Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №300/556/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. справа № 300/556/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі, також - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в якій просить:

- визнати протиправною відмову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 у звільненні з військової служби солдата ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути рапорт солдата ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформлене листом № 8119 від 25.09.2025 року щодо відмови солдату ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі рапорту від 10.09.2025 року на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

- зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 видати наказ про звільнення з військової служби солдата ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із визначенням матері позивача необхідності здійснення за нею догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, звернувся до відповідача із рапортом про звільнення його з військової служби. Однак за результатами розгляду такого рапорту визначеного законом рішення прийнято відповідачем не було. Зважаючи на те, що ним підтверджено наявність підстав для звільнення з військової служби, просить позов задовольнити (а.с. 1-22).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 24-26).

24.02.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач вказує, що позивачем не підтверджено факту встановлення його матері інвалідності І чи ІІ групи, що вказує на відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби та не доведено відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення. Оскільки звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати догляд за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи визнана такою, що потребує постійного догляду можливе тільки за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, то підстав для задоволення вимог рапорту позивача та його звільнення з військової служби не було. У зв`язку з цим, просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 30-55).

09.03.2026 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти аргументів позивача, викладених у відзиві на позовну заяву з мотивів, наведених у позові (а.с. 56-58).

11.03.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с. 59-66).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 17.03.2026 по 20.03.2026 згідно наказу від 11.03.2026 № 19-В, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 18.05.2026 по 22.05.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 14.08.2026 по 28.08.2026 згідно наказу від 27.07.2026 № 153-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 67), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є військовослужбовцем та проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с. 7-9).

12.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до старшого сержанта ОСОБА_2 із рапортом про звільнення його з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за матір`ю позивача - ОСОБА_3 , яку визнано такою, що потребує догляд на непрофесійній основі, що не заперечується відповідачем (а.с. 51).

До вказаного рапорту позивачем долучено копії документів, які підтверджують наявність обставин, викладених в рапорті, зокрема копію паспортів громадянина України, документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платників податків та витягів про реєстрацію місця проживання позивача та його матері, копію свідоцтва про народження позивача, копію свідоцтва про смерть батька позивача, копію висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 482 від 20.08.2025, копію акта про фактичне місце проживання особи від 20.08.2025, копію заяви ОСОБА_3 про вибір особи, яку особа обирає для здійснення догляду за нею № 3229 (а.с. 39-50).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьком є ОСОБА_4 , матір`ю - ОСОБА_3 (а.с. 44).

За змістом свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , що зафіксовано в книзі реєстрації смертей Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коломия Коломийського району Івано-Франківської області № 259 (а.с. 50).

Відповідно до відомостей висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 482 від 20.08.2025, ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Даний висновок посвідчено печаткою ЛКК та підписано складом комісії (а.с. 47).

За змістом акту про фактичне місце проживання особи від 20.08.2025, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 48).

У відповідь на даний рапорт ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав позивачу лист № 8119 від 25.09.2025, в якому зазначив, що серед долучених до рапорту документів відсутні такі, що підтверджують факт інвалідності, жодні документи, які підтверджують перебування ОСОБА_3 на утриманні позивача та відсутні документи, які підтверджують факт відсутності інших членів сім`ї, які можуть здійснювати такий догляд (а.с. 13-14).

Вважаючи дії відповідача щодо неналежного розгляду рапорту про звільнення позивача з військової служби та відмови у звільненні з військової служби протиправними, з метою зобов`язання відповідача розглянути рапорт про звільнення позивача з військової служби та прийняти рішення про його звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 65 Конституції України, Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі, також - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-ХІІ, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XII, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан та загальна мобілізація продовжувалися. Станом на дату розгляду справи воєнний стан та загальна мобілізація в Україні триває.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1). Надалі відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Так, підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема, у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи, за умови що така особа є членом сім`ї військовослужбовця першого ступеня споріднення та відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють постійний догляд.

Частиною 7 статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 затверджене Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі, також - Положення № 1153/2008), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

За приписами абзацу 4 пункту 241 Положення № 1153/2008, накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення № 1153 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454 (надалі, також - Інструкція № 170).

Згідно з підпунктом 26 пункту 5 додатку 19 до Інструкції № 170 при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовцями у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи: документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами); один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

З наведеного слідує, що звільнення військовослужбовця зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає такі етапи: подання військовослужбовцем рапорту про звільнення з наданням підтверджуючих для цього підстав документів безпосередньо своєму командиру; розгляд рапорту про звільнення; прийняття наказу про звільнення зі служби. При цьому здійснюється перевірка документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби військовослужбовця, який висловив бажання звільнитися з військової служби, зокрема, за сімейними обставинами.

Суд зазначає, що для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною, як необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків військовослужбовець має довести такі факти:

- наявність в одного із своїх батьків статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;

- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, відсутні інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Таким чином, лише за умови підтвердження таких взаємопов`язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Повертаючись до матеріалів справи, суд зауважує наступне.

12.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до старшого сержанта ОСОБА_2 із рапортом про звільнення його з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за матір`ю позивача - ОСОБА_3 , яку визнано такою, що потребує догляд на непрофесійній основі.

До вказаного рапорту позивачем долучено копії документів, які підтверджують наявність обставин, викладених в рапорті, зокрема копію паспортів громадянина України, документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платників податків та витягів про реєстрацію місця проживання позивача та його матері, копію свідоцтва про народження позивача, копію свідоцтва про смерть батька позивача, копію висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 482 від 20.08.2025, копію акта про фактичне місце проживання особи від 20.08.2025, копію заяви ОСОБА_3 про вибір особи, яку особа обирає для здійснення догляду за нею № 3229.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьком є ОСОБА_4 , матір`ю - ОСОБА_3 .

За змістом свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , що зафіксовано в книзі реєстрації смертей Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коломия Коломийського району Івано-Франківської області № 259.

Відповідно до відомостей висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 482 від 20.08.2025, ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Даний висновок посвідчено печаткою ЛКК та підписано складом комісії.

За змістом акту про фактичне місце проживання особи від 20.08.2025, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, позивачем підтверджено наявність родинних зв`язків між ним та його батьком та підтверджено факт необхідності здійснення за його батьком постійного догляду.

Водночас, позивачем не підтверджено факту встановлення його матері.

Як уже зазначено судом вище, абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків, які є особою з інвалідністю І чи ІI групи.

Суд звертає увагу, що дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Суд зауважує, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної норми у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Відтак, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд зазначає, що позивачем не надано документів, які підтверджують факт встановлення його матері - ОСОБА_3 інвалідності І чи ІІ групи. У зв`язку з цим, суд вважає дії відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби такими, що вчиненні в межах повноважень та з дотриманням вимог закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Відповідачу копію цього рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 );

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_10 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ).

Суддя Главач І.А.