Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №755/1131/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/1131/26

Провадження №: 2/755/2643/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Коваленко І.В., при секретарі - Назарової І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, які були визначені рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/19976/23, з 5000,00 грн щомісячно до 1/4 частини офіційного доходу відповідача щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття.

Позов обґрунтований тим, що 12.09.2019 року між сторонами було зареєстровано шлюб Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у м. Києві, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 2440. Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини між сторонами не склалися та рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07.07.2022 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати разом із матір`ю та перебуває на її утриманні. 28.12.2023 року позивачкою було подано до суду позов про стягнення аліментів. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/19976/23 позов було задоволено частково та, як зазначає позивачка, визначено аліменти на утримання дитини у розмірі 5000,00 грн щомісячно. На даний час, за твердженням позивачки, неповнолітній син потребує більшого догляду та матеріального забезпечення у зв`язку зі збільшенням потреб у навчанні, фізичному та інтелектуальному розвитку, а також необхідністю реабілітації у зв`язку зі станом здоров`я. Позивачка зазначає, що у дитини діагностовано плосковальгус стопи, у зв`язку з чим дитина потребує спеціалізованого ортопедичного взуття та індивідуальних устілок, а також відвідування басейну тричі на тиждень. Крім того, дитині рекомендовано постійне вживання вітаміну D3. Також позивачка зазначає, що дитина навчається у Ліцеї № 128 м. Києва, відвідує ДЮСШ № 10 з дзюдо, займається з репетитором з математики та англійської мови, що потребує додаткових витрат. Позивачка також посилається на збільшення вартості продуктів харчування, мобільного зв`язку, комунальних послуг та інших витрат на утримання дитини. Вказує, що аліменти відповідач сплачує нерегулярно, іноді із затримкою, а з січня 2026 року, у зв`язку з проходженням відповідачем військової служби, аліменти, за твердженням позивачки, не сплачуються. Позивачка зазначає, що відповідач є працездатною особою, проходить військову службу та має офіційний дохід, однак доказів розміру доходу відповідача позивачці не відомо. Також позивачка зазначає, що сама працює асистентом вчителя у Ліцеї № 128 м. Києва та отримує, за її твердженням, середній дохід у розмірі 13 993 грн на місяць. Позивачка вважає, що матеріальне становище відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти у більшому розмірі, у зв`язку з чим просить збільшити встановлений судом розмір аліментів з 5000,00 грн щомісячно до 1/4 частини його офіційного доходу щомісячно.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.03.2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з доданими до неї документами не було отримано, а конверт разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», правом подати відзив на позов та докази на спростування заявлених вимог не скористався.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобовязання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обовязку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з положеннями ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів.

Таким чином, можливість збільшення визначеного рішенням суду розміру аліментів пов`язана із встановленням відповідних обставин, передбачених ст. 192 Сімейного кодексу України, зокрема зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із батьків, а також інших випадків, передбачених законом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка посилається на збільшення потреб дитини, зокрема у зв`язку з її віком, навчанням, фізичним та інтелектуальним розвитком, станом здоров`я та необхідністю додаткових витрат.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували необхідність зміни визначеного раніше розміру аліментів саме з 5000,00 грн щомісячно до 1/4 частини доходу відповідача.

Зокрема, позивачкою не надано суду належних доказів щодо фактичного розміру витрат на утримання дитини, їх регулярності та необхідності в заявленому розмірі.

Посилання позивачки на витрати на ортопедичне взуття, індивідуальні устілки, відвідування басейну, послуги тренера, вітаміни, харчування, навчання, спортивні заняття, заняття з репетиторами, англійську мову та інші потреби дитини самі по собі не підтверджують у повному обсязі фактичний розмір таких витрат та не свідчать про те, що визначений раніше розмір аліментів є недостатнім для участі відповідача в утриманні дитини.

Наявна у матеріалах справи довідка щодо стану здоров`я дитини також сама по собі не підтверджує фактичного розміру витрат, які понесені або повинні бути понесені позивачкою у зв`язку зі станом здоров`я дитини, а також не підтверджує необхідності зміни розміру аліментів саме у спосіб, про який просить позивачка.

