Вирок від 02 вересня 2026 р. у справі №759/3463/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/3463/26

пр. № 1-кп/759/922/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026105080000080 від 23 січня 2026 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, українця, громадянина України, розлученого, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-07.02.2022 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць, звільнений з місць позбавлення волі 01.12.2023 у зв`язку з відбуттям покарання;

-16.04.2025 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців,

-19.02.2026 Святошинським районним судом м. Києва за ч.2 ст.309, ч.1 ст. 393 КК України, на підставі ч.1 ст.70, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 1 (один) місяць,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

встановив:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

ОСОБА_3 , будучи раніше засудженим за ч. 1 ст. 309 КК України (16.04.2025 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 6 ( шість) місяців), вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

23.01.2026 за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, 4, працівниками поліції було зупинено ОСОБА_3 , у якого було вилучено згорток обмотаний ізоляційною стрічкою, чорного кольору, в середині якого знаходився поліетиленовий пакет з пазовим замком з вмістом кристалічної речовини білого кольору, яку останній зберігав для власного вживання, без мети збуту.

Так, ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, 23.01.2026, перебуваючи за адресою: м.Київ, вул. Академіка Єфремова, 4 знайшов згорток обмотаний ізоляційною стрічкою, чорного кольору, в середині якого знаходився поліетиленовий пакет з пазовим замком з вмістом кристалічної речовини білого кольору, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено.

Усвідомлюючи, що дана речовина містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, ОСОБА_3 , маючи злочинний намір, спрямований на зберігання без мети збуту особливо небезпечної психотропної речовини, поклав її до правої рукавиці, чорного кольору, в які був одягнутий, таким чином знайшов та став зберігати особливо небезпечну психотропну речовину, обіг яких заборонено - PVP, без мети збуту, для особистого вживання.

В подальшому, 23.01.2026, в проміжок часу з 13 год. 18 хв. по 14 год., 00 хв., ОСОБА_3 , знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, 4, був викритий працівниками поліції, яким добровільно, у присутності двох понятих, під час огляду місця події, з правої рукавиці чорного кольору, в які був одягнутий, видав згорток обмотаний ізоляційною стрічкою, чорного кольору, в середині якого знаходився поліетиленовий пакет з пазовим замком з вмістом кристалічної речовини, білого кольору.

Згідно висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України №CE-19/111-26/3824-НЗПРАП від 30.01.2026 року встановлено, що у наданій на дослідження кристалоподібній речовині, білого кольору виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 2,312 г.

Згідно списку №2 «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» Таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 PVP є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Відповідно до таблиці №2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров?я України №188 від 01.08.2000 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров?я України №634 від 29.07.2010), розмір виявленої та вилученої у ОСОБА_3 особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено ,- PVP масою 2,312 г. становить великий розмір.

Дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання без мети збуту психотропної речовини у великих розмірах, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, визнав повністю, не оспорював викладені в обвинувальному акті обставини, надав покази за змістом яких, 23.01.2026, перебуваючи за адресою: м.Київ, вул. Академіка Єфремова, 4, неподалік дитячого майданчику знайшов згорток, розумів, що в ньому знаходиться наркотик, підняв його з метою особистого вживання, проте невдовзі був зупинений працівниками поліції. Обсяг психотропної речовини не заперечував. У скоєному щиро розкаявся та просив призначити йому мінімально можливе покарання.

Згідно ст.3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини та не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Суд також пересвідчився в тому, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, підстави вважати, що обвинувачений оговорює себе відсутні. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та знаходить вірною кваліфікацією його дій за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини у великих розмірах,без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії нетяжкого злочину, відношення обвинуваченого до скоєного, який критично оцінює свою поведінку, особу обвинуваченого, який раніше судимий, неодружений, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває.

Обставиною, яка згідно ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_3 є щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченим своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжуюють покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

З огляду на вищевикладене, виходячи із сукупності усіх обставин кримінального провадження, беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за потрібне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч.2 ст.309 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_3 був засуджений 19.02.2026 Святошинським районним судом м. Києва за ч.2 ст.309, ч.1 ст. 393 КК України, на підставі ч.1 ст.70, ст.71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 1 (один) місяць.

Враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 309 КК України до постановлення вироку Святошинського районного суду м. Києва від 19.02.2026 року, суд, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим, призначеним за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19.02.2026 року.

Підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст.75 КК України або ж застосування ст.69 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься й питання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд враховує, що ОСОБА_3 утримується в умовах ізоляції від суспільства на підставі вироку Святошинського районного суду м. Києва від 19.02.2026 року, а тому суд не вбачає підстав для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання даного вироку.

На підставі ч.2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в розмірі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. (висновок експерта від 23.01.2026 №CE-19/111-26/3824-НЗПРАП).

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку статті 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим, призначеним за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19.02.2026 року, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дати взяття його під варту у даному кримінальному провадженні, тобто з 03 лютого 2026 року, зарахувавши у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в розмірі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Речові докази: психотропну речовину - PVP, масою 2,312 г., що зберігається в кімнаті збереження речових доказів Святошинського УП ГУНП у м.Києві, - знищити;

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1