Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №755/16792/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/16792/25

Провадження №: 2/755/2056/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Коваленко І.В.,

за участі секретаря судових засідань Грищенко С.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - Ярмолицька О.А.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва» про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Рух справи

28.08.2025 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва», в якому позивач просив:

«Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва» витрати на придбання медичних препаратів, матеріалів обладнання (у тому числі бандажів) для операції та реабілітації у сумі 17 122,94 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва» моральну шкоду в розмірі 4 320 000 грн.»

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Коваленко І.В.

22.09.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, три дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

24.09. 2025 року на виконання вимог ухвали суду від 22 вересня 2025 року позивач подав заяву про усунення недоліків.

30.09.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання.

Сторонам роз`яснено їхні права на подання заяв по суті справи у строки, визначені ст.178 ЦПК України.

27.11.2025 року (вх.№72012) засобами поштового зв`язку до суду представник відповідача ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву з доказами направлення примірника відзиву стороні позивача.

11.12.2025 року довідкою секретаря судових засідань цивільну справу №755/16792/25 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді Коваленко І.В. у відпустці. Справу призначено на 11.02.2026 року.

11.02.2026 року довідкою секретаря судових засідань цивільну справу №755/16792/25 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді Коваленко І.В. на лікарняному. Справу призначено на 31.03.2026 року.

31.03.2026 року ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва у вказаній цивільній справі закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Доводи позову

В обґрунтування позову, позивач вказував, що 05.02.2024 вінразом з дружиною повертався додому з магазину « Фора » (м. Київ, вул. Миропільська, 19). Піднімаючись сходами, які розташовані біля будинку за адресою АДРЕСА_1 (з боку першого під?їзда), обслуговування яких з причини їх руйнування через неодноразово неякісно виконаний ремонт, позивач впав (сходинка зруйнувалась коли він на неї встав, йогої ноги провалились під сходи і він впав). Внаслідок падіння у позивача зафіксовано закритий уламковий перелом обох наколінників. 12.02.2024 позивачу проведено хірургічне втручання (оперативне) по відновленню уламкового перелому обох надколінків. Для проведення операції позивач закупив необхідні медикаменти на суму 12924, 69 грн. та бандаж (тутер) на коліно на суму 4198 грн. Факт травмування/нещасний випадок зафіксовано в Акті №1 від 28.02.2024 про нещасний випадок невиробничого характеру відокремленого підрозділу «Будівництво і ремонт» Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» з визначенням місця і обставин нещасного випадку.

Позивач звертав увагу, що дані сходи не відповідають вимогам пункту 5.2 Відкриті сходи пішохідних шляхів ДБН В.2.2-40:2018 "Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.11.2018 N? 327, а саме: - згідно п.п. 5.2.1 відкриті сходи на пішохідних шляхах повинні бути рівними, суцільними, з підсходинками (лицьова вертикальна частина сходинки), із шорсткуватою поверхнею. Ширину маршів відкритих сходів на пішохідних шляхах допускається приймати не менше ніж 1,35 м., ширина даних сходів становить 102 см (1,02 м), що є менше за визначену величину, а також всі відкриті сходи на пішохідних шляхах в межах одного маршу повинні бути однаковими за формою в плані, за шириною сходинки і висотою підйому сходинок, а дані сходинки мають різну висоту, що є порушенням вимог ДБН В.2.2-40:2018 та робить їх використання небезпечним, яке несе загрозу здоров?ю і життю громадян; - згідно п.п. 5.2.3 сходи повинні мати з обох боків поручні на висоті 0,7 м і 0,9 м, а дані сходи мають лише один поручень, що є порушенням вимог ДБН В.2.2-40:2018.

Також позивач зазначав, що відповідно до вимог п. 5.2.1 ДБН В.2.2-40:2018 у разі проектування відкритих сходів на пішохідних шляхах на перепадах рельєфу їх параметри повинні відповідати вимогам ДБН Б.2.2-5. Відкриті сходи на пішохідних шляхах слід передбачати за умови наявності ухилу землі у відповідному місці більше 10 %. Відкриті сходи на пішохідних шляхах повинні дублюватися пандусами, а за необхідності - іншими засобами підйому з вертикальним переміщенням або з переміщенням паралельно ухилу сходів та відповідати вимогам ДБН В.2.3-5, що унеможливлює користування сходами/здоланню перепони маломобільним групам населення/громадянам з інклюзивністю.

