Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №760/11209/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/11209/26 2/760/15173/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Нестеренко Т.В.,

за участю секретаря - Петренко А.Є.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулось до суду із зазначеною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.10.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №3786583, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в сумі 7500,00 грн. строком на 29 днів зі сплатою процентів в розмірі 1,60% в день.

Позикодавець виконав умови Договору, надавши відповідачу грошові кошти в сумі 7500,00 грн. Проте відповідач умови Договору належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 21780,00 грн, з яких: 7500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14280,00 грн. - заборгованість за відсотками.

01.04.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу № 016-010421, за умовами якого останній набув права грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за Договором позики №3786583 від 22.10.2020 року.

05.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено Договір факторингу № 05/12/25-01 за умовами якого останній набув права грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за Договором позики №3786583 від 22.10.2020 року.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 05/12/25 від 05.12.2025 року сума заборгованості відповідача, яка перейшла до позивача, складає 21780,00 грн, з яких: 7500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14280,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість разом із витратами по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витратами на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн..

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Нестеренко Т.В.

Ухвалою судді від 11 травня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судовий розгляд.

Відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, Відповідачпозовні вимоги визнає частково (в частині суми за основною сумою боргу у розмірі7 500,00 грн. та відсотків за перші 29 днів договору у розмірі 3 480,00 грн.).В іншій частині позовних вимог (щодо нарахування відсотків поза межами строкудоговору за 100 днів штучної пролонгації, Відповідач позовні вимоги не визнає,вважає їх незаконними, безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству України та сталій практиці Верховного Суду, а також у зв`язку зі спливом загальної позовної давності з огляду на наступне:

1. Щодо причин виникнення заборгованості:

22.10.2020 р. Відповідачем було оформлено позику за договором позики № 3786583 в сумі 7500,00 грн. Строк позики за договором становить 29 днів. Відсоток за користування позикою, згідно договору позики, становить 1,6%. Утворення заборгованості викликане об`єктивними форс-мажорними обставинами: спочатку введенням жорстких обмежень у період карантину, а згодом початком воєнних дій, що потягло за собою втрату джерела доходу. Зазначені обставини мали непереборний характер, через що виконання фінансових зобов`язань стало тимчасово неможливим. Дії Відповідача не містили умисного ухилення від сплати боргу.

2. Щодо спливу загальної позовної давності:

Договір позики було укладено 22.10.2020 р. на строк 29 днів, отже строк дії та виконання зобов`язань сплив у листопаді 2020 р. Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа могла довідатися про порушення свого права. Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність становить три роки. Позивач звернувся до суду лише у 2026 році, тобто за межами трирічного строку. Крім того, Позивач не надав суду жодних доказів того, що карантинні обмеження чи введення воєнного стану реально перешкоджали йому звернутися до суду вчасно протягом останніх 5,5 років. Позивач є професійним учасником ринку, він мав безперешкодний доступ до правосуддя протягом 2020-2026 років, весь цей час він працював, а тому посилання на мораторій є зловживанням правом.

3. Щодо незаконності нарахування відсотків поза межами строку кредитування:

Строк позики за договором становив 29 днів (з 22.10.2020 р. по 19.11.2020 р.), а щоденна ставка складала 120,00 грн. За період дії договору (перші 29 днів) належний розмір відсотків становить 3 480,00 грн. (29*120=3 480). Проте після закінчення строку позики за договором нарахування відсотків у розмірі 120,00 грн. було продовжено неправомірно щодня за наступні 100 днів прострочення, що сформувало безпідставну заборгованість у розмірі 12 000,00 грн. (100*120=12000). Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі від

28.03.2018 р. під № 444/9519/12 право кредитодавця нараховувати, передбачені договором, відсотки за користування позикою припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

4. Щодо посилань Позивача на пункт договору про автоматичну пролонгацію строку

дії договору:

Верховний суд зазначає, що сама по собі наявність у договорі умови про автоматичне продовження строку його дії, у разі невиконання зобов`язань, не означає, що строк дії може бути подовжено без підписання сторонами додаткових угод та, якщо Відповідач не здійснював дій, що свідчать про добровільну пролонгацію. Після закінчення, погодженого сторонами, строку позики (починаючи з 30-го дня) договір позики припиняє дію в частині нарахування договірних відсотків. Таким чином, нарахування відсотків поза межами строку позики у розмірі 12 000,00 грн. є повністю безпідставним та підлягає виключенню з загальної суми стягнення.

