Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №280/4844/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 вересня 2026 року (14:30)Справа № 280/4844/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач, в/ч НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправними скасувати пункти 8 та 3 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №89/ОД від 04.04.2026 «Про притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності за результатом службового розслідування» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

2) зобов`язати відповідача повернути вже утримані кошти.

В обґрунтування позову зазначено, що пунктами 3 та 8 спірного наказу відповідача №89/ОД від 04.04.2026, позивача притягнуто до повної матеріальної відповідальності з урахуванням ступеню вини у розмірі 202220,52 грн, а також до дисциплінарної відповідальності, в зв`язку з чим накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана». Позивач вважає, що службове розслідування, за наслідками якого було прийнято спірний наказ, було проведено поверхнево, не з`ясовані всі обставини справи, а також не встановлені причини і умови, що сприяли вчиненню правопорушення, можливі ступені вини осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Вказує, що у спірному наказі та акті службового розслідування не наведено жодного з обов`язкових елементів складу правопорушення, а саме - не встановив конкретної протиправної поведінки та причинно-наслідкового зв`язку між його діями чи бездіяльністю і шкодою. Висновки щодо неправомірних дій/бездіяльності позивача, як начальника групи персоналу штабу, зводяться до загальних формулювань. Покладена на позивача матеріальна відповідальність не ґрунтується на вимогах закону, оскільки матеріальна відповідальність має індивідуальний характер та передбачає встановлення ступеня вини кожної особи і конкретного розміру шкоди, завданої її діями/бездіяльністю. Посилання на так званий «принцип розподіленої відповідальності» не може бути прийняте до уваги, оскільки такий принцип не передбачений законом. Фактично була застосована колективна відповідальність, яка прямо суперечить вимогам закону. Зазначене, на думку позивача, свідчить про протиправність наказу командира в/ч НОМЕР_2 (з основної діяльності) №89/ОД від 04.04.2026 в частині, що стосується ОСОБА_1 . Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 25.05.2026 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.ст. 160-161, 169 КАС України.

01.06.2026 позивачем до суду надано заяву про усунення недоліків, в якій остання просить поновити строк звернення до адміністративного суду із вказаним позовом.

Ухвалою від 08.06.2026 поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду із позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4844/26.

23.06.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що висновки оскаржуваного наказу розкривають суть триваючого правопорушення, скоєного трьома посадовими особами, зокрема позивачем, що призвело до переплат грошових коштів з бюджету України під час воєнного стану, а його тривалість призвела до поступового збільшення незаконних переплат. З моменту прийняття посади начальником групи персоналу штабу ОСОБА_1 неналежно виконувалися свої посадові обов`язки, зокрема не вівся облік особового складу військової частини відповідно до вимог Інструкції; несвоєчасно складала і надавала начальнику штабу на підпис проекти наказів по стройовій частині, електронних журналів обліку особового складу; не проводила щомісячної звірки даних журналів обліку особового складу, які ведуться в підрозділах із даними журналу обліку особового складу, який ведеться у штабі військової частини; не проводила перевірку в усіх підрозділах частини стану обліку особового складу та відповідність даних у документах, що посвідчують особу військовослужбовців, з фактичними обліковими даними; не вносила у відповідні облікові документи, які ведуться у штабі військової частини, записів про зміни, що відбулися в облікових даних особового складу, внаслідок чого зазначені дії призвели до здійснення надлишкових виплат грошових коштів, що стало підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності. Зазначає, що вчинення позивачем правопорушення підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування. В зв`язку з чим вважає, що відповідачем повністю доведено законність проведення службового розслідування та притягнення позивача до матеріальної відповідальності. Також вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Просить суд залишити позовну заяву без розгляду або відмовити у задоволенні позовних вимог.

