Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №260/2223/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2026 року м. Ужгород№ 260/2223/26

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, м.Ужгород, пл. Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063), у якому просить:

-Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в призначенні пенсії № 78 від 14.11.2025 р. про скасування призначеної пенсії ОСОБА_1 №0703012718 від 24.10.20925.

-Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2025 року за № 463 та призначити ОСОБА_1 з 10.11.2025 надбавку до пенсії з втрати годувальника згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що після смерті чоловіка, втатила джерело засобів до існування (пенсію чоловіка за віком), 07 жовтня 2025 року подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області заяву про призначення/перерахунок пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_2 . За результатами розгляду звернення від 07.10.2025, відповідачем 24.10.2025 призначено пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 , пенсіонер МВС. У подальшому, 10.11.2025, позивачка звернулась до відповідача із заявою щодо призначення надбавки до пенсії по втраті годувальника, за результатами розгляду якої, відповідачем прийнято Рішення про відмову в призначенні пенсії № 78 від 14.11.2025 р., яким скасовано призначену мені пенсії по втраті годувальника № 0703012718 від 24.10.2025.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (у письмовому провадженні).

29 квітня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог та вказує, що до 01.11.2025 позивачка отримувала надбавку до пенсії по віку відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» на підставі поданої нею заяви та доданих документів. Позивачка не проживала з померлим, бо згідно поданих нею до Головного управління документів фактичного проживає у АДРЕСА_2 з 25 жовтня 2023 року по теперішній час (довідка виконавчого комітету Пилипецької сільської ради №580 від 17.10.2025p.). Отже достовірних доказів того, що позивачка була на утриманні померлого чоловіка та втратила джерело засобів до існування, які зазначені в п.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», вона не надала ні до територіальних органів Пенсійного фонду України ні суду. У звя`зку із чим право на пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутнє.

Відповідно до положень ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.262 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачка перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та з 10.06.2024 отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

До заяви позивачка долучила копію Посвідчення Серія НОМЕР_2 громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту, яке видано позивачці Пилипецькою сільською радою 24.06.2024 року.

З 10.06.2024 по 01.11.2025 року отримувала надбавку до пенсії по віку відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

07.10.2025 позивачка подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області заяву про переведення на пенсію по втраті годувальника померлого чоловіка ОСОБА_2 згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

До заяви позивачка долучила довідку ОСББ «Шахта_ Руданського 5» від 15.10.2025, відповідно до якої позивачка, проживала із ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 .

За наслідками розгляду заяви позивачки та доданих документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було ухвалено рішення про призначенні пенсії по втраті годувальника з 01.11.2025 року.

10.11.2025 позивачка звернулась до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії встановлення надбавки до пенсії за проживання в гірській місцевості.

До заяви позивачка долучила копію Посвідчення Серія НОМЕР_2 громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту, яке видано позивачці Пилипецькою сільською радою 24.06.2024 року та Довідку 580 від 17.10.2025 видану Виконавчим комітетом Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області ОСОБА_1 про те, що вона фактично проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського с. Нижній Студений, Хустського району, Закарпатської області з 25 жовтня 2023 року по теперішній час .

Рішення № 78 від 14.11.2025 року було відмовлено в призначенні пенсії, яким скасовано призначену мені пенсії по втраті годувальника № 0703012718 від 24.10.2025.

У рішенні вказано, що "Згідно довідки ОСББ «Шахта» Руданьского 5» від 15.10.2025, яка міститься в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 , проживала із ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 . Згідно довідки виконавчого комітету Пилипецької сільської ради № 580 від 17.10.2025 р., ОСОБА_1 фактичного проживає у АДРЕСА_2 з 25 жовтня 2023 року по теперішній час, що суперечить довідці від 15.10.2025, виданій ОСББ «Шахта Руданського 5», у зв`язку із чим право на пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутнє. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення про скасування призначеної пенсії №0703012718 від 24.10.2025."

Вважаючи дії відповідача протиправним, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

У Кодексі адміністративного судочинства України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Закон України "Про адміністративну процедуру" № 2073-IX від 17.02. 2022 (далі Закон № 2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Принципи адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4)безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9)ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12)гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту (ст. 4 Закону № 2073-IX).

Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства (ст. 10 Закону № 2073-IX).

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійні правовідносини є одним із видів суспільних відносин і особливою формою здійснення права на пенсію. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки й реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів у особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.85 у поєднанні з п.6 ч.1 ст.92 Конституції виключно законами визначаються основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення, заходи регулювання праці й зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства.

Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади й механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсії, є закон №1058-IV.

