Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №320/11355/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м. Київ справа №320/11355/26

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщенні суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )

доВійськової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив суд, з урахуванням збільшення позовних вимог:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_4 щодо відмови надати позивачу достовірні відомості про середні розміри у відсотках надбавки за особливості проходження служби та премії за відповідною (прирівняною) посадою Помічника начальника напрямку військової частини НОМЕР_5 до посади на день звільнення із служби Офіцера військової частини НОМЕР_4 , яку ОСОБА_2 обіймав на час призначення пенсії і які були фактично виплачені за відповідною (прирівняною) посадою Офіцера з тарифним розрядом - 28 та тарифним коефіцієнтом -3,2, згідно додатків № 1,2 Постанови №704 за січень 2024, за січень 2025, за січень 2026 щодо подальшого виготовлення та надання відповідачем до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2024, станом на 01.01.2025, станом на 01.01.2026 з обов?язковим зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби та премії, що фактично виплачені у січні 2024 року, січні 2025 року, січні 2026 року за відповідною (прирівняною) посадою позивача для здійснення обчислення та перерахунку його пенсії 01.02.2024, з 01.02.2025, з 01.02.2026 з урахуванням актуальних правових висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі від 23 травня 2024 року №380/19324/23);

- зобов?язати відповідача на підставі витребуваних достовірних відомостей підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за відповідною (прирівняною) посадою Помічника начальника напрямку військової частини НОМЕР_5 до посади на день звільнення із служби Офіцера військової частини НОМЕР_2 , яку ОСОБА_2 обіймав на час призначення пенсії і які були фактично виплачені за відповідною (прирівняною) посадою Офіцератафирозола тарифним коефіцієнтом- 3,2, згідно додатків № 1,2 Постанови №704 станом на 01.01.2024, станом на 01.01.2025, станом на 01.01.2026 з обов?язковим зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби та премії, що фактично виплачені у січні 2024 року, січні 2025 року, січні 2026 року за відповідною (прирівняною) посадою позивача для здійснення обчислення та перерахунку його пенсії з 01.02.2024, з 01.02.2025, з 01.02.2026 з урахуванням актуальних правових висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі від 23 травня 2024 року №380/19324/23);

- щодо відмови військової частини НОМЕР_2 надати позивачу достовірні відомості про середні розміри у відсотках надбавки за особливості проходження служби та премії за відповідною (прирівняною) посадою Помічника начальника напрямку військової частини НОМЕР_5 до посади на день звільнення із служби Офіцера військової частини НОМЕР_4 , яку ОСОБА_2 обіймав на час призначення пенсії і які були фактично виплачені за відповідною (прирівняною) посадою Офіцера з тарифним розрядом - 28 та тарифним коефіцієнтом -3,2, згідно додатків №1,2 Постанови №704 за січень 2024, за січень 2025, за січень 2026 щодо подальшого виготовлення та надання відповідачем до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 01.01.2024, станом на 01.01.2025, станом на 01.01.2026;

- витребувати достовірних відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби та премії, що фактично виплачені у січні 2024 року, січні 2025 року, січні 2026 року за відповідною (прирівняною) посадою позивача для здійснення обчислення та перерахунку його пенсії 01.02.2024, з 01.02.2025, з 01.02.2026 з урахуванням актуальних правових висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі від 23 травня 2024 року №380/19324/23.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку у ГУ ПФУ та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Повідомляє, що звернувся до відповідача з заявами про надання публічної інформації, а також, щодо виготовлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновлених довідок станом на 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026 з метою проведення відповідного перерахунку, проте жодної відповіді від відповідача не отримав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Позивачем подано заяву на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В подальшому, позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху після відкриття та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято заяву про збільшення позовної вимог до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Від відповідача надійшли відзиви на позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог, у якому проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі із посиланням на пропуск позивачем строку звернення до суду, у зв`язку з чим просив залишити дану позовну заяву без розгляду; а також на те, що законодавством не передбачено, щоб в довідках про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії військовослужбовцям зазначались інші, крім окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, види грошового забезпечення та премії.

Суд зауважує, що в межах розгляду справи, яка призначена до розгляду у порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також – КАС України), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач є пенсіонером по лінії Міністерства оборони України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач 19.11.2025 звернувся до відповідача з заявою про надання позивачу достовірні відомості про середні розміри у відсотках надбавки за особливості проходження служби та премії за відповідною (прирівняною) посадою Помічника начальника напрямку військової частини НОМЕР_5 до посади на день звільнення із служби Офіцера військової частини НОМЕР_4 , яку ОСОБА_2 обіймав на час призначення пенсії і які були фактично виплачені за відповідною (прирівняною) посадою Офіцера з тарифним розрядом - 28 та тарифним коефіцієнтом -3,2, згідно додатків № 1,2 Постанови №704 за січень 2024, за січень 2025, за січень 2026.

Проте відповіді на вказану заяву не отримав.

В подальшому, позивач 18.02.2026 повторно звертався до відповідача з аналогічною заявою, про те відповіді також не отримав.

Тому, позивач 19.02.2026 звернувся до Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України із запитом про отримання публічної інформації що вище заявлених питань.

Листом від 26.02.2026 №2220/10/ВихЗПІ/15 Департамент фінансів Міністерства оборони України переадресував запит позивача до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.

Листом від 27.02.2026 №220/13/ВихЗВГ/5986 Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України повідомив про те, що запит позивача переадресований до військової частини НОМЕР_2 .

Проте, відповіді на вказаний запит на доступ до публічної інформації позивачем не отримано.

Крім цього, у заявах від 19.11.2025 та 18.02.2025 позивач просив підготувати та надати до ГУ ПФУ нової довідки про розмір грошового забезпечення, зокрема, станом на 01.01.2024, 01.01.2025, 01.02.2026, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на відповідний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови КМУ № 704, для проведення перерахунку основного розміру пенсії.

Проте, оскільки відповіді на вищевказані заяви позивач не отримав, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон № 2262.

Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення військовослужбовців є положення частини третьої 3 статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону № 2262.

Згідно з частиною третьої статті 43 Закону № 2262, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно з частинами першою та другою статті 51 Закону № 2262, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262, визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45), згідно із пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв`язку вказує, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону № 2262, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), пунктом 1 якої, серед іншого, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 15.

Відповідно до пункту 2 постанови № 704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції на дату прийняття) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постанова № 704 набрала чинності 01.03.2018.

Разом з тим, 21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено у такій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704. Постановою Верховного Суду від 20.10.2022 зазначену постанову адміністративного суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Тобто з 29.01.2020 у зв`язку з втратою чинності пункту 6 Постанови №103 відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції.

Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, розрахунковими величинами для визначення розміру посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, та відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Водночас 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704" (далі - постанова № 481), пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704 шляхом викладення абзацу першого в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Таким чином, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року" запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.

Крім того, 16.07.2026 Верховним Судом була ухвалена постанова у справі № 320/29450/24, якою визнано законність Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 П і запровадження правила обчислення грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1762 грн.

Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 сформував обов`язковий для врахування судами висновок про те, що Кабінет Міністрів України, реалізовуючи надані йому законом повноваження, вправі визначати базову величину, яка застосовується для обчислення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, у тому числі шляхом встановлення її у фіксованому розмірі.

Відтак, пункт 2 Постанови № 481 є чинним, встановлена ним розрахункова величина у розмірі 1762 грн підлягає застосуванню при визначенні розміру грошового забезпечення, а суд, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен враховувати висновки Верховного Суду.

За таких обставин, відсутні правові підстави для складання та направлення до органу Пенсійного фонду України довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026 із визначенням посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік». Видача таких довідок суперечить нормативному регулюванню та не відповідає вимогам Постанови № 704 у редакції, чинній після внесення змін постановою № 481.

Водночас, суд зазначає, що саме по собі право на перерахунок пенсії відповідно до статті 63 Закону № 2262 виникає лише за наявності передбачених законодавством підстав, однією з яких є зміна складових грошового забезпечення у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Оскільки у спірних правовідносинах таких підстав судом не встановлено, позивач не набув права вимагати оформлення нової довідки про розмір грошового забезпечення для здійснення перерахунку пенсії.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо решти позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб гарантоване статтею 34 Конституції України.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (далі-Закон №2939 ): публічна інформація-це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №2939 право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 5 Закону №2939 передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ч.5 ст. 6 Закону №2939 не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Згідно із ст. 12 Закону №2939 суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Частиною 1 ст. 13 цього ж Закону передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

За змістом ч. 1 ст.19 Закону № 2939: запит на інформацію-це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Згідно з ч.ч.4-5 ст. 19 Закону №2939: письмовий запит подається в довільній формі, яка має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Частина 1 ст.20 Закону №2939 передбачає, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частин першої-третьої статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація на запит надається безкоштовно; у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Водночас частиною четвертою статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено обов`язкову гарантію: при наданні особі інформації про неї та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Згідно з частиною другою статті 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка, зокрема, свідчить про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту, аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Аналізуючи зміст наведених правових норм, суд зазначає, що інформація про використання, розпорядження та рух коштів місцевого самоврядування, цільове призначення бюджетних асигнувань, укладення договорів підряду на об`єктах благоустрою та акти фактичного виконання робіт за своєю правовою суттю мають презумпцію відкритості та суспільної значимості, оскільки безпосередньо стосуються фінансової основи життєдіяльності територіальної громади і контролю за ефективністю використання спільних публічних ресурсів.

Суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 9901/510/18, а також постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 814/2301/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/3094/17 та від 21 жовтня 2020 року у справі № 380/2026/20 сформовано єдину правову позицію, згідно з якою документи, що фіксують витрачання публічних фінансів (договори, кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, акти форми КБ-2в та платіжні доручення), беззаперечно відносяться до категорії інформації, що становить суспільний інтерес.

Верховний Суд неодноразово підкреслював, що встановлена законодавцем у частині четвертій статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» пільга є безумовною, а отже розпорядник інформації позбавлений права встановлювати обов`язок компенсації фактичних витрат на копіювання, сканування чи друк таких документів та ставити в залежність надання відповіді від здійснення запитувачем попередньої оплати.

Оскільки розпорядник фактично не надав запитуваної інформації, суд констатує порушення права позивача на своєчасне, повне та безоплатне отримання публічної інформації.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону №2939 рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Частиною 2 ст. 23 Закону №2939 визначено, що запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 22 Закону №2939: розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

З аналізу норм Закону №2939 видно, що відповідач є розпорядником інформації, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, що отримана або створена в процесі здійснення ним своїх повноважень і зобов`язаний надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію на запит позивича.

Отже, розпорядник публічної інформації може надати тільки ту інформацію, якою володіє (яка уже відображена/зафіксована на носіях інформації (паперових, цифрових, аналогових). Для надання відповіді на запит розпорядник не зобов`язаний створювати нову інформацію (як-от аналізувати, систематизувати наявні у нього факти, дані про будь-що чи будь-кого для того, щоб отримати потрібний запитувачу результат). Тому якщо відповідач не володіє запитуваною інформацією, він не зобов`язаний її створювати. Водночас відповідач як розпорядник публічної інформації повинен надати максимально вичерпну інформацію на запит в тому обсязі, який допустимий з урахуванням обмежень, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI.

Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №805/4044/17-а.

За змістом норм Закону №2339, об`єктом запиту на інформацію, як і відповіді на інформацію є власне інформація, тому відповідно до ч.2 ст.23 Закону №2939 запитувач має право оскаржити, зокрема, надання інформації.

З метою ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання запитуваної інформації та зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 належним чином розглянути запити від 19.11.2025, 18.02.2026, 19.02.2026, 02.03.2026 і надати повну інформацію про середні розміри у відсотках надбавки за особливості проходження служби та премії за відповідною (прирівняною) посадою Помічника начальника напрямку військової частини НОМЕР_5 до посади на день звільнення із служби Офіцера військової частини НОМЕР_4 , яку ОСОБА_2 обіймав на час призначення пенсії і які були фактично виплачені за відповідною (прирівняною) посадою Офіцера з тарифним розрядом - 28 та тарифним коефіцієнтом -3,2, згідно додатків № 1,2 Постанови №704.

Ухвалюючи дане судове рішення, суд також керується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що встановлених судом обставин достатньо для ухвалення рішення у цій справі про задоволення позову в цій частині.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частину суми судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд –

в и р і ш и в:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненадання відповіді на запити позивача від 19.11.2025, 18.02.2026, 19.02.2026, 02.03.2026 і надати повну інформацію про середні розміри у відсотках надбавки за особливості проходження служби та премії за відповідною (прирівняною) посадою Помічника начальника напрямку військової частини НОМЕР_5 до посади на день звільнення із служби Офіцера військової частини НОМЕР_4 , яку ОСОБА_2 обіймав на час призначення пенсії і які були фактично виплачені за відповідною (прирівняною) посадою Офіцера з тарифним розрядом - 28 та тарифним коефіцієнтом -3,2, згідно додатків № 1,2 Постанови №704.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) надати відповіді на запити позивача від 19.11.2025, 18.02.2026, 19.02.2026, 02.03.2026 і надати повну інформацію про середні розміри у відсотках надбавки за особливості проходження служби та премії за відповідною (прирівняною) посадою Помічника начальника напрямку військової частини НОМЕР_5 до посади на день звільнення із служби Офіцера військової частини НОМЕР_4 , яку ОСОБА_2 обіймав на час призначення пенсії і які були фактично виплачені за відповідною (прирівняною) посадою Офіцера з тарифним розрядом - 28 та тарифним коефіцієнтом -3,2, згідно додатків № 1,2 Постанови №704, з урахуванням висновків, викладених у даному рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.