Звертав увагу, що 05.02.2024 під час користування даними сходами біля сходів та в межах доступних зору були відсутні попередження, про невідповідність сходів вимогам ДБН В.2.2-40:2018 "Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення", а також вказував на відсутність інформації про їх можливе пошкодження та небезпеку пересування по сходам. Через відсутність даної інформації позивач не передбачив небезпеки, що врешті призвело до отримання травми.

Отримані травми призвели до неможливості відновити фізичні функції/здоров?я, які були до травмування, спричинили його значне погіршення (інвалід 2 групи), що врешті призвело до неможливості виконання позивачем посадових обов`язків на робочому місці - інженера з безпеки руху відділу транспортного забезпечення Департаменту із організації робіт відокремленого підрозділу «Будівництво i ремонт» Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та неможливості користування громадським транспортом, внаслідок чого позивач змушений був звільнитись, що призвело до значного погіршення його фінансового стану, адже заходи з відновлювання потребують значних коштів.

Обґрунтовуючи вимогу щодо стягнення моральної шкоди, позивач зазначав, що отримані при падінні травми призвели до обмеження його фізичної активності та, як наслідок, звільнення з роботи, що значно зменшило його фінансовий стан та завдало значної моральної шкоди через фізичний біль і страждання, яких він зазнав у зв`язку з нанесенням шкоди/ушкодженням здоров`я та душевних страждань через неможливість вести активний спосіб життя, як до травмування, і забезпечення/підтримки гідного фінансового стану та гідного існування, який був до травмування.

Також обмеженням своєї рухливості та фізичної активності позивач завдав клопіт і страждання своїй родині, які були змушені приділяти багато часу для допомоги йому у здійсненні заходів щоденної гігієни та проведення фізичної реабілітації. Також члени родини багато зусиль витратили на організацію переміщення позивача на обстеження до лікуючого лікаря, на проведення заходів з фізичної реабілітації (проведення навантаження) та фізіологічних процедур (магнітна та лазерна терапія електрофорез), що окрім організації доставки (пошук спеціального транспорту) на обстеження лікаря та процедури, також потребувала для його переміщення значних фізичних зусиль та залучення до цього сторонніх осіб (оскільки його син та дружина не в змозі самостійно його переміщувати), все це потребувало значної витрати коштів.

Також значний негативний вплав на моральний і психологічний стан має те, що в Україні оголошено військовий стан, через що часто лунають повітряні тривоги, вибухи, гучно проводиться робота ППО по знищенню цілей і ліквідації загрози.

Через неможливість швидко прямувати до укриття (бомбосховища) через фізичний стан позивач змушений ховатись у квартирі, використовуючи правило двох стін та молити

Бога, щоб не було влучання у будинок чи поряд. Постійний страх за життя значним чином також впливаю на стан здоров`я та погіршує моральний та психологічний стан позивача, завдає значної/нестерпної моральної шкоди.

Позивач вказує, що Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» забезпечує надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 лютого 2015 року №61 за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» закріплено на праві господарського відання об`єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва, що перебувають у сфері управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, зокрема, прибудинкова територія і будинок за адресою - АДРЕСА_1 .

Через не виконання відповідачем обов`язку щодо утримання прибудинкової територію в належному стані окрім матеріальних витрат, позивачу завдану моральну шкоду, яка полягає у важких моральних стражданнях через фізичний біль та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з отриманою травмою/ушкодженням, що також спричинило важкі душевні страждання через незадовільний фізичний стан (неможливість вільно пересуватись, виконувати певні хатні та господарські роботи, необхідність залучення сторонніх осіб при пересуванні), а також неможливість працювати та забезпечувати гідне існування.

Позивач стверджує, що з метою вирішення проблеми та відшкодування збитків та надання компенсації за моральну шкоду, 07.10.2024 він звернувся до відповідача та 23.10.2024 отримав відповідь за N?10/45-4160 про те, що факт травмування на сходах біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 не доведено. З метою вирішення ситуації позивачу рекомендовано звернутись до суду. Також позивач зазначав, що він не є боржником по сплаті за комунальні послуги, у тому числі й за послуги з утримання будинку і прибудинкової території.

У зв`язку з такими обставинами, позивач просить захистити його порушені права та майнові інтереси, ухваливши рішення про задоволення позову.

Щодо правової позиції відповідача

Заперечуючи проти позову у повному обсязі, відповідач у відзиві зазначає наступне.

