнику Відповідача під час розмитнення товару, про що існує відмітка в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2025/000418 від 22.12.2025 року.

Зміст наданих документів містить відомості та підтверджує заявлену вартість перевезення на загальну суму 169 300,00 гривень (з яких вартість перевезення до кордону України, що є складовою митної вартості, складає 81 000,00 гривень). В сукупності, дана інформація в повній мірі підтверджується та ідентифікується зі змісту наданих документів.

Крім того, слід звернути увагу суду, що за приписами розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012р №599 в графі 20 розділу Б додаткового аркушу А до основного аркуша ДМВ зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Згідно вищезгаданого наказу МФУ від 24.05.2012 №599: «для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.» Тобто зазначений нормативно-правовий акт не містить вичерпний перелік документів, якими повинна підтверджуватись вартість перевезення, на що вказує мовний зворот «можуть належати», і, таким чином законодавець не обмежив перелік документів на підставі яких розраховується відповідна складова митної вартості товару, а, як вбачається з обставин справи, Позивач надав документи, що підтверджують відомості про вартість перевезення, а саме: 1) договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях ТОВ «КОРИК ТРАНС» №1 від 01.06.2025р.; 2) заявку на перевезення №25 від 12.12.2025р. (додаток до Договору №1 від 01.06.2025р.); 3) довідку, що підтверджує вартість перевезення товару №19 від 19.12.2025р.; 4) рахунок на оплату перевезення №279 від 19.12.2025р. ТОВ «КОРИК ТРАНС» щодо перевезення до договору №1 від 01.06.2025р. і ці надані Позивачем документи у повному обсязі містять інформацію щодо числового значення (вартості) перевезення, в тому числі – вартості перевезення до пункту перетину кордону, що є складовою митної вартості у визначенні положень Митного кодексу, а також інформацію щодо маршруту, транспортного засобу та державних номерних знаків автомобіля який здійснював перевезення, що повністю кореспондується з даними зазначеними в наданій CMR №6897 від 16.12.2025 року та дає змогу митному органу ідентифікувати зазначені дані та підтвердити їх належність до відповідної операції, тому суд наголошує, що вартість перевезення фактично підтверджена вищезазначеними документами (договором на перевезення, довідкою про вартість перевезення, заявкою на перевезення, рахунком фактурою тощо), оскільки ці документи містять всі необхідні дані для визначення вартості доставки товару, що сплачувалась Позивачем, і саме ця сума була включена до складу митної вартості і зазначена в ЕМД уповноваженим представником Позивача. Така позиція знаходить своє відображення в постанові Верховного суду/Касаційного адміністративного суду від 19.11.2024 року по справі №420/23588/23.

Також проаналізувавши норми діючого законодавства України, що регулюють відносини в сфері надання транспортно-експедиторських послуг, зокрема Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» вбачається, що згідно п. 11, 12 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

На думку Вищого адміністративного суду України, викладену в його Листі від 13.03.2017р. (який залишається чиним на сьогодні) «Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України» під час оцінювання документів, що підтверджують вартість перевезення за аналогією варто взяти до уваги одну з вимог правила про допустимість доказів в адміністративному судочинстві: обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (частина четверта статті 70 КАС України).

Із наведеного положення випливає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/ або бухгалтерські документи), а тому надані Позивачем під час митного оформлення товару документи (договір на перевезення, довідка про вартість перевезення, заявка на перевезення, рахунок-фактура) є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів, тим паче що надана Позивачем міжнародна автомобільна накладна (CMR) №6897 від 16.12.2025 повністю кореспондується з вище переліченими документами та містить ідентичні відомості щодо транспортного засобу, якими здійснювалося перевезення вантажу та щодо суб`єкту господарювання, який надавав послуги з перевезення, що не може ставити під сумнів зміст наданих Позивачем для підтвердження транспортних витрат документів.

