Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №758/15068/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/15068/26

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С.,

присяжних: Алексєєнко А. В., Радзіловської О. С.,

за участю секретаря судового засідання - Омельченко К. С., представника комунального некомерційного підприємства «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» - лікаря-психіатра Беспалової В.А., ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , прокурора Зоріної О.Г., Глови Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою директора комунального некомерційного підприємства «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» Мішиєва В.Д., заінтересована особа - ОСОБА_3 , про госпіталізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до комунального некомерційного підприємства «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» у примусовому порядку

В С Т А Н О В И В :

Директор комунального некомерційного підприємства «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» (далі - КНП «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія») Мішиєв В. Д. звернувся до суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку.

Заява обґрунтована тим, що до КНП «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» 26.08.2026 о 14 год. 51 хв., госпіталізовано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Підстава для госпіталізації: погіршення психічного стану, в зв`язку з наявністю галюцинаторно-параноїдної симптоматики, агресивною поведінкою, суїцидальними висловлюваннями, відмовою від самостійного прийому їжі та води.

З анамнезу та зі слів дружини пацієнта та його сестри: вперше зміни в психічному стані відбулись у вересні 2020 року, коли на тлі підвищення АТ та соматичних скарг, що характеризувались спазмами в животі, внаслідок оперативного втручання, з`явилась тривога, знижений настрій, порушення сну, у зв`язку з чим, звернувся у приватному порядку до лікаря-психіатра, у зв`язку з депресивною симптоматикою приймав лікування до січня 2021 року (таб.клабел 15 мг) після чого стан покращився, лікування припинив. З того часу у подальшому за кваліфікованою психіатричною допомогою не звертався.

Психічний стан змінився різко у 20-х числах серпня 2026 року. Пацієнт має супутню артеріальну гіпертензію з приводу якої тривало приймає антигіпертензивну терапію, зі слів дружини, приблизно за тиждень до теперішньої госпіталізації, самостійно припинив прийом антигіпертензивних препаратів, на тлі чого відзначалось підвищення артеріального тиску. Дружина пов`язує погіршення стану пацієнта з подіями на її роботі: за місцем проживання проводився обшук, було вилучено мобільний телефон, в зв`язку з чим, пацієнт почав відчувати виражений страх за дружину, побоювався її арешту. Надалі, стан супроводжувався наростанням тривоги, дратівливості, маячної симптоматики: перестав спати, вночі будив дружину, кричав, викликав бригаду ЕМД, стверджуючи, що дружина веде себе «дивно», поводився мінливо: «то впорядковано та адекватно, то різко підозріло, недовірливо, агресивно». Почав висловлювати ідеї, що за ним стежать, спостерігають, його телефони прослуховують та впливають на мозок, періодично перепитував дружину, де вона живе, висловлював сумніви «щодо її справжності», говорив: «я не розумію, де ти справжня, а де не ти?». Забирав у членів родини мобільні телефони, вимикав їх, пояснюючи це необхідністю запобігти стеженню за ним. Стверджував, що члени родини «несправжні», що «їх підмінили, що вони за ним спостерігають».

Відзначались епізоди агресивної поведінки щодо близьких, фізична агресія: вдарив дружину, штовхнув матір, намагався схопити її за шию. Казав рідним, «що спілкується з Богом та неправильно зробив вибір», після чого різко «зависав», висловлював ідеї суїцидального змісту, казав, що «вихід тільки один - удушитись», хапав себе за шию. Зі слів дружини та сестри, у зв`язку з таким станом тривало не спав, протягом близько 3-х діб практично не вживав їжі. Рідними було викликано швидку медичну допомогу до квартири, де вони проживають.

Із супровідного листка Е(ш)МД № 9 - № 26-069124, прибувши на місце події: «скарг не висловлює зважаючи на стан. Зі слів сестри, два тижні майже не спить, став тривожний, підозрілий, вчора вдарив маму». У зв`язку з галюцинаторно-параноїдним синдромом був доставлений до КНП «ПСИХІАТРІЯ», госпіталізований примусово. Добровільну згоду на огляд, госпіталізацію та лікування підписати відмовився.

27.08.2026 об 11 год. 00 хв. оглянутий консиліумом лікарів-психіатрів у складі: заступника директора Лебедєва Д. С. , завідуючого відділенням № 6 Федіна Ю.С. , лікаря-психіатра Беспалової В. А. , у зв`язку з відмовою від стаціонарного лікування.

Згідно з висновком консиліуму лікарів-психіатрів від 27.08.2026 комісія встановила, що пацієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на психічний розлад у вигляді: «Гострого поліморфного психотичного розладу, без симптомів шизофренії. Галюцинаторно-параноїдний синдром. F23.0» та є не критичним до власного психічного стану, виявляє наміри вчинити дії та може вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для себе та оточуючих, потребує госпіталізації.

Посилаючись на зазначені обставини, заявник просив госпіталізувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до КНП «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» у примусовому порядку.

У судовому засіданні представник КНП «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія», лікар-психіатр Беспалова В. А. підтримала заяву з вищенаведених підстав та просила її задовольнити.

ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснень не надав.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Неселовська В. В. у судовому засіданні підтримала пояснення лікаря-психіатра Беспалової В. А. та поклалася на розсуд суду.

Заінтересована особа ОСОБА_3 , яка є рідною сестрою ОСОБА_1 , у судовому засіданні підтримала заяву з викладених у ній підстав та ураховуючи психічний стан ОСОБА_1 , просила госпіталізувати останнього у примусовому порядку до КНП «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія».

Прокурор Зоріна О. Г. у судовому засіданні заяву не підтримала, просила у задоволенні заяви відмовити.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 26.08.2026 о 14 год. 51 хв. до КНП «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» госпіталізовано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку консиліуму лікарів-психіатрів від 27.08.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оглянутий комісією лікарів у складі: заступника директора Лебедєва Д. С. , завідуючого відділенням № 6 Федіна Ю.С. , лікаря-психіатра Беспалової В. А. та йому встановлено діагноз - «Гострий поліморфний психотичний розлад, без симптомів шизофренії. Галюцинаторно-параноїдний синдром. F23.0».

У зв`язку з категоричною відмовою пацієнта від стаціонарного лікування, враховуючи те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є не критичним до власного психічного стану, та може вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для себе та оточуючих, потребує госпіталізації до КНП «Психіатрія» в примусовому порядку.

З вказаного висновку вбачається те, що з анамнезу та зі слів дружини пацієнта та його сестри: вперше зміни в психічному стані відбулись у вересні 2020 року, коли на тлі підвищення АТ та соматичних скарг, що характеризувались спазмами в животі, внаслідок оперативного втручання, з`явилась тривога, знижений настрій, порушення сну, у зв`язку з чим, звернувся у приватному порядку до лікаря-психіатра, у зв`язку з депресивною симптоматикою приймав лікування до січня 2021 року (таб.клабел 15 мг) після чого стан покращився, лікування припинив. З того часу у подальшому за кваліфікованою психіатричною допомогою не звертався.

Психічний стан змінився різко у 20-х числах серпня 2026 року. Пацієнт має супутню артеріальну гіпертензію з приводу якої тривало приймає антигіпертензивну терапію, зі слів дружини, приблизно за тиждень до теперішньої госпіталізації, самостійно припинив прийом антигіпертензивних препаратів, на тлі чого відзначалось підвищення артеріального тиску. Дружина пов`язує погіршення стану пацієнта з подіями на її роботі: за місцем проживання проводився обшук, було вилучено мобільний телефон, в зв`язку з чим пацієнт почав відчувати виражений страх за дружину, побоювався її арешту. Надалі, стан супроводжувався наростанням тривоги, дратівливості, маячної симптоматики: перестав спати, вночі будив дружину, кричав, викликав бригаду ЕМД, стверджуючи, що дружина веде себе «дивно», поводився мінливо: «то впорядковано та адекватно, то різко підозріло, недовірливо, агресивно». Почав висловлювати ідеї, що за ним стежать, спостерігають, його телефони прослуховують та впливають на мозок, періодично перепитував дружину, де вона живе, висловлював сумніви «щодо її справжності», говорив: «я не розумію, де ти справжня, а де не ти?». Забирав у членів родини мобільні телефони, вимикав їх, пояснюючи це необхідністю запобігти стеженню за ним. Стверджував, що члени родини «несправжні», що «їх підмінили, що вони за ним спостерігають».

Відзначались епізоди агресивної поведінки щодо близьких, фізична агресія: вдарив дружину, штовхнув матір, намагався схопити її за шию. Казав рідним, «що спілкується з Богом та неправильно зробив вибір», після чого різко «зависав», висловлював ідеї суїцидального змісту, казав, що «вихід тільки один - удушитись», хапав себе за шию. Зі слів дружини та сестри, у зв`язку з таким станом тривало не спав, протягом близько 3-х діб практично не вживав їжі. Рідними було викликано швидку медичну допомогу до квартири, де вони проживають.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

У порушення вимог ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» суду не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 страждає на тяжкий психічний розлад, вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для нього чи оточуючих, або неспроможний самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність.

Оскільки в ході судового розгляду судом не встановлено зазначені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст. ст. 339-342 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви директора комунального некомерційного підприємства «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» Мішиєва В.Д., заінтересована особа - ОСОБА_3 , про госпіталізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до комунального некомерційного підприємства «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» у примусовому порядку - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.09.2026.

Суддя С. С. Захарчук

Присяжні А. В. Алексєєнко

О. С. Радзіловська