Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №400/8946/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 р. № 400/8946/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, , Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, ,

провизнання протиправним та скасування рішення від 05.06.2026 №143450003257, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі-відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі-відповідач-2) про:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови позивачці в зарахуванні до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи з 04.05.1994 по 31.12.1999 на посаді голови фермерського господарства «Комета»;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до мого страхового стажу період роботи головою Фермерського господарства «Комета» з 04.05.1994 по 31.12.1999;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок моєї пенсії з урахуванням зарахованого страхового стажу та здійснити виплату належних сум відповідно до вимог законодавства.

Позов обґрунтовано позивачем тим, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач протиправно не зарахував до її страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки, а саме: з 04.05.1994 по 31.12.1999 на посаді голови фермерського господарства «Комета».

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 року позовну заяву залишено без руху.

24.07.2026 року позивач надав заяву на усунення недоліків.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 КАС України (без виклику сторін у судове засідання).

У відзиві на позовну заяву від 06.08.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області заперечило проти позову і просило в його задоволені відмовити в повному обсязі. До загального страхового стажу не враховано період роботи з 04.05.1994 по 31.12.1994, оскільки відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не прослідковується подання звітів зі сплатою страхових внесків страхувальником фермерським господарством “Комета” (ЄДРПОУ 20865854). У даній справі дії зобов`язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, як до органу, рішення якого може бути визнано судом протиправним та скасовано.

10.08.2026 позивачка надала відповідь на відзив відповідача-2.

У відзиві на позовну заяву від 1208.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області заперечило проти позову і просило в його задоволені відмовити в повному обсязі. Враховуючи, що відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не прослідковується подання звітів зі сплатою страхових внесків страхувальником фермерським господарством “Комета” (ЄДРПОУ 20865854), прийнято рішення відмовити ОСОБА_2 в зміні страхового стажу, набутого до 01.01.2004, а саме період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 04.05.1994 по 31.12.1999.

13.08.2026 позивачка надала відповідь на відзив відповідача-1.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

30.05.2026 року Позивач звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із зверненням , у якому просив перерахувати пенсію за віком із зарахування до страхового стажу періодів роботи. 05.06.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було прийнято рішення № 143450003257 від 05.06.2026 року про не зарахування до страхового стажу періодів роботи, з урахуванням наступних правових норм та фактичних обставин: До загального страхового стажу Позивача не було враховано стаж, набутий до 01.01.2004, а саме період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 04.05.1994 по 31.12.1994, оскільки відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не прослідковується подання звітів зі сплатою страхових внесків страхувальником фермерським господарством “Комета” (ЄДРПОУ 20865854). Даний період може бути зарахований після подання довідки з податкової служби України про сплату внесків за період вказаний в трудовій книжці.

Вважаючи вищенаведене рішення про відмову у перерахунку їй пенсії за віком протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». (далі – Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб – члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Абзацом тридцять шостим статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування.

Згідно з абзацом першим пункту 1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV цей Закон набирав чинності з 01.01.2004.

Тому страховий стаж за період до 31.12.2003 обчислюється на підставі документів і в порядку, визначених законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, тобто Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, періоди роботи позивача до 31.12.2003 можуть бути зараховані до страхового стажу лише на підставі документів і в порядку, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Пунктом «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до частини третьої статті 28 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (чинний з 14.01.1992 по 28.07.2003) і частини третьої статті 34 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, чинній з 29.07.2003 по 09.06.2021) членам селянського (фермерського) господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), зараховуються до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відтак у разі наявності трудової книжки страховий стаж за періоди роботи до 01.01.2004 встановлюється на підставі відповідних записів у ній. Водночас на тривалість страхового стажу не впливає встановлення юридичного факту отримання чи не отримання застрахованою особою заробітної плати за відповідний період і, відповідно, сплати внесків на соціальне страхування.

Суд встановив, згідно із записом № 7 трудової книжки позивача НОМЕР_1 позивачка працює з 04.05.1994 по теперішній час головою Фермерського господарства «Комета».

Як наслідок, органи Пенсійного фонду України не мали права вимагати у позивачки інші документи для підтвердження оскаржуваного періоду роботи, оскільки цей період роботи підтверджується записом №№ 7 трудової книжки позивачки.

Період роботи позивачки з 04.05.1994 по 31.12.1999 роки та по 18.05.2026 (дата листа) також підтверджено листом ГУ ДПС у Миколаївській області № 39/ЗПІ/14-29-12-01-06.

Щодо вимоги позивача про призначення йому пенсії за віком суд зазначає наступне.

Згідно зі статтю 58 Закону № 1058 пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Тобто Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питання призначення (перерахунку) пенсії.

Як наслідок, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсії громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача. Повноваженнями на прийняття рішень з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку) наділені виключно органи Пенсійного фонду України.

Крім цього, наявні матеріали справи не дають можливість зробити однозначний висновок про те, що при зарахуванні позивачу до його страхового стажу періодів його роботи до 31.12.2003 згідно із записами дубліката трудової книжки, позивач відповідатиме всім вимогам, необхідних для призначання йому пенсії за віком, зокрема та не виключно, необхідного страхового стажу.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин.

До завдань адміністративного судочинства не відносить забезпечення ефективності державного управління. Суд, перевіряючи рішення, дію або бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям, не наділений повноваженнями у втручання компетенцію суб`єкта владних повноважень.

Тому прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих позивачем документів є повноваженнями органів Пенсійного фонду України.

Отож позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Тому суд прийшов до висновку, про необхідність виходу за межі позовних вимог шляхом зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області: зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу при перерахунку пенсії період її роботи з 04.05.1994 по 31.12.1999 на посаді голови Фермерського господарства «КОМЕТА»; повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 30.05.2026 з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.

Згідно ч.1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі Постанова №25-1).

Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, процедура передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно п.1.1 розділу І Порядку №22-1, заява про призначення (перерахунок) пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно п.4.2 розділу ІV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами п.4.10 розділу ІV Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

-сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

-після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10).

Враховуючи вимоги Порядку №22-1, у розглядуваній справі органом, що приймає рішення за заявою позивача про переведення пенсії визначено ГУПФ України в Чернівецькій області має завершувати процедуру призначення пенсії за віком.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про переведення (призначення) пенсії за віком є ГУПФ України в Чернівецькій області має завершувати процедуру призначення пенсії за віком, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення (перерахунок) пенсії та прийняв рішення про відмову.

Враховуючи вищезазначене належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ГУПФ України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву позивачки щодо перерахунку пенсії.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією від 23.07.2026 підтверджується понесення позивачкою судових витрат у розмірі 1064,96 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову. Оскільки цим рішенням позов задоволено до двох відповідачів, тому за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м.Чернівці, Чернівецька область, 58002; код ЄДРПОУ: 40329345) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову в перерахунку пенсії №143450003257 від 05.06.2026 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області:

зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу при перерахунку пенсії період її роботи з 04.05.1994 по 31.12.1999 на посаді голови Фермерського господарства «КОМЕТА»;

повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 30.05.2026 з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.

4. В решті позовних вимог-відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судовий збір у розмірі 1064 (Одна тисяча шістдесят чотири) гривень 96 копійки.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 03 вересня 2026 року