Відтак, надані Позивачем під час митного оформлення товару документи (договір на перевезення, довідка про вартість перевезення, заявка на перевезення, рахунок-фактура) є належним доказом понесених Позивачем витрат на транспортування. Зазначені документи у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» детально відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, а зміст наданих документів містить відомості та підтверджує заявлену вартість перевезення на загальну суму 169 300,00 гривень (з яких вартість перевезення до кордону України, що є складовою митної вартості, складає 81 000,00 гривень), тому суд вважає, що вартість перевезення фактично підтверджена цими документами, оскільки вони містять всі необхідні дані для визначення вартості доставки товару, що сплачувалась Позивачем і саме ця сума була включена до складу митної вартості і зазначена в ЕМД уповноваженим представником Позивача.

Отже, складова митної вартості – витрати з перевезення належним чином підтверджені Позивачем, а заявлена Відповідачем підстава, лише в чергове свідчить про формальний підхід митних органів та ігнорування змісту документів наданих декларантом під час митного оформлення товару.

По-друге, Позивач зазначив, що ним не понесено додаткових витрат з навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, а також зі страхування. Як вбачається, зі змісту супровідної документації, поставка товару здійснювалась на умовах FCA Klaipeda, Інкотермс 2010 (згідно з офіційним тлумаченням торговельних термінів Міжнародних правил торгівлі Інкотермс термін FCA, або Франко перевізник (...назва місця).

Враховуючи той факт, що Постачальник виписуючи Інвойси №YSM/EXI051/25-26 від 01.07.2025р., №YSM/EXI052/25-26 від 01.07.2025р., №YSM/EXI059/25-26 від 05.07.2025р. зазначив умовами поставки товару FCA Klaipeda, Lithuania, він взяв на себе обов`язок доставити товар визначеному ТОВ «Аквафрост» перевізнику, а саме ТОВ «КОРИК ТРАНС». Відповідно до ч. 1 ст. 9 Женевської Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956р. вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Приймаючи до уваги, що міжнародна товарнатранспортна накладна, яка в розумінні вказаної конвенції є вантажною накладною, складена 16.12.2025р., Постачальник передав товар, визначеному Позивачем перевізнику саме в цю дату, а тому враховуючи тлумачення терміну FCA, витрати, пов`язані із товаром до цього моменту, в тому числі витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати в зв`язку із залученням експедитора, який зазначений в графі 1 CMR, витрати на зберігання товару на складі в м. Клайпеда (Литва) тощо покладаються на Постачальника, не підлягають відшкодуванню Покупцем (ТОВ «Аквафрост») та, як наслідок, не є складовою митної вартості товару і в даному конкретному випадку взагалі не потребують додаткового підтвердження.

При цьому, відповідно до п. 5.6. контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022р, всі митні платежі, збори, податки та інші витрати, пов`язані з підписанням і виконанням даного Контракту в країні Покупця сплачуються Покупцем. Аналогічні митні платежі, збори, податки та інші витрати в країні Постачальника і в третіх країнах сплачуються Постачальником.

Також слід зазначити, що враховуючи умови базису поставки FCA у Позивача відсутній обов`язок щодо страхування товару, у зв`язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає. Даний факт підтверджується і довідкою про транспортні витрати №19 від 19.12.2025 року, наданою Позивачем до митного органу на момент декларування, зі змісту якої вбачається, що страхування вантажу не проводилося, навантажувальні роботи за рахунок відправника. Отже, у відповідності до положень пункту 8 частини 2 статті 53, пункту 7 частини 10 статті 58 МК України декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо таке страхування здійснювалося, а оскільки страхування вантажу не здійснювалось безпідставним є твердження Відповідача про ненадання декларантом відомостей про відсутність чи наявність факту страхування товару та про неможливість перевірки правильності визначення митної вартості товарів через відсутність документів про страхування товарів.

Те ж саме стосується і обробки вантажу, Позивач не користувався такими послугами, а враховуючи базис поставки необхідність в таких послуг відсутня взагалі.

