Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №320/16397/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року Київ № 320/16397/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління служби судової охорони у м. Києві та Київській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування повідомлення,

в с т а н о в и в:

Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (ТУ ССО у м. Києві та Київській області, Управління) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Просили суд:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення про вчинення кримінального правопорушення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Максима Бялого у ВП № 75482676, відповідно до якого за невиконання рішення суду в повному обсязі, державний виконавець просить розглянути питання щодо притягнення до відповідальності службових осіб Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області.

Ухвалою від 25.04.2025 позов залишено без руху.

Ухвалою від 25.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони, яке листом від 09.02.2024 № 11-4208/24 повідомило позивача, що з огляду на обмеженість фінансового ресурсу за 2024 рік, рішення суду на корить співробітників Служби судової охорони мають виконуватися у межах передбаченого обсягу видатків за програмою 0501150. Однак, кошторис на 2024 рік за КПКВ 0501150 становить 1,74 % від загальної потреби, що унеможливило виконання всіх судових рішень. У той же час, з метою виконання рішення суду у справі № 320/10520/22, Управлінням здійснено розрахунок в коштах на виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 та листами від 25 липня 2024 року № 41.07-363/ССО, від 25 липня 2024 року № 41.07-361/ССО, надіслано до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, який, відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, направлено листи про виділення додаткових кошторисних призначень, а саме: збільшення кошторисних призначень за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». Служба судової охорони, в свою чергу, зверталася до ДСА України з проханням внести зміни до кошторису, однак належне фінансування не проведено. Стверджує, що позивачем вчинено всі залежні від нього дії, спрямовані на виконання судового рішення.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, а отже, враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 у справі № 320/10520/22 зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 в розмірі до 30 000 грн пропорційно відпрацьованого часу за місяць, відповідно до вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», починаючи з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року (включно).

25 липня 2024 року, з метою виконання рішення Київського окружного адміністративного суду по справі №320/10520/22, про нарахування і виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (Постанова № 168), Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області направило лист Голові Служби судової охорони, в якому зазначено про необхідність виділення додаткових кошторисних призначень за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 в сумі – 375547,24 грн.

Вказані дії вчинялись Управлінням відразу після отримання рішення суду.

У подальшому Управління повторно неодноразово зверталось до Центрального управління Служби судової охорони з листами про необхідність виділення додаткових кошторисних призначень задля виконання рішення суду.

У зв`язку з тим, що рішення суду у справі №320/10520/22 у строк, наданий державним виконавцем боржником (позивачем), не виконано, постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 01.08.2024 ВП №75482676 на Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області за невиконання рішення суду без поважних причин накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 21.01.2025 ВП №75482676 на Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області за невиконання рішення суду без поважних причин накладено штраф у розмірі 10200,00 грн.

Також, відповідачем 29.01.2025 сформовано та направлено до ГУ НП в м. Києві повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за невиконання судового рішення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним повідомленням відповідача про вчинення кримінального правопорушення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, наведеним у статті першій Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

У статті 15 Закону № 1404-VIII закріплено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

За змістом положень частини третьої статті18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 63 Закону № 1404-VIII унормовано, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

При цьому, положеннями статті 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час розгляду справи, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у межах ВП № ВП №75482676 винесено постанови накладення на позивача штрафу у розмірі 5100,00 грн та у розмірі 10200 грн за невиконання рішення суду у справі № 320/10520/22.

Відомості про оскарження чи скасування вказаних постанов у матеріалах справи та у базі ЄДРСР відсутні.

Отже, вказані постанови є чинними та обов`язковими для виконання.

За вимогами частини другої статті 75 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний звернутися до правоохоронних органів у разі умисного невиконання рішення суду боржником.

Тобто, вказаною правовою нормою встановлено обов`язок для відповідача діяти певним чином у разі невиконання боржником рішення з неповажних причин.

А відтак відповідач після винесення повторної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення у справі № 320/10520/22 мав не тільки право, а й обов`язок звернутися до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення позивачем кримінального правопорушення.

При цьому, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює виконання рішення суду, оскільки такі могли б бути враховані тільки під час розгляду питання правомірності накладення на позивача штрафів.

Крім того, суд зазначає, що повідомлення відповідача саме по собі не є процесуальним рішенням, а лише є ініціюванням перевірки правоохоронними органами.

Якщо позивач вважає, що таке повідомлення є безпідставним або подано з порушенням закону, він може оскаржити дії правоохоронних органів у разі незаконного початку кримінального провадження, звернувшись з відповідною скаргою до слідчого судді відповідно до статті 303 Кримінального процесуального кодексу України.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що судом у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодуванню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.