Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №320/37994/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року м. Київ справа №320/37994/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,

Комісії з реорганізації Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі – відповідач 1), Комісії з реорганізації Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач 2), в якому просить суд

- визнати протиправними дії Комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо відмови у оформленні та направленні подання та сформованої особової справи про призначення пенсії та всіх необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах;

- зобов`язати Комісію з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві сформувати особову справу та подання, а також всі необхідні документи, які направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області для призначення (нарахування) пенсії та всіх необхідних документів за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області після надходження подання про призначення пенсії та всіх необхідних документів для призначення пенсії, призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він 26 серпня 1997 року прийнятий на службу в податкову міліцію України. З 02 жовтня 2015 року по 15 лютого 2016 року та з 02 вересня 2016 року по 15 жовтня 2016 року позивач перебував в управлінні оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Донецькій області та наказом від 02 грудня 2021 року № 898-О звільнений зі служби 28 грудня 2021 року.

Загальний стаж служби становить: календарний 24 роки 04 місяці 02 дні, пільговий – 25 років 03 місяці 26 днів в органах податкової міліції з 28 серпня 1997 року по 28 грудня 2021 року.

У позовній заяві також зазначено, що 11 лютого 2022 року він звернувся до відповідача з приводу призначення пенсії та надав документи, що підтверджують його право на пенсію за вислугу років, проте, листом від 15 квітня 2022 року відмовлено у призначенні пенсії з причин відсутності функцій визначення вислуги років, розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсії. Також, як вказує позивач, у листі зазначено, що заява про призначення пенсії разом з пакетом документів подає відповідна структура і відповідач може прийняти документи тільки після правильно оформленого пакету документів.

Повторно позивач звернувся до відповідача 17 червня 2022 року з аналогічним пакетом документів та заявою про призначення пенсії, проте, вказана заява була залишена без розгляду

В подальшому, як зазначає позивач, 02 та 15 березня 2023 року він звернувся з заявами до Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України з приводу призначення пенсії та надав копії документів, які, на думку позивача, підтверджують його право на пенсію за вислугу років.

Проте, листом від 27 березня 2023 року позивачу відмовлено у направленні та поданні документів, оскільки подані документи не містять даних про розмір вислуги років, розмір грошового утримання, а відтак відповідач позбавлений можливості призначити пенсію, оскільки визначення право на її призначення не відноситься до кола повноважень відповідача.

Позивач, вважаючи, що діями відповідача порушені його права, звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Відповідачі відзиву на позовну заяву не надали з невідомих причин.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копія ухвали суду від 27 жовтня 2023 року разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами направлені на юридичні адреси відповідачів, зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рекомендованими листами.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області разом з відзивом на позовну заяву через систему «Електронний Суд» подано належним чином засвідчені копії документів, які подавались позивачем до органу Пенсійного фонду України разом з заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Згідно наданої суду копії трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 26 серпня 1997 року на підставі наказу ІФЕІ № 685 від 25 серпня 1997 року прийнятий на службу в податкову міліцію України та наказом № 898-о від 02 грудня 2021 року з 28 грудня 2021 року звільнений зі служби в податковій міліції.

Згідно наявної в матеріалах справи копії Витягу з Наказу Головного управління ДФС у м. Києві «По особовому складу податкової міліції» від 02 грудня 2021 року № 898-о ОСОБА_1 (М-110785), підполковника податкової міліції, старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ шостого відділу управління боротьби з фінансовими злочинами Головного управління ДФС у м. Києві звільнено з посади та податкової міліції в запас за пунктом 64 підпункт «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Вислуга років на 28 грудня 2021 року становить: календарна- 24 роки 04 місяці 02 днів, пільгова – 25 років 03 місяці 26 днів.

У лютому та червні 2022 року позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення йому пенсії, проте, листом від 15 квітня 2022 року № 1000-0203-8/35305 позивача повідомлено про те, що пакет документів на призначення пенсії подається уповноваженим органом відповідної силової структури, органи Пенсійного фонду України виконують функції тільки з призначення та перерахунку пенсії. У листі від 01 липня 2022 року № 1000-0203-8/58584 позивача повідомлено, що відповідь щодо призначення пенсії йому вже була надана.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України з заявою щодо подання на призначення йому пенсії.

Листом від 22 березня 2023 року № 16040-02-10/7755 Міністерство фінансів України зазначену заяву позивача направило за належністю для розгляду до Комісії з реорганізації Головного управління ДФС у м. Києві.

За результатом розгляду заяви позивача, Комісією з реорганізації Головного управління ДФС у м. Києві листом від 27 березня 2023 року № 60/23 позивача повідомлено про відсутність підстав для направлення подання та документів відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення йому пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років.

