Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №757/19293/25-а — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/19293/25-а

пр. 2-а-69/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Вовк С.В.,

при секретарі судових засідань: Ємець Д.О.

розглянувши у порядку відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 297/25 від 01 квітня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставини, викладені ним у позовній заяві, та вважає оскаржувану постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню.

28 квітня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження за правилами спрощиного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторні.

29 травня 2025 року від позича надійшла заява, щодо розгляду позовної заяви без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Частинами 1, 2 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст. 245 КупАП).

Згідно зі ст. 251 КУпАП, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Стаття 280 КУпАП вимагає від органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка, зокрема, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, прийняте у справі рішення.

Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши наявні у справі письмові докази, суд встановив наступне.

Судом установлено, що 01 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 297/25 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 грн.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало встановлення 01 квітня 2025 року під час проведення заходів оповіщення на території Печерського району м. Києва, а саме по вул. Євгена Коновальця , факту відсутності у нього військово-облікового документа під час перевірки документів.

У постанові зазначено, що такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що, на думку посадової особи, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_3 або поліцейського.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Судом враховується, що на момент виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан, введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин на позивача поширювався встановлений законом обов`язок мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його на вимогу уповноважених осіб.

Разом з тим сам факт існування такого обов`язку не є достатнім для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Для встановлення складу адміністративного правопорушення необхідно встановити факт конкретного порушення особою вимог закону та її вину у такому порушенні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

За приписами статті 280 КУпАП орган або посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, та прийняте у справі рішення.

Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена посадова особа повинна встановити фактичні обставини події, оцінити наявні докази та дійти обґрунтованого висновку щодо наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Разом з тим при вирішенні цього спору суд здійснює перевірку законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, та доводів сторін.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Разом з тим суд при вирішенні спору оцінює не лише доводи позивача, а й зміст оскаржуваної постанови та наявні у справі докази в їх сукупності. Відсутність окремих матеріалів адміністративного провадження сама по собі не звільняє суд від обов`язку перевірити оскаржувану постанову на відповідність вимогам закону в межах предмета спору.

Судом встановлено, що позивач, оскаржуючи постанову № 297/25 від 01 квітня 2025 року, посилається, зокрема, на те, що на момент проведення перевірки мав військово-обліковий документ в електронній формі, а також на наявність паперового витягу з відповідних відомостей, сформованого 07 липня 2024 року.

Наявність у особи військово-облікового документа як такого та виконання обов`язку щодо його пред`явлення під час перевірки є різними за змістом обставинами.

Для цілей виконання вимог частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має значення наявність у особи на момент перевірки належного військово-облікового документа та можливість його пред`явлення уповноваженій особі.

При цьому посилання позивача на те, що він мав відповідний документ в електронній формі, саме по собі не підтверджує, що такий документ був пред`явлений ним уповноваженим особам під час перевірки 01 квітня 2025 року.

Так само наявність паперового витягу, сформованого 07 липня 2024 року, сама по собі не свідчить про те, що саме цей документ був пред`явлений позивачем під час перевірки та відповідав вимогам, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Посилання позивача на чинність електронного військово-облікового документа до 07 липня 2025 року, також саме по собі не спростовує висновків оскаржуваної постанови, оскільки факт чинності документа та факт його пред`явлення під час конкретної перевірки є самостійними обставинами, які підлягають встановленню.

Суд також враховує доводи позивача щодо відмови працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти або долучити наданий ним паперовий документ, а також щодо вимоги надати для перевірки мобільний телефон із застосунком «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Разом з тим зазначені обставини не спростовують того, що на позивача законом покладено обов`язок мати при собі військово-обліковий документ та пред`явити його на вимогу уповноваженої особи.

Саме по собі твердження про неналежний спосіб проведення перевірки або незгоду з діями працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 не свідчить про відсутність у позивача встановленого законом обов`язку та не є достатньою підставою для скасування постанови.

Судом також враховується, що позивач не заперечує самого факту проведення щодо нього перевірки 01 квітня 2025 року, однак не погоджується з наданою посадовою особою правовою оцінкою встановлених під час такої перевірки обставин.

Водночас наведені позивачем доводи не містять таких обставин, які б самі по собі свідчили про очевидну відсутність події адміністративного правопорушення або про неможливість застосування до нього положень частини 3 статті 210-1 КУпАП.

Оцінюючи оскаржувану постанову, суд виходить із того, що у ній зазначено особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, правову кваліфікацію діяння, нормативні положення, які, на думку посадової особи, були порушені, а також фактичні обставини, покладені в основу прийнятого рішення.

При цьому суд не встановив таких порушень порядку прийняття постанови, які б безумовно свідчили про її протиправність та зумовлювали необхідність її скасування.

Сам по собі факт відсутності у матеріалах судової справи додаткових матеріалів адміністративного провадження не є достатньою підставою для скасування постанови, якщо позивачем не наведено та не підтверджено обставин, які б свідчили про її незаконність.

Суд також не вбачає підстав для висновку про те, що оскаржувана постанова ґрунтується виключно на припущеннях або що викладені в ній обставини є внутрішньо суперечливими настільки, що виключають можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Посилання позивача на наявність у нього військово-облікового документа не спростовує встановленого в оскаржуваній постанові факту невиконання ним обов`язку, який полягав саме у наявності та пред`явленні військово-облікового документа під час перевірки.

При цьому суд зауважує, що оцінка доводів позивача щодо форми військово-облікового документа, його чинності та способу пред`явлення не може здійснюватися відірвано від конкретних обставин перевірки, яка мала місце 01 квітня 2025 року.

Таким чином, наведені позивачем обставини не дають достатніх підстав для висновку про те, що посадовою особою безпідставно встановлено факт порушення позивачем вимог частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву - без задоволення.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що доводи позивача не є достатніми для висновку про протиправність постанови № 297/25 від 01 квітня 2025 року.

Суд не встановив обставин, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, або про наявність таких порушень при винесенні оскаржуваної постанови, які б зумовлювали її скасування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що постанова № 297/25 від 01 квітня 2025 року підстав для скасування не має, а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності слід залишити без задоволення, а постанову № 297/25 від 01 квітня 2025 року - без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-79, 90, 139, 159, 242-246, 268, 272, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.В. Вовк