5. Щодо невідповідності нарахованих сум критеріям справедливості:

Відповідно до ч. 3 ст. 509 та ст. 233 Цивільного кодексу України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Заявлена Позивачем сума відсотків (14 280,00 грн.) більш ніж вдвічі перевищує суму самої позики (7 500,00 грн.). Нарахування відсотків за щоденною ставкою під час прострочення є каральними за своєю природою, що є неспівмірним із будь-якими можливими збитками кредитора.

6. Щодо необґрунтованості та неспівмірності витрат, понесених на професійну

правничу допомогу:

Позивач просить стягнути з Відповідача витрати, понесені на професійну правничу допомогу у сумі 4 500,00 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату правничих послуг має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим правником, та обсягом

наданихнаданих послуг.

Дана справа є малозначною, розглядається у спрощеному провадженні та є типовою. ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» є професійним учасником ринку з власним штатом юристів, тому залучення сторонніх правників для подачі типового позову є штучним збільшенням судових витрат. Зважаючи на практику Верховного Суду (додаткова постанова від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц), заявлена Позивачем сума витрат на правничу допомогу (до 9 500,00 грн.) не відповідає критеріям розумності та підлягає повному скасуванню.

На підставі вищевикладного, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справах 444/9519/12, 755/9215/15-ц, просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності та повністю відмовити Позивачу у задоволенні позову. У разі відмови у застосуванні позовної давності, задовольнити позовні вимоги ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» частково: Відмовити ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» у стягненні відсотків поза межами строку позики у розмірі 12 000,00 грн.

Стягнути з Відповідача на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за основною сумою боргу у сумі 7 500,00 грн. та законні відсотки за 29 днів дії договору у розмірі 3 480,00 грн. (всього - 10 980,00 грн.). Повністю відмовити ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 500,00 грн. через їх

необґрунтованість та неспівмірність.

Позивачем було надано відповідь на відзив, в якому він зазначив, щодо нарахування процентів за договором позики №3786583 від 22.10.2020 року наступне.

Відповідно до п. 4.2. договору позики № 3786583, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок та умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та

процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. (Правила про надання грошових коштів у позику від 14.08.2020 (повернення позики в кінці строку) - містяться в матеріалах справи).

Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 29 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим. Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61- 18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статі 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Водночас, зобов`язання невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб. Закінчення строку дії договору не є підставою для відхилення від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №911/94/23 від 14.02.2024 року. (див. п.61).

Окрім того, Верховним Судом у справі №910/9072/17 від 26.06.2018 року зроблено висновок про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно з вимогами ст. 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Отже, доводи Відповідача, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами - є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань. Більш того, позивач просить стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2.7 % за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими Відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику - не нараховано, оскільки зазначена процента ставка значно фінансово навантажить Відповідача.

Щодо строку позовної давності:

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні »№ 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, який набрав чинності 17 квітня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії

воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Закон України №4434-ІХ від 14.05.2025 року «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким виключено пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» щодо призупинення строків позовної давності, набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 04.09.2025 року.

Таким чином, у період з 02 квітня 2020 року по 04 вересня 2025 року строки позовної давності були зупинені, позивач звернувся із позовної заявою до суду 10.03.2026 року, відтак вдень звернення до суду - строки позовної давності Позивачем не порушені.

Щодо витрат Позивача на правничу допомогу:

Вважаємо, що Позивачем у повному обсязі доведено витрати на правничу допомогу, адже до позовної заяви було додано належні та допустимі докази понесення таких витрат, зокрема договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують обсяг та характер наданих послуг, а також платіжні документи, які свідчать про фактичну сплату відповідної грошової суми.

