Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №752/26081/19 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/26081/19

Провадження № 2/752/86/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 липня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Лісненка А.А.

у місті Києві в приміщенні суду розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя

встановив:

13.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя до ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він з 16.09.1995 року перебував у шлюбі з відповідачкою. За час шлюбу ними придбано майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення АДРЕСА_2 . Шлюб розірвано 13.02.2020 року. Згоди щодо поділу майна подружжя не досягнуто. Просив здійснити в натурі поділ зазначеного вище спільного майна подружжя.

01.07.2020 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

11.01.2021 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

22.04.2021 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про надання позивачу строку на усунення недоліків позовної заяви.

10.01.2022 року відповідачка подала відзив на позов, відповідно до змісту якого заперечувала проти позову, зазначивши, що кошти на придбання зазначеної квартири та нежитлового приміщення надав її батько, оскільки був заможною людиною, мав високу заробітну плату. А вона та колишній чоловік жили за рахунок та у її батьків, на той час тільки закінчували інтернатуру. Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

29.03.2022 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

31.10.2022 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

04.03.2024 року та 08.07.2024 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвали про витребування доказів.

15.12.2025 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про відвід судді Плахотнюк К.Г.

09.01.2026 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевською І.О. постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про відвід судді Плахотнюк К.Г.

У судовому засіданні 14.07.2026 року сторони відсутні.

Позивач подав клопотання про завершення розгляду справи за його відсутності, зазначивши, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідачка або ж її представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, з будь-якими клопотаннями до суду не зверталися.

Врахувавши думку позивача, заяви по суті справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 16.09.1995 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб (т.1, а.с. 7).

13.02.2020 року шлюб між сторонами у справі розірвано.

17.01.1998 року позивачкою придбано квартиру АДРЕСА_1 (т.1, а.с 101-102).

25.10.2016 року позивачкою придбано нежитлове приміщення № 174, що у будинку АДРЕСА_3 (т.1, а.с. 103-104).

Позивач, звертаючись до суду з позовом, зазначив, що згоди щодо поділу майна подружжя між ним та колишньою дружиною в досудовому порядку не досягнуто. Він вважає зазначене майно спільною сумісною власністю подружжя, оскільки воно придбане у період шлюбу. Просив здійснити в натурі поділ зазначеного вище спільного майна подружжя.

Відповідачка, заперечувала проти позову, з тих підстав, що квартиру і нежитлове приміщення придбано на кошти її батька. Її батьки хотіли, щоб вона мала власне житло і тому придбали для неї квартиру, а в нежитловому приміщенні її стоматологічна клініка. Колишній чоловік не давав жодних коштів на придбання нерухомості, аргументуючи тим, що у нього їх немає. Вони були студентами, коли купували квартиру і жили у її батьків фактично за їх рахунок. За час подружнього життя їх бюджет був роздільним. Просила відмовити у задоволенні позову.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які є батьками відповідачки та ОСОБА_6 , який є товаришем ОСОБА_4 показали суду, що квартира придбана за кошти батьків відповідачки, ремонт також зроблено за їх рахунок. ОСОБА_4 займався будівництвом, мав високі заробітки, також мав акції в тресті, де працював, які продав, щоб купити квартиру дочці.

За правилами статті 60, частини 1 статті 61, частини 1 статті 62, частини 1 статті 69 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) ; вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту; якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням (постанова ВС від 08.03.2023 року, справа № 307/2148/16).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті (постанова ВС від 09.01.2019 року, справа № 643/4589/15-ц).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, презюмується об`єктом права спільної сумісної власності подружжя відповідно до статті 60 СК України. Тягар доказування обставин для спростування цієї презумпції покладається на того з подружжя, який оспорює поширення режиму спільної сумісної власності на певний об`єкт (постанова ВС від 05.02.2025 року, справа № 641/2211/23).

Сама по собі наявність договору купівлі-продажу особистої нерухомості, який передував або вчинявся одночасно з придбанням нового майна, не є беззаперечним доказом того, що саме ці кошти були спрямовані на купівлю. Сторона зобов`язана довести безпосередній зв`язок між отриманими особистими коштами та їх використанням на придбання конкретного об`єкта, а не на потреби сім`ї чи інші цілі (постанова ВС від 19.02.2025 року, справа № 209/3761/20).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначена презумпція спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанови ВП ВС від 21.11.2018 року, справа № 372/504/17, від 12.02.2020 року, справа № 725/1776/18, від 02.08.2023 року, справа № 2-7539/08, від 06.05.2026 року, справа № 753/4524/24-ц, від 20.05.2026 року, справа № 711/426/24).

Відповідачка заперечувала спільну сумісну власність зазначеної нерухомості, як такої, що придбана у шлюбі з позивачем.

Відповідно, ОСОБА_2 мала обов`язок довести суду, що спірне майно не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

На підтвердження своїх заперечень, відповідачка надала суду докази у вигляді показань свідків. Однак, допитані свідки є батьками відповідачки та товаришем її батька. Суд критично оцінює зазначені покази, з тих підстав, що свідки є зацікавленими особами щодо вирішення спору на користь відповідачки. Будь-яких інших доказів на спростування презумпції спірного майна, як спільного сумісного майна подружжя, відповідачкою суду не надано.

Крім того, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07.07.2021 року, яке залишено в силі постановою Київського апеляційного суду від 16.12.2021 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом допуску ОСОБА_1 до цієї квартири та передачі йому екземпляру ключів від неї. Судом встановлено, що квартира придбана у період шлюб, що не заперечувалося сторонами. Місцем реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є зазначена квартира.

Оскільки спірні квартира та нежитлове приміщення придбані у період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , доказів, що таке майно є особистою приватною власністю відповідачки, суду останньою не надано, відповідно, це майно є спільною сумісною власністю подружжя, яке підлягає поділу після розірвання шлюбу між сторонами у справі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, підлягають задоволенню судом.

За правилами ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, задовольнити.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на нежитлового приміщення № 174, що у будинку АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Плахотнюк К.Г.