Не погоджуючись з діями відповідачів, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно пункту 3 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ та поліції, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі – Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 1 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з пунктом «б» статті 1-2 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Стаття 2 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Згідно із пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону;

Частиною другою статті 17 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (в редакції, що діяла на момент звільнення позивача зі служби) передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Відповідно до статті 17-1 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 1992 року № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі – Порядок № 393).

Наведене в сукупності вказує на існування двох різних правових вимірів вислуги років, які стосуються колишніх співробітників податкової міліції:

- вислуга років для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, враховуючи вказане в контексті спірних правовідносин, суд звертає увагу на таке.

На час звільнення позивача з посади та податкової міліції (позивача звільнено 28 грудня 2021 року) діяла редакція пункту 3 Порядку № 393, яка визначала види служби, які зараховуються, у тому числі, співробітникам податкової міліції, на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.

Судом встановлено, що позивач був звільнений з податкової міліції з 28 грудня 2021 року і на час звільнення стаж його служби в календарному обчисленні складав 24 роки 04 місяці 02 дні, у пільговому обчисленні – 25 років 03 місяці 26 днів.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» (далі - Постанова № 119), яка набрала чинності 19 лютого 2022 року до Порядку № 393 внесено зміни, відповідно до яких:

Доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту:

« 2-1. Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови».

5. У пункті 3:

1) абзац перший викласти в такій редакції:

« 3. До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:»;

2) абзац «у високогірних місцевостях на висоті 1500 і більше метрів над рівнем моря» виключити.

6. Доповнити постанову пунктом 3-1 такого змісту:

« 3-1. У разі наявності двох і більше підстав для зарахування на пільгових умовах до вислуги років, з якої визначається розмір пенсії, одного і того ж періоду служби вислуга років обчислюється за тією підставою, яка дає найбільші пільги».

7. У пункті 4 слова «до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні» замінити словами «на пільгових умовах до вислуги років, - у відповідному пільговому обчисленні для визначення розміру пенсії».

Пункт 3 Порядку № 393 (в редакції Постанови № 119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Отже, пункт 3 Порядку № 393 (в редакції Постанови № 119) визначає види служби, які зараховуються на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.

Правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон України від 09 квітня 1992 року № 1992 року № 2262-ХІІ, так і Порядок № 393 (в редакції Постанови № 119) виникнення, зокрема, в колишнього підполковника податкової поліції, права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.

Водночас, вирішуючи спір судом встановлено, що 28 серпня 2025 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/13694/22 визнано протиправними та нечинними:

- пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;

- підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;

- пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;

- пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393».

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 08 грудня 2025 року у справі № 440/254/25).

Суд зазначає, що статтею 17 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом.

Своєю чергою, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Постановою № 393 (у відновленій редакції) визначено, зокрема порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а та від 13 травня 2026 року у справі № 420/21549/25, для відступу від якої суд не вбачає підстав в даному випадку.

Наведене в сукупності свідчить, що вислуга років, з врахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах, є календарною одиницею виміру та повинна бути врахована до вислуги років, яка підлягає обчисленню та застосуванню в порядку статей 12, 17 та 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанови № 393 (в редакції, що діяла до внесення змін згідно Постанови № 119 і яка діє наразі).

Отже, на дату звільнення позивач мав вислугу 25 років 03 місяці 26 днів, відтак позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи встановлені судом обставини, зокрема, щодо протиправності дій відповідача 2 у незарахуванні до вислуги років, яка дає право на пенсію, час служби на пільгових умовах, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати такі дії відповідача 2 протиправними, відповідно, зобов`язати зарахувати позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, та оформити і подати необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області для призначення останньому пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Щодо позовних вимог в частині, що стосується Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, суд зазначає, що відповідачем 2 не оформлено і не подано необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області для призначення останньому пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на виконання рішення суду у даній справі (у разі набрання ним законної сили), відповідно, відсутні підстави вважати, що відповідач 1 після їх надходження не призначить позивачу пенсії за вислугу років на підставі поданих відповідачем 2 документів.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, як таких, що заявлені передчасно.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неу24переджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

VI. Судові витрати.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а матеріали справи не містять доказів понесення сторонами інших судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка, будинок 10, код ЄДРПОУ 22933548), Комісії з реорганізації Головного управління ДФС у м. Києві (04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Комісії з реорганізації Головного управління ДФС у м. Києві щодо незарахування до пільгової вислуги років ОСОБА_1 до календарної вислуги років та в підготовці пакету документів для подання до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

3. Зобов`язати Комісію з реорганізації Головного управління ДФС у м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, та оформити і подати необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

4. У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.