Зазначені докази відповідають вимогам ЦПК України, підтверджують реальність, обґрунтованість та співмірність витрат на правничу допомогу.

Крім того, розмір витрат на правничу допомогу є розумним з урахуванням складності справи, обсягу підготовлених процесуальних документів, витраченого часу та значення справи для Позивача. Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували понесення вказаних витрат або свідчили про їх надмірність, у зв`язку з чим підстави для зменшення розміру заявлених витрат відсутні.

За таких обставин витрати Позивача на правничу допомогу підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Щодо доказів наданих Відповідачем:

Слід зазначити, що Відповідач - доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було (контр розрахунок, тощо..), а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами Позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду. (ст. 89 ЦПК України).

Позивач - представник ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов просив задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, у відзиві просив розглядати справу без його участі.

За приписами частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив обставини та дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 22.10.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №3786583 в електронній формі.

Відповідно до умов вказаного Договору: сума кредиту 7500,00 грн; строк кредитування/строк договору 29 днів; процентна ставка/день 1,60% (фіксована). Номер електронного платіжного засобу відповідача, зазначений у розділі 1 Договору «Юридичні адреси та реквізити сторін».

На виконання умов Договору позики №3786583 від 22.10.2020 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було надано відповідачу кредит у розмірі 7500,00 гривень, який був перерахований 22.10.2020 року безготівковим переказом на його рахунок (картка № НОМЕР_1 ), що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» вих. № КД-000102360/ТНПП від 08.01.2026 р. та копією платіжної інструкції/Операція 85866а3b-aaf1-4ed1-8a03-02dc12d83fbf.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, кредит не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Право вимоги заборгованості за Договором позики №№3786583 від 22.10.2020 перейшло до позивача, а саме до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», на підставі Договору факторингу № 016-010421 від 01 квітня 2021 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс», та Договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 року, укладеного між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».

Відповідно до Реєстру прав вимог № 05/12/25 від 05.12.2025 року сума заборгованості відповідача, яка перейшла до позивача, складає 21780,00 грн, з яких: 7500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14280,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як визначено статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно правового висновку Великої Палатою Верховного Суду №202/4494/16-ц від 31.10.2018 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 виникли правовідносини у зв`язку з укладенням Договору №3786583 від 22.10.2020. Фактично отримані та використані відповідачем грошові кошти в сумі 7500,00 грн. у добровільному порядку не повернуті. ОСОБА_1 було повідомлено про умови, правила та відсотки банку, однак відповідач не виконав обов`язок з повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Судом також встановлено факт переходу до позивача права грошової вимоги за вказаним Договором позики №3786583 від 22.10.2020 на підставі Договору факторингу № 016-010421 від 01 квітня 2021 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс», та Договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 року, укладеного між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».

Як вбачається з Реєстру прав вимог № 05/12/25 від 05.12.2025 року сума заборгованості відповідача, яка перейшла до позивача, складає 21780,00 грн, з яких: 7500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14280,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідач у своєму відзиві не оспорює правомірності Договору позики, Договорів факторингу, визнання їх недійсним в судовому порядку. За таких обставин, виходячи з презумпції правомірності договору, встановленої в статті 204 ЦК України, Договір позики, Договори факторингу, а також права вимоги за ними є дійсними та правомірними.

Доказів погашення заборгованості або обґрунтованих заперечень щодо її розміру відповідач суду не надав, а відтак надані позивачем розрахунки заборгованості приймається судом як достовірні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Водночас позивач просить стягнути на його користь витрати на правничу допомогу у сумі 4500,00 грн.Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із цим позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 141, 142, 258-260, 263-265, 267, 274-279, 355 ЦПК України, статтями 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 536,599, 626- 638, 1048- 1054, 1077, 1078 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість у розмірі 21780,00 грн, з яких: 7500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14280,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» судовий збір в розмірі 2662,40 грн..

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відомості про сторін:

Позивач: ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, ЄДРПОУ 44280974.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя Т.В. Нестеренко