Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №757/17584/26-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17584/26-ц

пр. 2-8284/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,

справа № 757/17584/26-ц

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

предмет та підстави позову - стягнення заборгованості

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 450000,00 доларів США, що станом на 26.03.2026 становить 19742490,00 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 16.01.2021 між ним та відповідачкою було укладено договір позики якмй оформлено у вигляді розписки, за яким ОСОБА_2 отримала у бог суму розміром 450000,00 доларів США з кінцевим строком повернення до 16.09.2022. Позивач зазначає, що у встановлений договором строк відповідачка грошові кошти не повернула. Посилаючись на наведені обставини, позивач просить стягнути з відповідачки суму боргу у розмірі 450000,00 доларів США, а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 03.04.2026 було відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

20.05.2026 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Васюк М.М. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначав, що відповідачка визнає факт заборгованості перед позивачем за договором позики на загальну суму 450000,00 доларів США. Проте, у зв`язку з військовим станом, відповідач не в змозі оплатити вищевказану суму заборгованості. Крім того, представник відповідача просив проводити розгляд справи без участі відповідача та її представника.

Ухвалою суду від 21.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, в матеріалах справ міститься клопотання представника відповідача про розгляд справи за його відсутності. Представник позивача - адвокат Даюк О.В. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 16.03.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики який оформлено у вигляді розписки за яким остання отримала у борг суму розміром 450000,00 доларів США з кінцевим строком повернення до 16.09.2022 (а.с. 8).

Підтвердженням факту укладення договору позики та отримання відповідачкою коштів є розписка від 16.03.2021, а також відзив від 20.05.2026 у якому представник відповідача не заперечував отримання ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 450000,00 доларів США у позику від позивача.

Разом з тим, у встановлений строк, відповідачка борг не повернула. Матеріали справи доказів зворотного не містять, як і не містять доказів часткового погашення відповідачкою заборгованості.

Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) також свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане позичальником.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у позивача ОСОБА_1 виникло право звернення до суду за захистом порушених прав та стягнення з відповідачки ОСОБА_2 заборгованості за договором позики та таке право підлягає судовому захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У відзиві відповідач визнала позовні вимоги. Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності із ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності із ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Факт укладання договору позики між сторонами підтверджується розпискою ОСОБА_2 від 16.03.2021 про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 450000,00 доларів США (а.с. 8).

Доводи представника відповідача про неможливість повернення боргу за договором позики у зв`язку із запровадження в Україні військового стану як обставини непереборної сили, суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Разом з тим, зазначена норма передбачає звільнення боржника саме від відповідальності за порушення зобов`язання (зокрема, сплати неустойки, пені, штрафу), а не від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу лише про стягнення суми основного боргу (тіла позики) без нарахування штрафних санкцій, посилання відповідача на ч. 1 ст. 617 ЦК України є безпідставним та не звільняє останню від її обов`язку повернути отримані в борг кошти відповідно до розписки від 16.03.2021.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором позики (борговою розпискою від 16.03.2021).

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що нею висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18). Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідачка визнала позов, суд приходить до висновку про повернення позивачу 50 відсотків судового збору в розмірі 6656,00 грн (з розрахунку: 13312,00 / 2), та про стягнення з відповідачки на користь позивача 50 відсотків судового збору у сумі 6656,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 524, 530, 533, 610, 1046, 1047, 1048 ЦК України, ст.ст. 81, 89, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (борговою розпискою) від 16.03.2021 у розмірі 450000 (чотириста п`ятдесят тисяч) доларів США 00 центів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 відсотків судового збору у розмірі 6656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн 00 коп.

Повернути ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 6656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: Р.В. Новак