29.06.2026, на спростування доводів відповідача, від позивача надійшла відповідь на відзив в якій вона просить клопотання представника в/ч НОМЕР_2 про залишення позовної заяви без розгляду – залишити без задоволення, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У період часу з 27.07.2026 по 28.08.2026 суддя Калашник Ю.В. була відсутня на роботі, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.08.2026, яка міститься в матеріалах справи.

Розглянувши наявні у справі матеріали, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 05.12.2025 №341 капітан ОСОБА_1 , призначена наказом командира в/ч НОМЕР_2 (по особовому складу) від «30» листопада 2025 року №193, на посаду начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 , з 05 грудня 2025 року посаду прийняла та приступила до виконання обов`язків начальника групи персоналу (т.1 а.с.15, 150)

В посадові обов`язки позивача входило, зокрема, контроль обліку особового складу.

До в/ч НОМЕР_2 надійшов лист заступника керівника сил і засобів Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України угруповання військ (сил) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » підполковника ОСОБА_2 від 17.02.2026 в якому було зазначено про наявну (отриману) інформацію щодо допущення посадовими особами військової частини НОМЕР_4 ряду порушень при виданні наказів, на підставі яких здійснюються нарахування та виплата грошового забезпечення. (т.1 а.с.140).

Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 24.02.2026 №259/агд «Про призначення службового розслідування» було призначено службове розслідування за зазначеними у листі обставинами.

За результатами проведеного службового розслідування складено Акт службового розслідування реєстраційний №22224 від 26.03.2026 (т.1 а.с.51-80, 123-139).

В Акті службового розслідування, окрім іншого, зазначено, що: «Командир військової частини НОМЕР_4 підполковник ОСОБА_3 , будучи відповідальним за успішне виконання підрозділом завдань, внаслідок неналежного виконання покладених на нього обов`язків командира батальйону, належним чином не організував взаємодію, управління, наполегливо добиваючись виконання поставлених завдань, що призвело до переплати грошового забезпечення у розмірі 808 882 (вісімсот вісім тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні) 06 копійок, а також порушення вимог статті 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, в частині зобов`язання військовослужбовця виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, статті 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України, в частині того, що командир зобов`язаний встановлювати у військовій частині такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів ЗС України, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників), статті 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, в частині, того, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця неухильно виконувати вимоги статутів ЗС України.

Начальник штабу-заступник командира військової частини НОМЕР_4 капітан ОСОБА_4 та начальник групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 капітан ОСОБА_1 , внаслідок неналежного виконання покладених на них обов`язків виявили недбале ставлення до військової служби, а також порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗС України, в частині сумлінного і чесного виконання військового обов`язку, беззастережного виконування наказів (розпоряджень) командирів (начальників), статті 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, в частині зобов`язання військовослужбовця виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, статті 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, в частині, того, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця неухильно виконувати вимоги статутів ЗС України.

Причинно-наслідковий зв`язок переплати грошового забезпечення у розмірі 808 882 (вісімсот вісім тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні) 06 копійок (без податку) або 1 132 434 (один мільйон сто тридцять дві тисячі чотириста тридцять чотири) гривні 88 копійок (в т.ч податки)) військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 полягає в бездіяльності та недбалого ставлення до виконання своїх службових обов`язків під час дії воєнного стану з боку командира військової частини НОМЕР_4 підполковника ОСОБА_3 , начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_4 капітана ОСОБА_4 та начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 капітана ОСОБА_1 .

Недбале ставлення до військової служби тягне за собою кримінальну відповідальність у випадках, коли настала істотна шкода.

Істотна шкода полягає у заподіянні матеріальних збитків, яка в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, сума переплат у розмірі 808 882 (вісімсот вісім тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні) 06 копійок (без податку) або 1 132 434 (один мільйон сто тридцять дві тисячі чотириста тридцять чотири) гривні 88 копійок (в т.ч. податки)) є істотною шкодою, тому таке недбале ставлення до виконання своїх службових обов`язків під час дії воєнного стану з боку командира військової частини НОМЕР_4 підполковника ОСОБА_3 , начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_4 капітана ОСОБА_4 та начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 капітана ОСОБА_1 має ознаки вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 425 Кримінального кодексу України.».

Також, за результатами проведеного службового розслідування командиром в/ч НОМЕР_2 (з основної діяльності) винесено наказ №89/ОД від 04.04.2026 «Про притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності за результатом службового розслідування» (т.1 а.с.24-50).

Вказаним наказом до позивача була застосована дисциплінарна та матеріальна відповідальність.

Так, в пункті 3 наказу №89/ОД від 04.04.2026 зазначено: «За недбале ставлення до військової служби, що призвело до порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗС України, в частині сумлінного і чесного виконання військового обов`язку, беззастережного виконування наказів (розпоряджень) командирів (начальників), статті 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, в частині зобов`язання військовослужбовця виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, статті 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, в частині, того, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця неухильно виконувати вимоги статутів ЗС України та призвело до переплат грошового забезпечення у розмірі 808 882 (вісімсот вісім тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні) 06 копійок, начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 капітана ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «сувора догана».».

У пункті 8 наказу зазначено: «Притягнули начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 капітана ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності з урахуванням ступеню вини у розмірі 202 220,52 грн (двісті дві тисячі двісті двадцять гривень 52 копійки).».

14.04.2026 позивачем подано рапорт щодо скасування наказу №89/ОД від 04.04.2026 в частині притягнення капітана ОСОБА_1 до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності. (т.1 а.с. 17-21).

Командиром в/ч НОМЕР_2 у задоволенні рапорту було відмовлено, про що повідомлено позивача листом від 27.04.2026 за №2672/9302.

На теперішній час здійснюється щомісячне утримання з грошового забезпечення позивача зазначеної суми матеріальної шкоди, що підтверджується витягом від 15.05.2026 за №490 з книги грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_5 щодо капітана ОСОБА_1 (т.1 а.с. 88-89).

Вважаючи наказ №89/ОД від 04.04.2026 «Про притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності за результатом службового розслідування», в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Розділом II Конституції України передбачені основоположні права, свободи та Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 затверджено «Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за №1503/31371 (далі – Порядок №608).

Пунктом 1 розділу І Порядку №608 встановлено, що цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Згідно абз.4 п пункту 2 розділу І вказаного Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі:

невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;

неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;

дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;

втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;

порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;

недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;

внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;

повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;

скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 встановлено, що службове розслідування проводиться для встановлення:

неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби;

ступеня вини військовослужбовця;

порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;

причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;

причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до пункту 1 та пункту 2 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.

Міністр оборони України, Головнокомандувач Збройних Сил України, начальник Генерального штабу Збройних Сил України, командувачі видів (сил), окремих родів військ Збройних Сил України, інших органів військового управління можуть призначати службові розслідування безпосередньо або доручати їх проведення (призначення) підпорядкованим посадовим (службовим) особам.

Розділом V Порядку №608 встановлено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються:

посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування;

неправомірні дії військовослужбовця;

зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є);

вина військовослужбовця;

причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась;

вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено;

причини та умови, що сприяли правопорушенню;

заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються:

висновки службового розслідування;

пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності;

інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Згідно з пунктами 1 та 2 розділу VІ Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Також, пунктом 7 розділу І Порядку №608 визначено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків, визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 3 жовтня 2019 року №160-IX (далі - Закон №160-IX).

Пункти 4, 5 частини першої статті 1 Закону №160-IX установлюють, що матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - це збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Відповідно до вимог частини 1 статті 3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Частиною 2 статті 3 Закону №160-ІХ визначено, що умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Частинами 2, 6 та 8 статті 8 Закону №160-ІХ встановлено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що притягнення військовослужбовця до дисциплінарної та матеріальної відповідальності можливо лише за наявності:

- протиправної (неправомірної) поведінка військовослужбовця (дій чи бездіяльності) у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

- причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась в тому числі і завданою шкодою;

- вина військовослужбовця в тому числі і щодо завданої шкоди.

При цьому, у разі завданні матеріальної шкоди декількома особами необхідний розрахунок завданої шкоди по кожній особі, з урахуванням вищезазначених умов притягнення до матеріальної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи переважна більшість порушень, зафіксованих в Акті службового розслідування №22224 від 26.03.2026, стосуються періоду з квітня по листопад 2025 року. В той час як позивач приступила до виконання обов`язків начальника групи персоналу лише з 05 грудня 2025 року.

Ні Акт службового розслідування №22224 від 26.03.2026, ні спірний наказ №89/ОД від 04.04.2026 «Про притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності за результатом службового розслідування» не містить конкретних порушень вчинених позивачем після 05 грудня 2025 року. Також у вказаних документах відсутнє посилання та розрахунок можливої шкоди завданої позивачем після зайняття нею посади начальника групи персоналу.

При цьому в Акті службового розслідування не зазначено, хто саме займав посаду начальника групи персоналу штабу до 05 грудня 2025 року, в тому числі в період з квітня по листопад 2025 року, та чому ця особа (ці особи) не були притягнуті (не можуть бути притягнуті) до відповідальності.

Таким чином при проведенні службового розслідування не встановлені причини і умови, що сприяли вчиненню правопорушення, можливі ступені вини осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Суд звертає увагу що всі висновки щодо неправомірних дій/бездіяльності позивача, як начальника групи персоналу штабу, зводяться до загальних формулювань без жодної конкретизації вчинених порушень та завданої саме позивачем шкоди.

З огляду на викладене суд зазначає, що спірний наказ є актом індивідуальної дії, головною рисою якого є його конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктом адміністративного права, який видає такий акт; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Також загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Сталою є позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №826/6528/18, від 10.04.2020 у справі №819/330/18, від 10.01.2020 у справі №2040/6763/18).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Матеріали службового розслідування не дають змоги встановити підстави та причини, з яких відповідач дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення (в даному випадку наказу командира в/ч НОМЕР_2 (з основної діяльності) №89/ОД від 04.04.2026 «Про притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності за результатом службового розслідування» в частині, що стосується ОСОБА_1 ).

Зазначене в сукупності свідчить, що спірне рішення прийняте не у спосіб, визначений Законом, без дотримання принципів, з якими законодавець пов`язує обов`язок суб`єкта владних повноважень прийняти рішення.

Викладені вище міркування суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі №822/863/16, від 21.11.2019 у справі №826/5857/16, від 11.02.2020 у справі №816/502/16, від 16.06.2020 у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022 у справі №560/3734/22.

На думку суду, спірний наказ №89/ОД від 04.04.2026 «Про притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності за результатом службового розслідування», не містить чіткого переліку умов та підстав необхідних для притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, а отже не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню, в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV, суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року (далі -Конвенція), застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень згаданої Конвенції.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи.

Загальною Декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

В даному випадку належним способом захисту прав позивача є:

визнання протиправними та скасування пунктів 3 та 8 наказу командира в/ч НОМЕР_2 (з основної діяльності) №89/ОД від 04.04.2026 «Про притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності за результатом службового розслідування» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

зобов`язання відповідача повернути утримані у позивача кошти.

Що стосується твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, то дане питання вже було вирішено судом під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Інші аргументи відповідача (представника відповідача) не є визначальними для вирішення даної справи.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» №33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» №10373/05).

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі п. 13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», питання щодо його розподілу судом не вирішувалось.

Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати пункти 3 та 8 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №89/ОД від 04.04.2026 «Про притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності за результатом службового розслідування» в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 повернути ОСОБА_1 утримані, на підставі наказу №89/ОД від 04.04.2026 «Про притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності за результатом службового розслідування», кошти.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03.09.2026.

Суддя Ю.В. Калашник