Щодо отримання травм з вини Відповідача представник у відзиві вказував на те, що 17.12.2024 ОСОБА_1 вже звертався до Дніпровського районного суду міста Києва із аналогічними позовними вимогами, які пред`являв до Відповідача в межах справи №755/22036/24. Ухвалою суду від 14.05.2025 позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду на підставі заяви Позивача.

Як в позовній заяві по справі №755/22036/24, так і в заяві-претензії Позивача від 07.10.2024, з якою він звертався на адресу Відповідача з вимогою відшкодування витрат на операцію та реабілітацію, позивач зазначав дату травмування «02.02.2024». У теперішній позовній заяві датою травмування вказано «05.02.2024». Отже, відповідачу достеменно невідомо що стало причиною для зміни важливих обставин, викладених у первісній позовній заяві по справі №755/22036/24, та у нинішній. Разом з тим, згідно долученого акту, у ньому зазначено дату нещасного випадку «05.02.2024». Дата «05.02.2024» також зазначена і у виписці із медичної картки стаціонарного хворого, як дата надходження до стаціонару. Таким чином, вказані розбіжності у визначенні дати ставлять під сумнів правдивість викладених обставин щодо виду отриманих травм та й самого факту травмування саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт падіння та травмування Позивача 05.02.2024 на сходах біля будинку N АДРЕСА_1 не підтверджений жодними наданими доказами. Акт N? 1 про нещасний випадок невиробничого характеру складений лише 28.02.2024. Не зрозуміло яким чином та на підставі якої інформації встановлювалось місце нещасного випадку. До проведення розслідування з приводу нещасного випадку представники зі сторони Відповідача не залучались.

Відповідач звертав увагу на зміст самого Акту, у пункті 8. «Стислий виклад обставин нещасного випадку» якого зазначено, що ОСОБА_1 під час переміщення не побачив пошкоджені сходи, оступившись впав, пошкодив обидва коліна. У пункті 9 «Подія, що призвела до нещасного випадку» зазначено: «Випадкове падіння на сходах», а пункті 10. «Причина нещасного випадку» відображено: «Особиста необережність». Дані обставини Позивачем не заперечувались ні в самому акті, ані в позовній заяві.

На думку відповідача, до позовної заяви не долучено належних та допустимих доказів, які б підтвердили факт травмування саме на сходах за адресою: АДРЕСА_1, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями чи бездіяльністю Відповідача та отриманими позивачем травмами.

Заперечуючи проти відшкодування моральної шкоди, відповідач стверджував, що позивач не надав жодних доказів того, що йому дійсно було завдано моральної шкоди, а також доказів того, що моральна шкода настала з вини Відповідача. Позивач, як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що він через ушкодження здоров`я, та неможливість вести активний спосіб життя, вимушений був звільнитися з роботи, що вплинуло на його матеріальний стан. Однак, такі доводи Позивача є необґрунтованими, оскільки відповідно до долученої копії трудової книжки у відомостях про звільнення зазначено: «Звільнений з роботи за власним бажанням, вихід на пенсію, ст. 38 К3пП України», а не у зв`язку із станом здоров`я (ст. 4) КЗпП України). Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди, у зв`язку із ушкодженням здоров`я, не обґрунтував, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір такої шкоди, та чим це підтверджується, не підтвердив наявності причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправними рішенням, діями чи бездіяльністю Відповідача, а також наявність вини останнього в її заподіянні. При цьому, в деліктних правовідносинах саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже, саме Позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки Відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою Відповідача та заподіяною шкодою. Таким чином, відповідно до вимог частини першої статті 1167 ЦК України у співвідношенні з вимогами статей 12, 81 ЦПК України, Позивач мав би довести: наявність моральної шкоди; наявність неправомірних рішень, дій чи бездіяльності Відповідача; наявність причинно-наслідкового зв`язку між рішенням, діями чи бездіяльністю Відповідача та завданою Позивачу моральною шкодою, а також наявність вини Відповідача у заподіянні позивачу моральної шкоди у визначеному ним розмірі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Київради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" створено комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» та віднесено його до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2015 №4 затверджено Статут Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (далі по тексту - Підприємство або Відповідач).

Відповідно до п. 2.2. Статуту Підприємства, предметом діяльності Підприємства є утримання житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та закріплений за Позивачем на праві господарського відання, а також надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг.

На підставі розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 № 61 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальних господарством міста Києва» будинок АДРЕСА_1 , який в числі інших об`єктів житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва переданий до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, з 16.02.2015 закріплений на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва».

Відповідно до п. 4 вказаного Розпорядження, обов`язком Позивача є забезпечення належного утримання та експлуатаційного обслуговування житлового і нежитлового фонду та елементів зовнішнього благоустрою.

05.02.2024 року о 18 год. 05 хв. на сходах біля будинку АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_1 , переміщуючись, не помітив пошкодження сходинок та, оступившись, впав, отримавши травми обох колін. За вказаним фактом 28.02.2024 року комісією ВП «Будівництво і ремонт» НЕК «Укренерго» у складі голови ОСОБА_3 та членів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 складено Акт про нещасний випадок №1. Як убачається зі змісту цього Акту, причиною нещасного випадку стала особиста необережність ОСОБА_1 (а.с.10)

Згідно з Випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 2466 травматологічного відділення № 1 КНП «КМКЛШМД», 05.02.2024 року позивач ОСОБА_1 був госпіталізований із діагнозом: «Закритий уламковий перелом обох наколінників». 12.02.2024 року ОСОБА_1 проведено операцію: «Відновлення власної зв`язки наколінника обох нижніх кінцівок». Дата надходження у стаціонар - 05.02.2024. Дата виписки - 17.02.2024. (а.с.11)

Під час перебування на лікуванні, у зв`язку з госпіталізацією та необхідністю проведення оперативного втручання, позивач поніс витрати на придбання лікарських засобів та медичних препаратів у розмірі 12 924,69 грн, що підтверджується товарним чеком № 1А-Кз-0000837 від 12.02.2024, фіскальним чеком №0000837 від 14.02.2024, а також витрати на придбання двох колінних бандажів (туторів) у розмірі 4 198,00 грн, що підтверджується фіскальним чеком № 0032176 0001382 від 10.02.2024.

07.10.2024 позивач звернувся до відповідача із письмовою вимогою про відшкодування йому понесених на лікування та реабілітацію витрат у загальній сумі 17 122,69 грн та виплату як компенсації за завдану моральну шкоду у розмірі 2 500 000,00 грн. Вимогу обґрунтовано тим, що причиною травмування став неякісний ремонт східців. Отримані ушкодження призвели до встановлення позивачу II групи інвалідності та неможливості виконувати обов`язки інженера з безпеки руху відділу транспортного забезпечення Департаменту з організації робіт ВП «Будівництво і ремонт» НЕК «Укренерго». Через втрату працездатності та обмеження у користуванні громадським транспортом позивач був змушений звільнитися з роботи, що суттєво погіршило його фінансове становище. Завдану моральну шкоду позивач пов`язує з тривалим фізичним болем, душевними стражданнями через неможливість вести колишній активний спосіб життя, втратою заробітку та необхідністю витрачати значні кошти на відновлення здоров`я. (а.с.14)

Листом від 23.10.2024 відповідач відмовив позивачу в задоволенні його вимог щодо відшкодування витрат на лікування та компенсації моральної шкоди. Відмова обґрунтована тим, що позивач не надав доказів того, що травмування сталось саме на сходах за

адресою: вул. Космічна, 5, що в місті Києві. Щодо відшкодування моральної шкоди відповідач зазначив, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів, які б доводили протиправність діяння Підприємства та причинного зв`язку між подією, що трапилась, та завданою моральною шкодою. (а.с.15-16)

До позовної заяви позивач додав відповідь Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на його звернення, зі змісту якої вбачається наступне дослівно:

«У відповідь на Ваше звернення, повідомляємо наступне: Факт звернення до СГ "ТАС" по випадку закритого уламкового перелому обох надколінників підтверджуємо. Звернення зафіксовано 05.02.2024р. о 18:14. Ви звернулись з інформуванням про наявний факт травми та необхідності виклику бригади ШМД. Зі сторони СГ "ТАС" організовано виклик ШМД. Каретою швидкої медичної допомоги Вас транспортовано до КНП «Київська Міська Клінічна Лікарня Швидкої Медичної Допомоги», де проведено іммобілізацію суглобів та рекомендовано проведення планового реконструктивно - відновлювального оперативного втручання. У гарантії оперативного втручання озвучено відмову у зв`язку з тим, що даний вид оперативного втручання не передбачений умовами Договору. Надаємо витяг з Договору страхування: Оплата реконструктивно-відновлювального оперативного втручання, що проводиться з метою усунення фізичного дефекту органа (крім протезування), отриманого внаслідок нещасного випадку, отриманих в період дії Договору не передбачено. Після отримання документів для відшкодування витрат на розхідні матеріали, використані під час оперативного втручання, страховий випадок було додатково розглянуто. Враховуючи складність випадку та характер отриманої травми, було сформовано запит на додаткове погодження компенсації витрат. За результатами розгляду погоджено відшкодування у розмірі 8 000 грн, яке було виплачено Вам у зазначеному обсязі. Також повідомляємо, що СГ «ТАС» не має наміру звертатися до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» з регресною вимогою щодо зазначеного випадку.»

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із частинами першою та другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або повинна буде зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст. 1166 ЦК України).

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. (ч.3 ст. 1166 ЦК України).

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1.Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою покладається на Позивача. Натомість Відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №648/2035/17, провадження №61-6677св22).

У межах цього спору позивачем доведено факт його травмування 05.02.2024 року о 18:05 на сходах біля будинку АДРЕСА_1 . Рухаючись сходами, пошкоджень яких він не помітив, позивач через особисту необережність оступився та впав, зазнавши травм обох колін

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо розбіжностей у датах травмування позивача. Медичними документами, даними страхової компанії СГ «ТАС» про фіксацію звернення 05.02.2024 року о 18:14 та Актом № 1 достовірно й беззаперечно підтверджено факт настання нещасного випадку саме 05.02.2024 року.

З матеріалів справи вбачається, що за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на праві господарського відання закріплено житловий будинок АДРЕСА_1 разом із прибудинковою територією, а відтак підприємство є балансоутримувачем та особою, на яку покладено обов`язки з належного утримання та експлуатаційного обслуговування цього житлового фонду та елементів благоустрою, в тому числі входів до під`їздів та прибудинкових сходів. Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що станом на 05.02.2024 року вказані сходи перебували в аварійному стані з вини відповідача, або що балансоутримувач вчинив чи допустив конкретні протиправні дії або бездіяльність, які безпосередньо призвели до падіння позивача.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо невідповідності конструкції сходів вимогам ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення», оскільки матеріали справи не містять висновку судової будівельно-технічної чи іншої експертизи, яка б підтверджувала наявність будівельних дефектів, руйнувань або порушень норм проєктування чи утримання, що об`єктивно створили передумови для травмування та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з падінням особи.

Крім того, як слідує з матеріалів справи та Акта про нещасний випадок невиробничого характеру № 1 від 28.02.2024 року, складеного комісією за участю самого позивача, безпосередньою причиною нещасного випадку було визначено особисту необережність ОСОБА_1 . Доказів на спростування висновків вказаного акта або встановлення інших обставин падіння суду надано не було.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про недоведеність позивачем факту протиправної поведінки відповідача та наявність причинно-наслідкового зв`язку між станом прибудинкової території і отриманими позивачем травмами.

Оскільки майнова шкода підлягає відшкодуванню лише за умови наявності повної деліктної відповідальності заподіювача шкоди, вимоги позивача про стягнення витрат на придбання медичних препаратів та обладнання у сумі 17 122,94 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року).

Згідно із пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступним змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може проявлятися, зокрема: в моральних переживаннях в зв`язку з порушенням права власності.

Як зазначено у пункті 9 вказаної Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Між тим, до істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

У постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року в справі № 466/8242/18 (провадження № 61-943св20) зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Разом з тим, жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували як факт заподіяння позивачеві матеріальної шкоди внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, так факт заподіяння позивачеві моральних страждань діями чи бездіяльності відповідача, матеріали справи не містять.

Надані позивачем медичні документи (виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 2466 травматологічного відділення № 1 КНП «КМКЛШМД») та копія трудової книжки не підтверджують належними та допустимими доказами причинно-наслідковий зв`язок між діями чи бездіяльністю відповідача та погіршенням здоров`я позивача. Так само ці документи не доводять, що подальше звільнення позивача 15.10.2024 року за власним бажанням (у зв`язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України) та понесені ним матеріальні витрати є наслідком протиправної поведінки відповідача

При цьому, позивачем жодним чином не обґрунтовано розмір моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено одночасної наявності чотирьох умов, які б слугували підставою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення моральної шкоди, зокрема, неправомірності дій відповідача, наявності шкоди, вини заподіювача шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від основних вимог про відшкодування майнової шкоди та констатації протиправності дій відповідача, за відсутності правових підстав для задоволення позову в частині майнової шкоди, суд також відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 4 320 000 грн.

Щодо судового збору

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи результат вирішення спору (відмову у позові), відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачами, не відшкодовуються.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.22, 1166 ЦК України, ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва» про відшкодування майнової та моральної шкоди, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 10.08.2026

С у д д я: І.В.Коваленко