При цьому позивачкою не надано доказів вартості зазначених нею послуг та товарів, документів на підтвердження їх фактичного придбання або оплати, а також доказів того, що відповідні витрати мають постійний характер та є необхідними саме у заявленому обсязі.

Крім того, позивачкою не надано належних доказів матеріального стану відповідача.

Так, позивачка зазначає, що відповідач проходить військову службу, має офіційний дохід та є матеріально спроможною особою, однак документів на підтвердження місця роботи (проходження військової служби), розміру його заробітної плати, грошового забезпечення чи інших доходів до суду не надано.

Також позивачкою не надано доказів щодо наявності або відсутності у відповідача інших дітей, непрацездатних членів сім`ї чи інших осіб, яких він відповідно до закону зобов`язаний утримувати.

Крім того, позивачка просить збільшити розмір аліментів до 1/4 частини доходу відповідача, однак не надала жодних доказів фактичного розміру такого доходу. За відсутності відомостей про дохід відповідача суд позбавлений можливості встановити, чи становитиме 1/4 його доходу суму, більшу за встановлені раніше 5000,00 грн, та чи відповідає заявлений спосіб збільшення аліментів фактичним обставинам справи.

Посилання позивачки на те, що їй відомо про проходження відповідачем військової служби через спільних знайомих, не є достатнім доказом розміру його доходу та матеріального стану.

Так само твердження позивачки про те, що відповідач може дозволити собі відпочинок у закладах громадського харчування, не підтверджені належними доказами та самі по собі не свідчать про розмір його доходу.

Позивачкою також не надано належних доказів її власного матеріального стану. Зокрема, зазначаючи про отримання доходу у розмірі 13 993 грн на місяць, позивачка не надала суду відповідної довідки про доходи, яка б підтверджувала зазначені нею відомості.

Таким чином, суд позбавлений можливості об`єктивно оцінити матеріальне становище обох батьків дитини, що є істотною обставиною при вирішенні питання щодо зміни розміру аліментів.

Щодо посилань позивачки на неналежне та нерегулярне виконання відповідачем обов`язку зі сплати аліментів, суд зазначає, що позивачкою не надано розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, довідки органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, постанов виконавця або інших доказів, які б підтверджували наявність заборгованості чи її розмір.

Матеріали виконавчого провадження до матеріалів справи не надано.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/19976/23, на яке посилається позивачка як на підставу визначення відповідачу аліментів у розмірі 5000,00 грн щомісячно, до матеріалів даної цивільної справи також не долучено.

За таких обставин суд не має можливості встановити зміст зазначеного судового рішення, обставини, які були враховані судом при визначенні первісного розміру аліментів, а також здійснити порівняльну оцінку обставин, які існували на час визначення аліментів та існують на час розгляду даної справи.

Саме на позивачку як на особу, яка звернулась до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, покладається обов`язок довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Суд не може ґрунтувати висновки лише на припущеннях сторони та самостійно встановлювати обставини, які не підтверджені належними доказами.

При цьому саме по собі збільшення віку дитини та, як наслідок, можливе збільшення її потреб не є безумовною підставою для збільшення розміру аліментів за ст. 192 Сімейного кодексу України без встановлення інших обставин, які мають істотне значення для вирішення такого питання.

Також сам факт проходження відповідачем військової служби не свідчить про конкретний розмір його доходу чи про покращення його матеріального становища без належного документального підтвердження.

Суд враховує, що обов`язок щодо утримання дитини покладається на обох батьків, однак при визначенні розміру аліментів суд повинен виходити з доведених обставин щодо матеріального та сімейного стану кожного з них, стану здоров`я дитини та інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявності передбачених ст. 192 Сімейного кодексу України підстав для збільшення встановленого раніше розміру аліментів.

З огляду на наведене, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача. Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів, а також у справах про збільшення їх розміру звільняються від сплати судового збору.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору, а відповідачем не заявлено вимог про відшкодування понесених ним судових витрат, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 141, 180, 182, 192 Сімейного кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Суддя: