Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №276/368/25 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 30 серпня 2026 р.

Справа: №276/368/25

Суддя: Талько О. Б.

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №276/368/25 Головуючий у 1-й інст. Семенюк А.С.

Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Талько О.Б.,

суддів Коломієць О.С., Шалоти К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №276/368/25 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 1 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Семенюка А.С.,-

встановив:

У лютому 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 30.03.2023 року здійснено ідентифікацію клієнта та ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Відповідачкою погоджено використання ОТР пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні будь-якої операцій та правочинів між Сторонами за допомогою ОТР пароля як простого електронного підпису. Сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу Клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження Клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону Клієнта.

У подальшому відповідачка виявила бажання отримати послугу "Миттєва розстрочка. Кредит готівкою", ознайомилася із актуальними умовами кредитування та 02.02.2024 року підписала Паспорт кредиту за допомогою ОТР пароля. Після чого з відповідачкою за допомогою OTP пароля було підписано кредитний договір б/н від 02.02.2024 р. про надання строкового кредиту у розмірі 95000,00 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, на строк 36 місяців, із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18 %. Додатково з відповідачкою за допомогою OTP пароля підписаний графік кредиту.

Вказує, що відповідачка належним чином не виконувала зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, у зв`язку із чим станом на 02.02.2025 року виникла заборгованість у розмірі 89787,28 грн, яка складається з наступного: 84444,44 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5342,84 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.

У квітні 2025 року АТ КБ «Приватбанк» подано заяву про зменшення позовних вимог у зв`язку з частковою сплатою ОСОБА_1 заборгованості в рахунок погашення тіла кредиту, згідно з якою заборгованість відповідачки становить 86787,28 грн, з яких 81444,44 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5342,84 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.

Таким чином, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за цим кредитним договором у розмірі 86787,28 грн.

Рішенням Хорошівського районного суду Житомирської області від 1 травня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 02.02.2024 у розмірі 86787,28 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення процентів за Кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 02.02.2024 у розмірі 1 425 грн скасувати. Окрім того, просила розстрочити виконання рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 1 травня 2025 року.

Зокрема, вважає помилковим висновок суду щодо правомірності нарахування процентів за грудень 2024 року, оскільки її чоловік, ОСОБА_2 , 02.12.2024 року був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації.

У свою чергу, відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Тобто, АТ КБ «ПриватБанк» не має права нараховувати проценти за користування кредитом за Кредитним договором б/н від 02.02.2024, починаючи з грудня 2024 року.

Окрім того, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про розстрочення виконання судового рішення про стягнення заборгованості на користь АТ КБ «ПриватБанк»

Звертає увагу на те, що добросовісно виконувала свої зобов`язання за кредитним договором б/н від 02.02.2024 до моменту втрати доходів. Зокрема, за період з 02.02.2024 по 01.03.2025 нею було сплачено кошти, що перевищують 22 462 грн.

Проте наразі вона позбавлена можливості виконати свої зобов`язання перед банком шляхом сплати грошових коштів єдиним платежем, тому просила розстрочити виконання рішення, щоб сплачувати кошти щомісячно.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Зокрема, зазначає, що станом на грудень 2024 року ч.15 ст. 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей була викладена в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля»

Тобто категорія "дружина" до пільг у вигляді звільнення від сплати відсотків за кредитом не входила, а отже посилання на порушення Банком норм вищевказаного Закону є недостовірним. Тим більше, для отримання відповідних пільг особа повинна самостійно звернутись з заявою до установи Банку з долученням відповідних доказів. Натомість звернень відповідачки до Банку не надходило, а отже у суду були відсутні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу за відсотками за грудень 2024 року в розмірі 1425 грн.

Зазначені відповідачкою підстави для розстрочення виконання рішення не дають підстави вважати, що в разі його розстрочення позичальник покращить свою економічну ситуацію.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та їх вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, 2 лютого 2024 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, згідно з яким сторони погодили істотні умови кредитування, зокрема: тип кредиту – строковий, сума кредиту – 95000,00 гривень, строк кредитування – 36 міс., фіксована процентна ставка – 1,5 % на місяць (18% річних), реальна річна процентна ставка – 35,31% річних.

Договором передбачено, що кредит надається шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника; позичальник зобов`язується кожного місяця здійснювати повернення кредиту та сплачувати нараховані проценти за користування кредитом, рівними платежами в розмірі та строки, згідно з графіком.

Відповідно до п.4.1 кредитного договору позичальник зобов`язується кожного місяця, починаючи з наступного місяця після укладання цього договору, здійснювати повернення кредиту та сплачувати нараховані банком проценти за користування кредитом, рівними платежами в розмірі та строки, передбачені графіком, шляхом зарахування на рахунок НОМЕР_1 , відкритий у банку. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється банком щодня, не пізніше дня сплати платежу, зазначеного в графіку (додаток 1 до цього договору). Проценти розраховуються на загальну суму кредиту, зазначену в розділі 1 «Істотні умови кредитування».

Вказаний договір підписаний сторонами.

Також відповідачка підписала графік платежів та паспорт споживчого кредиту, погодившись таким чином з умовами кредитування, в тому числі, щодо розміру кредитного ліміту, процентної ставки, яка нараховується за користування кредитними коштами для кредитної картки, строку договору.

Зі змісту довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я відповідачки, останній 02.02.2024 року на картковому рахунку № НОМЕР_2 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 95000,00 грн.

Згідно з випискою по рахунку ОСОБА_1 перерахувала зі свого карткового рахунку № НОМЕР_2 кошти в сумі 95000,00 грн, після чого регулярно використовувала кредитну картку, частково погашала заборгованість за кредитом. Як вбачається з виписки, станом на 31.01.2025 року заборгованість складала 89787,28 грн.

Згідно з частиною першою ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України).

Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша ст.12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої ст.12, частини першої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша ст.80 ЦПК України).

Відповідачкою не оспорюється факт укладення кредитного договору, проте вона не погоджується з розміром відсотків за користування кредитом, посилаючись при цьому на положення ч.15 ст.14 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".

Вказана норма закону має імперативний характер та встановлює пільгу у вигляді звільнення від нарахування відсотків за користування кредитом як для самих військовослужбовців, так і для іншого з подружжя на весь період проходження військової служби в особливий період.

Як вбачається з матеріалів справи, чоловік відповідачки ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 з 03.12.2024 року, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_4 від 02.12.2024 року, дата його зарахування до списків в/ч - 03.12.2024 року.

Таким чином, банк не мав правових підстав здійснювати нарахування відсотків за користування кредитом відповідачці за період перебування її чоловіка у лавах ЗСУ, починаючи з 03.12.2024 року, у розмірі 1330 грн.

Суд першої інстанції послався на вказані положення законодавства, проте дійшов помилкового висновку про те, що банк припинив нарахування відсотків з грудня 2024 року.

Факт нарахування відсотків у грудні 2024 року у розмірі 1330 грн підтверджується наявним у справі розрахунком.

Отже, розмір відсотків за користування кредитом, які підлягають стягненню на користь позивача, становить 3822 грн. 84 коп.

Разом з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у розстроченні виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Сама по собі наявність у боржника кредитної заборгованості за відсутності доказів винятковості обставин та реальної відсутності майна чи доходів для її погашення не є підставою для застосування такого виняткового заходу, як розстрочення виконання судового рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши розмір заборгованості із 86787,28 до 85457,28 грн.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша, друга статті 141 ЦПК України).

Отже, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню 2385,28 грн (2422,4 х 98,5%) судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 1 травня 2025 року змінити, зменшивши розмір заборгованості із 86787,28 до 85457,28 грн. грн, а також розмір судового збору з 2422,40 грн до 2385,28 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуюча Талько О.Б.

Судді: Коломієць О.С.

Шалота К.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua