Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №757/40058/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40058/25-ц

пр. 2-5077/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Вищої ради правосуддя та в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави України в особі Вищої ради правосуддя та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Позивач просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку на його користь 2 000 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_2 ухвалою від 19 липня 2021 року у справі № 487/2908/20 (провадження № 1-кс/487/1453/21) відмовив у задоволенні скарги позивача на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві.

Позивач вважає, що зазначеною ухвалою суддя допустив істотні порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим 31 серпня 2021 року він звернувся до Вищої ради правосуддя із дисциплінарною скаргою щодо притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

На думку позивача, члени Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. , Бурдаков С.Ю. , Ковбій О.В. , Мельник О.П. та дисциплінарний інспектор Тронь І.В. допустили незаконну бездіяльність, яка, як зазначає позивач, полягала в умисному непритягненні судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

Позивач вважає, що внаслідок такої бездіяльності було порушено його право на ефективний засіб правового захисту, гарантоване статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та йому завдано моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 грн.

Представник Державної казначейської служби України подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, та зазнчає що не є належним відповідачем у справі, оскільки відповідно до законодавства боржником у зобов`язанні зі сплати коштів Державного бюджету України є Держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. На думку Казначейства, таким органом у цій справі є Вища рада правосуддя, оскільки саме її діями позивач обґрунтовує завдання йому шкоди.

Також представник Державної казначейської служби України зазначив, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди, не підтверджено протиправність дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, а також причинний зв`язок між такими діями та заявленою шкодою.

Представник Вищої ради правосуддя подав відзив, у якому проти позову заперечив та просив відмовити ОСОБА_1 у його задоволенні в повному обсязі, зазначаючи, що діяла відповідно до повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про Вищу раду правосуддя» та Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а дисциплінарне провадження щодо судді здійснюється у спеціально визначеному законом порядку.

Представник Вищої ради правосуддя також зазначила, що позивач реалізував своє право на звернення із дисциплінарною скаргою, а рішення про притягнення або відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності створює юридичні наслідки для судді, а не для скаржника.

19 серпня 2025 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано 21 серпня 2025 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

26 серпня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

27 серпня 2025 року від позича надійшла заява, щодо розгляду позовної заяаи без його участі та участі його представника.

10 жовтя 2025 року від представника відповідача Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву.

17 жовтя 2025 року від представника відповідача Вищої ради правосуддя надійшов відзив на позовну заяву.

05 листопада 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, проте подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Вищої ради правосуддя в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просив розглянути справу без участі представника.

Представник Державної казначейської служби України Климчук Н.І. правосуддя в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду відзив на позовну заяву.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

02 вересня 2021 року за вхідним № Б-44/13/7-21 до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_1 стосовно судді Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_2 .

У зв`язку з набранням чинності Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX та змінами законодавства щодо здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів ВРП рішенням від 05 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 зупинила розподіл між членами Вищої ради правосуддя дисциплінарних скарг.

19 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 06 вересня 2023 року № 3378-IX, яким, разом із Законом України від 09 серпня 2023 року № 3304-ІХ, було відновлено дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя.

З 01 листопада 2023 року відновлено розподіл між членами Вищої ради правосуддя дисциплінарних скарг, у зв`язку з чим протоколом автоматизованого розподілу справ між членами ВРП від 07 листопада 2023 року скаргу ОСОБА_1 передано для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Попіковій О.В.

23 грудня 2024 року визначено днем початку роботи Служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя. У зв`язку з цим дисциплінарні провадження, за якими Дисциплінарною палатою не було ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, передавалися дисциплінарним інспекторам відповідно до автоматизованого розподілу.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 20 січня 2025 року скаргу ОСОБА_1 передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя - доповідачу Троню І.В .

За результатами попередньої перевірки дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя - доповідач Тронь І.В. склав висновок про відмову у відкритті дисциплінарної справи, оскільки суть скарги, на його думку, зводилася до незгоди із судовим рішенням.

25 червня 2025 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя постановила ухвалу № 1351/2дп/15-25, якою відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 стосовно судді Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_2.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, вважаючи, що членами Вищої ради правосуддя допущено незаконну бездіяльність, яка полягає у непритягненні судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, чим йому завдано моральної шкоди.

Судом установлено, що позивач дійсно звернувся до Вищої ради правосуддя із дисциплінарною скаргою щодо судді Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що позивач пов`язує завдання йому моральної шкоди насамперед із незгодою з ухвалою слідчого судді ОСОБА_2 від 19 липня 2021 року у справі № 487/2908/20 та з подальшим рішенням Вищої ради правосуддя, яким відмовлено у відкритті дисциплінарної справи щодо цього судді.

При цьому сама по собі незгода особи із судовим рішенням не свідчить про його незаконність та не може бути підставою для покладення на інший державний орган обов`язку з відшкодування моральної шкоди.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема й органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких передбачений частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами підлягають застосуванню правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України, за змістом якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

За приписами частини першої 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Враховуючи те, що у цій справі відсутні підстави для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини шостої статті 1176 ЦК України.

За приписами частини шостої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 264 ЦПК України під час прийняття рішення суд, зокрема, вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що під час розгляду справи позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності завданої йому моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача (визнання незаконними дій), наявності причинного зв`язку між завданою шкодою і протиправними діяннями Державної казначейської служби України та Вищої ради правосуддя, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 258-259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Вищої ради правосуддя та в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя С. В. Вовк