Крім того, на підтвердження своєї правової позиції щодо відсутності у ТОВ «Аквафрост» додаткових витрат, пов`язаних із поставкою товару на митну території України, Позивач додатково надав лист від Постачальника товару компанії Yashaswi Fish meal and Oil Company від 26.12.2025 року, яким Постачальник підтверджує такі витрати по інвойсам №YSM/EXI051/25-26 від 01.07.2025р., №YSM/EXI052/25-26 від 01.07.2025р., №YSM/EXI059/25-26 від 05.07.2025р. за його рахунок та їхнє додавання (включення) до ціни товару.

Отже, з наведеного вбачається, що Позивачем не понесено будь-яких додаткових витрат (витрат на транспортування товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів; витрат на страхування; витрат у зв`язку із залученням Експедитора, який зазначений в графі 1 CMR, витрат на зберігання товару на складі в м. Клайпеда (Литва)) крім визначених при декларуванні, а тому такі витрати не є складовими митної вартості товару в розумінні ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України та не підлягають додаванню у якості складової митної вартості, а відсутність документів на підтвердження таких витрат не може бути підставою для коригування митної вартості товару, заявленого до декларування за ЕМД №25UA500110014957U2. Частина 11 ст. 58 МК України містить імперативну норму, яка не допускає включення інших витрат, крім прямо передбачених згаданою статтею МК України.

Таким чином, у митного органу відсутні будь-які підстави стверджувати, що Позивачем було понесено додаткові витрати, а відтак відсутні і підстави витребувати документи на підтвердження таких витрат, і відповідно й обґрунтовувати коригування митної вартості ненаданням таких документів, оскільки такі складові митної вартості відсутні. Отже, твердження Відповідача щодо наявності додаткових витрат з боку Позивача є хибним та в даному випадку є лише припущеннями Відповідача, що жодним доказом та фактом не підтверджене.

Щодо зауважень Відповідача що у графі 1 CMR №6897 від 16.12.2025 наявні відомості про Експедитора UAB VPA LOGISTICS, Клайпеда. Відомості щодо числового значення витрат та їх включення як обов`язкової складової митної вартості, передбаченої п.1а ч.10 ст.58 МКУ не надано митному органу слід зазначити, що CMR №6897 від 16.12.2025 містить відомості про відправника товару компанію Yashaswi Fish meal and Oil Company через експедитора UAB VPA LOGISTICS. Виробник товару є його відправником. І це також прослідковується зі змісту митної декларації №25UA500110014957U2 від 22.12.2025р. (графа 2 вантажовідправник/експедитор), суд зазначає, що позивач жодного відношення не має до правовідносин Постачальника з іншими контрагентами, якщо такі взагалі мають місце, як і не є замовником будь-яких послуг в тому числі експедиційних.

Позивач підтвердив, що за умовами контракту додаткових витрат з організації поставки товару в Клайпеді не поніс. Тим більше, що при укладені контракту, сторонами узгоджувались ці формальності та за принципом свободи договору обумовлено та регулюється п. 5.6 контракту, за яким Постачальник взяв на себе усі витрати з організації поставки товару, якщо такі виникають взагалі. А саме: «Всі митні платежі, збори, податки та інші витрати, пов`язані з підписанням та виконанням контракту, в країні Покупця (Позивача) сплачується Покупцем (Позивачем). Аналогічні митні платежі, збори, податки та інші витрати в країні Постачальника і в третіх країнах оплачується Постачальником».

А тому, безпідставним є твердження Відповідача щодо наявності додаткових витрат з боку Позивача, такі твердження є припущеннями та жодним доказом або фактом не підтверджені.

Відносно наступних зауважень Відповідача, щодо того що згідно наданого до митного оформлення ветеринарного сертифіката від 16.12.2025 №LT0392372/2381 та від 16.12.2025 №LT0392748/2261 в гр. 1.9 датою прибуття товарів до країни перезавантаження є 08.10.2025, згідно гр. 1.10 датами прибуття товарів до каїни перезавантаження є 02.09.2025, 22.09.2025, 09.09.2025, згідно гр. 1.10. дата перезавантаження є 16.12.2025, згідно гр. 2.8 товар знаходився на митному складі UAB VPA LOGISTICS більше 2 місяців. Документальне підтвердження доставки оцінюваного товару від заявленого виробника YASHASWI FISH MEAL AND OIL COMPANY (Індія) (Заявлений характер угоди з виробником (4104)) до місця завантаження Клайпеда, Литва відсутнє. З моменту доставки товару від виробника до Клайпеди, зберігався на митному складі UAB VPА LOGISTICS із дотриманням відповідного температурного режиму. Відомості про зазначені витрати документально не підтверджено та не надано до митного оформлення, суд зазначає наступне.

По-перше, ветеринарний сертифікат є супровідною документацією яка видається постачальником товару. Ветеринарний сертифікат не відноситься до первинних (основних) документів відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів, а відомості наведені у таких документах, не мають імперативного характеру і у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги виключно як додаткове джерело інформації. Ветеринарний сертифікат також не є документом, що підтверджує числові складові вартості товару.

По-друге, Позивач зазначив, що обумовленим сторонами маршрут поставки товару є - м. Клайпеда (Литва) – м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка (Україна).

Позивачем належним чином та в повній мірі документально підтверджена доставка оцінюваного товару за вказаним маршрутом та за визначеним базисом поставки FCA.

Вимоги Відповідача щодо підтвердження витрат до місця завантаження, тобто до м. Клайпеди є безпідставними та протиправними. Виходячи з характеру та умов поставки у Позивача відсутній такий обов`язок.

Більше того, виходячи зі змісту та характеру господарських правовідносин, у Позивача відсутній обов`язок щодо контролю порядку та способу виконання взятих на себе зобов`язань Постачальником за контрактом. Яким чином та способом Постачальник буде виконувати поставку товару не стосується Покупця (Позивача). Тим більше, що місце реєстрації постачальника та походження товару не є безумовним обов`язком поставки товару виключно з країни місцезнаходження постачальника. Постачальник може здійснювати свою діяльність в будь-якому місті та в будь-якій країні. Відповідно і товар може мати походження будь-якої країни.

По-третє, Позивач наголошував, що ним не понесено будь-яких інших додаткових витрат крім заявлених – витрат з перевезення. Позивач не користувався послугами зберігання.

Відтак такі аргументи Відповідача суд вважає безпідставними і необґрунтованими та не мають жодного відношення до даного декларування й не підтверджені жодним доказом. А тому вимоги щодо підтвердження таких витрат є протиправними.

Суд зазначає, що у митного органу відсутні будь-які підстави стверджувати, що Позивачем було понесено додаткові витрати, а відтак відсутні і підстави витребувати документи на підтвердження таких витрат, і відповідно й обґрунтовувати коригування митної вартості ненаданням таких документів, оскільки такі складові митної вартості відсутні.

Отже, твердження Відповідача щодо наявності додаткових витрат з боку Позивача є в даному випадку лише припущеннями Відповідача, що жодним доказом та фактом не підтверджене.

Тим більше, що у всіх наданих Позивачем документах абсолютно всі числові значення зазначені однаково та немає жодних невідповідностей та розбіжностей між ними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність жодних

розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані

декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає;

проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і

розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо

числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 року у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 року у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гроку 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею, є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору позивача у загальній сумі 2 662,40 грн., сплачені підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000172/1 від 22.12.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (вул. Центральна, буд. 1-Е, с.Бурлача Балка, м.Чорноморськ, Одеська область, 68000, код ЄДРПОУ 33798852).

Відповідач: Одеська митниця (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя С.О. Cтефанов