Відповідно до його ст.5 він регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що не суперечить йому.

Згідно з ч.2 ст.5 закону №1058-IV виключно ним визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до ч.3 ст.4 закону №1058-IV види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків і жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

За п.16 "Прикінцевих положень" закону №1058-IV, до приведення законодавства у відповідність із цим актом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.

Згідно з положеннями абз.22 ст.1 закону №1058-IV як пенсії розуміють щомісячні регулярні пенсійні грошові виплати, які отримують фізичні особи (або члени сім`ї) від держави та спеціальних фондів після досягнення пенсійного віку, в разі інвалідності чи втрати годувальника.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 закону №1058-IV одним із видів пенсійних виплат є пенсія у зв`язку із втратою годувальника.

Статтею 36 закону №1058-IV встановлено, що пенсія у зв`язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у ч.2 ст.32 цього закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Положеннями ч.2 ст.36 Закону №1058 передбачено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються:1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Відповідно до положень ч.3 ст.36 Закону №1058 до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:1) були на повному утриманні померлого годувальника;2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

У цій статті визначені умови, за яких членам сім`ї, зазначеним в її другій частині, призначається пенсія у зв`язку із втратою годувальника, а також закріплено право та умови отримання цієї виплати усиновленими дітьми, пасинками та падчерками, неповнолітніми дітьми, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, в разі їх усиновлення.

Зі змісту цих норм убачається, що перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним. Вони не містять правил (велінь), згідно з якими до непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім`ї, як-от спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» № 59/95-ВР від 15.02.1995 статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.

Закон № 59/95-ВР встановлює критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, визначає основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються.

Відповідно до частини другої та третьої статті 6 № 59/95-ВР, розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

Як встановлено судом, позивачка з 10.06.2024 по 01.11.2025 року отримувала надбавку до пенсії по віку відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», оскільки відповідно до Посвідчення Серія НОМЕР_2 позивачка проживає на території гірського населеного пункту, яке видано позивачці Пилипецькою сільською радою 24.06.2024 року.

Однак, за наслідками розгляду заяви та довідки ОСББ «Шахта_ Руданського 5» від 15.10.2025, відповідно до якої позивачка, проживала із ОСОБА_2 , позивачки відповідачем було ухвалено рішення про призначенні пенсії по втраті годувальника з 01.11.2025 року.

Надалі позивачка подала заяву про перерахунок пенсії встановлення надбавки до пенсії за проживання в гірській місцевості, до якої долучила копію Посвідчення Серія НОМЕР_2 громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту, яке видано позивачці Пилипецькою сільською радою 24.06.2024 року та Довідку 580 від 17.10.2025 видану Виконавчим комітетом Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про те, що вона фактично проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського с. Нижній Студений, Хустського району, Закарпатської області з 25 жовтня 2023 року по теперішній час .

Відповідно Рішенням № 78 від 14.11.2025 року було відмовлено в призначенні пенсії, яким скасовано призначену мені пенсії по втраті годувальника № 0703012718 від 24.10.2025, оскільки згідно довідки ОСББ «Шахта» Руданьского 5» від 15.10.2025, яка міститься в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 , проживала із ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 , але згідно довідки виконавчого комітету Пилипецької сільської ради № 580 від 17.10.2025 р., ОСОБА_1 фактичного проживає у АДРЕСА_2 з 25 жовтня 2023 року по теперішній час, що суперечить довідці від 15.10.2025, виданій ОСББ «Шахта Руданського 5», у зв`язку із чим право на пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутнє.

Враховуючи наведене, суд вказує, що довідка виконавчого комітету Пилипецької сільської ради №580 від 17.10.2025р., ОСОБА_1 фактичного проживає у АДРЕСА_2 з 25 жовтня 2023 року по теперішній час суперечить довідці від 15.10.2025, виданій ОСББ «Шахта_Руданського 5», що ОСОБА_1 проживала із ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 .

Згідно п.1, п.3 ст. 49 Закону 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості. У разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Оскільки, до 01.11.2025 позивачка отримувала надбавку до пенсії по віку за проживання в гірській місцевості, згідно поданої довідки з 25 жовтня 2023 року по теперішній час, то суд вказує, що право на пенсію у разі втрати годувальника у позивачки відсутнє, тому відповідачем було правомірно прийнято рішення № 78 від 14.11.2025 року.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивачки, оскільки не подано доказів, що свідчать про протиправність рішення № 78 від 14.11.2025 року.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ст. 139 КАС України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, м.Ужгород, пл. Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063 про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЮ.Ю.Дору