Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №761/34054/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34054/25

Провадження № 2/761/3605/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря - Сідого В.Ю.,

від позивача - представник Астапенко Л.М.,

від відповідача - Іконнікова Р.Є.,

розглянувши у відкритому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року представник Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:

1. Позбавити громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

2. Стягнути аліменти на утримання доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, сума аліментів не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку

3. Сплату судового збору покласти на відповідачку.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на первинному обліку Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації з 11.12.2018, у зв`язку із тривалою хворобою матері, яка перешкоджає їй виконувати свої батьківські обов`язки. 13.03.2025 до Служби від Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «Психіатрія»», надійшов висновок амбулаторної ЛКК, що громадянка ОСОБА_2 не має високого ступеня втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну недієздатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. На підставі цього, громадянці ОСОБА_2 було запропоновано забрати дитину із закладу (лист Служби від 06.06.2025 № 109/40-1312), що було нею проігноровано через брак коштів та небажання займатися вихованням дитини, її розвитком та утриманням. 25.06.2025 від неповнолітньої ОСОБА_3 до Служби надійшла заява, в якій вона просить позбавити її матір, ОСОБА_2 , батьківських прав. Вищенаведене свідчить про свідоме ухилення громадянки ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї доньки, оскільки вона не приділяє належної уваги вихованню, її розвитку, не виявляє турботу до неї, що протирічить принципам Конвенції ООН про права дитини та вимогам статей 12,15 Закону України «Про охорону дитинства».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2025 матеріали позову передані на розгляд судді Саадулаєва А.І.

Ухвалою суду від 16.09.2025 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 22.07.2026 до матеріалів справи долучено висновок Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації за № 109-6336 від 08.10.2025 щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнення аліментів.

Протокольною ухвалою суду від 22.07.2026 підготовче засідання у справі закрито, та призначено до розгляду по суті.

Відзив на позов відповідачкою не поданий.

В судовому засіданні, яке відбулось 24.07.2026, представник позивача щодо ухвалення рішення поклалася на розсуд суду, оскільки дитина виявила бажання повернутися додому.

В судовому засіданні, яке відбулось 24.07.2026, відповідачка просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки хоче, щоб дитина повернулася додому.

В судовому засіданні, яке відбулось 24.07.2026, представник третьої особи щодо ухвалення рішення також поклалася на розсуд суду, оскільки дитина виявила бажання повернутися додому.

За наслідком розгляду даної цивільної справи, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав судове засідання до 28.07.2026 о 12:45 для ухвалення та проголошення судового рішення.

Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового рішення, учасники справи повідомлялись належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Суд, дослідивши матеріали справи та наявні у ній письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємному зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Як вбачається із позовної заяви, Службою у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації проведено перевірку за фактом ухилення громадянки ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків.

Неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на первинному обліку Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації з 11.12.2018, у зв`язку із тривалою хворобою матері, яка перешкоджає їй виконувати свої батьківські обов`язки, (висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність тривалої хвороби від 06.12.2018 № 233/3855), відомості про батька внесені відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00051636436) та з метою соціально-правового захисту дитини, що залишилась поза сімейним оточенням, розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 02.01.2019 № 3, малолітній ОСОБА_4 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Також, розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 21.01.2019 № 32, малолітню ОСОБА_5 було влаштовано під опіку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (бабуся дитини).

21.06.2024 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Шевченківській районній в місті Києві державної адміністрації розглядалося питання «Звіт піклувальника ОСОБА_6 про виконання її опікунських обов`язків по відношенню її підопічної дитини, позбавленої батьківського піклування. Комісія рекомендувала ОСОБА_6 приділяти більше уваги дитині, слідкувати за її зовнішнім виглядом та поведінкою, не перекладати свої обов`язки на матір дитини, яка за станом здоров`я не може їх виконувати.

27.08.2024 був складений протокол про адміністративне правопорушення на піклувальника ОСОБА_6 , в зв`язку з тим, що її підопічна ОСОБА_1 не прийшла додому (погіршилися стосунки між підопічною та піклувальником).

27.08.2024 неповнолітня ОСОБА_1 написала заяву, щоб зняли опіку з ОСОБА_6 , в зв`язку з тим, що піклувальник зловживає спиртними напоями, та б`є її.

04.09.2024 року в Службі у справах дітей та сім`ї ОСОБА_7 написала заяву щодо її влаштування до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації), у зв`язку із тим, що у неї склалися складні відносини з бабусею ОСОБА_8

04.09.2024 неповнолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було влаштовано до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 (направлення від 04.09.2024 № 63-В/3).

09.09.2024 піклувальник ОСОБА_6 написала заяву про звільнення її від здійснення повноважень піклувальника. Розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 24.09.2024 № 811, ОСОБА_6 звільнено від здійснення повноважень піклувальника над неповнолітньою ОСОБА_1 .

13.03.2025 до Служби від Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «Психіатрія», надійшов висновок амбулаторної JIKK, що громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має високого ступеня втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну недієздатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 може виконувати батьківські обов`язки по відношенню до неповнолітньою ОСОБА_1 , розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.05.2025 № 350, ОСОБА_1 втратила статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Враховуючи зазначене, громадянці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було запропоновано забрати дитину із закладу (лист Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.06.2025 № 109/40-1312).

25.06.2025 від неповнолітньої ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім`ї надійшла заява, в якій вона просить позбавити її матір ОСОБА_2 батьківських прав.

Відповідно до листа Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації від 10.07.2025 № 069012/235, з часу перебування неповнолітньої ОСОБА_9 в Центрі її матір ОСОБА_2 жодного разу не відвідувала доньку.

22.07.2026 протокольною ухвалою до матеріалів справи долучено висновок Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації за № 109-6336 від 08.10.2025, щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнення аліментів, з якого вбачається, що Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути аліменти.

Крім цього, як вбачається із матеріалів справи, бабуся ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.12.2025.

Опитана в судовому засіданні, яке відбулося 24.07.2026, в присутності психолога ОСОБА_10 , неповнолітня ОСОБА_1 , повідомила суд, що вона на даний час проживає в інтернаті. При цьому зауважила, що заяву, в якій вона просить позбавити її матір ОСОБА_2 батьківських прав, писала під тиском, оскільки на той момент вони проживали разом з бабусею ОСОБА_6 , та відносини у них з бабусею були дуже погані, тому вона хотіла просто втекти саме від бабусі. Крім цього, зазначила, що з матір`ю в неї гарні відносини, бачаться в інтернаті двічі на тиждень. Також, часто спілкуються по телефону. Щодо центру, в якому вона перебувала на початку, зазначила, що там до неї матір не пускали. Враховуючи викладене, висловила бажання проживати саме із матір`ю.

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Преамбулою Конвенції визначено, що держави-учасниці беруть до уваги принципи, закладені в Декларації прав дитини, яка прийнята Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року. У відповідності до 6 принципу цієї Декларації дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю.

Із положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» ("Mamchur v. Ukraine", заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, п. 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, п.п. 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно із ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п.п.15 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.03.2007, № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб,які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі № 638/6919/16-ц).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 24.06.2020 року у справі № 344/6374/18, від 08.04.2020 року у справі № 645/731/18, від 29.01.2020 року у справі № 127/31288/18, від 29.01.2020 року у справі № 643/5393/17, від 17.01.2020 року у справі № 712/14772/17, від 25.11.2019 року у справі № 640/15049/17, від 24.04.2019 року у справі № 331/5427/17, від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц.

Як встановлено в судових засіданнях, відповідачка ОСОБА_2 не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а саме відвідує за можливості свою доньку в інтернаті, спілкується з нею по телефону (надала свій мобільний телефон для огляду в судовому засіданні). При цьому, у неї на утриманні та вихованні перебуває ще одна дитина.

Отже, твердження представника позивача, що відповідачка досить тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, належним чином не приймає участі у її вихованні та навчанні, не знайшли свого повного підтвердження при розгляді даної справи, а отже вказані обставини не є безумовними та достатніми для позбавлення відповідачки батьківських прав та застосування такого крайнього заходу впливу, оскільки деякої бездіяльності з боку матері недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав.

При цьому, посилання представника позивача на остаточне і свідоме самоусунення відповідачки від спілкування та не бажання зберігати контакт з донькою є також безпідставними, оскільки як повідомила сама дитина, вона постійно спілкується із матір`ю. При цьому, сам по собі факт, що таке спілкування відбувається частіше по телефону та є нетривалим, не може свідчити про свідоме небажання відповідачки підтримувати контакт з донькою.

Щодо представленого висновку органу опіки та піклування, в якому визнано за доцільним позбавлення відповідачки батьківських прав щодо неповнолітньої доньки, суд зазначає наступне.

Висновок Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є обов`язковим для суду (ч. 5, 6 ст. 19 СК України).

Викладене в листі Центру від 10.07.2025 № 069012/235 та від 19.09.2025 № 069012/325, а саме те , що з часу перебування неповнолітньої ОСОБА_9 в Центрі, ОСОБА_2 жодного разу не відвідувала доньку, спростовується показами самої неповнолітньої, наданими в судовому засіданні, в присутності психолога, а саме те, що матір намагалася до неї потрапити, але на це їй дозволу не надавали.

Так, визначаючи за доцільним позбавлення відповідачки батьківських прав щодо дитини, у вказаному висновку органом опіки та піклування фактично не наведено обставин, які б давали підстави для застосування такої виключної міри, як позбавлення батьківських прав матері, а також не наведено мотивів, за яких орган опіки та піклування дійшов висновку що позбавлення батьківських прав відповідачки буде відповідати найкращим інтересам дитини.

З огляду на викладене, за встановлених судом обставин справи, на даний час вищевказані обставини не є безумовними та достатніми для позбавлення відповідачки батьківських прав та застосування такого крайнього заходу впливу, тому в задоволенні позовних вимог в частині позбавлення батьківських прав слід відмовити.

При цьому, згідно зі статтею 166 Сімейного кодексу України, суд вирішує питання про стягнення аліментів одночасно із задоволенням позову про позбавлення батьківських прав.

Оскільки в задоволенні позовних вимог в частині позбавлення батьківських справ відмовлено, також не підлягає задоволенню і вимога про стягнення аліментів з відповідачки.

Також, з огляду на те, що суд відмовляє у позові, та те, що позивач, згідно з п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», був звільнений від сплати судового збору, на підставі статті 141 ЦПК України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 07.08.2026.

Суддя: