Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №420/39802/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39802/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 53162/15/12/ РРО/2926718543-ДПС/ТД-ФС від 06.02.2025 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якої є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. У період з 02.12.2024 р. по 05.12.2024 р. інспекторами ГУ ДПС в Одеській області проведена фактична перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 05.12.2024 р. № 53162/15/12/РРО/ НОМЕР_1 . Надалі позивачу стало відомо, що 06.02.2025 р. відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 53162/15/12/РРО/2926718543-ДПС/ТД-ФС на суму 80000 грн. Юридичною підставою для накладення штрафу відповідач визначив положення абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, а фактичною підставою послугувало судження владного суб`єкта про залучення ФОП ОСОБА_1 найманого працівника ОСОБА_2 без оформлення письмового трудового договору. Позивач наголошує, що факт допуску ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору не підтверджено жодним доказом. На підтвердження порушення про виконання ОСОБА_2 трудових обов`язків в інтересах ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин є лише акт перевірки, в якому податковий орган зазначив про порушення. Проте, жодного доказу, який дає можливість перевірити правильність даних, зафіксованих у постанові про накладення штрафу та акті фактичної перевірки останні не містять. Поряд з цим, на запит ГУ ДПС в Одеській області про надання документів (копій документів) пояснень, довідок, інформації від 02.12.2024 р. ФОП ОСОБА_3 надано серед інших, зокрема: наказ №1-к від 30.11.2024 р. про прийняття на роботу ОСОБА_2 на посаду продавець з 02.12.2024 р. та трудовий договір від 30.11.2024 р. зі строком дії з 02.12.2024 р. безстроково. Відповідач при розгляді матеріалів перевірки означений факт не перевіряв, не викликав ОСОБА_1 та /або працівника для надання пояснень, обмежившись лише даними Акту фактичної перевірки та відомостями з Веб-порталу ПФУ. Також звертає увагу, що після проведеної ГУ ДПС в Одеській області фактичної перевірки 31.12.2024 р. ФОП ОСОБА_1 припинила здійснення підприємницької діяльності, що нівелювало необхідність у поданні повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_2 . Позивач вважає свої права порушеними, а постанову відповідача протиправною, тому звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою від 05.12.2025 р. позовну заяву позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків.

Ухвалою від 19.12.2025 р. продовжено позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви на п`ять днів з моменту отримання ухвали суду.

Ухвалою від 06.01.2026 р. визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

28.01.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що підтвердженням допуску ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору є акт перевірки, в якому податковий орган зазначив про порушення, маючи на те відповідні повноваження на здійснення перевірки дотримання вимог трудового законодавства. Відповідно до копії акту фактичної перевірки, "перевіркою встановлено використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин з громадянкою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка допущена до роботи без оформлення трудових відносин наказом та повідомлення про прийняття працівників на роботу, укладання гіг-контракту до органів ДПС не подавалось". При розгляді матеріалів перевірки означений факт Міжрегіональним управлінням ретельно перевірявся згідно з даними Акту фактичної перевірки та відомостями з Веб-порталу ПФУ. Також до матеріалів перевірки долучено письмове пояснення від ОСОБА_2 , в якому вона зазначила, зокрема: "...працюю на ФОП ОСОБА_1 починаючи з 01.12.2024 р., - посада продавець, не оформлена, на стажуванні…". Отже, встановлено, що ОСОБА_2 , яка перебувала на момент фактичної перевірки на території господарської одиниці торговий павільйон за адресою: АДРЕСА_1 , як зазначено у Акті, не перебуває у трудових відносинах зі страхувальником, тобто допущена до роботи без оформлення трудового договору (контракту), чим порушено ч.4 ст.24 КЗпП України. Враховуючи наведене, постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 53162/15/12/РРО/ НОМЕР_1 ДПС/ТД-ФС від 06.02.2025 р. прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, є обґрунтованою та не підлягає скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 22.03.2012 р. по 31.12.2024 р. була зареєстрована як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності (код за КВЕД): 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

26.11.2024 р. Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України прийнято наказ №12126-п "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ".

У період з 02.12.2024 р. по 05.12.2024 р. інспекторами ГУ ДПС в Одеській області проведена фактична перевірка позивача, за результатами якої складено Акт фактичної перевірки від 05.12.2024 р. № 53162/15/12/РРО/ НОМЕР_1 .

Згідно останнього, в ході проведення зазначеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог: п.1, 2, 10, 11 ст.3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), а саме: ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки; ст.24 Кодексу законів про працю України.

Розділом 2 "Описова частина", пунктом 2.2.20. "Додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки", зокрема, зазначено наступне: "Перевіркою встановлено використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин з громадянкою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 яка допущенна до роботи без оформлення трудових відносин наказом та повідомлення про прийняття працівників на роботу, укладання гіг-контракту до органів ДПС не подавалось.".

