Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №752/10149/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/10149/26

Провадження № 2/752/10351/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.08.2026 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

з участю секретаря Ільніцької І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі за текстом також - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом також - відповідач) з такими позовними вимогами:

-визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) батьком ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

-зобов`язати Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису № 2312 про народження ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) складеного Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у місті Києві 30.09.1992 а саме: в графі «Батько» замість прізвища ім`я по батькові « ОСОБА_4 » вказати прізвище, ім`я, по батькові: « ОСОБА_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відомості про його батька були внесені відповідно до ч. 1 ст. 133 СК України, оскільки позивач народився у подружжя.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 від 25.10.2011 батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . На дату його народження батьки перебували у шлюбних відносинах, тому батьком в свідоцтві про народження вказано ОСОБА_4 .

На підтвердження або спростування зазначених обставин позивачем за згодою відповідача було проведено лабораторне дослідження на біологічне батьківство - ДНК аналіз з відібранням зразків біологічного матеріалу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зазначене дослідження проводилось Медико- генетичним центром "Мама Папа" та видано висновок генотипоскопічного експертного дослідження від 17.08.2023 № 39103 відповідно до якого ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є біологічним батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рамках проведеного дослідження складає 99,9999993 %

За таких підстав, позивач просить визнати ОСОБА_2 своїм батьком та внести відомості про батька ОСОБА_2 , до актового запису про народження № 2312 від 30.09.1992, складеного Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у місті Києві щодо ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 липня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

Відповідач надіслав до суду заяву про визнання позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечувала щодо позовних вимог та підтримала заяву відповідача про визнання позовних вимог.

Заінтересована особа - Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не забезпечив явку свого представника, надіслав клопотання про судовий розгляд без участі їх представника.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи. Проте, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону (наприклад, відповідач визнає безпідставний позов) або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (наприклад, малолітніх або недієздатних), суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.

Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (такий висновок сформулював Верховний Суд у постановах від 15 червня 2020 року у справі № 588/1311/17, від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16).

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується актовим записом № 2312 від 30.09.1992, виданим Святошинським відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Києва.

Позивачем змінено прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_4 , виданим Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управлінням юстиції у місті Києві 14.12.2011.

Палацом реєстрації шлюбів та новонароджених між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, що підтверджується актовим записом № 2176 від 26.05.1990 у свідоцтві про укладення шлюбу серія НОМЕР_5 та дружина обрала прізвище чоловіка « ОСОБА_7 »

Оскільки Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто у подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , у свідоцтві про народження позивача у графі «батько» вказано ОСОБА_4 .

У подальшому шлюб було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінградської райдержадміністрації міста Києва 10.05.1994.

Згодом зареєстровано шлюб, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , про що внесений актовий запис № 435 в свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_7 від 18.06.1994, дружина обрала прізвище « ОСОБА_10 ». Згодом, ІНФОРМАЦІЯ_4 , шлюб між ОСОБА_2 та матір`ю позивача було розірвано.

Для підтвердження факту батьківства Позивач та Відповідач звернулись до Медико-генетичного центру «Мама Папа».

Згідно з Висновком генотипоскопічного експертного дослідження від 17.08.2023 № 39103 Медико-генетичного центру «Мама Папа», ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є біологічним батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рамках проведеного дослідження складає 99,9999993 %.

Статтею 121 Сімейного кодексу України кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини, невизнання ними шлюбу або його розірвання не впливають на обсяг їх прав і не звільняють від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

За приписами ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

На підставі ст. 128 СК України за відсутності заяви, право визнання батьківства особи, яка вважає себе батьком дитини, реалізується шляхом подання до суду позовної заяви про визнання батьківства.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що спори щодо батьківства, материнства при відсутності спільної заяви батьків, поданої відповідно до статей 122, 125, 126 СК України, розглядаються судами за правилами позовного провадження.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року, при вирішенні спорів про визнання батьківства (материнства) суд бере до уваги усі докази, що з достатньою вірогідністю підтверджують походження дитини від певної особи, зокрема висновки судово-генетичної (молекулярно-генетичної) експертизи, яка визнається судом як найбільш достовірний доказ (заяви батьків, свідчення свідків, письмові докази, а також висновок експертизи щодо походження дитини).

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства щодо конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення від 7 травня 2009 року «Калачова проти Російської Федерації», заява № 3451/05, § 34).

Верховний Суд у постановах від 23.10.2019 у справі № 382/2559/15-ц, від 19.09.2018 у справі № 761/10732/16-ц дійшов висновку про те, що сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами. Дані такого тесту, згідно з якими сукупний показник ймовірності батьківства (материнства) складає 99,9999999 %, є достатньою підставою для встановлення факту батьківства.

Отже, сімейне законодавство України не визначає закритого переліку доказів у справах про визнання батьківства. Доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових доказів, висновків експертів, у тому числі висновку молекулярно-генетичної (ДНК) експертизи.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено порядок застосування судами норм Сімейного кодексу України при розгляді справ про визнання батьківства, материнства та інших справ, що виникають з батьківських (материнських) правовідносин, зокрема справ про визнання батьківства щодо дитини, яка народжена після досягнення нею повноліття.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, належними і обґрунтованими доказами, які підтверджують обставини (факти), що є предметом доказування у справі, суд встановлює наявність підстав, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 СК України на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно з абз. 9 п. 20 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 р. (в редакції наказу від 24.12.2010 р.), рішення суду про визнання батьківства, зокрема, є підставою для внесення змін до актового запису про народження дитини.

Відповідно до п. 2.16.4. Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12.01.2011 р., у разі задоволення позову судом на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) відповідні зміни вносяться до актового запису про народження, саме Третя особа повинна виконати рішення суду в частині внесення відповідних змін до актового запису про народження та видачі нового свідоцтва про народження.

Враховуючи вище викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) батьком ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Зобов`язати Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису № 2312 про народження ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) складеного Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у місті Києві 30.09.1992 а саме: в графі «Батько» замість прізвища ім`я по батькові « ОСОБА_4 » вказати прізвище, ім`я, по батькові: « ОСОБА_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Після внесення відомостей до актового запису про народження дитини видати свідоцтво про народження дитини.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.О. Чекулаєв