Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №361/3035/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 361/3035/26

Провадження № 2/760/16609/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Н.В., за участю секретаря судового засідання Гержової С.О., в присутності сторін : позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки - адвоката Константинова О. Г., відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

17 березня 2026 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Константинова Олексія Геннадійовича звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 12 000,00 грн, переданих відповідачу як застава за договором найму житлового приміщення, а також понесених судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 10 лютого 2025 року між ОСОБА_2 як наймодавцем та ОСОБА_1 як наймачем укладено договір найму житлового приміщення (квартири) № 1, відповідно до якого відповідач передав позивачці у тимчасове платне користування квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час укладення договору позивачка сплатила відповідачу орендну плату за перший місяць у розмірі 12 000,00 грн та передала передбачену договором заставу в такому самому розмірі - 12 000,00 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 10 лютого 2025 року.

Позивачка зазначала, що в жовтні 2025 року відповідач повідомив їй про намір поселити до квартири іншого наймача та продати квартиру. У зв`язку із цим позивачка почала шукати інше житло, 13 жовтня 2025 року уклала новий договір найму, а 17 жовтня 2025 року звільнила квартиру відповідача. Після вивезення речей відповідач змінив замки у квартирі, внаслідок чого позивачка втратила доступ до приміщення.

Після припинення користування квартирою відповідач передану йому заставу не повернув. З метою досудового врегулювання спору позивачка у жовтні 2025 року зверталася до відповідача з вимогою про повернення коштів, а 25 січня 2026 року її представник повторно направив відповідну претензію. Незважаючи на це, 12 000,00 грн позивачці не повернуто.

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали й просили задовольнити його повністю. Позивачка пояснила, що відповідач фактично припинив договірні відносини, після звільнення нею квартири змінив замки та не забезпечив можливості забрати всі речі. Твердження відповідача про прострочення оплати й пошкодження майна вважала неправдивими.

Відповідач ОСОБА_2 письмового відзиву на позов не подав. У судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. Посилався на затримки зі сплатою орендної плати, неналежний стан квартири після проживання позивачки, пошкодження належного йому майна, зокрема фасаду шафи, а також на умови договору, відповідно до яких у разі прострочення орендної плати застава може залишатися у наймодавця.

Водночас відповідач пояснив, що письмового повідомлення про розірвання договору позивачці не направляв, оскільки, за його твердженням, наміру розривати договір не мав. Будь-яких письмових доказів існування заборгованості з орендної плати чи комунальних послуг, переліку пошкодженого майна, вартості ремонту або інших витрат суду не подав.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2026 року матеріали цивільної справи передано за виключною підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

22 травня 2026 року справу за результатами автоматизованого розподілу передано судді Сердюк Н.В.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03 червня 2026 року справу прийнято до провадження та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Під час розгляду справи відповідачу надано можливість ознайомитися з позовною заявою та доданими до неї документами й подати відзив. Відзив або інші письмові докази відповідачем не подані.

21 серпня 2026 року справа розглянута у відкритому судовому засіданні за участю сторін. Представник позивачки брав участь у засіданні поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua. Після дослідження письмових доказів та проведення судових дебатів суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

Судом установлено, що 10 лютого 2025 року ОСОБА_2 як наймодавець та ОСОБА_1 як наймач уклали письмовий договір найму житлового приміщення (квартири) АДРЕСА_2 .

За пунктом 1.1 договору наймодавець передав, а наймач отримала у тимчасове платне користування квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , для проживання позивачки та ОСОБА_3 .

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору строк його дії становив шість місяців із моменту підписання сторонами та надалі автоматично продовжувався на один місяць, якщо жодна зі сторін не заявить про його розірвання.

Пунктом 5.1 договору розмір орендної плати встановлено у сумі 12 000,00 грн на місяць.

У пункті 5.2 договору передбачено щомісячне внесення орендної плати, однак конкретне число місяця, не пізніше якого вона мала бути внесена, сторонами під час заповнення договору не зазначено.

Пунктом 5.4 договору передбачено передання наймачем наймодавцю застави в розмірі 12 000,00 грн для забезпечення виконання зобов`язань наймача.

Згідно з умовами пунктів 5.4.1-5.4.3 договору сума застави могла бути використана наймодавцем для погашення підтвердженої заборгованості з орендної плати та комунальних послуг, а також для відшкодування витрат на ремонт приміщення або майна наймодавця, пошкодженого внаслідок дій чи бездіяльності наймача. Після закінчення дії договору застава підлягала поверненню наймачу з урахуванням зазначених умов.

Відповідно до пункту 6.1.3 договору наймодавець мав право розірвати договір в односторонньому порядку, усно та письмово попередивши наймача відповідним листом за один календарний місяць до запланованої дати розірвання.

Пунктом 7.2.1 договору наймачу також надано право достроково припинити договір шляхом усного та письмового повідомлення за один календарний місяць до запланованої дати припинення.

Згідно з пунктом 8.4 договору в разі неусунення наймачем недоліків приміщення на день припинення договору сума застави повертається з урахуванням вартості усунення таких недоліків у прийнятний для сторін спосіб.

Факт передання квартири позивачці оформлено актом приймання-передачі від 10 лютого 2025 року, підписаним обома сторонами.

У цьому акті сторони підтвердили задовільний технічний, санітарний та зовнішній стан квартири, передання наймачу ключів, а також сплату позивачкою орендної плати за перший місяць у розмірі 12 000,00 грн і передання відповідачу застави в розмірі 12 000,00 грн.

Отримання відповідачем спірної суми також фактично не заперечувалося ним під час судового розгляду.

Сторони визнали, що в жовтні 2025 року позивачка припинила проживання у квартирі та вивезла свої речі. Відповідач підтвердив, що після цього змінив замки у квартирі. Отже, не пізніше 18 жовтня 2025 року користування позивачкою житлом фактично припинилося, а відповідач відновив одноосібний контроль над квартирою.

Доказів повернення позивачці забезпечувального платежу в сумі 12 000,00 грн матеріали справи не містять.

IV. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема шляхом примусового виконання обов`язку в натурі.

За частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема передати майно чи сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор відповідно до частини другої статті 530 ЦК України має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною другою статті 546 ЦК України договором або законом можуть бути встановлені інші, крім прямо передбачених частиною першою цієї статті, види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статей 626, 627, 628, 629 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; сторони є вільними у визначенні умов договору; зміст договору становлять погоджені сторонами умови; укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За статтею 810 ЦК України за договором найму житла власник житла передає або зобов`язується передати наймачеві житло для проживання в ньому на певний строк за плату.

Договір найму житла відповідно до статті 811 ЦК України укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 820 ЦК України розмір плати за користування житлом установлюється в договорі найму житла.

Відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх усебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.

V. Мотивована оцінка та висновки суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить із того, що визначення переданої відповідачу суми терміном «застава» саме по собі не змінює її правової природи.

За змістом пунктів 5.4-5.4.3 договору сума в розмірі 12 000,00 грн, названа сторонами «Заставою», була передана відповідачу не як орендна плата за певний період користування житлом, а з метою забезпечення належного виконання позивачкою зобов`язань за договором найму. Сторони визначили випадки, за яких ця сума могла залишитися у наймодавця або бути використана ним для погашення заборгованості з орендної плати чи комунальних послуг, а також для відшкодування витрат на усунення пошкоджень приміщення та майна наймодавця. Водночас після припинення дії договору сума застави підлягала поверненню наймачу з урахуванням підтверджених і визначених відповідно до умов договору відрахувань. Отже, для вирішення спору визначальним є не саме найменування платежу, а наявність передбачених договором і належно доведених підстав для його утримання відповідачем.

Відповідно до встановлених фактичних обставин суд самостійно визначає правову природу спірних відносин та застосовує норми права, які їх регулюють, не змінюючи при цьому предмета та фактичних підстав позову.

Посилання відповідача на пункт договору про залишення застави у наймодавця через несвоєчасне внесення орендної плати суд відхиляє.

Застосування такого наслідку пов`язане з невнесенням орендної плати протягом трьох днів після закінчення строку, визначеного пунктом 5.2 договору. Однак конкретне число місяця, до якого мала бути внесена плата, у пункті 5.2 сторонами не зазначено. Отже, на підставі змісту договору неможливо встановити початок та закінчення передбаченого триденного строку прострочення.

Крім того, пункт 5.4.1 договору передбачає право наймодавця в такому випадку розірвати договір в односторонньому порядку, тоді як пункт 6.1.3 вимагає усного та письмового попередження наймача про розірвання договору. Відповідач у судовому засіданні визнав, що письмово про розірвання договору позивачку не повідомляв та стверджував, що наміру розривати договір не мав.

Таким чином, відповідач не довів настання сукупності визначених договором обставин, за яких у нього виникало право залишити всю суму забезпечувального платежу.

Посилання відповідача на недотримання позивачкою місячного строку попередження про припинення договору також не є самостійною підставою для неповернення 12 000,00 грн. Пункт 7.2.1 договору не передбачає автоматичного переходу забезпечувального платежу у власність наймодавця в разі порушення наймачем строку попередження. Відповідач міг посилатися на наявність спричинених таким порушенням збитків, однак їх існування та розмір належними доказами не підтвердив.

Суд ураховує, що у претензії від 18 жовтня 2025 року позивачка зазначала про можливість вирахування із заставної суми плати за період із 10 до 17 жовтня 2025 року. Водночас таке формулювання було частиною запропонованого позивачкою способу досудового врегулювання спору, не містило розрахунку та безумовного визнання конкретної суми заборгованості.

У позовній заяві та під час судового розгляду позивачка посилалася на внесення 09 жовтня 2025 року коштів за наступний період користування квартирою. Натомість відповідач, заперечуючи отримання цих коштів та посилаючись на прострочення, не надав суду власного розрахунку орендної заборгованості, не визначив періоду й конкретної суми несплаченої орендної плати та не подав будь-яких письмових доказів на підтвердження існування такого боргу.

За відсутності доказів існування та розміру заборгованості суд не має підстав самостійно визначати суму, яку відповідач міг би утримати із забезпечувального платежу.

Не підтверджені доказами й твердження відповідача про пошкодження майна та неналежний стан квартири.

Договір передбачав складення під час повернення квартири акта із зазначенням виявлених недоліків і претензій сторін. Однак такий акт відповідачем не складено та до суду не подано.

У матеріалах справи відсутні фотографії або відеозаписи стану квартири на час припинення користування нею позивачкою, перелік пошкодженого майна, документи про придбання чи ремонт такого майна, кошториси, рахунки, акти виконаних робіт або інші докази, які давали б можливість установити факт пошкодження, причину його виникнення та розмір відповідних витрат.

Зміна відповідачем замків після виїзду позивачки та припинення її доступу до квартири також виключали можливість подальшого спільного огляду приміщення та погодження сторонами переліку недоліків і вартості їх усунення в порядку, визначеному договором.

Самих лише усних пояснень відповідача про пошкодження фасаду шафи, посуду або іншого майна недостатньо для встановлення підстав і конкретного розміру коштів, які могли бути утримані із забезпечувального платежу.

Отже, позивачка довела факт передання відповідачу 12 000,00 грн, припинення користування квартирою та неповернення цих коштів. Натомість відповідач не довів існування передбачених договором правових підстав для утримання всієї суми або її частини.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач безпідставно утримує належні позивачці кошти, а позов про стягнення 12 000,00 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України понесений позивачкою судовий збір у розмірі 1 331,20 грн підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 15, 16, 509, 525, 526, 530, 546, 626-629, 810, 811, 820 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість із повернення забезпечувального платежу за договором найму житлового приміщення від 10 лютого 2025 року в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Головуюча суддя Наталія СЕРДЮК