Розділом 3 "Висновок перевірки", пунктом 3.1 "Встановлено порушення"; зокрема, зазначено: "... стаття 24 Кодексу законів про працю України".

У додатку до Акту надано письмове пояснення від ОСОБА_2 , в якому вона зазначила, зокрема: "...працюю на ФОП ОСОБА_1 починаючи з 01.12.2024 р., посада продавець, не оформлена, на стажуванні....".

На підставі висновків зазначеного акту перевірки податковим органом складені податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення-рішення № 3127/15-32-0706-20 від 21.01.2025 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 9696579 грн., за порушення п.1, п.2, п.10, п.11 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; податкове повідомлення-рішення № 3125/15-32-0706-20 від 21.01.2025 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1020 грн. за порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.

31.12.2024 р. Головним управлінням ДПС в Одеській області направлено лист до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 26858/5/15-32-07-06-05 (вх. від 09.01.2025 р. №259/ПД/1-25) з інформацією для подальшого реагування та вжиття заходів в межах компетенції. Згідно останнього фахівцями Головного управління ДПС в Одеській області проведено фактичну перевірку торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 . В ході проведення фактичної перевірки встановлено, що у суб`єкта господарювання працює фізична особа, трудові відносини з якою не оформлено належним чином.

Листом від 15.01.2025 р. № ПД/3.1/520-25 Міжрегіональним управлінням направлено ФОП ОСОБА_1 повідомлення про початок адміністративного провадження, як особі, стосовно якої ініційовано адміністративне провадження на юридичну адресу позивача ( АДРЕСА_3 ) із доданням пам`ятки про права та обов`язки учасників адміністративного провадження.

Згідно відповіді на запит відповідача (тип запиту: "Поточний список працівників страхувальника") за допомогою електронного сервісу Пенсійного фонду України (https://portal.pfu.gov.ua/) станом на 16.01.2025 р. 12:24:01 в РЗО відсутня інформація щодо жодного актуального звіту страхувальника з ЄДРПОУ 2926718543 за формою Додаток 4 по ЄСВ за останні два роки.

Листом від 24.01.2025 р. № ПД/3.1/883-25 Міжрегіональним управлінням направлено позивачу запрошення, як учаснику адміністративного провадження на слухання у адміністративній справі "Про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю, передбаченого частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України", призначеного на 06.02.2025 р. о 10:30 год.

Листом від 24.01.2025 р. № ПД/3.1/897-25 Міжрегіональним управлінням направлено запрошення на слухання начальнику управління інспекційної діяльності в Одеській області Міжрегіонального управління Андрію Лисенку, як особі, яка сприяє розгляду справи (лист на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Службовою запискою від 27.01.2025 р. № СП-ПД/4.2.1/594-25 головним державним інспектором відділу з питань праці управління інспекційної діяльності в Одеській області Міжрегіонального управління Ольгою Волковою надано роз`яснення щодо правопорушення, наявного у вищезазначеній адміністративній справі для врахування під час розгляду. Згідно останніх, трудові відносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (продавець) підтвердження не знайшли.

06.02.2025 р. за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем складена постанова № 53162/15/12/РРО/2926718543-ДПС/ТД-ФС, за якою керуючись ст.53 Закону України "Про зайнятість населення", Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509 (зі змінами), та на підставі абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу Законів про працю України накладено штраф на позивача за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у сумі 80 000 грн.

Також в матеріалах адміністративної справи наявні копії:

трудового договору від 30.11.2024 р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за якими ОСОБА_2 є працівником позивача з 02.12.2024 р. безстроково та зобов`язується виконувати обов`язки продавця.

наказ від 30.11.2024 р. №1-к про прийняття на роботу ОСОБА_2 на посаду продавця з 02.12.2024 р.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, а тому звернулась до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до ст.259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 (далі - Положення № 96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 6 пункту 4 Положення №96).

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання вимог посадових осіб Держпраці (підпункт 54 пункту 4 Положення № 96).

Як визначено пунктом 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За змістом ст.21 КЗпП України трудовий договір з нефіксованим робочим часом - це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов`язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.

Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

У постанові від 20.01.2023 р. у справі № 824/849/18-а Верховний Суд вказав, що основними ознаками трудового договору є: праця юридично несамостійна, що протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи) шляхом виконання вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

При цьому без оформлених трудових відносин особа (працівник) позбавляється конституційних гарантій, передбачених, зокрема, статтями 43 (кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю) та 45 (кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час; максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та право на оплачувану щорічну відпустку, вихідні та святкові дні) Конституції України (постанова Верховного Суду від 03.06.2021 р. у справі №0540/8959/18-а).

Аналіз наведених норм КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання ч.3 ст.24 КЗпП України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту". Так, повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації), та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а фізичною особою, яка уклала трудовий договір з домашнім працівником, - за її податковою адресою (місцем проживання) за формою згідно з додатком 1 до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником вноситься до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України.

Повідомленням про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації є відомості, отримані органами Державної податкової служби з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Укладаючи трудовий договір з роботодавцями, громадяни реалізують своє конституційне право на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов`язків; трудовий договір є основним юридичним фактом, із яким пов`язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин (абзац третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 р. № 1-р/2023).

Пункт другий частини п`ятої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 р. № 5067-VI визначає, що роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Відповідно до ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об`єднання.

Податковим кодексом України передбачено право податкового органу проводити фактичну перевірку, яка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п.75.1.3. п. 75.1 ст.75 ПК України).

Пунктом 80.6 ст.80 Податкового кодексу України визначено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Матеріалами адміністративної справи підтверджено, що позивач з 22.03.2012 р. по 31.12.2024 р. здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності (код за КВЕД): 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. У період з 02.12.2024 р. по 05.12.2024 р. інспекторами ГУ ДПС в Одеській області проведена фактична перевірка позивача, за результатами якої складено Акт фактичної перевірки від 05.12.2024 р. №53162/15/12/РРО/ НОМЕР_1 та встановлено порушення нею ст.24 КЗпП України щодо допущення до роботи особи без оформлення трудового договору (контракту).

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків (крім випадків, якщо платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків є сам працівник) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

За змістом ч.ч.3, 4 ст.265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2ст. 265 КЗпП України регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 р. (далі - Порядок №509).

Так, абзацом 1 пункту 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до абзацу 7 пункту 2 Порядку № 509 штрафи можуть бути накладені, в тому числі, на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (п.3 Порядку №509).

Згідно із пунктом 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

З матеріалів справи слідує, що отримавши лист Головного управління ДПС в Одеській області від 09.01.2025 р. № 259/ПД/1-25 з інформацією для подальшого реагування та вжиття заходів в межах компетенції, відповідач листом від 15.01.2025 р. № ПД/3.1/520-25 надіслав позивачу повідомлення про початок адміністративного провадження, як особі, стосовно якої ініційовано адміністративне провадження на юридичну адресу позивача (67752, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н., с.Випасне, вул.Пісчана, буд.16) із доданням пам`ятки про права та обов`язки учасників адміністративного провадження. У згаданому повідомленні ФОП також запропоновано надати документи та/ або інформацію, що стосується порушення законодавства про працю. Позивач своїми процесуальними правами не скористалась, для розгляду справи про адміністративне правопорушення - не звилась, у зв`язку з чим, відповідач на основі наявних матеріалів виніс оскаржувану постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 80000 грн.

Аргументуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що оскаржувана постанова про накладення штрафу базується виключно на суб`єктивних висновках та односторонніх судженнях службових осіб контролюючого органу, зафіксованих у тексті Акта фактичної перевірки, які не підкріплені первинними документами чи іншими верифікованими даними. При цьому позивач наголошує, що на виконання запиту податкового органу нею надано повний пакет документів, який підтверджує легітимність трудових правовідносин, зокрема наказ №1-к від 30.11.2024 р. про прийняття ОСОБА_2 на посаду продавця з 02.12.2024 р. та укладений між сторонами письмовий трудовий договір від 30.11.2024 р. Відтак, відповідач порушив принцип повноти з`ясування обставин справи, що проявилося у нехтуванні наданими суб`єктом господарювання документами, незалученні позивача та працівника для надання особистих пояснень під час розгляду матеріалів, а також у формальному обмеженні предмета дослідження лише відомостями Акта перевірки та електронного ресурсу Пенсійного фонду України. Додатковим аргументом позивач визначає факт припинення нею підприємницької діяльності 31.12.2024 р., що, на її думку, об`єктивно нівелювало обов`язок із подальшого подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до органів ДПС.

Відповідач в свою чергу зазначає, що Акт фактичної перевірки від 05.12.2024 р. № 53162/15/12/РРО/ НОМЕР_1 є належним носієм доказової інформації, складеним уповноваженими посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області за результатами реалізації заходів податкового контролю відповідно до приписів ст.80 Податкового кодексу України. Зауважує, що під час фактичної перевірки за місцем провадження господарської діяльності безпосередньо встановлено факт виконання ОСОБА_2 функціональних обов`язків продавця за відсутності розпорядчого акта про прийняття на роботу та без направлення відповідного повідомлення до органів ДПС, що додатково підтверджується власноруч наданими письмовими поясненнями зазначеної особи щодо її перебування у стані "неоформленого стажування" з 01.12.2024 р. Суб`єкт владних повноважень наполягає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення зазнали ретельного аналізу під час адміністративного провадження, а відомості з Реєстру застрахованих осіб Веб-порталу ПФУ беззаперечно засвідчили відсутність поданої звітності щодо застрахованої особи, що в сукупності свідчить про наявність складу правопорушення, передбаченого ч.4 ст.24 КЗпП України, та створює законні підстави для застосування заходи фінансової відповідальності за абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Вирішуючи спір по суті, суд насамперед враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.01.2021 р. у справі №380/1116/20 за якою, самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу, а також про те, що ч.8 ст.265 КЗпП України використовується формулювання "може", що надає суб`єкту владних повноважень можливість на свій розсуд здійснювати власні активні дії. При цьому вказана норма не вказує про те, що тільки рішення суду є єдиним виключенням при накладенні штрафу без проведення перевірки, тому її положення не забороняють накладати штрафи лише на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком №509.

Відтак, суд вважає, що використання відповідачем у межах адміністративного провадження Акта фактичної перевірки ГУ ДПС в Одеській області від 05.12.2024 р. № 53162/15/12/РРО/ НОМЕР_1 як фундаментального джерела доказової інформації є абсолютно правомірним, відповідає вимогам чинного законодавства та повністю спростовує твердження позивача про суб`єктивність та необґрунтованість підстав прийняття оскаржуваного індивідуального акта.

Суд вважає безпідставними та спростованими матеріалами справи доводи позивача про те, що відповідач обмежився лише формальним сприйняттям даних Акта фактичної перевірки та не вчинив жодних дій для об`єктивного з`ясування обставин правопорушення. Зокрема, відповідачем ініційовано та направлено відповідний запит до Пенсійного фонду України через офіційний електронний сервіс (https://portal.pfu.gov.ua/) щодо отримання актуальних відомостей про застрахованих осіб та поточний список працівників страхувальника - ФОП ОСОБА_1 . Згідно з отриманою інформацією з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування станом на 16.01.2025 р. (12:24:01), відомості щодо звітності страхувальника за формою Додаток 4 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування стосовно працюючих осіб, зокрема щодо громадянки ОСОБА_2 , повністю відсутні за останні два роки.

Поряд із цим, суд критично оцінює та відхиляє як неналежні й недопустимі надані позивачем докази - наказ про прийняття на роботу та трудовий договір від 30.11.2024 р., оскільки вони повністю спростовуються сукупністю матеріалів справи та суперечать обставинам, безпосередньо встановленим під час проведення заходів податкового контролю.

Зокрема, факт відсутності оформлених належним чином трудових відносин станом на момент перевірки підтверджується письмовими поясненнями самої ОСОБА_2 від 05.12.2024 р. У вказаних поясненнях працівниця особисто зазначила, що працює у позивача на посаді продавця без укладення трудового договору. Крім того, факт відсутності укладеного трудового договору підтверджено безпосередньо в Акті фактичної перевірки від 05.12.2024 р. № 53162/15/12/РРО/ НОМЕР_1 , підписаному фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень щодо змісту зафіксованих порушень.

Суд зазначає, що за змістом ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У матеріалах справи повністю відсутні докази направлення позивачем до органів ДПС Повідомлення про прийняття працівника на роботу стосовно громадянки ОСОБА_2 , що підтверджується як офіційною інформацією з електронних ресурсів ПФУ та ДПС, так і не заперечується позивачем у позовній заяві. Твердження ОСОБА_1 про неподання зазначеного повідомлення у зв`язку із припиненням її підприємницької діяльності 31.12.2024 р. є безпідставними, оскільки подання повідомлення до органів ДПС відповідно до вимог закону мало відбутися до моменту фактичного допуску працівника до роботи, що за часом значно передує даті припинення позивачем статусу фізичної особи-підприємця.

На підставі наведеного, суд вважає, що в ході судового розгляду справи факт допущення позивачем працівника до виконання трудових обов`язків без належного оформлення трудових відносин, а саме без укладення трудового договору, видання відповідного розпорядчого акта та без направлення обов`язкового повідомлення про прийняття працівника на роботу до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску знайшов своє підтвердження.

Відтак, відповідач, приймаючи оскаржувану постанову № 53162/15/12/РРО/2926718543-ДПС/ТД-ФС від 06.02.2025 р. про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 80000 грн. за порушення вимог частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), "Проніна проти України" (18.07.2006 р.; п. 23) та "Серявін та інші проти України" (10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"; 09.12.1994 р., п. 29).

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (54003, м. Миколаїв, вул. Василевського Маршала, буд.40/1, код ЄДРПОУ 44742194) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко